Постанова № 20198325, 07.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 квітня 2011 р. 10:22 Справа №2а-11993/10/10/0170 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М.,

при секретарі судового засідання - Левченко Д.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, представник по довіреності від 14.02.2011 року без номеру;

від відповідача - ОСОБА_2, представник по довіреності від 16.03.2011 року №11/10;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арток"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арток» - позивач - звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення №0013421502/0 від 30.08.2010 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що під час проведення перевірки позивача відповідач дійшов безпідставного висновку про невідповідність укладених позивачем договорів з ТОВ “Стройсоюзторг” вимогам діючого законодавства, у звязку з чим податковим органом зроблено висновок про необґрунтоване включення позивачем відповідних сум по податковим накладним, виданим вказаною юридичною особою, до складу податкового кредиту з ПДВ. Позивач вважає вказані висновки необґрунтованими, зазначає, що укладені договори мали прямий зв'язок з господарською діяльністю позивача, виконання робіт, що передбачені договорами, підтверджено належним чином складеними податковими накладними, що відповідають всім вимогам Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР. Придбані роботи були використані позивачем в господарській діяльності позивача. Позивач також вважає, що укладені ним правочини не є нікчемними; сплата контрагентом позивача податкових зобовязань по проведеним з позивачем господарським операціям підтверджена податковою декларацією ТОВ “Стройсоюзторг”, яка була надана вказаним підприємством на запит ТОВ «Арток». Таким чином, позивач стверджує, що відповідні суми до складу податкового кредиту включені ним на підставі належним чином оформлених документів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяви, просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і вважає прийняте податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані суду у судовому засіданні 07.04.2011 р. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення тим, що під час проведення перевірки встановлена нікчемність угоди, укладеної позивачем з ТОВ “Стройсоюзторг” як такої, що порушує публічний порядок у звязку з не включенням ТОВ “Стройсоюзторг” до складу податкових зобовязань у травні 2010 року відповідних сум по операціям з позивачем. На підставі викладеного, відповідач стверджує, що позивачем занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість по зазначеним в акті операціям з ТОВ “Стройсоюзторг”.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арток» (код ЄДРПОУ 33655911, юридична адреса: 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Міллера, буд.6-А, кв.53) зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 06 липня 2005 року як юридична особа, дані внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (номер запису про державну реєстрацію 18821020000004335, що підтверджено текстом акту перевірки). Позивач взятий на облік в ДПІ в м. Сімферополі АР Крим 12.07.2005 року за №1407, а також зареєстрований у якості платника податку на додану вартість Свідоцтво №00964517 від 23.12.2005 року. Зазначені обставини підтверджені матеріалами справи, зокрема, актом перевірки, представниками сторін під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Судом встановлено, що ДПІ в м. Сімферополі АР Крим 20.08.2010 року проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Арток» з питань повноти нарахування податку на додану вартість за травень 2010 року по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю “Стройсоюзторг” (код ЄДРПОУ 32571747), за результатами якої складено акт перевірки №11156/15-2/33655911 від 25.08.2010 року (а.с.10-16).

У висновках даного акту зазначено, що відповідач під час перевірки дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп.7.2.3 та пп.7.5.1 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що, на думку податкового органу, призвело до завищення позивачем податкового кредиту в травні 2010 року на суму 107738,00грн. та до заниження до сплати податку на додану вартість в сумі 107738,00грн.

Акт перевірки №11156/15-2/33655911 від 25.08.2010 року вручено позивачу, що підтверджено підписами уповноваженої особи позивача на останньому аркуші акту, представником позивача не оспорюються та не заперечується.

Зазначений акт перевірки став підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №00013421502/0 від 30.08.2010 року (а.с.9), яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 107738,00грн. та штрафні санкції в сумі 32321,00грн., а взагалі 140059,00грн. за порушення вимог пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР.

Вказане податкове повідомлення-рішення було отримано позивачем 08.09.2010 року, що підтверджено поштовим повідомленням (копія надана представником відповідача - наявна в матеріалах справи), представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Суд зазначає, що позивач в поданому адміністративному позові та під час надання пояснень в судових засіданнях під час розгляду справи в суді не оспорює підстави та порядок проведеної перевірки, своєчасність повідомлення про її проведення, дотримання порядку оформлення акту перевірки тощо; дотримання відповідачем порядку проведення зазначеної перевірки та оформлення її результатів не є предметом даного адміністративного спору. У звязку з викладеним судом не розглядаються та не оцінюються дії відповідача стосовно дотримання порядку проведення перевірки, оформлення її результатів і повідомлення позивача про висновки податкового органу стосовно порушення ТОВ «Арток»вимог податкового законодавства, та не розглядається питання щодо визнання дій податкового органу, що повязані з проведенням перевірки, неправомірними.

Також суд вважає необхідним зазначити, що в матеріалах справи відсутні відомості про оскарження позивачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку та про його скасування під час розгляду таких скарг позивача.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Суд зазначає, що на час виникнення спірних відносин порядок визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету були врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон про ПДВ).

Згідно з п.1.7 ст.1 зазначеного Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону про ПДВ встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд зазначає, що відповідно до вимог пп.7.2.3 п.7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Вимоги до податкової накладної встановлені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ, згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону).

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Також суд зазначає, що відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначено в акті перевірки видами діяльності ТОВ «Арток» є, зокрема, будівництво будівель. Для здійснення зазначеної господарської діяльності позивачем, як свідчать матеріали справи, було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «СтройСоюзТорг» договори підряду:

- №26/01 від 26.01.2010 року (а.с.86), відповідно до якого ТОВ «Арток» (замовник) доручає, а ТОВ «Стройсоюзторг» (підрядчик) приймає на себе виконання наступних робіт: ремонтні роботи в кафе «Бриз» на відкритих площадках в ГК «Ялта-Інтурист» за адресою: м. Ялта, вул. Дражинського, 50; вартість всіх робіт складає 198000,00грн. в т.ч. ПДВ 33000,00грн.; вартість підтверджено договірною ціною (а.с.87);

- №9/04 від 09.04.2010 року (а.с.84), відповідно до якого ТОВ «Арток» (замовник) доручає, а ТОВ «Стройсоюзторг» (підрядчик) приймає на себе виконання наступних робіт: «облаштування даху на обєкті: «Реконструкція з розширенням і надбудовою поверху магазину «Еталон-Плюс» по пр. Перемоги, 35, в м. Євпаторії»; вартість всіх робіт складає 119068,80грн. в т.ч. ПДВ 19844,80грн.; вартість підтверджено договірною ціною (а.с.85);

- №26/04 від 26.04.2010 року (а.с.81), відповідно до якого ТОВ «Арток» (замовник) доручає, а ТОВ «Стройсоюзторг» (підрядчик) приймає на себе виконання наступних робіт: ремонт приміщень (перелік згідно договірних цін) Готельного комплексу «Ялта-Інтурист» за адресою: м. Ялта, вул. Дражинського, 50; вартість всіх робіт складає 340352,40грн. в т.ч. ПДВ 56725,40грн.; вартість підтверджено договірною ціною (а.с.82-83).

Матеріалами справи підтверджено, що в травні 2010 року на виконання укладених договорів ТОВ «Стройсоюзторг» були виписані податкові накладні, а також сторонами складені акти виконаних підрядних робіт та інші первинні документи, що підтверджують виконання договорів:

- податкова накладна від 14.05.2010 року №501 на загальну суму 169504,80грн., в т.ч. ПДВ 28250,80грн., сума без ПДВ 141254,00грн. (а.с.17), в якій зазначено вид робіт косметичний ремонт коридорів на 1-м, 6-м, 7-м, 8-м та 9-м поверхах ГК «Ялта-Інтурист» за адресою: м. Ялта, вул. Дражинського, 50, згідно договору №26/04 від 26.04.2010 року. В матеріалах справи також наявні: рахунок-фактура №СФ-00501 від 14.05.2010 року на суму 169504,80грн. з зазначенням того ж виду робіт (а.с.18); довідка про вартість виконаних робіт на суму 169504,80грн. (а.с.19) та акт приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, підписаний обома сторонами, на суму 169504,80грн., в якому зазначено перелік та вартість проведених ТОВ «Стройсоюзторг» будівельних робіт (а.с.20-21);

- податкова накладна від 22.05.2010 року №591 на загальну суму 119068,80грн., в т.ч. ПДВ - 19844,80грн., сума без ПДВ 99224,00грн. (а.с.22), в якій зазначено вид робіт облаштування покрівлі магазину «Еталон-Плюс» по проспекту Перемоги, 35 в м. Євпаторії, згідно договору №9/04 від 09.04.2010 року. В матеріалах справи також наявні: рахунок-фактура №СФ-00522 від 22.05.2010 року на суму 119068,80грн. за зазначенням того ж виду робіт (а.с.23); довідка про вартість виконаних робіт на суму 119068,80грн. (а.с.24) та акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2010 року, підписаний обома сторонами, на суму 119068,80грн., в якому зазначено перелік та вартість проведених ТОВ «Стройсоюзторг» будівельних робіт (а.с.25-27);

- податкова накладна від 24.05.2010 року №592 на загальну суму 170847,60грн., в т.ч. ПДВ 170847,60грн., сума без ПДВ 142373,00грн. (а.с.34), в якій зазначено вид робіт поточний ремонт приміщень готельного комплексу «Ялта-Інтурист» за адресою: м. Ялта, вул. Дражинського, 50, згідно КБ-3. В матеріалах справи також наявні: рахунок-фактура №СФ-00521 від 20.05.2010 року на суму 170847,60грн. за зазначенням того ж виду робіт (а.с.35); довідка про вартість виконаних робіт на суму 170847,60грн. (а.с.36) та акт приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, підписаний обома сторонами, на суму 170847,60грн., в якому зазначено перелік та вартість проведених ТОВ «Стройсоюзторг» будівельних робіт (а.с.37-41);

- податкова накладна від 24.05.2010 року №593 на загальну суму 187008,00грн., в т.ч. ПДВ 187008,00грн., сума без ПДВ 142373,00грн. (а.с.34), в якій зазначено вид робіт ремонт прибережного кафе «Бриз» в ГК «Ялта-Інтурист» за адресою: м. Ялта, вул. Дражинського, 50, згідно КБ-3. В матеріалах справи також наявні: рахунок-фактура №СФ-00511 від 14.05.2010 року на суму 187008,00грн. за зазначенням того ж виду робіт (а.с.29); довідка про вартість виконаних робіт на суму 187008,00грн. (а.с.30) та акт приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, підписаний обома сторонами, на суму 187008,00грн., в якому зазначено перелік та вартість проведених ТОВ «Стройсоюзторг» будівельних робіт (а.с.31-33).

Судом під час розгляду справи встановлено, що суми по зазначеним податковим накладним були включені позивачем до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за травень 2010 року в загальній сумі 107738,20грн., що підтверджено декларацією та додатком до неї «Розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (а.с.42-44).

Як встановлено судом під час розгляду справи придбані у ТОВ “Стройсоюзторг” роботи були використані позивачем у власній господарській діяльності, а саме: позивач як генпідрядник надавав послуги по ремонту та будівництву Відкритому акціонерному товариству ГК «Ялта-Інтурист» та на виконання укладених договорів позивачем та ВАТ ГК «Ялта-Інтурист» підписані акти приймання виконаних підрядних та будівельних робіт:

- Акт приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, відповідно до якого прийнято виконання косметичного ремонту коридору на 6-9 поверхах ГК «Ялта-Інтурист» (а.с.61-62); Акт приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, відповідно до якого прийнято виконання поточного ремонту коридору 1 секції на 1 поверсі спального корпусу ГК «Ялта-Інтурист» (а.с.63-64); Акт приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, відповідно до якого прийнято виконання поточного ремонту стандартних номерів 49, 51, 53, 55, 57 і 59 на 10 і 11 поверхах ГК «Ялта-Інтурист» (а.с.70-72); Акт приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, відповідно до якого прийнято виконання поточного ремонту стандартних номерів 14 поверху ГК «Ялта-Інтурист» (а.с.73-75); Акт приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, відповідно до якого прийнято виконання ремонту конференц-залу «Висла» ГК «Ялта-Інтурист» (а.с.76-78);

- Акти приймання виконаних будівельних робіт за травень 2010 року, відповідно до яких прийнято виконання реконструкції з розширенням і надбудовою поверху магазину «Еталон-плюс» (а.с.65-69);

- Акт приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, відповідно до якого прийнято виконання ремонту прибережного кафе «Бриз» в ГК «Ялта-Інтурист» (а.с.79-80).

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні відомості про невиконання або невідповідність вимогам діючого законодавства договорів позивача з ВАТ «ГК «Ялта-Інтурист» з проведення підрядних та будівельних робіт та/або їх фактичне невиконання; обставини щодо взаємовідносин позивача з ВАТ «ГК «Ялта-Інтурист» в акті перевірки не описані, сплата контрагентом позивача податків по проведеній позивачем операції під час проведення перевірки не досліджувалась та в акті перевірки не описана.

Як слідує з акту перевірки, відповідач вважає, що укладений позивачем з ТОВ “Стройсоюзторг” правочин є нікчемним, оскільки згідно з даними програмного забезпечення «Автоматизоване співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» було виявлено розбіжність задекларованих сум ПДВ, а саме: виявлено завищення податкового кредиту по контрагенту ТОВ “Стройсоюзторг”, що знаходиться на обліку в ДПІ в м. Сімферополі АРК, який в свою чергу не включив до податкових зобовязань з податку на додану вартість в травні 2010 року 107738,20грн.

На підставі викладеного, відповідач дійшов висновку, що згідно з вимогами ч.1 ст.203 ЦК України укладений позивачем з ТОВ “Стройсоюзторг” правочин є нікчемним, оскільки він укладений з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, а саме: ТОВ «Арток» за рахунок ТОВ “Стройсоюзторг” формувало податковий кредит, чим його завищувало.

Суд зазначає, що в акті перевірки та в інших матеріалах справи відсутні відомості про наявність інших підстав для нарахування ТОВ «Арток»за результатами проведеної перевірки податку на додану вартість, що підтверджено представниками сторін під час розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд не погоджується з висновками відповідача про нікчемність укладеного позивачем з зазначеною юридичною особою угоди як такої, що порушує публічний порядок, з наступних підстав.

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; частиною 5 зазначеної статті передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У якості підстави для визнання вказаної угоди нікчемною відповідачем зазначено про не включення ТОВ “Стройсоюзторг” податкових зобовязань по угоді з позивачем до податкової декларації за травень 2010 року.

Суд зазначає, що в акті перевірки відповідачем зазначено, що ТОВ “Стройсоюзторг” як платник податків перебуває на обліку в ДПІ в м. Сімферополі АРК. Суд неодноразово (зокрема, ухвалою від 17.09.2010 року) витребував у відповідача по справі податкові декларації контрагента позивача за відповідний період, акти зустрічних перевірок контрагента позивача за відповідні звітні періоди, інші документи, що можуть бути використані як доказ не підтвердження доводів відповідача, однак відповідачем суду зазначені документи надані не були.

Разом з тим, в матеріалах справи наявна копії першого аркушу податкової декларації ТОВ «СтройСоюзТорг» з податку на додану вартість за травень 2010 року, відповідно до якої зазначеним ТОВ задекларовано за вказаний звітний період податкове зобовязання з ПДВ в загальній сумі 2587576,00грн, до складу якого, як свідчить перший аркуш додатку №5 до декларації з ПДВ ТОВ «СтройСоюзТорг» «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», були включені податкові зобов'язання за платником податку, що має номер 336559101295, в розмірі 157655,80грн. (а.с.45, 47). Суд вважає необхідним зазначити, що вказаний номер платника податку на додану вартість 336559101295 привласнений позивачу, що підтверджено також текстом акту перевірки позивача (а.с.10).

Подання ТОВ «СтройСоюзторг» вказаної податкової декларації до ДПІ в м. Сімферополі АРК підтверджено поштовим повідомленням з відміткою ДПІ про її отримання 22.06.2010 року (а.с.46), тобто на час проведення перевірки зазначена податкова декларація була вже наявна у відповідача, що представником ДПІ в м. Сімферополі АРК під час розгляду справи не спростовано.

Суд також вважає необхідним зазначити, що матеріалами справи підтверджено реєстрацію ТОВ «СтроСоюзТорг» як платника податку на додану вартість, а саме: свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №100280971 було видано вказаному ТОВ ДПІ в м. Сімферополі АРК 23.04.2010 року (а.с.59), згідно з даними сайту Державної податкової адміністрації України станом на 24.11.2010 року (а.с.60) вказане свідоцтво було анульовано 26.05.2010 року за ініціативою податкового органу. Таким чином на час виписки податкових накладних ТОВ «СтройСоюзТорг» було зареєстровано як платник податку на додану вартість. Також суд зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду АРК від 24.09.2010 року по справі №2а-8924/10/17/0170 визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ в м. Сімферополі АРК про анулювання Свідоцтва №10028971 від 23.04.2010 р. про реєстрацію платника податку на додану вартість - ТОВ “Стройсоюзторг”, оформлене актом від 26.05.2010р. №464/15-2; зобовязано Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим поновити Товариству з обмеженою відповідальністю “Стройсоюзторг” Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Зазначена постанова Окружного адміністративного суду АРК від 24.09.2010 року залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 року (копії наявні в матеріалах справи). Як свідчать вказані судові рішення першої та апеляційної інстанцій підставою для прийняття ДПІ в м. Сімферополі АРК рішення про анулювання реєстрації ТОВ “Стройсоюзторг” став висновок податкового органу про відсутність зазначеного ТОВ за юридичною адресою; однак судом під час розгляду справи встановлено, що такий висновок не відповідає фактичним обставинам справи, ТОВ “Стройсоюзторг” знаходиться за юридичною адресою, зазначеною в статутних документах та в Свідоцтві про реєстрацію платника ПДВ.

Суд зазначає, що в акті перевірки та запереченнях відповідача на адміністративний позов відсутні будь-які відомості, що надані позивачем на підтвердження виконання робіт позивачу від ТОВ “Стройсоюзторг” первинні бухгалтерські документи та податкові накладні складені з порушенням вимог діючого законодавства або в них відсутні обовязкові реквізити, наявність яких передбачена, зокрема, пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ та Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Про порушення вимог діючого законодавства під час складення зазначених документів не повідомлено і представником відповідача під час розгляду справи в суді. Дослідивши зазначені документи, суд приходить до висновку, що вони складені з дотриманням вимог законодавства, що діяло на час їх складення, а також, що податкові накладні були виписані ТОВ “Стройсоюзторг” у період, коли зазначене підприємство було зареєстровано як платник податку на додану вартість. На підставі викладеного у суду відсутні підстави для неприйняття вказаних бухгалтерських документів та податкових накладних ТОВ “Стройсоюзторг” як належних доказів по справі.

Як встановлено судом під час розгляду справи ТОВ “Стройсоюзторг” до складу податкових зобовязань по угодам з позивачем по декларації з ПДВ за травень 2010 року включено 157655,80грн., що є значно більшою сумою, ніж включив позивач до складу податкового кредиту травня 2010 року по вказаному контрагенту, 107738,20грн. Суд зазначає, що на вимогу суду ДПІ в м. Сімферополі АРК не було надано акт зустрічної перевірки ТОВ «СтройСоюзТорг» з зазначенням періодів виникнення податкових зобовязань по господарським операціям з позивачем, що були включені вказаним підприємством до складу податкових зобовязань по декларації за травень 2010 року. У звязку з викладеним у суду відсутня можливість перевірити податкові зобовязання по яким саме періодам були включені ТОВ «СтройСоюзТорг» до складу зазначеної декларації з ПДВ за травень 2010 року; також відповідачем не повідомлено - чи були включені податкові зобов'язання по зазначеним вище податковим накладним до складу податкових зобов'язань інших податкових періодів, чи сплачені відповідні суми до бюджету. Разом з тим, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що до складу податкових зобовязань по декларації з ПДВ за травень 2010 року в розмірі 157655,80грн. ТОВ «СтройСоюзТорг» не включені і податкові зобовязання по операціям за травень 2010 року, по яким позивачем було сформовано податковий кредит в розмірі 107738,20грн.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до вимог ч.1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що ДПІ в м. Сімферополі АРК під час розгляду справи не надано доказів не включення ТОВ «СтройСоюзТорг» до складу податкових зобовязань по податку на додану вартість за травень 2010 року сум по господарським операціям, по яким ТОВ «Арток» за травень 2010 року сформовано податковий кредит в розмірі 107738,00грн.

Крім того, суд вважає необхідним звернути увагу відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що свідчать про отримання вказаних будівельних та підрядних робіт ТОВ «Арток» від іншої особи, а не від ТОВ «СтройСоюзТорг»; про наявність таких доказів не повідомлено і представником відповідача під час розгляду справи та не заявлено клопотання про витребування судом доказів на підтвердження таких обставин у третіх осіб для їх залучення до матеріалів справи. Суд зазначає, що виконання вказаних робіт саме ТОВ «СтройСоюзТорг» підтверджено належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, доказів зворотного відповідачем суду не надано.

У звязку з викладеним суд не погоджується з висновком відповідача щодо наявності підстав вважати укладені позивачем з ТОВ “Стройсоюзторг” угоди нікчемними.

Крім того, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону про ПДВ платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10 зазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 стаття 10 Закону про ПДВ).

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Закон про ПДВ не встановлює обовязку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону України сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобовязанням продавця товару, і саме продавець товару несе обовязок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку безпосереднім продавцем або одним з його постачальників (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобовязання безпосереднього продавця або постачальників по ланцюгам постачання.

Відповідачем також не надано суду доказів стосовно невикористання отриманих робіт у власній господарській діяльності позивача. Про наявність таких доказів також не повідомлено і під час розгляду справи та представником відповідача не заявлено клопотання про їх витребування судом у третіх осіб для залучення до матеріалів справи. Більш того, згідно наявних в матеріалах справи документів придбані позивачем роботи використовувались при здійсненні господарської діяльності ТОВ «Арток».

Суд зазначає, що відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки. Згідно з пунктом 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №925/11205), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Відповідно до пп.2.3.2 зазначеного Наказу за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Відповідачем на порушення зазначених вимог наказу ДПА України в акті перевірки не зазначено жодних доказів на підтвердження відсутності реального виконання укладених угод (тобто про відсутність фактичного виконання робіт) та не доведено їх невикористання у власній господарській діяльності позивача. Суд зазначає, що питання виконання вказаних робіт взагалі не відображено в акті перевірки та інших документах, що надані представником відповідача під час розгляду справи в суді.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч.2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат і несплату сум податків до бюджету контрагентів позивача. Разом з тим, як зазначено вище, питання сплати ТОВ “Стройсоюзторг” податкових зобовязань по укладеній з позивачем угоді під час проведення перевірки не досліджено в повному обсязі.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні відомості про несплату контрагентом позивача податкових зобовязань з податку на додану вартість по операції з надання будівельних та підрядних робіт та про недекларування вказаних сум податкових зобовязань в податкових деклараціях за відповідні податкові (звітні) періоди.

Відповідачем в акті перевірки також не доведено невикористання виконаних робіт у власній господарській діяльності позивача.

Згідно частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З наведених підстав суд не приймає до уваги доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ “Стройсоюзторг”; доказів визнання укладених договорів недійсними у встановленому діючим законодавством порядку відповідачем не надано. Реальне виконання укладених правочинів підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача, що надані під час розгляду справи, у звязку з чим суд не приймає до уваги посилання відповідача на порушення позивачем вимог Закону України “Про податок на додану вартість”.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про безпідставність висновків відповідача про заниження позивачем в перевіреному періоді сум податкових зобовязань з податку на додану вартість по операції з ТОВ “Стройсоюзторг”.

З матеріалів справи, зокрема, з тексту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, вбачається, що відповідачем нараховані штрафні санкції по податку на додану вартість на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ.

Згідно пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 встановлено, що у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи наведене, суд вважає, що підстави для нарахування відповідачем податкового зобовязання по податку на додану вартість відсутні, не має підстав і для застосування штрафних санкцій.

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач використав надані йому повноваження необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття податкового повідомлення-рішення, без дотримання принципу рівності перед законом, непропорційно, тобто без дотримання розумного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим №0013421502/0 від 30.08.2010 року є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи судом 07 квітня 2011 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, постанова складена у повному обсязі 12 квітня 2011 року.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0013421502/0 від 30.08.2010 року, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Арток».

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арток» (код ЄДРПОУ 33655911, юридична адреса: 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Міллера, буд.6-А, кв.53) з Державного бюджету України в рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.