Рішення № 20169100, 17.11.2011, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 2-436/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 листопада 2011 року м. П’ятихатки

П’ятихатський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого –судді Резніченка М.С.,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідачів ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ «ОТП Факторинг Україна»звернулося до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_3 і ОСОБА_5 солідарно на його користь борг у сумі 471007,98 грн. та понесені судові витрати, обгрунтовуючи позов тим, що 08.08.2008 р. ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником всіх прав та обов’язків якого є ПАТ «ОТП Банк»(далі –Банк), уклало з ОСОБА_3 Кредитний договір № ML-0BW/318/2008, за умовами якого ОСОБА_3 отримала кредит в сумі 30000 доларів США. Умовами договору передбачено повернення кредиту відповідно до Графіку та сплати процентів за користування кредитом. Для забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов’язань за Кредитним договором між ОСОБА_5 і Банком був укладений Договір поруки № SR-0BW/318/2008 від 08.08.2008 р., відповідно до якого ОСОБА_5 взяв на себе зобов’язання відповідати за повне і своєчасне виконання ОСОБА_3 всіх боргових зобов’язань перед Банком. 29.06.2010 р. між Банком і ТОВ «ОТП Факторинг Україна»укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю, згідно якого Банк відступив, а позивач прийняв право вимоги за Кредитним договором. ОСОБА_3 не виконала умови Кредитного договору, погашення кредиту не здійснює, тому станом на 06.07.2010 р. виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідачів як з солідарних боржників.

          Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

          Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідачів ОСОБА_4 позов не визнали і пояснили, що дійсно 08.08.2008 р. вона отримала кредитні кошти у розмірі 30000 доларів США на придбання квартири АДРЕСА_1, а поручителем виступив чоловік ОСОБА_5, про що він уклав з Банком договір поруки. Через скрутний матеріальний стан сплату заборгованості проводила не регулярно, тому на пропозицію представника Банку ОСОБА_6 погодилася на нотаріальне посвідчення 14.11.2009 р. довіреності на його ім’я, якою уповноважила ОСОБА_6 вирішувати всі питання, пов’язані з продажем квартири. До звернення до суду Банк її не турбував, досудових вимог вона не отримувала, а про купівлю-продаж кредитного портфелю дізналася лише в суді. Вважає, що позивач не наділений правом звертатися до неї з позовом.

Відповідач ОСОБА_5 про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з’явився і подав заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності (а.с. 91).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

У відповідністю зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.. 625 цього Кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання і на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням розміру процентів, встановленого договором, від простроченої суми.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього ж Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України.

У відповідності зі ст. 524 ЦК України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні, однак сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання і в іноземній валюті.

Статтею 192 ч. 2 цього Кодексу передбачається використання в Україні іноземної валюти у випадках і в порядку, встановлених законом.

          Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти –гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

          Статті 47, 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, що використовується. Вказані операції здійснюються на підставі батьківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 533 ЦК України якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Статтею 525 цього ж Кодексу передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов’язань і зазначена норма вказує на те, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, діючим цивільним законодавством передбачено і загальні умови виконання зобов’язання. Зі статті 526 ЦК України випливає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Відповідно до ст. 1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 08 серпня 2008 р. між Банком і ОСОБА_3 укладений Кредитний договір № ML-0BW/318/2008 про надання споживчого кредиту на придбання нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 (а.с. 5-13) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 4,49 % річних, за умовами якого Банк взяв на себе зобов’язання надати ОСОБА_3 кредит у розмірі 30000 доларів США на умовах цього Договору, а відповідач взяла на себе зобов’язання прийняти, належним чином використовувати кредит за цільовим призначенням і повернути Банку кредитні кошти (кредит) до 08.08.2028 р. відповідно до Графіку та сплатити проценти за користування кредитом.

На виконання зазначених умов Договору відповідачем ОСОБА_3 отримані кошти у розмірі 30000доларів США, що в еквіваленті на момент надання коштів за офіційним курсом Національного банку України складає 145350,00 гривень, що не заперечується представником Банку і відповідачем ОСОБА_3 та підтверджується меморіальним валютним ордером № 100 (а.с. 14).

29.06.2010 р. між ПАТ «ОТП Банк»(Продавець) і ТОВ «ОТП Факторинг Україна»(Покупець) укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю (а.с. 18-32), згідно якого Продавець продав права на Кредитний портфель, а Покупець придбав його та прийняв право вимоги за Кредитним договором.

З метою врегулювання спору ПАТ «ОТП Банком» і позивачем 19.05.2009 р., 02.06.2011 р. були направлені досудові вимоги відповідачам, вручення яких підтверджується поштовими повідомленнями за №№ 391650566296 і 391650566318. З вимог слідує, що Банк вимагає сплатити належні платежі за кредит та проценти і попередив про реалізацію свого права на дострокове повернення кредиту за його ж вимогою.

Вирішуючи спір суд виходить з того, що Банк мав право здійснювати операції з іноземною валютою, у тому числі, операції з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку України банківської ліцензії № 191 від 08.11.2006 р. та дозволу на здійснення валютних операцій № 191-1 від 08.11.2006 р., а тому вираження в іноземній валюті грошового зобов’язання за Договором відповідає вимогам чинного законодавства.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. З положень ст. 554 цього ж Кодексу слідує, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З метою забезпечення повного та своєчасного виконання ОСОБА_3 боргових зобов’язань за Кредитним договором між ОСОБА_5 і Банком був укладений Договір поруки № SR-0BW/318/2008 від 08.08.2008 р. (а.с. 15-16). Згідно п. 1.2 Договору поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що Кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов’язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

Відповідно до розрахунку заборгованості по кредиту станом на 06.07.2010 р. заборгованість по кредиту складає 235542,03 грн., по відсотках за користування кредитом –35248,74 грн., сума пені за прострочення виконання зобов’язань за період з 10.02.2009 р. по 27.09.2009 р. –200217,21 грн. на загальну суму 471007,98 грн. (а.с. 17).

Виходячи з наведеного суд приходить до висновку, що при наданні позивачем та отриманні відповідачем кредиту у доларах США, а також здійснення відповідачем ОСОБА_3 платежів по погашенню кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США не були порушені вищенаведені норми закону, Банком умови Договору виконані, а відповідачі зобов’язання не виконали, тому виникла заборгованість як по кредиту, так і по відсотках за його користуванням, пені.

Крім того, у відповідності до ст.. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати (а.с. 1, 2).

На підставі ст.ст. 192 ч.2, 524-526, ч.ч. 2, 3 ст. 533, 553, 554, 611, 625, 627, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 34, 47, 49, 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст. 10, 11, 88 ч. 3, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд,

В и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»(03680, м. Київ, вул.. Фізкультури, 28-Д, п/р 26507002333333 в АТ «ОТП Банк»м. Київ, МФО 300528, код ЄДРПОУ 36789421) 471007 (чотириста сімдесят одна тисяча сім) гривень 98 копійок в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором, а також сплачені 1700 (одна тисяча сімсот) гривень судового збору і 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.

          Повний текст рішення складено 22 листопада 2011 р..

          Суддя: