Ухвала суду № 2019742, 04.08.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У  Х  В  А  Л  А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

04 серпня 2008 року                                                                                                м. Львів

Обрізко І.М.

Заверухи О.Б.

Пліша М.А.

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого                                                                           

суддів:                                                                                 

за участю секретаря – Троцького Є.Г.

представника позивача – Стеця С.Р., представника відповідача – Ткач І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської області від 23 липня 2007 року по адміністративній справі №14/103-2651/07 за позовом ТзОВ «Стубіс» до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стубіс» звернулось в місцевий суд з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень – рішень від 25 травня 2007 року № 0000382304/038010, №0000392304/038009.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність донарахування податковим органом ТОВ «Стубіс» податку на додану вартість та податку на прибуток, вказуючи при цьому на відсутність з боку платника податків порушень норм податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини. Крім цього, висновки перевіряючих в акті перевірки зроблені не об’єктивно, не в повній мірі та на припущеннях і довільному трактуванні норм законодавства.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 23 липня 2007 року позов задоволено частково. Суд виходив з того, що матеріалами справи не підтверджуються порушення товариством п.п. 7.2.1, 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість підлягає скасуванню. Крім того, матеріали містять всі необхідні відомості і дають можливість достовірно визначити розмір витрат платника податку здійснюваних ним як компенсація вартості робіт та послуг, які придбавались у контрагента для подальшого використання у власній господарській діяльності. Враховано також вимоги ст. 71 КАС України.

Позов задоволено частково з огляду на те, що позивачем визнано встановлені податковим органом порушення ним пп. 11.2.3 п.11.2 ст.11, пп. 8.6.1 п.8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», подавши суду в порядку ст. 51 КАС України заяву про відмову від позову у цій частині.

Головуючий 1-ї інст. Руденко О.В.                                                                                                                          Рядок статзвіту № 23 Господарський суд Тернопільської обл.                                                                                                                 Справа №22-а-1152/08

Доповідач : Обрізко І.М.                                                                                                                                            (22-а-4268/07)

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Тернопільська об’єднана державна податкової інспекціїподала апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтування полягають в тому, що позиція суду суперечить пп. 5.3.9 та пп. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позаяк ТзОВ «Київські вікна» з огляду на Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 09.01.1998 року №4, фактично не могло виконувати перелік робіт зазначених в договорах та актах виконаних робіт з огляду на відсутність працівників та їхньої відповідної кваліфікації. Крім того, означене товариство за місцем реєстрації відсутнє, а тому вказана в податкових накладних адреса не може вважатись місцезнаходженням продавця.

Що стосується зменшення податковим органом валових витрат в четвертому кварталі 2006 року на вартість виконаних будівельно-монтажних робіт підрядчиком ТзОВ «Інтербудресурс», то не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. До перевірки акту прийняття виконаних робіт від 12.10.2006 року представлено таких не було.

Також в порушення пп. 7.2.1 п. 7.2 ст.7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач зайво включив до податкового кредиту суму на підставі податкової накладної виданої ТзОВ «Ойл Карт Центр», в якій зазначено номенклатура поставки – попередня оплата.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне залишити її без задоволення.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив, оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що за наслідками проведеної виїзної планової перевірки з питань дотримання ТзОВ «Стубіс» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 по 31 грудня 2006 року, посадовими особами контролюючого органу 17 травня 2007 року складено акт за №4636/23-420/14034244.

В акті перевірки податковим органом зроблені висновки, що позивачем порушено зокрема вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ним занижено податок на додану вартість за вересень, листопад, грудень 2006 року на суму 216461 грн. та не дотримано ним положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме заниження податку на прибуток за І-ІVквартали 2006 року складає розмір 150595 грн.

25 травня 2007 року, контролюючим органом відповідно до підпункту «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17  Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу, згідно з податковим повідомленням - рішенням за № 0000392304/038009 визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 324691,50 грн., з яких 216461 грн. за основним платежем, 108230,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; згідно з податковим повідомленням-рішенням за № 0000382304/038010, визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 185076,90 грн., з яких 150595 грн. за основним платежем, 34481,90 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Означені податкові повідомлення рішення оспорені позивачем.

Відповідач доводить, що ТзОВ «Київські вікна» фактично не могло виконувати перелік робіт зазначених в договорах та актах виконаних робіт з огляду на відсутність працівників та їхньої відповідної кваліфікації. Однак із вказаним погодитись неможливо, позаяк сам порядок включення відповідних сум до складу валових витрат регламентовано положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та провівши аналіз пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону, факт виконання зварювальних робіт ТзОВ «Київські вікна» та понесення позивачем витрат пов’язаних з їх подальшим використанням у власній господарській діяльності, підтверджується актами виконаних підрядних робіт за вересень-листопад 2006 року, податковими накладними та платіжними документами тощо.

Виходячи з наведеного, позивачем підставно пов’язані з цим витрати віднесено до числа валових, оскільки подібне не суперечить пп. 11.2.1 п. 11.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже, місцевим судом правомірно задоволено позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення - рішення Тернопільської ОДПІ від 25.05.2007 року за № 0000382304/038010 в частині визначеного податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 183856,10 грн.

Не є аргументованими доводи відповідача з приводу порушень з боку позивача пп. 7.2.1 пп. 7.2.6 п. 7.2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягає у безпідставному віднесенні до податкового кредиту 213430,10 грн. за вересень, листопад, грудень 2006 року на підставі виписаних ТзОВ «Київські вікна» податкових накладних та 3030,90 грн. за податковою накладною ТзОВ «Ойл Карт Центр», в якій в графі «номенклатура поставки» вказано попередня оплата. Позаяк, неможливість провести перевірку в контрагента чи з’ясувати його місцезнаходження жодним чином не стосується діяльності позивача, а також останній не може нести відповідальності за обсяг задекларованих контрагентом сум податку на додану вартість.

Помилковою є позиція податкового органу, що в податковій накладній, виданої ТзОВ «Ойл Карт Центр» в номенклатурі поставки товарів, послуг продавця відображено «попередня оплата», позаяк таке стосується лише дизпалива. Скорочення яке малось в ній не суперечить пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та не доведено протилежного стороною відповідача в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України.

Таким чином, місцевий суд також і в частині скасування податкового повідомлення – рішення від 25.05.2007 року за №0000392304/038009, яким визначено позивачу суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 324691,5 грн., прийняв обґрунтоване рішення.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи, які в повній мірі досліджені.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, постанову господарського суду Тернопільської області від 23 липня 2007 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця після набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Обрізко І.М.

                                                                                                                                               Заверуха О.Б.

Пліш М.А.

 Головуючий суддя:

 судді колегії:                                                                                   

Повний текст ухвали виготовлено

та підписано 08.08.2008 року.