Постанова № 20155308, 14.12.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2011 року Справа № 17/5007/68/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Олексюк Г.Є.

при секретарі: Михайлюк К.В.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, юрисконсульт, довіреність в справі

відповідачів:

- Приватного підприємства "Емануїл" - не з'явився

-Публічного акціонерного товариство "Банк Національний Кредит"- ОСОБА_2, начальник управління по роботі з проблемними заборгованостями, довіреність в справі, ОСОБА_3, адвокат, довіреність в справі

третьої особи: ОСОБА_4, голова правління Баранівської райспоживспілки, довіреність в справі, ОСОБА_5, заступник голови правління Житомирської облспоживспілки, довіреність в справі, ОСОБА_6, юрисконсульт Баранівської райспоживсілки, довіреність в справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Управління Пенсійного фонду України в Баранівському районі Житомирської області ОСОБА_1, юрисконсульт, довіреність в справі

на рішення господарського суду Житомирської області у справі № 17/5007/68/11

від 27.09.11р. (суддя Шніт А.В.)

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Баранівському районі Житомирської області (смт.Баранівка)

до Приватного підприємства "Емануїл", м.Житомир

до Публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит", м. Київ

третя особа: Ліквідаційна комісія Спільного підприємства "Баранівський хлібзавод райспоживспілки", м. Баранівка

про визнання недійсним договору іпотеки від 16 серпня 2004 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області у справі № 17/5007/68/11 від 27.09.11р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідно до ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Оскільки предмет іпотеки було повернуто та відновлено право власності за третьою особою, про що зазначає і позивач, і третя особа, сторони виконали рішення суду у повному обсязі та у повній відповідності до вимог закону, зокрема, щодо застосування двосторонньої реституції.

Згідно ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частинами 1, 2 ст.21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Згідно з пп.2 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

Як випливає з позову, його подача спричинена неможливістю стягнення заборгованості позивачем з третьої особи.

Таким чином, для захисту порушеного права - несплата боргу по внесках на загальнообов'язкове пенсійне страхування, позивачем обрано такий спосіб захисту, як визнання правочину недійсним, передбачений пп. 2 ч.2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України.

Так, спосіб захисту порушеного права втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути позивач, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення його прав і законних інтересів. Але визнання іпотечного договору недійсним не несе правових наслідків для позивача, оскільки прямий зв'язок між наслідками недійсності іпотечного договору, передбаченими законом, та погашенням боргу третьої особи перед позивачем відсутній.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції Управління Пенсійного фонду України в Баранівському районі Житомирської області< Довідник >звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 27.09.11р. у справі 17/5007/68/11 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування, посилається на те, що відповідно до ст. 5 ЗУ «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

- «нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або праві господарського відання...»; - нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. В даному випадку заставлене майно давно не належить іпотекодавцю і на нього не може бути звернено стягнення за боргом іпотекодавця відповідно до чинного законодавства.

Також, апелянт звертає увагу на те, що Відповідач - 2 - ПАТ «Банк «Національний кредит» має виконавчий документ, виданий на підставі рішення Богунського райсуду м. Житомир від 14.ХІІ. 2007 р. у справі № 2-П-1473/07 про стягнення із Відповідача - 1 ПП «Емануїл» та його поручителі за кредитним договором ОСОБА_7. та ОСОБА_8. суми боргу за кредитним договором, по якому 16.08.2004 р. було укладено спірний договір іпотеки.

По вказаному виконавчому документу Відповідач-2 - ПАТ «Банк «Національний кредит» повинен звернути стягнення на майно директора ПП «Емануїл» ОСОБА_7., який одержав кредитні кошти в сумі 800000 грн. та використав їх не за призначенням.

В позові про визнання договору іпотеки від 16.08.2004 р. Третій особі по справі - СП «Баранівський хлібозавод райспоживспілки» було відмовлено судом з підстав пропуску строку позовної давності звернення до суду (хоч пропущений він був з поважних причин). Однак оцінку чинності вказаного іпотечного договору від 16.08.2004 р. по суті судом здійснено не було.

Не звернув суд увагу також на той факт, що на момент укладення договору 16.08.2004 р. і до цього часу, все рухоме і нерухоме майно хлібозаводу ( в т. ч. і майновий комплекс - предмет іпотеки) з 05.07.2004 р. знаходиться в податковій заставі.

Відповідач - 1 ПП «Емануїл» протиправно 08.04.2004 р. зареєструвало право власності на предмет іпотеки, не сплативши за нього кошти, (див. стор. 5 абз. 8 рішення Господарського суду Житомирської області від 18 квітня 2005 р. у справі № 16/10 «Д», копія якого є у справі).

Не погоджується Позивач також з висновком суду, викладеним на стор. 3 абз. 14 оскарженого рішення щодо відсутності прямого зв'язку між наслідками недійсності іпотечного договору та погашенням боргу третьою особою перед Позивачем.

Третя особа - ліквідаційна комісія СП «Баранівський хлібозавод райспоживспілки» не може здійснити продаж майнового комплексу хлібозаводу та розрахуватися із боргами до бюджету та спеціальних цільових фондів, в т.ч. до Пенсійного фонду України, оскільки в реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна формально значиться заборона відчуження згідно спірного договору іпотеки від 16.08.2004 р., що позбавляє можливості нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу майнового комплексу, а відтак і завершити ліквідаційну процедуру третьої особи по справі.

Представником третьої особи подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Житомирської області від 27.09.11р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зокрема, на думку Ліквідаційної комісії апеляційна скарга підлягає задоволенню з слідуючих підстав:

-спірний договір іпотеки від 16.08.2004 року суперечить ст..5 ЗУ «Про іпотеку» , оскільки іпотекодавець ПП «Емануїл» не являється власником предмету іпотеки і на нього відповідно до законодавства не може бути звернено стягнення по вказаному договору та кредитному договору, а тому вказаний договір іпотеки від 16.08.2004 року повинен бути визнаний недійсним;

-Відповідач -1 ПП «Емануїл» 08.04.2004 року протиправно зареєструвало право власності на предмет іпотеки , не сплативши за нього кошти, тобто заволоділо майном третьої особи по справі шляхом обману.

Частиною 1 ст.203 ЦК Укр. передбачено , що « зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавств, а також моральним засадам суспільства». Оспорюваний договір іпотеки від 16.08.2004 року суперечить ч.1 ст.203 ЦК Укр., ст..5 ЗУ «Про іпотеку» , а також моральним засадам суспільства, оскільки директор ПП «Емануїл» ОСОБА_7. шахрайським способом заволодів майновим комплексом хлібозаводу та не допускав на територію хлібозаводу навіть працівників ДВС. По факту незаконного продажу хлібозаводу було порушено кримінальну справу, яку розглянуто Баранівським райсудом 20.06.2007 року.

На думку ліквідаційної комісії хлібозаводу Відповідач-2 ПАТ «Банк Національний кредит» повинен звернути стягнення заборгованості по кредитному договору на майно поручителя - директора ПП «Емануїл» ОСОБА_7. згідно виконавчого листа Богунського райсуду м. Житомир від 14.12.2007 року, оскільки він одержав кредитні кошти в сумі 800 тисяч гривень та використав їх не за призначенням на власний розсуд та особисті потреби;

-на момент укладення оспорюваного договору іпотеки від 16.08.2004 року, з 05.07.2004 року все рухоме і нерухоме майно хлібозаводу ( в т.ч. і майновиї комплекс хлібозаводу - предмет іпотеки ), знаходиться у податковій заставі, тому третя особа по справі вважає , що оспорюваний іпотечний договір суперечить інтересам держави , та повинен бути визнаний недійсним; -дивує Ліквідаційну комісію хлібозаводу висновок суду, викладений на стор.3 абз.14 оскаржуваного рішення щодо відсутності прямого зв'язку між наслідками недійсності іпотечного договору та погашенням боргу третьою особою по справі - Ліквідаційною комісією хлібозаводу перед Позивачем УпрПФУ в Баранівському районі. Адже хлібозавод не здійснює господарської діяльності з серпня 2003 року і інших засобів для погашення податкового боргу та заборгованості перед УпрПФУ у Баранівському районі і іншими спеціальними фондами у Ліквідаційної комісії немає. На виконанні у Ліквідаційної комісії знаходиться 97 виконавчих листів ( погашення податкового боргу, заборгованості перед Пенсійним фондом України, погашення заборгованості по заробітній платі за період з 2003- 2011 р.р., за енергоносії , а також за сировину отриману в 2003 році.

В зв'язку з наявністю оспорюваного іпотечного договору хлібозавод не може здійснити ліквідаційну процедуру , продавши хлібозавод та сплативши податкові та всі інші борги.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу від 18.11.11 №13-07/1653 відповідач - Публічне акціонерне товариство "Банк Національний Кредит" заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 27.09.11р. винесено з дотриманням норм матеріального та прцесуального права.

Так, відповідач вважає, що оскільки предмет іпотеки було повернуто та відновлено право власності за Третьою особою, про що зазначає і Позивач, і Третя особа, сторони виконали Рішення суду у повному обсязі та у повній відповідності до вимог закону, зокрема, щодо застосування двосторонньої реституції.

Оскільки застосування двосторонньої реституції є правовим наслідком у випадку визнання недійсним біржового договору купівлі-продажу, її дія не поширюється на будь-які правочини, вчинені щодо предмета такого договору, тобто предмету іпотеки. Таким чином, при застосуванні наслідків недійсності біржового договору купівлі-продажу, двосторонньої реституції, Іпотечний договір залишається дійсним.

Позивач не погоджується із висновком суду щодо відсутності прямого зв'язку між наслідками недійсності іпотечного договору та погашення боргу третьою особою перед Позивачем. Однак, Відповідач-2 вважає, що судом з цього приводу прийнято правильне рішення на підставі наступного.

Згідно з пп. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України унормовано, що оспорюваний правочин може бути зизнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

Як випливає з позову, його подача спричинена неможливістю стягнення заборгованості Позивачем з Третьої особи.

Таким чином, для захисту порушеного права - несплата боргу по внесках на загальнообов'язкове пенсійне страхування, Позивачем обрано такий спосіб захисту, як визнання правочину недійсним, передбачений пп.. 2 ч.2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України.

Однак, Позивачем спосіб захисту порушеного права обраний неправильно.

Так, спосіб захисту порушеного права втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути Позивач, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення його прав і законних інтересів. Але визнання Іпотечного договору недійсним не несе правових наслідків для Позивача, оскільки прямий зв'язок між наслідками недійсності Іпотечного договору, передбаченими законом, та погашенням боргу Третьої особи перед Позивачем відсутній.

Оскільки право та інтереси Позивача порушено Третьою особою, за їх відновленням Позивач повинен був звернутися до суду як кредитор у процедурі ліквідації Третьої особи. А Третя особа, керуючись ст.ст. 60, 61 ГК України, ст. 20 Закону України «Про господарські товариства» повинна була здійснити дії для задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, обраний Позивачем спосіб захисту права, не призведе до відновлення вказаного права у разі задоволення позову. З цих же підстав Позивач не є заінтересованою особою, яка керуючись ч. 3 ст. 215 ЦК України має підстави оспорювати правочин.

Представник позивача в судовому засіданні 14.12.11р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 27.09.2011р. є незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому просить його скасувати, а апеляційну скаргу задоволити.

Представник відповідача - Публічного акціонерного товариство "Банк Національний Кредит" в судовому засіданні 14.12.11р. заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 27.09.2011р. є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник третьої особи в судовому засіданні 14.12.11р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 27.09.2011р. є незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому просить його скасувати, а апеляційну скаргу задоволити.

Представник відповідача - Приватного підприємства "Емануїл" на розгляд скарги 14.12.11р. не зявився, про час, день та місце слухання повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача - Приватного підприємства "Емануїл".

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб у судових засіданнях, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступного.

16.08.2004р. між Акціонерним комерційним банком "Національний кредит" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк Національний кредит") та Приватним підприємством "Емануїл" укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №22/04-1, за яким банк надав позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлюваної кредитної лінії в сумі 800000,00грн.

16.08.2004р. між Акціонерним комерційним банком "Національний кредит" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк Національний кредит") та Приватним підприємством "Емануїл" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №22/04-2 (а.с.21,22), який забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №22/04-1 від 16.08.2004р. (та окремих договорів про внесення змін до нього), укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами якого останній зобов'язаний в порядку, передбаченому кредитним договором, повернути іпотекодержателю до 10.08.2007р. кредит у розмірі 800000,00 грн., сплатити відсотки за користування ним у розмірі 22% річних, сплатити плату за надання та управління фінансовим кредитом у розмірі 0,5 % річних від заборгованості за кредитом, у тому числі відсотки за неправомірне користування кредитом у розмірі 40% річних, сплатити неустойку (пеню, штрафи), а також відшкодувати іпотекодержателю всі збитки, понесені внаслідок невиконання іпотекодавцем умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

Відповідно до п.1.2 договору предметом іпотеки є об'єкт нерухомості - магазин цегляний, загальною площею 123,1 кв.м., який знаходиться за адресою: м.Баранівка Баранівського району Житомирської області, вул.Червоноармійська, 3, вартістю 12387,00грн.; а також, будівлі хлібозаводу, а саме: будівля ковбасного цеху в блоці з безалкогольним цехом, загальною площею 806,1 кв.м.; прохідна 1, загальною площею 34,6 кв.м.; прохідна 2, загальною площею 26,9 кв.м.; рибний цех загальною площею 251,3 кв.м.; будівля хлібозаводу, загальною площею 2761,4кв.м.; гараж, загальною площею 242,4 кв.м.; які знаходяться за адресою: Житомирська область, м.Баранівка, вул. Дзержинського, 139. Як зазначено в іпотечному договорі, вказаний магазин та будівлі хлібозаводу належать іпотекодавцю на підставі біржової угоди договору купівлі-продажу від 30.03.2004 р. та акту прийому-передачі від 31.03.2004р.

Однак, рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.04.2005 року у справі №16/10 "Д", біржові торги, проведені 30.03.2004 року на Українській універсальній товарній біржі по продажу цілісного майнового комплексу СП "Баранівський хлібозавод райспоживспілки" було визнано недійсними, а також визнано недійсною біржову угоду (договір купівлі-продажу) від 30.03.2004 року, укладену між ПП "Петан" і ПП "Емануїл" по купівлі-продажу цілісного майнового комплексу СП "Баранівський хлібозавод райспоживспілки" та застосовано до них двосторонню реституцію( а.с.154 -а.с.157).

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 13.09.2005 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.11.2006 року рішення Господарського суду Житомирської області від 18.04.2005 року у справі №16/10 "Д" залишено без змін ( а.с.12-а.с.14).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Житомирської області від 18.04.2005р. у справі №16/10"Д" встановлено, що податковим органом за наявності податкового боргу СП "Баранівський хлібозавод РСС" з порушенням чинного законодавства здійснено реалізацію активів останнього, внаслідок чого укладено біржову угоду (договір купівлі-продажу) від 30.03.2004р. між ПП "Петан" (яке діяло за дорученням Баранівської МДПІ) і ПП "Емануїл" по купівлі-продажу цілісного майнового комплексу СП "Баранівський хлібозавод РСС". За змістом біржової угоди від 30.03.2004 р., до складу цілісного майнового комплексу входять 6 будинків (будівель), а саме: будівля ковбасного цеху в блоці з безалкогольним цехом, загальною площею 806,1 кв.м.; прохідна 1, загальною площею 34,6 кв.м.; прохідна 2, загальною площею 26,9 кв.м.; рибний цех загальною площею 251,3кв.м.; будівля хлібозаводу, загальною площею 2761,4 кв.м.; гараж, загальною площею 242,4 кв.м.; які знаходяться за адресою: Житомирська область, м.Баранівка, вул.Дзержинського, 139 та нежитлова будівля магазин, загальною площею 123,1 кв.м., який розташовано за адресою: м.Баранівка, вул.Червоноармійська, 3.

Серед іншого, вищезазначеним судовим рішенням у справі №16/10"Д" встановлено, що всупереч вимог чинного законодавства (а саме пп.5.6 "Порядку проведення цільових аукціонів з продажу активів платника податків, які перебувають у податковій заставі", затвердженого наказом ДПА України №294 від 26.06.2002р.), ПП "Емануїл", не здійснивши оплати у встановлений договором строк прийняло цілісний майновий комплекс СП "Баранівський хлібозавод РСС" у користування та розпорядження, а вже 08.04.2004р. ПП "Емануїл" протиправно зареєструвало право власності на спірне майно у Новоград-Волинському міжміському державному комунальному підприємстві технічної інвентаризації. Підставою реєстрації права власності на майно: комплекс, будівлі хлібозаводу за адресою Житомирська область, м.Баранівка, вул.Дзержинського, буд.139 та нежитлову будівлю магазину за адресою Житомирська область, м.Баранівка, вул.Червоноармійська, буд. 3, була біржова угода (договір купівлі-продажу 30.03.2004 р.), яку було визнано недійсною рішенням господарського суду Житомирської області від 18.04.2005 р. у справі №16/10"Д" і таким чином припинено право власності ПП "Емануїл" на цілісний майновий комплекс СП "Баранівський хлібозавод РСС" та відновлено право власності СП "Баранівський хлібозавод райспоживспілки" на це майно, що підтверджується довідкою (а.с.27).

З доказів наявних в матеріалах справи вбачається, що згідно витягу Інформаційного центру Міністерства юстиції м.Житомир до Державного реєстру застав рухомого майна внесено запис про заставу 1452-1853, який містить наступні дані : податкова застава; дата винекнення - 01.07.2004 року; заставодержателі : Баранівська МДПІ; заставодавці: "СП "Баранівський хлібозавод райспоживспілки"код ЄДРПОУ 01730628; майно - все рухоме та нерухоме майно; запис про реєстрацію застави дійсний до 04.07.2009 рок( а.с.30).

Отже, договір іпотеки, предметом якого було вищезазначене майно, укладений з порушенням вимог чинного законодавства.

Так, стаття 316 ЦК України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.319 цього ж Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

За приписами статті 203 Цивільного кодексу України будь-який правочин має набути чинності, тобто набрати юридичної сили. Для цього він має відповідати загальним вимогам, перерахованим у вказаній статті ЦК України щодо чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, волевивялення їх, форми укладеного правочину, реанальності передбачених правових наслідків.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписами ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.

За статтею 5 цього ж Закону предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Таким чином, апеляційний суд, керуючись приписами статтей 316, 317, 319, 215, 203 Цивільного кодексу України, Закон України "Про іпотеку" дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Зважаючи на вищевказані приписи законодавства та враховуючи, що іпотекодавцем за договором іпотеки від 16.08.04р. - ПП "Емануїл" право власності на предмет іпотеки було набуто та оформлено (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №3197648 від 29.03.2004р. (а.с.21) на підставі біржової угоди - договору купівлі-продажу від 30.03.2004р., яку було визнано недійсною рішенням господарського суду Житомирської області від 18.04.06р. у справі №16/10"Д" та таким чином було припинено право власності ПП"Емануїл" на придбане майно - цілісний майновий комплекс Баранівський хлібозавод райспоживспілки" і відновлене право власності Баранівський хлібозавод райспоживспілки" на це майно, зазначене є підставою для визнання недійним іпотечного договору від 16.08.04р., укладеного між АКБ"Національний кредит" (правонаступником якого є - Публічне акціонерне товариство "Банк Національний кредит") та Приватним підприємством "Емануїл", як такого, що суперечить законодавству.

Тому, оскільки після визнання господарським судом Житомирської області від 18.04.2005 р. у справі №16/10"Д" недійсною біржової угоди (договору купівлі-продажу від 30.03.2004 р.), на підставі якої Підприємство набуло право власності на Майно, останнє вже не належало Підприємству (іпотекодавцю) на праві власності і не могло бути ним відчужено, а відтак це Майно не могло бути предметом іпотеки, у зв'язку з чим іпотечний договір від 16.08.2004 р., укладений між Підприємством та Банком не відповідав вимогам ст. 5 Закону України "Про іпотеку".

Частиною третьою ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що місцевий господарський суд допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а тому рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову щодо визнання договору іпотеки від 16.08.2004 року за № 22/04-2 недійсним.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, п.3 ч.1 ст.104, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Баранівському районі Житомирської області задоволити.

Рішення господарського суду Житомирської області від 27.09.2011р. у справі №17/5007/68/11 скасувати.

Прийняти нове рішення: "Позов задоволити.

Визнати недійсним договір іпотеки від 16.08.2004р. №22/04-2 укладений між Приватним підприємством "Емануїл" (м. Житомир, пров. Береговий, 7) та Публічним акціонерним товариством "Банк Національний кредит"(м. Київ, вул. Тургенівська, №52/58)".

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

3. Справу повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Олексюк Г.Є.

01-12/17890/11 17890/11