Рішення № 20154660, 20.12.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" грудня 2011 р. Справа № 10/176-11

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 10/176-11

за позовомприватного акціонерного товариства «Космед», м. Київ дофізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Бориспіль

простягнення 13840,70 грн.

Представники:

від позивача:ОСОБА_2 - довіреність б/н від 29.11.2011 р.;

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Космед»(далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення 13840,70 грн. заборгованості, яка утворилась у звязку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № L-001057 від 28.10.2010 р. в частині несвоєчасної оплати отриманого ним товару.

Ухвалою суду від 01.11.2011 р. порушено провадження у справі № 10/176-11.

Ухвалами суду від 22.11.2011 р. та 06.12.2011 р. розгляд справи було відкладено, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судових засіданнях 22.11.2011 р., 06.12.2011 р. та 20.12.2011 р. представником позивача надані документи, витребувані судом, та підтримано позовні вимоги вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Відповідач в судове засідання 22.11.2011 р. не зявився, проте 18.11.2011 р. через загальний відділ господарського суду від останнього надійшла телеграма про відкладення розгляду справи, у звязку із його неможливістю прибути в судове засідання. В послідуючі судові засідання від 06.12.2011 р. та від 20.12.2011 р. відповідач не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце і час судових засідань відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить відбиток штампу загального відділу на звороті у нижньому лівому куті ухвал суду від 22.11.2011 р. та від 06.12.2011 р. про направлення їх на адресу відповідача. Вимоги ухвал суду від 01.11.2011 р., 22.11.2011 р., 06.12.2011 р. відповідач не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, до суду не надіслав.

Дослідивши наявні у справі докази та надані додаткові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

28.10.2010 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки № L-001057, відповідно до умов п.п. 1.1.1, 1.1.2 якого постачальник взяв на себе обовязок поставити покупцю товар, кількість та асортимент якого, визначається згідно із замовленням покупця, а покупець в свою чергу взяв на себе обовязок прийняти такий товар та оплатити його вартість.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов п.п. 5.1, 5.2, 5.3 договору, відвантаження товару здійснюється не пізніше 2 (двох) робочих днів від дня перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Поставка товару покупцю здійснюється до кожного торгового ряду покупця, адреса якого обумовлюються с постачальником, згідно із додатку до договору. Моментом поставки товару вважається дата отримання товару на складі покупця.

Між сторонами у справі підписаний Додаток № 1 до договору, згідно з яким між позивачем та відповідачем погоджена адреса торгового рядку, в який поставляється товар.

Так, на виконання умов Договору поставки № L-001057 від 28.10.2010 р. позивачем передано, а відповідачем прийнято товар, всього на загальну суму 20841,48 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія видаткової накладної № К-00010967 від 28.02.2011 р.

Також, в якості доказу передання відповідачеві товару позивачем надано податкову накладну, яка підтверджує сплату позивачем податку на додану вартість, згідно з вищезазначеної видаткової накладної.

Згідно з нормами Закону України «Про податок на додану вартість», продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Умовами п.п. 7.1, 7.4 договору між сторонами погоджено, що покупець здійснює попередню оплату товару, що поставляється, згідно із рахунку виставленого постачальником. Підтвердженням зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника є банківська виписка із визначеним платника, отримана постачальником із банку.

Проте, в порушення умов договору та взятих на себе зобовязань, вартість товару сплачена відповідачем лише частково - в сумі 7000,00 грн., про що свідчать додані до матеріалів справи копії банківських виписок з особистого рахунку позивача, вартість товару в сумі 13840,70 грн. залишена відповідачем не сплаченою.

У звязку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами щодо оплати заборгованості

Так, 19.07.2011 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 339/340, надіслання якого підтверджується наявною в матеріалах справи копією фіскального чеку № 5443 від 21.07.2011 р. із проханням здійснити погашення заборгованості в сумі 13840,70 грн.

Відповідач відповіді на лист не надав, оплату вартості отриманого ним товару не здійснив, у звязку з чим позивач звернувся до відповідача з вимогою-притензією № 405/406 від 04.08.2011 р., отримання якої підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового повідомлення, в якій вимагає від відповідача в строк до 20.08.2011 р. здійснити оплату заборгованості в сумі 13840,70 грн.

Вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, після порушення провадження у справі відповідач частково задовольнив майнові вимоги позивача, перерахувавши останньому в рахунок погашення заборгованості за отриманий товар 2000,00 грн., про що свідчать надані до матеріалів справи копії банківських виписок з особистого рахунку позивача, а отже, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 2000,00 грн. заборгованості провадження у справі підлягає припиненню, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а в частині стягнення 11840,70 грн. заборгованості вимога позивача визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються відповідача, оскільки часткове задоволення майнових вимог здійснено відповідачем після порушення провадження у справі.

Враховуючи наведене вище, керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь приватного акціонерного товариства «КОСМЕД»(04071, м. Київ, вул. Хорива, 55-А; код 31841350) 11840,70 грн. заборгованості, а також судові витрати: 134,41 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України державного мита в сумі 4,00 грн., які недоплачені позивачем при подачі позовної заяви.

Видати накази.

4. Провадження у справі в частині стягнення 2000,00 грн. припинити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.І. Привалов

Повне рішення складено - 23.12.2011 р.