Рішення № 20154255, 08.12.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" грудня 2011 р. Справа № 7/137-11

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Термекс», м. Київ,

доПриватного підприємця ОСОБА_1, Київська область,

простягнення 6688,57грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 представник за довіреністю б/н від 01.08.2011 року,

від відповідача: не зявилися

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Термекс»(далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою (вх.№4244 від 14.10.2011року) до Приватного підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 6688,57грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором поставки з відстроченням платежу №52 від 26.08.2009року, зокрема, щодо проведення повної оплати за поставлений товар, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача 4794,85грн. основного боргу, 228,29грн. пені, 1218,80грн. інфляційних втрат та 446,63грн. 3% річних, а всього 6688,57грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.10.2011року було порушено провадження у справі №7/137-11 та призначено її розгляд на 17.11.2011року.

У звязку з неявкою у судове засідання 17.11.2011року представників відповідача, який відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, розгляд справи відкладався на 08.12.2011року.

У судовому засіданні 08.12.2011року представник позивача надав, витребувані ухвалою господарського суду від 17.11.2011року документи, які залучені судом до матеріалів справи, та підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 08.12.2011року повторно не зявився, відповідач про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача та за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними в ній матеріалами, так як його неподання не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 08.12.2011року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

26.08.2009року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Термекс»(постачальник за договором, позивач у справі) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки з відстроченням платежу №52 (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник передає покупцю, а покупець приймає і оплачує побутову техніку і комплектуючі до неї, іменовані надалі «товар», на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється, заздалегідь узгоджуються сторонами.

Як передбачено п. 2.1. договору ціна товару визначається відповідно до відвантажувальних документів. Постачальник відвантажує покупцю товар відповідно до прайса, що діє на момент поставки відповідної партії товару. Постачальник має право коректувати прайс у будь-який момент без узгодження з покупцем.

Сторонами, п.2.3. договору, узгоджено, що покупець вносить як передоплату за товар, що поставляється 0 відсотків від загальної вартості партії товару, що поставляється. Частину вартості партії товару, що залишилася, покупець оплачує не пізніше 21 календарних днів з дня підписання відвантажувальних документів.

У відповідності до п. 2.4 договору оплата товару проводиться на поточний рахунок або в касу постачальника або, по письмовому розпорядженню постачальника, виконаному за підписом уповноваженої особи і печаткою постачальника, на рахунок третьої особи, або за згодою сторін іншими способами відповідно до чинного законодавства України. При заповненні платіжного доручення покупець в графі «Призначення платежу»в обовязковому порядку здійснює посилання на договір і номер рахунку-фактури, по якому товар оплачується даним платіжним дорученням.

Даний договір, відповідно до п. 6.1., набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2009року. За відсутності повідомлення однієї із сторін про свій намір припинити договір, отриманому протилежною стороною не менше ніж за 15 днів до дати закінчення дії договору, дія договору вважається продовженою на колишніх умовах на наступний календарний рік.

Оскільки сторонами не надано суду доказів звернення одна до одної із заявами (в порядку п. 6.1. договору) про припинення дії договору, господарським судом встановлено, що дія договору поставки №52 була автоматично продовженою сторонами, а відтак, договір є чинним на момент розгляду спору у суді.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Термекс»поставило Приватному підприємцю ОСОБА_1 товар на загальну суму 120225,16грн.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних:

№КвРН-0001233 від 27.08.2009року на суму 50 761,31грн.;

-№КвРН-0001469 від 07.10.2009року на суму 3676,06грн.;

-№КвРН-0001433 від 30.09.2009року на суму 28946,81грн.

-№ КвРН-0001662 від 26.10.2009 року на суму 26155,53 грн.

-№КвРН-0001462 від 06.10.2009 року на суму 3166,85 грн.

-№ КвРН-0001677 від 27.10.2009 року на суму 5 083,20 грн.

-№ 1513 від 24.02.2010 року на суму 2 435,40 грн.

Видаткові накладні підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача, підписи яких засвідчені печатками сторін.

Судом встановлено, що вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку»затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обовязкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищенаведеного господарський суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Термекс»поставило, а Приватний підприємець ОСОБА_1 отримав продукцію на загальну суму 120225,16грн. без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

Таким чином, вищенаведені обставини свідчать про те, що у відповідача згідно умов договору виник обовязок протягом 21 календарного дня від дати поставки товару оплатити його вартість.

З наявних в матеріалах банківських виписок з особового рахунку позивача, господарським судом встановлено, що відповідач у період з вересня 2009року по вересень 2010року частково оплатив вартість поставленого товару у сумі 112351,46грн.

Також, як вбачається з матеріалів справи Приватний підприємець ОСОБА_1 повернув позивачу частину отриманого товару на загальну суму 30768,85грн., зокрема, згідно накладної №КвВРН-000244 від 26.10.2009року на суму 26155,53грн., б/н від 24.02.2010року на суму 2288,62грн. та №2600 від 21.10.2010року на суму 2324,70грн.

За таких обставин, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 4794,85грн. (120225,16грн., загальна вартість товару, - 112351,46грн., сплачені відповідачем грошові кошти, - 30768,85грн., вартість повернутого товару).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обовязків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обовязок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечено відповідачем, останній зобовязання по оплаті вартості прийнятого товару виконав частково, і його заборгованість станом на момент розгляду справи у суді становить 4794,85грн.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 4794,85грн. є обґрунтованою, доведеною позивачем належними та допустимими доказами і такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 228,29грн., нарахованої на суму боргу з вартості неоплаченого товару, який поставлений згідно накладної № 1513 від 24.02.2010 року.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 3.2. договору визначено, що у разі прострочення оплати товару покупець виплачує постачальнику штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Беручи до уваги вимоги ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», перевіривши розрахунок пені від суми несвоєчасно виконаного зобовязання з урахуванням шестимісячного строку, передбаченого ч.6 ст. 232 ГК України, господарський суд дійшов до висновку, що наданий позивачем розрахунок пені є вірним, а таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 228,29грн.

Крім того, у звязку з простроченням відповідачем зобовязань щодо оплати вартості поставленого товару, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1218,80грн. інфляційних втрат та 446,63 грн. 3% річних.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобовязання, то відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних, нарахованих на суму боргу, є правомірною.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних нарахувань та 3% річних, господарський суд дійшов висновку, що вони є арифметично вірними, а відтак позовна вимога про стягнення з 1218,80грн. інфляційних втрат та 446,63 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є правомірними, документально підтвердженими, відповідачем не спростованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме у сумі 6688,57грн., з яких 4794,85грн. сума основного боргу, 228,29грн. пеня, 1218,80грн. інфляційні втрати та 446,63грн. 3% річних.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Термекс»(58032, м.Чернівці, вул. Головна, буд.246, код ЄДРПОУ 32652485) 4 794 (чотири тисячі сімсот девяносто чотири) грн. 85 коп. основного боргу, 228 (двісті двадцять вісім) грн. 29 коп. пені, 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять)грн. 80 коп. інфляційних втрат, 446 (чотириста сорок шість) грн. 63 коп. 3% річних та судові витрати: 102(сто дві)грн. 00 коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 21.12.2011року