Рішення № 20424407, 12.10.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2011 р. Справа № 14/124-11

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від прокурора: Дутчин І. М. (посвідчення № 97 від 30.06.2011 р.);

від позивача: не зявились;

від відповідача-1: не зявились;

від відповідача-2: ОСОБА_1. (довіреність № 06-42-1982 від 17.11.2010 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Прокурора Сквирського району Київської області, м. Сквира

в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, м. Київ

до:

1)Товариства з обмеженою відповідальністю „Шамраївське”, м. Сквира;

2)Сквирської районної державної адміністрації, м. Сквира;

про скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, витребування земельної ділянки з незаконного користування

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Сквирського району Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Шамраївське”, Сквирської районної державної адміністрації про скасування розпорядження № 685 від 29.10.2007 р. „Про погодження надання в оренду земельної ділянки ТОВ „Шамраївське” для розміщення гранітного карєру в межах Шамраївської сільської ради” Сквирської районної державної адміністрації, визнання недійсним договору оренди землі від 28.12.2007 р., укладеного між ТОВ „Шамраївське” та Сквирською районною державною адміністрацією, витребування з незаконного користування ТОВ „Шамраївське” на користь позивача земельної ділянки несільськогосподарського призначення, загальною площею 32, 1498 га, що знаходиться в межах Шамраївської сільської ради Сквирського району.

Позовні вимоги обґрунтовані прокурором в інтересах позивача тим, що розпорядження № 685 від 29.10.2007 р. „Про погодження надання в оренду земельної ділянки ТОВ „Шамраївське” для розміщення гранітного карєру в межах Шамраївської сільської ради” Сквирської районної державної адміністрації було прийнято, а на його підставі договір оренди землі від 28.12.2007 р. між ТОВ „Шамраївське” та Сквирською районною державною адміністрацією був укладений всупереч положенням Земельного кодексу України, Закону України „Про оренду землі”, іншим нормативно-правовим актам без розроблення та затвердження проекту землеустрою щодо відведення ТОВ „Шамраївське” земельної ділянки в оренду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.08.2011 р. порушено провадження у справі № 14/124-11 за позовом Прокурора Сквирського району Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ТОВ „Шамраївське”, Сквирської районної державної адміністрації Київської області про скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, витребування земельної ділянки з незаконного користування і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 14.09.2011 р.

14.09.2011 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 28.09.2011 р.

28.09.2011 р. у судовому засіданні представник відповідача-2 надав документи, витребувані судом, та відзив № 06-43-2014 від 28.09.2011 р. на позовну заяву, у якому він зазначає, що позов визнає у повному обсязі.

28.09.2011 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 12.10.2011 р.

12.10.2011 р. у судовому засіданні прокурор надав усні пояснення щодо позовних вимог, заявлених в інтересах позивача, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову не заперечував.

Представники позивача та відповідача-1 у судове засідання не зявились, хоча про судове засідання були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомили.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

16.04.2007 р. головою Київської обласної державної адміністрації було видано лист-дозвіл № 11-32-12586 „Про надання згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки”, яким надано дозвіл ТОВ „Шамраївське” на підготовку проекту відведення земельної ділянки на території Шамраївської сільської ради Сквирського району Київської області для розміщення гранітного карєру із терміном дії дозволу в один рік.

Розпорядженням № 685 від 29.10.2007 р. „Про погодження надання в оренду земельної ділянки ТОВ „Шамраївське” для розміщення гранітного карєру в межах Шамраївської сільської ради” Сквирської районної державної адміністрації погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ „Шамраївське” для розміщення гранітного карєру в межах Шамраївської сільської ради Сквирського району Київської області, надано в користування на праві оренди земельну ділянку площею 32, 1498 га ТОВ „Шамраївське”, в межах Шамраївської сільської ради, терміном 49 років, встановлено розмір орендної плати за користування земельною ділянкою 2 % від нормативної грошової оцінки (нормативна грошова оцінка становить 1356721, 56 грн.).

28.12.2007 р., на підставі вищевказаного розпорядження Сквирської районної державної адміністрації, між ТОВ „Шамраївське” та Сквирською районною державною адміністрацією було укладено договір оренди землі, згідно умов якого Сквирською районною державною адміністрацією було надано, а ТОВ „Шамраївське” було прийнято у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (цільове призначення землі промисловості), загальною площею 32, 1498 га, для розміщення гранітного карєру, яка знаходиться в межах Шамраївської сільської ради Сквирського району Київської області, строком на 49 років, який було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Сквирського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2. та зареєстровано в реєстрі за № 3904.

28.12.2007 р. вказаний договір було зареєстровано у Сквирському районному відділі Київської регіональної філії ДП „Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України”, про що вчинено запис № 040734800002.

Прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах позивача, просить суд скасувати розпорядження № 685 від 29.10.2007 р. „Про погодження надання в оренду земельної ділянки ТОВ „Шамраївське” для розміщення гранітного карєру в межах Шамраївської сільської ради” Сквирської районної державної адміністрації.

З приводу вказаної позовної вимоги прокурора в інтересах позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1, 2 ст. 18 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними обєктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, звязку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частиною 1 ст. 65 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що землями промисловості, транспорту, звязку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Частиною 1 ст. 66 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Згідно ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 122 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва обєктів, повязаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Частинами 1, 2, 3, 4, 5, 6 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України.

Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Згідно ст. 152 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із листа № 04-44-693 від 24.05.2011 р. Управління Держкомзему у Сквирському районі Київської області повноваження щодо надання земельних ділянок під розміщення гранітного карєру належить обласним державним адміністраціям, а розпорядження Сквирської районної державної адміністрації від 29.10.2007 р. № 685 було прийнято з порушенням вимог земельного законодавства України.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що розпорядження № 685 від 29.10.2007 р. „Про погодження надання в оренду земельної ділянки ТОВ „Шамраївське” для розміщення гранітного карєру в межах Шамраївської сільської ради” було прийнято Сквирською районною державною адміністрацією із порушенням положень Земельного кодексу України, Закону України „Про оренду землі” та інших нормативно-правових актів України без затвердження Київською обласною державною адміністрацією проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ „Шамраївське” для розміщення гранітного карєру, що знаходиться в межах Шамраївської сільської ради Сквирського району.

Отже, враховуючи те, що, як було встановлено судом, розпорядження № 685 від 29.10.2007 р. „Про погодження надання в оренду земельної ділянки ТОВ „Шамраївське” для розміщення гранітного карєру в межах Шамраївської сільської ради” було прийнято Сквирською районною державною адміністрацією із порушенням положень Земельного кодексу України, Закону України „Про оренду землі” та інших нормативно-правових актів України без затвердження Київською обласною державною адміністрацією проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ „Шамраївське” для розміщення гранітного карєру, що знаходиться в межах Шамраївської сільської ради Сквирського району, а тому позовна вимога прокурора, заявлена в інтересах позивача, про визнання його недійсним, є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах позивача, просить суд визнати недійсним договір оренди землі від 28.12.2007 р., укладений між ТОВ „Шамраївське” та Сквирською районною державною адміністрацією.

Що стосується вказаної позовної вимоги прокурора в інтересах позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 1 Закону України „Про оренду землі” (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст. 14 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Статтею 15 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є:

обєкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану обєкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення обєкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно ст. 16 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання).

Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України.

У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.

Передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення.

У разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її в оренду здійснюється за проектом відведення в порядку, встановленому законом.

У разі надходження двох або більше заяв (клопотань) на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки, що перебуває в державній або комунальній власності, відповідні органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування проводять аукціон або конкурс щодо набуття права оренди земельної ділянки, якщо законом не встановлено інший порядок.

Порядок проведення конкурсу чи аукціону та набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах визначається законодавством.

Статтею 17 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що передача обєкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Статтею 18 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно ст. 152 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 цього ж кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII „Про захист прав споживачів” (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV „Про оренду землі” (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Пунктом 2.24. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин” передбачено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має зясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Згідно п. 2.29. цієї ж постанови звернути увагу господарських судів на те, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.

Отже, враховуючи те, що, як було встановлено судом, спірний договір оренди землі від 28.12.2007 р. був укладений між ТОВ „Шамраївське” та Сквирською районною державною адміністрацією на виконання розпорядження № 685 від 29.10.2007 р. „Про погодження надання в оренду земельної ділянки ТОВ „Шамраївське” для розміщення гранітного карєру в межах Шамраївської сільської ради” Сквирської районної державної адміністрації, що у встановленому чинним законодавством України визнано судом недійсним, а тому позовна вимога прокурора, заявлена в інтересах позивача, до відповідачів про визнання його недійсним, є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах позивача, просить суд витребувати у відповідача-1 на користь держави в особі позивача земельної ділянки несільськогосподарського призначення, загальною площею 32, 1498 га, що знаходиться в межах Шамраївської сільської ради Сквирського району.

Що стосується вказаної позовної вимоги прокурора в інтересах позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” передбачено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно п. 10 цієї ж постанови реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У звязку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути предявлена тільки стороні недійсного правочину.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом у процесі розгляду справи, станом на момент розгляду даної справи спірна земельна ділянка несільськогосподарського призначення, загальною площею 32, 1498 га, що знаходиться в межах Шамраївської сільської ради Сквирського району, перебуває у володінні і користуванні відповідача-1.

Отже, враховуючи те, що, як було встановлено судом, станом на момент розгляду даної справи спірна земельна ділянка несільськогосподарського призначення, загальною площею 32, 1498 га, що знаходиться в межах Шамраївської сільської ради Сквирського району, перебуває у володінні і користуванні відповідача-1, та за тих обставин, що договір оренди землі від 28.12.2007 р., укладений між ТОВ „Шамраївське” та Сквирською районною державною адміністрацією, у встановленому чинним законодавством України визнаний судом недійсним, а тому позовна вимога прокурора, заявлена в інтересах позивача, про витребування у відповідача-1 на користь держави в особі позивача спірної земельної ділянки, є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги прокурора, заявлені в інтересах позивача, підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним розпорядження № 685 від 29.10.2007 р. „Про погодження надання в оренду земельної ділянки ТОВ „Шамраївське” для розміщення гранітного карєру в межах Шамраївської сільської ради” Сквирської районної державної адміністрації (ідентифікаційний код 24208857).

3.Визнати недійсним на майбутнє договір оренди землі від 28.12.2007 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Шамраївське” (ідентифікаційний код 31890057) та Сквирською районною державною адміністрацією (ідентифікаційний код 24208857), нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Сквирського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2. і зареєстрований в реєстрі за № 3904, та зареєстрований у Сквирському районному відділі Київської регіональної філії Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України”, про що вчинено запис № 040734800002 від 28.12.2007 р.

4.Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю „Шамраївське” (ідентифікаційний код 31890057) на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код 00022533) земельну ділянку несільськогосподарського призначення, загальною площею 32, 1498 га, що знаходиться в межах Шамраївської сільської ради Сквирського району Київської області.

5.Стягнути з Сквирської районної державної адміністрації (ідентифікаційний код 24208857) в доход Державного бюджету України судові витрати 42 (сорок дві) грн. 50 (пятдесят) коп. державного мита і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 (нуль) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Шамраївське” (ідентифікаційний код 31890057) в доход Державного бюджету України судові витрати 42 (сорок дві) грн. 50 (пятдесят) коп. державного мита і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 (нуль) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

26 грудня 2011 р.