Рішення № 20153835, 14.12.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2011 р. Справа № 7/143-11

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, м. Київ,

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Валентин-АС», Київська область, м. Біла Церква,

простягнення 105885,90грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. представник за довіреністю №34 від 16.08.2011року,

від відповідача: ОСОБА_2. представник за довіреністю б/н від 01.01.2011року,

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

31.10.2011року Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. №30-10/13759 від 26.10.2011року (вх. №4601 від 31.10.2011року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валентин-АС»про стягнення 105885,90грн.

В обґрунтування позовних вимог Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №348/1 від 15.10.2001року, зокрема, щодо своєчасної та повної оплати орендної плати, а тому на підставі умов договору та вимог Закону України «Про оренду державного і комунального майна»просить суд стягнути з відповідача 94790,19грн. основного боргу з орендної плати за період з жовтня 2010року по квітень 2011року, 7075,67грн. пені, 4020,04грн. інфляційних втрат, а разом 105885,90грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.10.2011року було порушено провадження у справі №7/143-11 та призначено її розгляд на 24.11.2011року.

У судовому засіданні 24.11.2011року представник відповідача у справі надав суду відзив вих. №200 від 24.11.2011року на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Валентин-АС»зазначає, що з жовтня 2010року орендоване ним приміщення було безпідставно відключене від водо-та електропостачання, що позбавило орендаря ТОВ «Валентин-АС», можливості користування орендованим майном за призначенням (зокрема, під розміщення кафе з продажем товарів). Оскільки майно не могло бути використаним відповідачем через обставини, за які він не відповідає, Товариство з обмеженою відповідальністю «Валентин-АС», посилаючись на приписи ч.6 ст. 762 ЦК України, вважає, що відсутні підстави для стягнення з нього орендної плати за період з жовтня 2010року по квітень 2011року, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Поданий відзив разом з додатками залучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 24.11.2011року господарським судом в порядку вимог ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 14.12.2011року.

У судовому засіданні 14.12.2011року представник позивача у справі підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Представник відповідача у справі у судовому засіданні 14.12.2011року заперечив проти задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 14.12.2011року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, господарський суд встановив:

15.10.2001року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.Києву (орендодавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Валентин-АС»(орендар за договором, відповідач у справі) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №348/1 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, площею 373,7 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, пл. Привокзальна, 1, що знаходиться на балансі станції Київ-Пасажирський ПЗЗ, вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 01.10.2001року 1954481,50грн. Майно передається в оренду: 1) територія залу №3 під кафе/ з підакцизною групою/ - 65,0кв.м.; підсобне приміщення 27,0 кв.м.; торгівлю продовольчими товарами без підакцизної групи 10,7кв.м.; 2) територія залу №1 під кафе/ з підакцизною групою/ - 25,0кв.м.; 3) павільйон на першому пероні під два кафе /з підакцизною групою/ - 50,0кв.м. та 57,66кв.м.; обєкт громадського харчування без права продажу товарів підакцизної групи /буфет/ - 74,33кв.м.; торгівлю продовольчими товарами без підакцизної групи 63,01 кв.м.

Згідно п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Пунктом 2.5. договору визначено, що обовязок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

Факт прийому - передачі в оренду нерухомого майна загальною площею 373,7 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, пл. Привокзальна, 1, в оренду відповідачу підтверджується Актом б/н від 15.0.2001року приймання-передачі, складеним і підписаним представниками позивача та відповідача, який погоджений начальником станції Київ-Пасажирський Південно-Західної Залізниці (балансоутримувачем) у відповідності з умовами договору оренди та скріпленим печатками юридичних осіб (копія акту наявна в матеріалах справи, оригінал оглянутий судом у судовому засіданні).

Сторонами (п. п. 3.1.-3.2. договору) погоджено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) 16505, 05грн. вересень 2001року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди жовтень визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за жовтень. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.3. договору перерахування здійснюється орендарем до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету; 30% орендної плати перераховуються орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Згідно п. 3.6. договору наднормативна сума орендної плати, що надійшла до бюджету та/або балансоутримувачу, підлягає заліку в рахунок наступних платежів.

Цей договір укладено строком на 3 роки, що діє з 15.10.2001року по 15.10.2004року, включно. (п.10.1. договору)

Пунктом 10.3. договору визначено, що зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згоди сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Згідно п. 10.5. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Враховуючи положення пунктів 10.1, 10.5. договору та відсутність заяв сторін про припинення дії договору, господарським судом встановлено, що договір продовжувався сторонами з 15.10.2004року по 15.10.2007року; з 15.10.2007року по 15.10.2010року та з 15.10.2010року по 15.10.2013року включно.

Господарським судом досліджено, що між сторонами були підписані також додаткові угоди від 01.08.2002року, від 01.11.2002року, №1 від 04.04.2007року, №348/1/02 від 07.08.2009року та №348/1/03 від 17.11.2010року до договору оренди №348/1, якими сторони вносили зміни та викладали в іншій редакції пункти договору щодо предмета оренди (п.1.1. договору) та порядку розрахунку орендної плати (п.3.1.).

Так, зокрема, згідно останніх змін до договору, викладених у Договорі №348/1/03 від 17.11.2010року, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, загальною площею 102,7 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, пл. Привокзальна, 1, що знаходиться на балансі вокзалу станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна Залізниця», вартість якого визначена гідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 30.09.2010року і становить 1850400грн. Майно передається в оренду: 1) територія залу №3 під кафе (з підакцизною групою) - 65,0кв.м.; підсобне приміщення 27,0 кв.м.; торгівлю продовольчими товарами без підакцизної групи 10,7кв.м. (п.1.1. договору).

Згідно п. 3.1. договору (в новій редакції від 17.11.2010року) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2010р.: 22005,41грн.

Окрім того, пунктом 3 Договору №348/1/03 від 17.11.2010року сторони узгодили, що договір №348/1 від 15.10.2001року продовжений на 2 роки до 15 жовтня 2012року.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.04.2011року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю «Валентин-АС»було укладено договір №348/1/04 про припинення договору оренди, згідно п. 1 якого чинність договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №348/1 від 15.10.2001року, яке розташоване за адресою: м. Київ, пл. Привокзальна, 1, загальною площею 102,7 кв.м., і перебуває на балансі вокзалу станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна Залізниця», достроково припинено за взаємною згодою сторін.

Сторонами погоджено (п. 2. Договору від 29.04.2011 року), що договір оренди №348/1 від 15.10.2001року вважається припиненим з 29.04.2011року.

У відповідності до п. п. 2.4., 5.7. договору, 29.04.2011року Товариство з обмеженою відповідальністю «Валентин-АС»після припинення дії договору повернуло Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву з користування нерухоме майно, територію залу №3 - загальною площею 102,7 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, пл. Привокзальна, 1. Даний факт підтверджується оформленим належним чином актом приймання-передачі (повернення) нерухомого майна б/н від 29.04.2011року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Враховуючи час користування відповідачем орендованим майном та визначений договором розмір орендної плати, господарським судом встановлено, що за період користування орендованим майном, зокрема, з жовтня 2010року по квітень 2011року включно відповідач, як орендар, повинен був сплатити в дохід Державного бюджету, 70% орендної плати за договором у розмірі 112651,77грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Валентин-АС»частково оплатило орендну плату за вказаний період користування майном, а саме платіжними дорученнями №4760 від 20.10.2010року сплатило 12800,00грн. (з яких 11991,12грн. зараховано в оплату за користування майном в попередній період, а надмірно сплачена орендна плата в розмірі 808,88грн. згідно п. 3.6. договору зарахована в рахунок оплати наступних платежів, зокрема, в рахунок орендної плати за жовтень 2010року) та №4896 від 09.11.2010року 17052,70грн. Всього, за користування орендованим майном у період з жовтня 2010року по квітень 2011року відповідачем було сплачено в дохід Державного бюджету 17861,58грн.

Відтак, подані сторонами документами свідчать, що станом на момент розгляду справи у суді у відповідача існує заборгованість зі сплати орендної плати у сумі 94790,19грн. (112651,77грн., загальний розмір орендної плати за період з жовтня 2010року по квітень 2011року, - 17861,58грн., сплачені відповідачем грошові кошти).

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Оскільки власником орендованого приміщення, згідно п. 2.2. договору, є держава, то правовідносини сторін регулюються також положеннями Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

У відповідності до ч. 1 ст. 2, ст. 3 вищенаведеного Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено обовязок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування обєктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже, за приписами наведених норм, обовязок внесення орендної плати безумовно повязаний з фактичним отриманням послуги з користування визначеним договором майном.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не може бути використаним ним через обставини, за які він не відповідає.

Як вбачається з умов договору оренди (зі змінами від 17.11.2010року) в користування відповідачу передавалась територія залу №3 під кафе (з підакцизною групою) - 65,0кв.м.; підсобне приміщення 27,0 кв.м.; під торгівлю продовольчими товарами без підакцизної групи.

Твердження відповідача, що рішенням господарського суду м. Києва у справі №22/119 від 20.05.2011року встановлений факт позбавлення відповідача можливості користуватися з жовтня 2010року до моменту розірвання договору обєктом оренди у звязку з неправомірним відключенням електро та водопостачання, що на думку відповідача, на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України звільняє його від сплати орендної плати за весь час прострочення, не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.

Обставини, на які посилається відповідач, а саме те, що ТОВ «Валентин-АС»з незалежних від нього причин протягом спірного періоду був позбавлений можливості користуватися орендованим майном, підлягають доведенню на загальних підставах за правилами ст.ст. 32-34 ГПК України.

Проте, відповідачем у справі не наведено та не надано жодного доказу, що підтверджували б неможливість саме користування Товариством з обмеженою відповідальністю «Валентин-АС»орендованим приміщенням.

Рішенням господарського суду м. Києва у справі №22/119 від 20.05.2011року встановлено лише факт припинення постачання електричної енергії та водопостачання на обєкт оренди, однак у рішенні суду не встановлений факт невикористання чи неможливості користування відповідачем у період з жовтня 2010року по квітень 2011року майном.

Так, як наведено вище майно передавалось в оренду відповідачу не лише для розміщення кафе, але і для розміщення підсобного приміщення, для торгівлі продовольчими товарами без підакцизної групи. Відповідачем не надано доказів неможливості використання приміщення для зазначених цілей (навіть у випадку відключення від електро-та водопостачання), не надано жодних актів передачі майна балансоутримувачу чи орендодавцю на період неможливості використання даного майна тощо.

Окрім того, господарський суд бере до уваги, що постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №22/119 від 09.09.2011року було скасовано рішення господарського суду м. Києва у справі №22/119 від 20.05.2011року.

Крім того, у вищезазначеній постанові Київського апеляційного господарського суду зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Валентин-АС»не надало жодних доказів, які б свідчили про неможливість користуватися орендованим майном.

Відтак, господарський суд вважає, що відповідачем не доведено обставин неможливості використання орендованих приміщень за спірний період з незалежних від орендаря причин, а відтак і не доведено існування підстав для звільнення його від оплати орендної плати за даний період. Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.08.2011року у справі №5008/112/2011.

За таких обставин, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу з орендної плати у розмірі 94790,19грн. є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем належним чином не спростованою, а тому заявлена вимога підлягає задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем щодо своєчасної оплати орендної плати доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.5. договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення включаючи день оплати.

На цій підставі, враховуючи несвоєчасну сплату відповідачем орендної плати позивачем нараховано до стягнення пеню в розмірі 7075,67грн. за період з 07.04.2011року по 05.10.2011року.

При цьому, господарський суд зазначає, що у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Частина 6 ст. 232 ГК України встановлює строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, якщо інше не встановлено законом або договором.

Господарський суд зазначає, оскільки згідно п. 3.3. договору, орендна плата повинна була сплачуватись відповідачем не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним, то момент прострочення відповідачем виконання зобовязання слід встановлювати щодо кожного платежу за відповідний місяць окремо і нараховувати пеню на суму боргу з орендної плати по кожному розрахунковому місяцю окремо з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГПК України, а не шляхом збільшення суми боргу за рахунок кожного чергового платежу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 24.06.2008року у справі №15/360-07 та від 06.08.2009року у справі №5/634-08.

Отже, здійснивши власний перерахунок пені за прострочку орендних платежів на суму боргу з орендної плати за кожен місяць окремо починаючи з 07.04.2011року (оскільки суд не наділений правом виходити за межі заявлених позовних вимог) з урахуванням шестимісячного строку щодо кожного місячного платежу та беручи до уваги проведені відповідачем платежі, господарський суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 5062,95грн. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 2012,72грн. пені (7075,67грн. 5062,95грн. ), суд відмовляє.

Крім того, у звязку з простроченням відповідачем зобовязань щодо проведення розрахунку по орендній платі, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 4020,04грн. інфляційних втрат.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобовязання, то відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат, нарахованих на суму боргу, є правомірною.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних нарахувань господарський суд дійшов висновку, що вірний розрахунок інфляційних втрат становить 2442,53грн., що і підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Валентин-АС». Тому в іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 1577,51грн. інфляційних втрат (4020,04грн. 2442,53грн.), суд відмовляє.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, однак у звязку з невірним нарахуванням позивачем пені та інфляційних втрат, позов підлягає задоволенню частково, у сумі 102295,67грн., з яких 94790,19грн. основний борг, 5062,95грн. пеня та 2442,53грн. інфляційні втрати. В іншій частині позову, а саме в стягненні 2012,72грн. пені та 1577,51грн. інфляційних втрат, суд відмовляє.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України (в редакції чинній на момент звернення позивача з позовом до суду) державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Як визначено п. 35 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від сплати державного мита звільняються державні органи приватизації - за позовами, з якими вони звертаються до суду та господарського суду, в усіх справах, повязаних із захистом майнових інтересів держави, та за вчинення нотаріусами виконавчих написів про стягнення заборгованості з орендної плати, а також за проведення аукціонів, за операції з цінними паперами.

Згідно підпункту «а»п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»розмір державного мита із заяв, що подаються до господарських судів: майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102,00грн.) і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (25500,00грн.).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 55 ГПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошей стягуваною сумою або сумою, оспорюванню за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Враховуючи, що ціна позову становить 105885,90грн., то державне мито, яке підлягає стягненню в доход Державного бюджету України з вимоги майнового характеру становить 1058,86 (1% від ціни позову).

Оскільки спір виник з вини Товариства з обмеженою відповідальністю «Валентин-АС»судові витрати відповідно до ст.44, 49 ГПК України покладаються відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Валентин-АС»(09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Коцюбинського, буд. 57, код ЄДРПОУ 14283898) в доход Державного бюджету України (одержувач ВДК у Шевченківському районі м. Києва, код 26077968, банк одержувача ГУДК в м. Києві, р/р 31111094700011, МФО 820019, КЕКД 22080300, назва плата за оренду іншого державного майна) 94 790 (девяносто чотири тисячі сімсот девяносто) грн. 19 коп. основного боргу, 5 062 (пять тисяч шістдесят дві) грн. 95 коп. пені та 2 442 (дві тисячі чотириста сорок дві) грн. 53 коп. інфляційних втрат.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Валентин-АС»(09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Коцюбинського, буд. 57, код ЄДРПОУ 14283898) в доход Державного бюджету України судові витрати: 1 058(одну тисячу п?ятдесят вісім)грн.86коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість)грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 19.12.2011року