Рішення № 20152651, 08.12.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" грудня 2011 р. Справа № 7/139-11

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомВеликодимерської селищної ради Броварського району Київської області, Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка,

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ,

пророзірвання договору купівлі-продажу

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 представник за довіреністю б/н від 14.11.2011року;

від відповідача: не зявились;

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

Великодимерська селищна рада Броварського району Київської області (далі позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н і дати (вх. №4269 від 17.10.2011року) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на істотне порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №3629 від 06.07.2010року, зокрема, щодо невиконання у визначений договором строк Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 обовязку з оплати вартості земельної ділянки, а тому позивач на підставі ст. ст. 651, 653 ЦК України просить суд розірвати договір купівлі-продажу (викупу) земельної ділянки між Великодимерською селищною радою Броварського району Київської області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1; визнати недійсним Державний акт серія ЯЛ №394501, виданий управлінням Держкомзему у Броварському районі 28.07.2010року та повернути земельну ділянку у власність Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.10.2011року було порушено провадження у справі №7/139-11 та призначено її розгляд на 17.11.2011року.

У звязку з неявкою у судове засідання 17.11.2011року представників відповідача, який про дату, час та місце розгляду спору відповідно до вимог ч. 1 ст. 64 ГПК України повідомлений належним чином, розгляд справи відкладався на 08.12.2011року.

У судовому засіданні 08.12.2011року представник позивача надав письмову заяву б/н від 08.12.2011року, в якій на підставі ст. ст. 22, п. 4 ч. 1 ст. 81 ГПК України відмовляється від позовної вимоги про визнання недійсним Державного акту серії ЯЛ №394501, виданого управлінням Держкомзему у Броварському районі 28.07.2010року. Подана заява прийнята судом до розгляду.

Також, представником позивача була подана заява, в якій позивач виклав додаткове нормативне обґрунтування позовних вимог щодо повернення земельної ділянки у власність Великодимерської селищної ради, та з урахуванням поданих заяв підтримав позовні вимоги, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Представники відповідача у справі у судове засідання 08.12.2011року повторно не зявились. Відповідач про дату, час та місце розгляду спору повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача та за відсутності відзиву на позовну заяву, так як його неподання не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 08.12.2011року господарським судом у порядку вимог ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, господарський суд встановив:

Рішенням Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області «Про викуп земельної ділянки в смт Велика Димерка»№551ХХІХ-V від 20.05.2010року було затверджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,8662 га, що розташована в смт Велика Димерка, та вирішено продати земельну ділянку ринковою вартістю 810763,20грн. без урахування ПДВ, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. Даним рішенням уповноважено селищного голову Бочкарьова Анатолія Борисовича зробити підпис на договорі купівлі-продажу вказаної земельної ділянки.

06.07.2010року між Великодимерською селищною радою Броварського району Київської області (продавець за договором, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір купівлі-продажу (викупу) земельної ділянки (далі договір).

Відповідно п. 1.1 договору продавець на підставі рішення Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області «Про викуп земельної ділянки в смт Велика Димерка»від 20 травня 2010року №551ХХІХ-V передає у власність покупця, а покупець приймає земельну ділянку під розміщення автозаправочного пункту зрідженого газу, автозаправочної станції та автостоянки в межах Великодимерської селищної ради, та зобовязується оплатити її вартість.

Як визначено п. 1.3. договору, земельна ділянка, що продається, належить до державних земель запасу (рілля) на підставі ст. 13 Конституції України, повноваження щодо розпорядження якими здійснює Великодимерська селищна рада Броварського району Київської області згідно з п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, що підтверджується довідкою про правовий статус земельної ділянки, виданою Броварським районним відділом земельних ресурсів.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що ціна продажу земельної ділянки становить 810763,20грн. без ПДВ, яку покупець перераховує на рахунок продавця в строк до 06 серпня 2010року. Підтвердженням повного розрахунку за земельну ділянку між сторонами буде свідчити виписка з рахунку продавця про отримання коштів за договором від покупця.

Продавець зобовязується передати покупцю земельну ділянку за актом прийому-передачі в день нотаріального посвідчення цього договору. (п. 3.1.1. договору).

До обовязків покупця, згідно п. 3.2.1. договору, віднесений обовязок сплатити продавцю вартість земельної ділянки в строки та в порядку, передбачені п.2.1. цього договору.

Сторонами, п.п. 4.1-4.2. договору, погоджено, що обовязок продавця передати земельну ділянку покупцю вважається виконаним і право власності на земельну ділянку переходить до покупця з моменту державної реєстрації цього права згідно ст. 125 Земельного кодексу України. Цей договір є підставою для отримання покупцем Державного акта на право власності на земельну ділянку.

Згідно п. 9.1. договору, він вважається укладеним з моменту його підписання та нотаріального посвідчення.

Як вбачається з відповідних записів у договорі, останній 06.07.2010року був посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3, зареєстровано в реєстрі за №3629 та здійснено реєстрацію договору у Великодимерській селищній раді 08.07.2010року за №134.

На виконання умов договору Великодимерська селищна рада передала, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 прийняв земельну ділянку площею 0,8662 га під розміщення автозаправочного пункту зрідженого газу, автозаправочної станції та автостоянки в межах Великодимерської селищної ради, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка. Даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи копією Акту приймання-передачі земельної ділянки кадастровий номер:3221281201:01:116:0001 від 06.07.2010року, який підписаний уповноваженим представником позивача та відповідачем особисто, підписи яких посвідчений печатками сторін.

Як свідчать матеріали справи, та не заперечено відповідачем, останній в строк, визначений п.2.1. договору, а саме до 06.08.2010року не здійснив оплату за земельну ділянку в розмірі 810763,20грн. без ПДВ.

Приписами статті 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідач у встановленому порядку не спростував викладених позивачем обставин і не надав доказів оплати вартості придбаної за договором купівлі-продажу №3629 від 06.07.2010року земельної ділянки.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є обєктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Пунктами б), з) ч. 1 ст. 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу.

Як передбачено ч. 1-2 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно п.а) ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Частиною 1 ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з пунктом 1 ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 1 ст. 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. А частиною 4 зазначеної статті встановлено, що форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі укладеного 06.07.2010року договору купівлі-продажу (викупу) земельної ділянки Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку площею 0,8662 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, право власності якого посвідчується Державним актом серії № ЯЛ №394501, виданим управлінням Держкомзему у Броварському районі 28.07.2010року.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу

До обовязків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обовязок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечено відповідачем, на момент розгляду спору в господарському суді, відповідач свої зобовязання за договором купівлі-продажу (викупу) земельної ділянки від 06.07.2010року щодо оплати вартості земельної ділянки не виконав, що завдало матеріальну шкоду (збитки) Великолимерській селищній раді у вигляді неодержаних грошових коштів.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частинами 1-2 ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Господарський суд зазначає, що згідно із ст. 655, 692, 697 ЦК України основною метою договору купівлі-продажу для позивача як продавця за договором та одним із визначальних прав продавця є своєчасне отримання останнім плати у встановленому розмірі за переданий відповідно до договору обєкт.

Відповідачем, у визначеному законом порядку, не доведено, що він вжив всіх залежних від нього заходів з метою належного виконання ним зобовязання щодо оплати вартості земельної ділянки.

Беручи до уваги наведене, господарський суд вважає, що відповідачем істотно порушено умови договору купівлі-продажу (викупу) земельної ділянки від 06.07.2010року. При цьому, істотне порушення відповідачем умов договору полягає у невиконанні ним своїх обовязків в частині своєчасної сплати вартості земельної ділянки, що позбавляє позивача можливості отримати результат, на який останній розраховував при укладенні договору, а саме отримання коштів за продаж земельної ділянки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про розірвання договору купівлі-продажу (викупу) земельної ділянки від 06.07.2010року, укладеного між Великодимерською селищною радою Броварського району Київської області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, є правомірною, обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування школи особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі статтею 1213 ЦК України набувач зобовязаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Частиною 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару.

Враховуючи наведене, а також розірвання договору купівлі-продажу (викупу) земельної ділянки від 06.07.2010року, укладеного між Великодимерською селищною радою Броварського району Київської області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, господарський суд дійшов висновку, що підстава, на якій Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 набув у власність земельну ділянку площею 0,8662 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, відпала, а відтак позовна вимога про повернення земельної ділянки у власність Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області є обґрунтованою, та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним Державного акту серії ЯЛ №394501, виданого управлінням Держкомзему у Броварському районі 28.07.2010року, господарський суд зазначає наступне.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як передбачено ч. 1 ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи сторонами.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Враховуючи подану позивачем у судовому засіданні 08.12.2011року заяву про відмову від позовної вимоги про визнання недійсним Державного акту серії ЯЛ №394501, виданого управлінням Держкомзему у Броварському районі 28.07.2010року, а також те, що така відмова позивача від позову не суперечить законодавству та не порушує права та охоронювані законом інтереси третіх осіб, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від даної позовної вимоги. А відтак, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю. Провадження у справі в частині визнання недійсним Державного акту серії ЯЛ №394501, виданого управлінням Держкомзему у Броварському районі 28.07.2010року, господарський суд припиняє на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Як визначено п. 11 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від сплати державного мита звільняються органи місцевого та регіонального самоврядування за позовами до суду або господарського суду про припинення права власності на земельну ділянку або у звязку з невиконанням умов договорів оренди орендарями земельних ділянок державної та комунальної власності.

Згідно підпунктів «а», «б»п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»розмір державного мита із заяв, що подаються до господарських судів: майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102,00грн.) і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (25500,00грн.); із позовних заяв немайнового характеру - 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (85,00грн.).

Державне мито справляється із позовних заяв як майнового, так і немайнового характеру, а у випадках обєднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру державне мито підлягає сплаті як за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру (п. 4.5. розяснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 04.03.1998року №02-5/78).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 55 ГПК України ціна позову визначається: у позовах про витребування майна вартістю майна, що витребується.

Господарським судом встановлено, що позивачем в позовній заяві обєднано вимоги немайнового характеру (про розірвання договору) і майнового характеру (повернення майна загальною вартістю 810763,20грн.).

Враховуючи, що ціна позову становить 810763,20грн., то державне мито, яке підлягає стягненню в доход Державного бюджету України з вимоги майнового характеру становить 8107,63грн. (1% ціни позову) та 85,00грн. з вимоги немайнового характеру, а разом 8192,63грн.

Враховуючи, що спір виник з вини Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, судові витрати відповідно до ст.44, 49 ГПК України покладаються відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Розірвати договір купівлі-продажу (викупу) земельної ділянки від 06.07.2010року, укладений між Великодимерською селищною радою Броварського району Київської області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

3.Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути Великодимерській селищній раді Броварського району Київської області (07442, Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Бобрицька, буд.1, код ЄДРПОУ 04363834) земельну ділянку площею 0,8662 га, кадастровий номер 3221281201:01:116:0001, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка.

4.Провадження у справі в частині визнання недійсним Державного акту серії ЯЛ №394501, виданого управлінням Держкомзему у Броварському районі 28.07.2010року, припинити.

5.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України судові витрати: 8 192(вісім тисяч сто девяносто дві)грн.63коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість)грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 13.12.2011року