Постанова № 20155232, 20.12.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2011 року Справа № 6/5005/9837/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Швець В.В. (доповідач),

суддів: Павловського П.П., Чус О.В.

при секретарі: Литвин А.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1., довіреність № 66/28-06 від 11.07.2011 р.,

від відповідача: Демиденко Н.Т., посвідчення № 491 від 12.06.1996 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу, Комунального підприємства “Дніпроводоканал”, Дніпропетровської міської ради, місто Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2011 року по справі №6/5005/9837/2011

за позовом Комунального підприємства “Дніпроводоканал”, Дніпропетровської міської ради, місто Дніпропетровськ;

до відповідача Дніпропетровського заводу “Сантехвиробів” - Дочірнє підприємство колективного підприємства “Дніпросатехмонтаж”, місто Дніпропетровськ;

про стягнення 135071,45 гривень.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, КП “Дніпроводоканал” звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача, Дніпропетровського заводу “Сантехвиробів” ДП КП “Дніпросатехмонтаж” на користь позивача заборгованості у розмірі 71559,08 гривень на підставі укладеного між сторонами договору №0770 на відпуск води та послуги каналізації за період з 6 лютого 2004 року по 20 липня 2011 року 34081,5 гривень інфляційних втрат та 6108,27 гривень 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач виконав свої зобовязан-ня належним чином. Відповідачу надавалися послуги з водопостачання та водовідведення.

Відповідач в повному обсязі за надані послуги не сплатив, тобто свої зобовязання не виконав в повному обсязі.

Станом на 1 липня 2011 року заборгованість відповідача склала 71559,08 гривень.

Рішенням господарського суду у справі №6/5005/9837/2011, від 29 вересня 2011 року (суддя Коваленко О.О.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи спірне рішення господарський суд виходив з того, що:

дата підписання договору №0770, не містить жодної дати його підписання;

відповідно до пункту 4.1 укладеного договору сторони письмово визначили його дію в період з 25 червня 1998 року по 25 червня 1999 року, а не з 7 липня 1998 року та його дію в період на той же строк, який у випадку коли жодна із сторін не заявить про відмову від нього строк дії договору продовжується на наступний рік, тобто до 31 грудня 2000 року;

оскільки строк дії договору закінчив свою дію 31 грудня 2000 року, то починаючи з 1 січня 2001 року між сторонами існували позадоговірні відносини;

в порушення абонентної картки від 15 вересня 2009 року, яким позивач визначив порядок оплати наданих ним послуг на підставі виставлених ним рахунків відповідачеві позивач не надав письмових доказів виставлення і отримання відповідачем рахунків на оплату;

позивачем без поважних причин пропущено трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 257 ЦК України.

Позивач не погодившись з рішенням господарського суду подав апеляційну скаргу.

Вважає, що воно винесено з порушенням закону.

Господарський суд при винесенні рішення послався з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та в звязку з неправильним застосування норм матеріального та процесуального права

Позивач просить спірне рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги.

На апеляційну скаргу позивач надав відзив у якому посилається на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і не обгрунтовані, тому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого господарського суду Дніпропетровської області скасувати, позовні вимоги задовольнити.

Задовольняючи апеляційну скаргу судова колегія виходила з наступного:

Господарським судом у судовому засіданні було встановлено, що між, ДКВУПКГ та ДЗМУ КП “Дніпросантехмонтаж” було укладено договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення №0770.

Дніпропетровський завод “Сантехвиробів” - Дочірнє підприємство колективного підприємства “Дніпросантехмонтаж”, відповідач по справі є правонаступником ДЗМУ КП “Дніпросантехмонтаж”.

Комунальне підприємство “Дніпроводоканал” Дніпропетровської міської ради, позивач по справі є правонаступником ДКВУ ВКГ м. Дніпропетровська та МКВП “Дніпроводоканал”.

Відповідно до умов укладеного договору позивач зобовязався здійснювати водопостачання, а відповідач зобовязався сплачувати за надані послуги.

Позивач виконав свої зобовязання належним чином. Відповідачу надавалися послуги з водопостачання та водовідвєдення та виставлені відповідні рахунки.

Відповідач в повному обсязі за надані послуги не сплатив, тобто свої зобовязання не виконав в повному обсязі.

Станом на 1 липня 2011 року заборгованість відповідача складає 71559,08 гривень.

Судова колегія не погоджується з висновком господарського суду про відмову в задоволені позовних вимог.

Оскільки відповідно до статей 204, 215 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, судова колегія вважає, що підстав вважати договір №0770 недійсним відповідно до статті 215 ЦК України не має.

У судовому засіданні було встановлено, що дата 7 липня 1998 року, яка дійсно наявна на екземплярі договору №0770 скаржника є датою внутрішнього проходження даного документа по структурним підрозділам підприємства та не відноситься до процедури його укладання, а в позовній заяві дата укладення договору не вказана.

Крім того відповідно до порядку проведення інвентаризації розрахунків, у тому числі дебіторської заборгованості, визначеної підпунктом 11.11 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року №69, 25 серпня 2010 року були підписані акти звіряння, в яких відповідач визнає заборгованість крім суми 51364,2 гривень, сальдо на 1 січня 2000 року, тобто визнає всю заборгованість з 1 січня 2000 року по 1 серпня 2010 року.

Заперечень щодо нарахувань, проведених за період з серпня 2010 року по червень 2011 року, від відповідача не надходило.

З дати підписання Відповідачем акту звірки 25 серпня 2010 року трирічний строк позовної давності, передбачений статтею 257 ЦК України, розпочинається заново, тому вся сума заборгованості, яка є предметом позовних вимог по справі перебуває в межах строків позовної давності.

Відповідно до листа Державного казначейства України №3.4-04/648-3015, від 25 лютого 2008 року підписання акту звірки стану розрахунків вважається дією, яка свідчить про визнання боргу та є підставою для переривання перебігу позовної давності.

Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного суду України від 17 квітня 2007 року по справі №3-1125к07 факт існування заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується актами звірки розрахунків між сторонами.

Відповідно до науково-практичного коментарію статті 264 ЦК України, де зазначається, що діями по визнанню боргу є, зокрема, підписання боржником акту звірки розрахунків.

Таким чином, дії відповідача свідчать про визнання ним існуючого боргу за надані послуги водопостачання та водовідведення за період з березня 2002 року по червень 2011 року на суму 71559,08 гривень.

Відповідно до частини 1, статті 173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінське - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, потягла за собою неправильне застосування норм матеріального права, що згідно пункту 4 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для зміни чи скасування рішення.

З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити.

На підставі наведеного та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу, Комунального підприємства “Дніпроводоканал”, Дніпропетровської міської ради, місто Дніпропетровськ, задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2011 року по справі №6/5005/9837/2011, скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з відповідача, Дніпропетровського заводу “Сантехвиробів” - Дочірнього підприємства колективного підприємства “Дніпросантехмонтаж”, 49083, місто Дніпропетровськ, проспект Правди, будинок №35-А, код ЄДРПОУ 01412578, п/р 2600230132526, код банку 3055437 на користь позивача, Комунального підприємства “Дніпроводоканал” Дніпропетровської міської ради 49101, місто Дніпропетровськ, вулиця Червона, будинок №21-А, код ЄДРПОУ 03341305, п/р 26007301117501 в філії АБ “Південний” в місті Дніпропетровськ, МФО 306458, Свідоцтво №40376417, ІПН 033413004026, грошові кошти на загальну суму 135071,45 гривень, з яких 71559,08 гривень сума основного боргу, 34081,5 гривень сума індексу інфляції, 6108,27 гривень сума 3% річних, 23322,6 гривень сума пені, витрати по сплаті державного мита в сумі 1350,71 гривень за розгляд справи у господарському суді міста Дніпропетровська, державного мита в сумі 1152,44 гривень за розгляд справи у Дніпропетровському апеляційному господарському суді та інформаційно - технічного забезпечення судового процесу в сумі 236 гривень.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий В.В. Швець

СуддіП.П. Павловський

О.В. Чус