Постанова № 20200000, 14.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

<Текст >

14 квітня 2011 р. <Текст >Справа №2а-10005/09/16/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю., при секретарі Сидельової М.В.,

за участю представників

від позивача - Абхаірова Е.Ш.;

від відповідача - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида" <Список ><Позивач в особі >

до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим <Список ><Відповідач в особі ><Текст >

про скасування вимоги

Суть спору: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про скасування вимоги Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя "Про сплату боргу" № Ю-907 від 06.08.2009 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що формування спірної вимоги на суму 965319,04 грн. на підставі рішень №1032 від 13.12.2007р., № 177 від 07.02.2008р. є таким, що суперечить абз. 2 ч. 13 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки зазначені вище рішення ПФУ були оскаржені підприємством в судовому порядку.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.08.2009 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.11.2010 року справу прийнято до провадження судді Александрова О.Ю.

У судовому засіданні 18.01.2011 року представник позивача наполягав на тому, що в спірну вимогу про сплату боргу № Ю-907 від 06.08.2009 року Управління ПФУ безпідставно включило недоїмку по сплаті страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені за період з листопада 2008 року по червень 2009 року у розмірі 965319,04 грн., яка утворилась за рішеннями про застосування фінансових санкцій та нарахування пені № 1032 від 13.12.2007 року та № 177 від 07.02.2008 року. Посилаючись на положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та рішення суду, які набрали законної сили, просив визнати протиправною та скасувати вимогу Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя "Про сплату боргу" № Ю-907 від 06.08.2009 року.

У судове засідання представник відповідача не з'явився про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином під розписку. Причини не явки суду не повідомив. Раніше надав пояснення по адміністративній справі у яких зазначив, що вимогу № Ю-907 від 06.08.2009 року винесено у відповідності з діючим законодавством, та просив у адміністративному позові відмовити.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення позивача, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Видавництво і друкарня "Таврида" є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 21.08.2002 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 9488049 та Довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головного управління статистики в АРК № 05/3-6-25/381 (ідентифікаційний код 05905680).

Підприємство зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим як платник страхових внесків за реєстраційним номером 15-01-0094.

06.08.2009 року Управлінням ПФУ Центральному районі м. Сімферополя АР Крим до підприємства висунуто вимогу про сплату боргу № Ю-907 на суму 965319,04 грн.

Не погодившись з зазначеною вище вимогою, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом та просить суд скасувати вимогу Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя "Про сплату боргу" № Ю-907 від 06.08.2009 року.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно зі ст. 3 КАСУ справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, субєктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03р. №1058-IV.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 14 Закону № 1058 страхувальниками визнаються роботодавці підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Частиною 1 статті 15 Закону визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.

Судом встановлено, що ДП Видавництво і друкарня "Таврида" є юридичною особою, страхувальником та платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Згідно ст. 1 Закону №1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону №1058 виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно з п.п. 4,6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 страхувальник зобовязаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до частини 3 статті 20 Закону № 1058 територіальні органи Пенсійного фонду мають право обчислювати страхові внески лише на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески.

Частиною 6 статті 20 Закону № 1058 встановлено, що страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовий період для виду страхувальника, до якого відноситься позивач, встановлений зазначеною нормою закону один календарний місяць.

Згідно із ч. 12 ст. 20 Закону № 1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до абзацу 6 частини 6 статті 20 Закону №1058, п. 5.1.6. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (далі Інструкція) перерахування страхових внесків здійснюється страхувальником одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці, у тому числі в безготівковій або натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).

Частинами 2, 3 статті 106 Закону №1058 встановлено, що суми страхових внесків, своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до частини 10 статті 20 Закону №1058 якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом. Право застосування фінансових санкцій за п. 6 частини 1 статті 64 Закону №1058 надано територіальним органам Пенсійного фонду. Частиною 17 статті 106 Закону №1058 встановлено, що від імені виконавчих органів Пенсійного фонду накладати фінансові санкції мають право начальники управлінь Пенсійного фонду в районах.

Відповідно до частини 13 статті 106 Закону №1058 про нарахування пені та накладення штрафів, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду виносять рішення.

Відповідно до п.2 частини 9 статті 106 Закону №1058 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:

- 10 відсотків своєчасно не сплачених сум у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;

- 20 відсотків зазначених сум у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;

- 50 відсотків зазначених сум у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Відповідно до частини 1 статті 106 Закону №1058 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобовязані самостійно сплатити їх з нарахуванням пені в розмірах, визначених законом.

Згідно з абзацом 2 пункту 2 частини 9 статті 106 Закону №1058 одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Розрахунок фінансових санкцій у разі несвоєчасної сплати страхових внесків здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника, як встановлено абзацом 3 підпункту 9.3.2. пункту 9.3. Інструкції.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником, або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій (п. 1 ч. 10 ст. 106 Закону 1058).

Відповідно до ч. 8 ст. 106 Закону №1058 на недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пп. “б”, “в” п. 8.2 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадках: якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені. Вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

В той же час, аб. 3 ч.13 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.

З матеріалів справи вбачається, що в спірну вимогу № Ю-907 включено суму за рішенням № 1032 від 13.12.07р., в той же час, на момент складання вимоги № Ю-907 від 06.08.09р. рішення №1032 від 13.12.07р. було оскаржено підприємством в судовому порядку, про що було відомо Управлінню ПФУ. Постановою Господарського суду АР Крим від 11.04.08р. по справі №2-29/466-2008А, у позові про скасування рішення №1032 від 13.12.07р. відмовлено. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.06.08р. апеляційна скарга на постанову Господарського суду АР Крим від 11.04.08р. по справі №2-29/466-208А залишена без задоволення. Не погоджуючись з цім 04.06.08р. Підприємством до Вищого адміністративного суду України подано касаційну скаргу на постанову Господарського суду АР Крим від 11.04.08 р. та на постанову Севастопольського апеляційного суду від 05.06.08р. по справі № 2-29/466-2008 А.

В той же час, рішення № 1032 від 13.12.07., не зважаючи на його оскарження в судовому порядку, погашено Управлінням ПФУ методом самостійного перерозподілу сплачених поточних страхових внесків Підприємства за період з лютого 2008р. по серпень 2008р. Підприємством сплачувалися поточні страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, але Управління ПФУ, починаючи з 11.02.08. по 04.08.2008р., на свій розсуд у період оскарження Рішення № 1032 від13.12.07р. та у той час коли було відкрито виконавче провадження (від 11.02.08. вих. № 3582-12), самостійно перерозподіляло поточні страхові внески Підприємства на користь погашення спірного Рішення № 1032. Таким чином, станом на 04.08.08. Рішення № 1032 від 13.12.07р. було погашено Управлінням ПФУ у повному обсязі, що підтверджується Довідкою Управління ПФУ, залученою до матеріалів справи.

Матеріали справи свідчать також про те, що до вимоги № Ю-907 від 06.08.09 р. також включена сума за рішеннями № 177 від 07.02.09р. окрім рішення № 1032 від 13.12.07р.

В той же час 05.11.2009р. Господарським судом АР Крим було розглянуто справу №2-26/4364-2008А за позовом Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя до ДП Видавництво і друкарня “Таврида” про стягнення 384672,70 грн. по вимозі № 82 від 06.02.08 р. та по рішенням 167-177 від 07.02.08р. Постановою ГС АР Крим у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. В свою чергу, Управлінням ПФУ подано апеляційну скаргу на Постанову ГС АРК від 05.11.09. по справі № 2-26/4364-2008А та 04.03.2010р. Севастопольським апеляційним адміністративним судом Постанову ГС АРК від 05.11.09. по справі № 2-26/4364-2008А залишено без змін, апеляційну скаргу Управління ПФУ без задоволення. Відтак, з огляду на наявність судового рішення по справі №2-26/4364-2008А, доведено, що Управління ПФУ одночасно, під час стягнення в судовому порядку сум за рішеннями № 167-177 від 07.02.08., протиправно включило суму за рішенням № 177 в спірну вимогу про плату боргу № Ю-907.

Таким чином, позовні вимоги позивача про скасування вимоги № Ю-907 від 06.08.09. про сплату боргу в частині включення в спірну вимогу суми за рішеннями № 177 від 13.03.09. є обґрунтованими.

З зазначеного вище вбачається, що фактично, на час формування спірної вимоги №Ю-907 заборгованість у підприємства за рішеннями № 1032 від 13.12.07., № 177 від 07.02.08р. була відсутня, відповідно були відсутні підстави включати суми за цими Рішеннями в спірну Вимогу про сплату боргу.

Крім того, в спірній вимозі № Ю-907 від 06.08.09р. Управління ПФУ вимагає сплати недоїмку по страховим внескам (за період з листопада 2008р. по червень 2009р.) в сумі 952197,01 грн.

В той же час, 16.12.08 р. Окружним адміністративним судом АР Крим розглянуто справу №2а-3197/08/8 за позовом позивача до Управління ПФУ про визнання протиправними дій Управління ПФУ по перерозподілу страхових внесків позивача. Позовні вимоги Підприємства задоволені у повному обсязі. Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.07.09 р. по справі № 2а-3197/08/8 Постанову від 16.12.08. залишено без змін. Таким чином, в судовому порядку визнано протиправними дії Управління ПФУ по самостійному перерозподілу грошових коштів Підприємства, сплачених на оплату страхових внесків, на користь погашення заборгованості по Рішенню Управління ПФУ, після відкриття Центральним ВДВС Сімферопольського МУЮ АРК виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення № 1032 від 13.12.07р. та в період примусового виконання цього Рішення.

Крім того, визнано протиправними дії Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим по самостійному зміненню призначення платежів та перерозподілу страхових внесків Підприємства, на користь погашення Рішення №1032 від 13.12.07р. в період оскарження цього Рішення в судовому порядку, а саме неправомірний перерозподіл поточних страхових внесків здійснених Підприємством в період з лютого по серпень 2008р.

Але, ні дивлячись на те, що рішення суду по справ № 2а-3197/08/08 набрало законної сили 23.07.09., відповідач, продовжував формувати вимоги, в тому числі вимога № Ю-907 від 06.08.09. без врахування відповідного рішення суду по справі № 2а-3197/08/8 та без відповідних змін, які необхідно було внести на той час, в картку особового рахунку підприємства.

Крім того як зазначає сам відповідач між сторонами укладений договір розстрочки від 20.12.2010 року, строком на 4 рокі. У тому числі на рішення № 1032 та № 177, які увійшли до вимоги №Ю-907.

Суд вважає що викладені вище обставини суттєво впливають на загальну суму виставлену у вимозі про сплату боргу Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя № Ю-907 від 06.08.2009 року та повинні враховуватися при формуванні вимоги.

Стаття 71 КАС України передбачає обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що про оскарження попередніх вимог про сплату боргу та рішень про нарахування штрафних санкцій та пені відповідача було повідомлено, однак сплачені позивачем кошти зараховувались не за призначенням платежу, а на погашення недоїмки в порядку календарної черговості, в той час як відповідно до ч. 13 ст. 106 закону України № 1058 строки сплати попередньої заборгованості були зупинені до винесення судом рішення у справі, суд дійшов висновку, що позивні вимоги ДП "Видавництво і друкарня "Таврида" знайшли підтвердження при розгляді справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про скасування вимоги "Про сплату боргу", а не про визнання її протиправною та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів позивача по справі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач при звернені до суду сплатив 3,40 грн. судового збору, що підтверджується відповідною квитанцією, які і потрібно стягнути на його користь.

Під час судового засідання, яке відбулось 14.04.11 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 19.04.11 року.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя "Про сплату боргу" № Ю-907 від 06.08.2009 року.

Стягнути на користь Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида" (95040, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, 44, ОКПО 05905680) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3, 40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя <підпис >Александров О.Ю.

<Текст >