Рішення № 20154666, 14.12.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2011 р. Справа № 7/151-11

Господарський суд Київської області у складі судді В.М. Антонової, розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гермес»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чубинецький колос»

про стягнення 46801, 44 грн.

Суддя Антонова В.М. за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_1. представник за довіреністю б/н від 30.11.2011 року;

від відповідача:не зявились. секретар судового засідання:Мельничук Л.В. Обставини справи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гермес»(далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою № 1082 від 25.10.2011 року (вх. № 4671 від 31.10.2011 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чубинецький колос»(далі відповідач) про стягнення 46801, 44 грн. Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором купівлі-продажу № 274 від 12.06.2009 року, зокрема, щодо проведення повної оплати за поставлений товар, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 17362, 00грн., пеню у розмірі 6997, 36 грн., інфляційні збитки у розмірі 3478, 43 грн., 3% річних у розмірі 1101, 65 грн. та штраф у розмірі 17862, 00 грн., а всього 46801, 44 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.10.2011 року порушено провадження у справі № 7/151-11 та призначено розгляд справи на 01.12.2011 року.

У судовому засіданні 01.12.2011року представником позивача у справі були подані письмові пояснення № 1197 від 29.11.2011 року щодо кінцевого строку оплати відповідачем отриманого товару з урахуванням п. 3.1. договору купівлі-продажу № 274 від 14.06.2009 року. Подані пояснення залучені судом до матеріалів справи.

У звязку з неявкою у судове засідання представників відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, розгляд справи, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладався на 14.12.2011 року.

У судовому засіданні 14.12.2011року представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представники відповідача в судове засідання 14.12.2011року повторно не зявились. Відповідач про дату, час та місце судового засідання відповідно до вимог ч. 1 ст. 64 ГПК України повідомлений належним чином, про причини неявки у судове засідання відповідач не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву не надав.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву та без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, так як його незявлення не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 14.12.2011року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

12.06.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гермес»(продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чубинецький колос»(покупець за договором) був укладений договір купівлі-продажу № 274 (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого, продавець зобовязується передати у власність покупця партію товару, що йому належить, а покупець зобовязується цей товар прийняти та оплатити.

Сторонами, п. 1.2. договору, узгоджено, наступні відомості про товар:

№ з/п НайменуванняОдиниця виміру Кількість Ціна, грн.Сума, грн.

1Гумисол наливом супер 01 для зерновихл.500.0020.25010125.00

2Гумисол наливом супер 04 для масличнихл.150.0015.4802322.00

3Гумисол наливом супер 02 для гороха, сои, фасолил.300.0015.2004560.00

4Бочка 50л. - тарал.1945.0000855.00

Сума 17862, 00 грн., в т. ч. ПДВ 20% 2977, 00 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору, товар передбачений розділом 1 даного договору, відвантажується за домовленістю сторін.

Згідно п. 3.1. договору, покупець проводить оплату товару, зазначеного у розділі 1 даного договору: 5000, 00 грн. оплата товару за фактом отримання. Факт отримання підтверджується оформленням видаткової накладної, 12862, 00 грн. відстрочка платежу 110 календарних днів; кінцевий строк оплати 30 вересня 2009 року.

Даний договір, згідно п. п. 9.1. - 9.2., набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до моменту виконання сторонами своїх зобовязань, у повному обсязі.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гермес»передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Чубинецький колос»товар на загальну суму 17862, 00 грн.

Даний факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної № ГС0612/003 від 12.06.2009 року на суму 17862, 00 грн.

Судом встановлено, що вищезазначена видаткова накладна оформлена відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку»затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обовязкових в ній реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Господарським судом досліджено, що поставлений згідно видаткової накладної № ГС0612/003 від 12.06.2009 року товар був отриманий уповноваженим представником відповідача, повноваження якого на отримання матеріальних цінностей від позивача підтверджується наявною в матеріалах справи копією довіреності серії ЯПР № 147164 від 12.06.2009 року.

З вищенаведеного господарський суд дійшов до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гермес»поставило та передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Чубинецький колос» прийняло товар на загальну суму 17 862, 00 грн. без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

Таким чином, вищенаведені обставини свідчать про те, що у відповідача згідно умов договору 12.06.2009 року (день поставки товару) виник обовязок оплатити позивачеві 5000, 00 грн. по факту отримання товару, остаточний розрахунок за отриманий товар у сумі 12862, 00 грн., враховуючи відстрочку платежу у 110 календарних дні, відповідач повинен був здійснити до 30.09.2009 року.

Однак, в порушення умов договору, відповідач лише частково оплатив вартість поставленого товару, а саме у сумі 500, 00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією прибуткового касового ордеру.

Оскільки залишок вартості поставленого товару Товариство з обмеженою відповідальністю «Чубинецький колос» так і не сплатило, позивач звернувся до відповідача з претензією № 1015 від 23.12.2010 року про оплату суми заборгованості.

Однак, відповідач відповіді на надіслану вимогу не надав, суму боргу за поставлений товар не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

З вищенаведених обставин справи, господарським судом встановлено, що станом на момент розгляду спору у суді сума боргу відповідача перед позивачем за поставлений згідно видаткової накладної товар становить 17362, 00 грн. (17862, 00грн. загальна вартість поставленого товару 500, 00 грн. оплачені грошові кошти).

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обовязків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обовязок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечно факт отримання по вищезазначеній накладній товару від позивача та не надано доказів сплати повної вартості отриманого товару.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 17362,00грн. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 6997,36грн. пені, нарахованої позивачем за період з 01.10.2009року по 17.10.2011року, яка встановлена договором, за порушення терміну оплати товару за кожен день прострочення та 17862, 00 грн. штрафу за прострочку оплати (понад 30днів) належного до сплати платежу.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. п. 5.1, 5.2. договору, за порушення терміну оплати товару, передбаченого п. 3.1 договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. За відмову покупця оплатити товар, та за прострочення оплати понад 30 днів, останній сплачує на користь продавця штраф у розмірі 100% від вартості поставленого товару без заліку пені, і несе відповідальність згідно діючому законодавству.

Статтею 1 Господарського кодексу України встановлено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між субєктами господарювання, а також між цими субєктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у тому числі штраф та пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобовязань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, в тому числі і умови щодо відповідальності сторін, що не суперечать законодавству.

Господарський суд зазначає, що такий вид забезпечення виконання зобовязань як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України та ст. ст. 1 і 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»та відповідно передбачений сторонами у п. 5.1. договору.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст. 231 ЦК України та узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а відтак правомірно передбачено сторонами у п. 5.2. договору.

Відповідно до п. 10 Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань»від 29.04.1994року № 02-5/293 якщо платник необґрунтовано відмовився від оплати продукції (товарів), робіт (послуг) і згідно із законом чи договором зобовязаний сплатити за це штраф, то пеня підлягає стягненню незалежно від сплати штрафу за ухилення від оплати. За таких обставин, господарський суд дійшов до висновку, що зміст пунктів 5.1., 5.2. договору, які передбачають, що за порушення терміну оплати товару, передбаченого п. 3.1 договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. За відмову покупця оплатити товар, та за прострочення оплати понад 30 днів, останній сплачує на користь продавця штраф у розмірі 100% від вартості поставленого товару без заліку пені, і несе відповідальність згідно діючому законодавству, є таким, що не суперечить чинному законодавству.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що пеня та штраф єформами неустойки (ст. 549 ЦК України), а згідно ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, і не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Умови укладеного сторонами договору передбачають цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді (застосування двох санкцій даної відповідальності) сплати неустойки пені та штрафу.

З урахуванням наведеного, господарський суд зазначає, що чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобовязання і таке застосування чинному законодавству не суперечить.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у сумі 17862, 00 є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Однак, щодо розрахунку пені, наданого позивачем до позову, то господарський суд перевіривши його, вважає необхідне зазначити наступне.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Враховуючи п. 3.1. договору, отриманий згідно видаткової накладної № ГС0612/003 від 12.06.2009 року товар, відповідач повинен був оплатити до 30.09.2009 року.

Отже, прострочення оплати отриманого товару починається з наступного числа після кінцевого строку оплати товару. А відтак, пеня повинна нараховуватись з урахуванням положень ч.6 ст. 232 ГК України, саме з 01.10.2009 року + 6 місяців (по 01.04.2010 року) , а у випадку оплати простроченого платежу до закінчення шестимісячного строку до дня оплати.

Однак, всупереч вищенаведеного за прострочення оплати за поставлений товар позивач нараховує пеню за період з 02.09.2009 року по 17.10.2011 року. Такий розрахунок пені, господарський суд вважає неправомірним та необґрунтованим.

Таким чином, беручи до уваги вимоги вищенаведених правових норм та умови договору, здійснивши власний розрахунок пені, нарахованої на суму боргу 17362, 00 грн. за період з 01.10.2009 року по 01.04.2010 року з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, господарський суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1784, 48 грн. пені, а тому в іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 5212, 88 грн. (6997, 36 грн. 1784, 48грн.) пені суд відмовляє.

Також, позивачем, згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 3478, 43 грн. та 3 % річних у розмірі 1101, 65 грн.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів, а три проценти річних платою за користування коштами, належним до сплати кредиторові, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, господарський суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2968, 90 грн. інфляційних втрат, а тому в іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 509, 53грн. (3478, 43 грн. - 2968, 90 грн.) інфляційних втрат суд відмовляє.

Перевіривши заявлену до стягнення суму 3% річних, господарський суд дійшов до висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 1065, 98 грн. 3% річних (розрахунок суми 3% річних здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 8.0.1.»), а тому а тому в іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 35, 67грн. (1101, 65 грн. 1065,98 грн.) 3% річних суд відмовляє.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт існування заборгованості перед позивачем, проте доказів оплати суми боргу не надав.

За таких обставин, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, у сумі 41043,36грн., з яких 17362, 00грн. сума основного боргу, 1784, 48 грн. пеня, 17862, 00 грн. штраф, 2968, 90 грн. інфляційні втрати та 1065, 98грн. три відсотки річних.

Судові витрати відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чубинецький колос»(09023, Київська область, Сквирський р-н, с. Чубинці, вул. Дехтяренка, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 34232992) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гермес»( 84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, буд. 10, код ЄДРПОУ 19380560) 17362 (сімнадцять тисяч триста шістдесят дві) грн.00коп. основного боргу, 1 784 (одну тисячу сімсот вісімдесят чотири) грн. 48 коп. пені, 17862 (сімнадцять тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. штрафу, 2968 (дві тисячі девятсот шістдесят вісім) грн. 90 коп. інфляційних втрат, 1065 (одну тисячу шістдесят пять) грн. 98 коп. 3% річних та судові витрати: 468 (чотириста шістдесят вісім) грн.02коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Рішення підписане 19.12.2011року