Рішення № 20154738, 13.12.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" грудня 2011 р. Справа № 8/150-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, ідентифікаційний код: 04359620, місцезнаходження: 07354, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, вул. Леніна, 171,

до відповідача: Вишгородського районного споживчого товариства, ідентифікаційний код: 01755309, місцезнаходження: 07330, Київська обл., Вишгородський р-н, селище міського типу Димер, вул. Леніна, 34,

про визнання укладеним договору та акту приймання-передачі

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1., який діє на підставі довіреності від 15.12.2010 року за №1442;

від відповідача: ОСОБА_2., який діє на підставі довіреності від 25.10.2011 року за № 288, -

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області (далі за текстом: Позивач) до Вишгородського районного споживчого товариства (далі за текстом: Відповідач) про визнання укладеним договору оренди землі (далі за текстом: Договір), згідно з умовами якого Позивач передає, а Відповідач приймає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 0,0840 га, під розміщення існуючої нежитлової будівлі магазину «Продукти»№31 та Бару по вул. Леніна, 235, в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, кадастровий номер якої 3221886001:03:254:0101.

В обґрунтування заявлених вимог, Позивач послався на те, що 15 квітня 2011 року Позивачем було прийнято рішення «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду Вишгородському районномуспоживчому товариству»№99.2-VI-VI (далі за текстом: Рішення).

Згідно з рішенням Новопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області, розглянувши звернення Відповідача та технічну документацію із землеустрою щодо надання земельних ділянок Відповідачу в оренду під розміщення існуючих магазинів, складів та інших приміщень, які розташовані в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, затвердила технічну документацію із землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду Відповідачу, площею 0,0840 га, під розміщення існуючої нежитлової будівлі магазину «Продукти»№31 та Бару по вул. Леніна, 235, в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, кадастровий номер якої 3221886001:03:254:0101, встановила розмір річної орендної плати за земельну ділянку, яка складає 10% від грошової оцінки 194989,44 грн. (сто девяносто чотири тисячі девятсот вісімдесят девять гривень 44 коп.), що складає 19498,94 грн. (девятнадцять тисяч чотириста девяносто вісім гривень 94 коп.), зобовязала Відповідача укласти із сільською радою Договір оренди та доручила сільському голові укласти з Відповідачем цей Договір.

08 червня 2011 року Позивач направив на адресу Відповідача проект договору оренди землі, проте Відповідач проект договору не підписав.

Вважаючи, що його права порушені, Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив суд визнати договір оренди землі укладеним.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 03.10.2011 року та призначено до розгляду 25.10.2011 року.

25.10.2011 року представник Позивача у судовому засіданні надав заяву про уточнення позовних вимог, просив визнати укладеним не тільки договір оренди землі, але й акт приймання-передачі земельної ділянки, позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Позивач виконав вимоги ухвали суду від 03.10.2011 року. Відповідач в судове засідання не зявився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 03.10.2011 року не виконав. Ухвалою суду від 25.10.2011 року розгляд справи відкладено на 15.11.2011 року.

15.11.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 25.10.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання зявився Відповідач, який виконав вимоги ухвали суду від 25.10.2011 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі. Ухвалою суду від 15.11.2011 року задоволено клопотання Позивача про продовження строку вирішення спору. В судовому засіданні 15.11.2011 року представникам сторін повідомлено про оголошення перерви до 13.12.2011 року.

13.12.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не зявився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. У звязку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача та Відповідача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 13.12.2011 року.

Відповідно до положень Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»від 15.03.2010 року № 01-08/140, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені у п.п. 3.6 п. 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 року № 02-5/289.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи і враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши Позивача та Відповідача, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Цивільний кодекс України у ст.ст. 759, 762 передбачає, що законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди), і договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно із вимогами ст. 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо. Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом. У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, які знаходяться у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, які перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Господарський кодекс України у ч.ч. 1, 3, 4, 5 ст. 180 передбачає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Закон України «Про оренду землі»у ст. 16 передбачає, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону. Укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

Згідно з рішенням Новопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду Вишгородському районномуспоживчому товариству»від 15 квітня 2011 року за №99.2-VI-VI (далі за текстом: Рішення), сільська рада розглянувши звернення Відповідача та технічну документацію із землеустрою щодо надання земельних ділянок Відповідачу в оренду під розміщення існуючих магазинів, складів та інших приміщень, які розташовані в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, затвердила технічну документацію із землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду Відповідачу, площею 0,0840 га, під розміщення існуючої нежитлової будівлі магазину «Продукти»№31 та Бару по вул. Леніна, 235, в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, кадастровий номер якої 3221886001:03:254:0101, встановила розмір річної орендної плати за земельну ділянку, яка складає 10% від грошової оцінки 194989,44 грн. (сто девяносто чотири тисячі девятсот вісімдесят девять гривень 44 коп.), що складає 19498,94 грн. (девятнадцять тисяч чотириста девяносто вісім гривень 94 коп.), зобовязала Відповідача укласти із сільською радою Договір оренди та доручила сільському голові укласти з Відповідачем цей Договір.

08 червня 2011 року Позивач листом за №729 направив Відповідачу проект договору оренди землі, проте Відповідач проект договору оренди не підписав.

Вважаючи, що його права порушені, Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив суд визнати договір оренди землі укладеним. Крім цього, в ході розгляду справи представник Позивача уточнив позовні вимоги, просив визнати укладеним не тільки договір оренди землі, але й акт приймання-передачі земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обовязковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобовязані укласти певний господарських договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Представник Позивача в судовому засіданні послався на те, що Відповідач не підписав направлений йому Позивачем проект договору оренди землі, чим порушив його права.

Доводи Позивача спростовуються наступним.

Згідно з ч. 2 ст. 181 Господарського кодексу України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (ч. 3 ст. 181 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 181 Господарського кодексу України, за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Частиною 5 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобовязана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У відзиві на позовну заяву представник Відповідача зазначив, що пропонував Позивачу узгодити окремі пункти договору, які в силу вимог ст. 15 Закону України «Про оренду землі»є істотними умовами договору оренди земельної ділянки, про що надав суду копії листів №256 від 16.09.2011 року та б/н від 26.10.2011 року, проте відповіді від Позивача не отримував.

Згідно з ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління субєктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих субєктів, коли ці субєкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до ч. 6 ст. 181 Господарського кодексу України, у разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Згідно з ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови по предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Закон України «Про оренду землі»у ст. 13 передбачає, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обовязковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обовязком для субєкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обовязковості укладення договору для певних категорій субєктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України).

В ході розгляду справи за наслідками дослідження матеріалів справи суд приходить до висновку, що Відповідач не надавав своєї згоди Позивачу (ч. 5 ст. 181 Господарського кодексу України) на передачу до господарського суду вирішення спору щодо істотних умов договору оренди, з приводу яких між Позивачем і Відповідачем не було досягнуто згоди.

Судом береться до уваги, що укладення договору оренди земельної ділянки є правом, а не обовязком Відповідача та Позивач і Відповідач не досягли між собою згоди щодо всіх істотних умов договору оренди земельної ділянки, які в силу вищевказаних вимог Закону України «Про оренду землі», Господарського, Цивільного та Земельного кодексів України є обовязковими для чинності та можливості укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 року за N 5-рп/2005 у справі N 1-17/2005, суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний Кодекс серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки. При цьому згідно мотивувальної частини даного рішення Конституційного суду України оформлення особою постійного або строкового права на земельну ділянку є виключно правом особи, а не обовязком.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що підстави для визнання договору оренди землі укладеним, відсутні.

Крім визнання договору оренди землі укладеним, Позивач просив суд визнати укладеним акт приймання-передачі земельної ділянки.

Оскільки вимога Позивача про визнання договору оренди землі є безпідставною, необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, то вимога Позивача про визнання укладеним акту приймання-передачі земельної ділянки, як похідна позовна вимога, задоволенню також не підлягає.

На підставі викладених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача є безпідставними, необґрунтованими та не доведеними суду за допомогою належних і допустимих доказів, в звязку з чим суд відмовляє в їх задоволенні повністю.

Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем і Відповідачем суду в якості доказів, можуть вважатися належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору і обставин справи.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судових засіданнях надані Позивачем докази спростовані за допомогою належних і допустимих доказів, які містяться у матеріалах справи, та заперечувались Відповідачем протягом судового розгляду справи.

Згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові в позові господарські витрати покладаються на Позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, ідентифікаційний код: 04359620, місцезнаходження: 07354, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, вул. Леніна, 171, до Вишгородського районного споживчого товариства, ідентифікаційний код: 01755309, місцезнаходження: 07330, Київська обл., Вишгородський р-н, селище міського типу Димер, вул. Леніна, 34, про визнання укладеними договору оренди землі та акту приймання-передачі земельної ділянки, - відмовити повністю.

2.Господарські витрати за даним позовом у вигляді державного мита у сумі 85,00 грн. (вісімдесят пять гривень 00 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) покласти на Новопетрівську сільську раду Вишгородського району Київської області, ідентифікаційний код: 04359620, місцезнаходження: 07354, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, вул. Леніна, 171.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Повний текст рішення складено та підписано 19.12.2011 року