Вирок № 20165683, 25.11.2011, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.11.2011 Справа №1-910/11

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого Кунцьо С.В.

за участю секретаря Чайковської М.В.

прокурораГульовської О.Г.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тернополі справу про обвинувачення :

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Криве Козівського району Тернопільської області, українця, громадянина України, з середньо-технічною освітою, неодруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, непрацюючого, жителя АДРЕСА_3 раніше судимого 11 травня 2011 року Козівським районним судом Тернопільської області за ч.1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 850 грн. (штраф сплачено 12 травня 2011 року),

за ч.3 ст. 142 КК України (в редакції 1960 року), -

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_3, працюючи в середині червня 1999 року прийомоздавальником вантажу та багажу у відокремленому підрозділі «Станція Тернопіль», почув розмову між працівниками цього ж підрозділу про те, що ОСОБА_4 продає свою квартиру в центрі м. Тернополя з метою переїзду на постійне місце проживання до Російської Федерації, при цьому організовуючи замовлення контейнера для відправлення власних побутових речей залізничним транспортом. Через декілька днів, в червні 1999 року, перебуваючи біля центрального універмагу, що по вул. Руській в м. Тернополі, ОСОБА_3 випадково зустрів ОСОБА_4 та прослідкувавши за нею, дізнався адресу її проживання у АДРЕСА_4 Так, 19 червня 1999 року він прийшов до неї додому та, представившись знайомим її сина, запропонував допомогу у відправленні її побутових речей залізничним транспортом в Російську Федерацію, на що остання погодилася.

У подальшому, 20 червня 1999 року близько 15.00 год. ОСОБА_3, проходячи парком «Топільче»м. Тернополя, підібрав деревяну палицю, схожу на частину держака від лопати та заховавши її в поліетиленовий пакет, направився до ОСОБА_4 додому. Близько 18.00 год. цього ж дня, він шляхом обману проник у її квартиру АДРЕСА_1, де, діючи умисно та даючи звіт своїм діям та керуючи ними, підійшов до ОСОБА_4 зі спини та застосував насильство, небезпечне для її життя та здоровя, яке виразилось у нанесенні деревяною палицею декількох ударів в ділянку голови, від яких остання впала на підлогу. Надалі, усвідомлюючи те, що ОСОБА_4 чинитиме йому опір та перешкодить у заволодінні її майном, ОСОБА_3 з метою доведення злочинного умислу до кінця, знайшов у квартирі ножиці та наніс їй удар в задню поверхню шиї їх браншами, від чого ОСОБА_4 втратила свідомість. Після цього, заволодівши її майном, а саме: 9100 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 35965 грн. 02 коп., які були загорнуті у нижню жіночу білизну (труси), виготовлену із бавовни вартістю 5 грн. та знаходилися в сумці з тканини білого кольору, з місця злочину втік, заподіявши останній шкоду на загальну суму 35970 грн. 02 коп. Таким чином, в результаті дій ОСОБА_5, що були направлені на заволодіння індивідуальним майном ОСОБА_4, останній було спричинено чисельні синці на обличчі, лівому плечі, правому стегні, рану на чолі, рану на лівій тімяній ділянці та рану на задній поверхні шиї з локальним підшкірним крововиливом, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та пояснив, що з 1991 року по 1999 рік він працював прийомоздавачем вантажу і багажу у ВП «Станція Тернопіль». В червні 1999 року, коли він був в кабінеті адміністрації, до них на роботу прийшла раніше незнайома йому ОСОБА_4, яка хотіла замовити контейнер для відправки багажу в Росію, оскільки мала намір продати свою квартиру та виїхати на постійне місце проживання до свого сина ОСОБА_6 в Російську Федерацію. Після цього, через декілька днів він випадково зустрів ОСОБА_4 в центрі м. Тернополя та прослідкувавши за нею побачив де вона проживає. В подальшому він знову через декілька днів зайшов до неї додому та задля входження в довіру представився хорошим другом її сина ОСОБА_6, хоча в дійсності він його не знав, запропонувавши свою допомогу з відправкою багажу в Російську Федерацію, з чим ОСОБА_4 погодилась. Також коли він знаходився в квартирі до них заходила сусідка, яка через деякий час пішла. Наступного дня він проходячи парком «Топільче»в м. Тернополі, знайшов там частину деревяної ручки від лопати довжиною близько 40 см. , яку взяв із собою та заховав в поліетиленовий пакет, який мав з собою та пішов додому до ОСОБА_4 щоб викрасти в неї гроші виручені за продаж квартири. Коли він прийшов до ОСОБА_4, то в квартирі її не було, після чого він вийшов на вулицю де на виході з будинку зустрів її та під час розмови щодо відправки вантажу вони зайшли в квартиру до ОСОБА_4, де він попросив у неї води та в момент коли остання повернулась спиною до нього, він витягнув із пакета деревяну палицю та наніс їй два удари по голові, від чого ОСОБА_4 впала на підлогу та намагалася піднятися, однак він знайшовши на кухні ножиці, вдарив ними ззаду в шию ОСОБА_4, від чого вона втратила свідомість. Після цього він пішов з кухні в іншу кімнату, де знайшов сумку. Оглянувши вказану сумку він там знайшов жіночі труси в яких знаходились гроші. Забравши їх, він вийшов із квартири та в подальшому перебуваючи в парку «Топільче» виявив, що він викрав 9100 доларів США. Палку, якою він наносив удари та викрадені труси він викинув в цьому ж парку та в подальшому пішов на автовокзал, звідки поїхав до себе додому. Викрадені гроші він в подальшому потратив на власні потреби, зокрема купив автомобіль та холодильник.

У вчиненому підсудний ОСОБА_3 щиро розкаюється і просить його суворо не карати та не призначити йому суворого покарання, обіцяє в подальшому злочинів не вчиняти.

Крім визнання вини самим підсудним ОСОБА_3 його винність у вчиненні злочину повністю доводиться наступними зібраними, дослідженими, проаналізованими та перевіреними у судовому засіданні доказами.

Показаннями, допитаної у судовому засіданні свідка ОСОБА_7, з яких слідує, що вона до 1999 року була сусідкою ОСОБА_4 з якою підтримувала дружні стосунки. На початку 1999 року ОСОБА_4 вирішила виїхати з України в Росію та 20 червня 1999 року остання прийшла до неї додому та сказала, що квартиру вона вже продала та частину речей погрузила в контейнер для відправлення в Росію, а іншу частину їй допоможе перевести молодий чоловік на імя ОСОБА_3, який є знайомим її сина ОСОБА_6 та перед цим приходив до неї додому та мав прийти цього ж дня пізніше. Однак цього ж дня близько 18.00 год. вона побачила в дворі їхнього будинку багато працівників міліції та дізналась, що на ОСОБА_4 в її квартирі було вчинено розбійний напад.

Показаннями, допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_8, з яких слідує, що з 1998 року по 2003 рік він працював старшим експертом відділу криміналістичних експертиз НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області. В червні 1999 року від оперативного чергового УМВС України в Тернопільській області він одержав повідомлення про вчинення розбійного нападу та разом із експертом НДЕКЦ ОСОБА_9 в складі слідчо оперативної групи виїхали на вул. Танцорова, 22 в м. Тернополі, де в квартирі № 26 ними на кухні на підлозі було виявлено сліди вчинення злочину, зокрема значну калюжу крові. Також, під час огляду квартири феромагнітним порошком було оброблено поверхні усіх дверей, підвіконників та інших речей, за результатами чого з поверхні дверей та одвірок кухні, вітальні та балкону квартири вилучено сліди рук людини, які були скопійовано за допомогою липкої стрічки типу скотч та перенесено на аркуш паперу білого кольору. В подальшому в 2011 році деякі із вказаних відбитків пальців були ідентифіковані та встановлено, що вони належать підсудному.

Показаннями, допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_9, який дав аналогічні показання що і свідок ОСОБА_8

Показаннями, допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_10, який вказав, що він працює заступник начальника відділу УКР УМВС України в Тернопільській області. 26 травня 2011 року в УКР УМВС України в Тернопільській області надійшло спецповідомлення з НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області про те, що виявлені на місці події, за фактом розбійного нападу на ОСОБА_4 сліди пальців рук співпадають зі слідами рук ОСОБА_3, жителя АДРЕСА_5 Одразу ж після цього він разом із о/у УКР УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_11 виїхали в с. Криве Козівського району де ОСОБА_3 було запрошено проїхати з ними в УКР УМВС України для дачі пояснень. Приїхавши близько 16.00 год. цього ж дня в управління, ОСОБА_3 під час відібрання в нього пояснень добровільно зізнався у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_4 та заволодінні її грошима, після чого власноручно написав явку з повинною, а також розказав про обставини вчиненого ним злочину. Будь-якого примусу до ОСОБА_3 під час його опитування, написання пояснень та явки з повинною застосовано не було, про що підсудний підтвердив особистим підписом.

Показаннями, допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_12, з яких слідує, що він перебуває на посаді слідчого СВ Тернопільського МВ УМВС в Тернопільській області. 26 травня 2011 року за вказівкою керівництва йому було доручено відновити досудове слідство у кримінальній праві за фактом розбійного нападу, що мав місце в 1999 році, у звязку із встановленням особи, що може бути причетною до злочину. Цього ж дня близько 19.30 год. до нього в службовий кабінет в присутності заступника начальника відділу УКР ОСОБА_13 прийшов ОСОБА_3 та у відсутності інших осіб в тому числі ОСОБА_13 він допитав в якості підозрюваного ОСОБА_3, який добровільно, з почуттям жалості до вчиненого розповів про обстановку та обставини скоєння ним нападу в червні 1999 року по вул. Танцорова, 22/26 м. Тернополя на ОСОБА_4 та викрадення у неї близько 9 тис. доларів США. Під час допиту будь-якого фізичного та психічного насилля на ОСОБА_3 не здійснювалось. Окрім цього останній на його запитання відмовився від послуг захисника, зазначивши, що це не повязане із його матеріальним становищем та станом здоров'я. Оскільки будь-яких фізичних чи психічних вад здоров'я у ОСОБА_3 не спостерігалось, тому він провів допит останнього без участі захисника. ОСОБА_3 добровільно та власноручно завірив занесенні до протоколу його показання, при чому він жодних обставин злочину ОСОБА_3 не розповідав та нічого не розповідав йому про знаряддя злочину. Інших слідчих дій у справі він не проводив оскільки після цього кримінальна справа для подальшого розслідування була направлена в СУ УМВС України в Тернопільській області.

Також вина ОСОБА_3 доводиться наступними оголошеними, дослідженими та проаналізованими у судовому засіданні доказами.

Оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_14 від 13 липня 1999 року, з яких слідує, що 04 червня 1999 року між ним та ОСОБА_4 у приватного нотаріуса укладено договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1, що належала останній. Після укладення договору він виплатив ОСОБА_4 гроші в національній валюті, що по курсу НБУ на той час становило 7900 доларів США та дозволив їй проживати у вказаній квартирі до часу виїзду в Російську Федерацію. 14 червня 1999 року на прохання ОСОБА_4 допоміг погрузити її побутові речі в контейнер. Також під час погрузки були присутніми працівник з митниці та вантажник з фірми, яка займалась перевезеннями залізничним видом транспорту речей громадян. Через деякий час, а саме 21 червня 1999 року він дізнався, що 20 червня 1999 року на ОСОБА_4 було вчинено розбійний напад, в ході якого їй було спричинено тілесні ушкодження.

(а.с.57-58 Т.1)

Оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_15 від 25 грудня 1999 року, яка зазначила, що являлася сусідкою ОСОБА_4 та протягом двох років підтримувала з останньою добросусідські стосунки. На початку 1999 року ОСОБА_4 висловлювала намір виїхати з України в Росію. Так, 19 червня 1999 року близько 17 год. вона прийшла до неї в гості та побачила молодого чоловіка, який розмовляв із ОСОБА_4 на тему продажі її квартири. Не заважаючи розмові, вона вийшла з приміщення квартири та пішла до себе додому. Цього ж дня, близько 19 год. ОСОБА_4 прийшла до неї в квартиру і розповіла, що вказаний молодий чоловік на імя ОСОБА_3 є знайомим її сина ОСОБА_6 і допоможе їй з виїздом в Росію. 20 червня 1999 року близько 16 год. подзвонили в її дверний дзвінок і вона, відчинивши двері, побачила вищезгаданого чоловіка на імя ОСОБА_3, який запитав її про місцезнаходження ОСОБА_4, на що вона відповіла, що не знає. Близько 18 год. цього ж дня вона прийшла в гості до ОСОБА_4 і виявила останню в квартирі з тілесними ушкодженнями.

(а.с.62-65 Т.1)

Оголошеним в судовому засіданні протоколом огляду місця події від 20 червня 1999 року, згідно якого на місці вчинення злочину в квартирі №26 по вул. Танцорова. 22 м. Тернополя було зафіксовано обстановку вчиненого злочину, виявлено і вилучено сліди рук, які в подальшому були ідентифіковані та встановлено, що деякі з них належать ОСОБА_3

(а.с.41-47 Т.1);

Оголошеним в судовому засіданні протоколом пред'явлення особи для впізнання від 27 травня 2011 року, згідно якого свідок ОСОБА_15 упізнала серед пред'явлених їй для впізнання осіб ОСОБА_3 як особу, яку вона бачила в квартирі ОСОБА_4 в червні 1999 року незадовго до вчинення на ОСОБА_4 нападу та заволодінні її майном.

(а.с.161-162 Т.1);

Оголошеними в судовому засіданні протоколом очної ставки від 27 травня 2011 року між свідком ОСОБА_15 та ОСОБА_3, з якого вбачається, що під час проведення вказаної слідчої дії ОСОБА_15 зазначила, що бачила ОСОБА_3 в квартирі ОСОБА_4 в червні 1999 року незадовго до вчинення на ОСОБА_4 нападу та заволодінні її майном, з чим ОСОБА_3 повністю погодився.

(а.с.164-166 Т.1);

Оголошеним в судовому засіданні висновком експерта № 1458 від 22 червня 1999 року, згідно якого, у ОСОБА_4 виявлено по одній рані на чолі, лівій тім'яній ділянці та задній поверхні шиї з локальним підшкірним крововиливом, а також чисельні синці на обличчі, лівому плечі, правому стегні. Рана задньої поверхні шиї є ушкодженням з повним порушенням цілості (усіх шарів) стінки глотки. Лікуючими лікарями були виявлені об'єктивні неврологічні симптоми (згладженність правої носогубної складки, парез відвідного нерва, торпідність рефлексів на кінцівках), які властиві для закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку.

Рана чола утворилась в результаті дії тупого предмета з переважаючою поверхнею, або ж внаслідок удару до неї. Рана тім'яної ділянки голови спричинена тупим предметом з обмеженою циліндричною поверхнею. Рана задньої поверхні шиї утворилася в результаті колючої дії гострого предмета, цілком можливо ножиць, з огляду на характерне роздвоєння одного із кінців рани. Синці заподіяні тупим предметом з обмеженою поверхнею, скоріш за все рукою стиснутою в кулак, взутою ногою тощо.

Будь-яких тілесних ушкоджень характерних для боротьби чи самооборони на тілі ОСОБА_4 не виявлено. Судово-медичних даних стосовно взаємо розташування потерпілої та нападника немає, проте вона до поверхні травмуючого предмета в один ізмоментів була обернена обличчям, а в інший - спиною. Спричинені ОСОБА_4 тілесні ушкодження відносяться до тяжких за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

(а.с. 222-223 Т.1);

Оголошеним в судовому засіданні висновком експерта № 1095 від 02 серпня 2011 року, згідно якого виявленні у ОСОБА_4 тілесні ушкодження могли утворитись за обставин та в спосіб на які вказує ОСОБА_3 при його допиті та проведенні з ним відтворення обстановки та обставин події, а саме, при нанесенні ударів палицею в голову потерпілої з послідуючим її падінням долілиць та нанесенням удару браншами ножиць в задню частину шиї.

(а.с. 230-233 Т.1);

Оголошеними в судовому засіданні висновком експерта №17/479 від 15 липня 1999 року та №1-699/11 від 28 травня 2011 р., відповідно до якого три сліди пальців рук, які вилучено 20 червня 1999 року під час огляду місця події в квартирі АДРЕСА_2 залишені ОСОБА_3

(а.с. 6-11 Т.2);

Оголошеним в судовому засіданні висновком експерта №130 від 29 липня 1999 року, згідно якого в слідах на учнівському зошиті, спідниці, блузці, бюстгальтері, трусах, підлідниках, що належали потерпілій ОСОБА_4 знайдено кров людини, походження якої від ОСОБА_4 не виключається.

(а.с. 21-23 Т.2);

Покази підсудного дані ним під час судового слідства повністю узгоджуються із іншими матеріалами справи та його показаннями даними ним на досудовому слідстві, зокрема в якості підозрюваного (протокол допиту підозрюваного від 26 травня 2011 року (а.с.126-128) та протокол допиту підозрюваного з застосуванням відеозапису від 27 травня 2011 року (а.с.155-159), в якості обвинуваченого (протокол допиту обвинуваченого від 03 червня 2011 року (а.с.180-184), а також оголошеним в судовому засіданні протоколом відтворення обстановки та обставин події від 27 травня 2011 року, під час якого ОСОБА_3 чітко вказав, яким чином та за яких обставин він проникнувши в квартиру потерпілої ОСОБА_4 спричинив останній тілесні ушкодження та викрав її грошові кошти (а.с.168-172).

Таким чином, проаналізувавши наведені обставини суд, приходить до переконання про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину та кваліфікує його дії за ч.3 ст. 142 КК України (в редакції 1960 року), як напад з метою заволодіння індивідуальним майном громадян, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоровя особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний із спричиненням тяжких тілесних ушкоджень, вчинений з проникненням у житло.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_3, суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, особу винного, зокрема те, що він позитивно характеризується за місцем проживання, поганий стан його здоровя, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, обставини, що помякшують покарання, а саме зявлення із зізнанням у вчиненому злочині, те, що він повністю визнав свою вину, у вчиненому щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, відсутність обставин які б обтяжували покарання підсудного.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_3 без ізоляції його від суспільства є неможливим, а тому йому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Також, суд при призначенні покарання підсудному ОСОБА_3 приймає до уваги те, що про вказаний злочин вчинений ним стало відомо після постановлення вироку Козівським районним судом Тернопільської області 11 травня 2011 року, за яким його засуджено до покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень, який вчинено ним до постановлення попереднього вироку. Тому покарання слід призначити за сукупністю злочинів в порядку ч.4 ст. 70 КК України.

З врахуванням вимог ч.3 ст.72 КК України, а саме, те що основне покарання у виді штрафу при призначені його за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарання не підлягає і виконується самостійно, покарання визначене вироком Козівського районного суду від 11 травня 2011 року, яким ОСОБА_3 засуджено до покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. слід виконувати самостійно. У звязку із сплатою ОСОБА_3 12 травня 2011 року штрафу в розмірі 850 грн. за вироком від 11 травня 2011 року зарахувати ОСОБА_3 покарання відбуте за вироком Козівського районного суду Тернопільської області від 11 травня 2011 року у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Запобіжний захід підсудному ОСОБА_3 залишити попередній тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його затримання - 27 травня 2011 року.

По справі є судові витрати за проведення дактилоскопічної експертизи №17/479 від 15 липня 1999 року на суму 99,14 грн., трасологічної експертизи №17/482 від 15 липня 1999 року в сумі 71,60 грн. та судово-дактилоскопічної експертизи №1-353/11 від 21 квітня 2011 року в сумі 280,80 грн., які суд вважає слід стягнути з підсудного ОСОБА_3 в користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області, оскільки вони виникли у звязку із витратами органами досудового слідства при провадженні у даній справі.

Цивільний позов ОСОБА_4 про відшкодування 40000 грн. завданої матеріальної шкоди у звязку з смертю останньої слід залишити без розгляду.

Речові докази: зошит в клітинку, уламки частин ножа, ножиці канцелярські, гвинт металічний для кріплення ножиць, спідниця сірого кольору, жіноча біла блузка із візерунком, салатові жіночі труси, бюстгальтер білого кольору, два металеві ключі, жіночі підслідники здані в камеру зберігання речових доказів Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області знищити, після вступу вироку в законну силу.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 142 КК України (в редакції 1960 року) і призначити йому покарання за цією статтею у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Згідно ч.4 ст.70 КК України, ч.3 ст.72 КК України, покарання призначене за вироком Козівського районного суду Тернопільської області від 11 травня 2011 року, яким ОСОБА_3 засуджено до штрафу в розмірі 850 грн. виконувати самостійно. Зарахувати ОСОБА_3 покарання відбуте за вироком Козівського районного суду від 11 травня 2011 року у виді штрафу в розмірі 850 грн. та остаточно ОСОБА_3 визначити покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 залишити попередній тримання під вартою.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з 27 травня 2011 року.

Судові витрати за проведення дактилоскопічної експертизи №17/479 від 15 липня 1999 року на суму 99,14 грн., трасологічної експертизи №17/482 від 15 липня 1999 року в сумі 71,60 грн. та судово-дактилоскопічної експертизи №1-353/11 від 21 квітня 2011 року в сумі 280,80 грн. на загальну суму 451,54 грн. (чотириста пятдесят одну гривень пятдесят чотири копійки) стягнути із засудженого ОСОБА_3 в користь НДЕКЦ при УМВСУ в Тернопільській області ( ЄДРПОУ - 24524727, банк одержувача: ГУДКУ в Тернопільській області, МФО 838012, розрахунковий рахунок 31256272210463 «за проведення дактилоскопічної експертизи №17/479 від 15 липня 1999 року, трасологічної експертизи №17/482 від 15 липня 1999 року, судово-дактилоскопічної експертизи №1-353/11 від 21 квітня 2011 року).

Цивільний позов ОСОБА_4 про відшкодування 40000 грн. завданої матеріальної шкоди залишити без розгляду.

Речові докази: зошит в клітинку, уламки частин ножа, ножиці канцелярські, гвинт металічний для кріплення ножиць, спідниця сірого кольору, жіноча біла блузка із візерунком, салатові жіночі труси, бюстгальтер білого кольору, два металеві ключі, жіночі підслідники здані в камеру зберігання речових доказів Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області знищити, після вступу вироку в законну силу.

На вирок може бути подана апеляція на протязі 15 діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, а засудженим який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Головуючий суддяС. В. Кунцьо