Рішення № 20152439, 06.12.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" грудня 2011 р. Справа № 12/195-11

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:судді Дьоміної С.Ю.

секретар:Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «А.В.К. Київ»

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 представник (довіреність №9 від 06.01.2011 року);

від відповідача: не зявився,

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.К. Київ»(далі позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №31 від 02.03.2009 року (далі договір), згідно з якими позивач зобовязувався поставити відповідачу цукерки (далі товар), а відповідач зобовязувалась вказаний товар прийняти та оплатити вчасно і в повному обсязі.

Відповідач, поставлений позивачем товар оплатила частково, а саме в сумі 3868,53 грн.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 2528,07 грн., суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 146,61 грн., 196,46 грн. пені та три проценти річних у сумі 47,17 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 27.09.2011 року, справу призначено до розгляду 18.10.2011 року.

17 жовтня 2011 року представник відповідача направив на адресу суду клопотання про припинення провадження у справі, у звязку з оплатою відповідачем основного боргу в розмірі 2528,07 грн., яке підлягало задоволенню судом частково.

18 жовтня 2011 року представник позивача заявила клопотання про зменшення розміру позовних вимог, у звязку з тим, що відповідач оплатила основний борг у сумі 2528,07 грн., просила суд стягнути з відповідача суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 146,61 грн., 196,46 грн. пені та три проценти річних у сумі 47,17 грн.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 18.10.2011 року провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 2528,07 грн. було припинено, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 15.11.2011 року.

15 листопада 2011 року представник позивача у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти нарахування пені, трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, заперечував. Крім цього, заявив клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 06.12.2011 року.

30 листопада 2011 року представник позивача направив на адресу суду клопотання, просив суд долучити до матеріалів справи платіжне доручення №90 від 11.01.2011 року. Пояснив, що з 5000,00 грн., сплачених відповідачем на користь позивача, 3868,53 грн. сплачено за товар, поставлений згідно з видатковою накладною №РНк-097934 від 07.12.2010 року.

06 грудня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:

02 березня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «А.В.К. Київ»(далі позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі відповідач) був укладений договір поставки №31 (далі договір), згідно з умовами якого позивач зобовязувався поставити відповідачу цукерки (далі товар), а відповідач зобовязувалась вказаний товар прийняти та оплатити вчасно і в повному обсязі.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 6396,60 грн., що підтверджується видатковою накладною №РНк-097934 від 07.12.2010 року.

Відповідач, поставлений позивачем товар оплатила частково, а саме в розмірі 3868,53 грн., що підтверджується платіжним дорученням №90 від 11.01.2011 року.

18 жовтня 2011 року представник позивача заявила клопотання про зменшення розміру позовних вимог, у звязку з тим, що відповідач оплатила основний борг у сумі 2528,07 грн., просила суд стягнути з відповідача суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 146,61 грн., 196,46 грн. пені та три проценти річних у сумі 47,17 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України закріплено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.3 договору передбачено, що оплату кожної партії товару, поставленого згідно видаткових накладних, відповідач зобовязаний здійснити на умовах, що фіксуються в п. 3.4 даного договору.

Відповідно до п. 3.4 договору, сторони домовились, що оплата товару, який поставляється, здійснюється покупцем в строк передбачений п. 3.3.2 даного договору.

Згідно з п. 3.3.2 договору, оплата товару здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту передачі товару.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

П. 4.2 договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати товару у строк, встановлений пунктом 3.4 даного договору, відповідач зобовязаний сплатити неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Суд вважає, що розмір пені, враховуючи період заборгованості з 29.12.2010 року до 28.06.2011 року, суму боргу у розмірі 2528,07 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), складає 216,74 грн. (за розрахунком суду).

Оскільки позивачем пеня визначена в розмірі 196,46 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочення платежу з 29.12.2010 року до 11.08.2011 року складає 227 днів, тому три проценти річних від суми 2528,07 грн. становлять 51,30 грн. (за розрахунком суду).

З огляду на те, що позивачем три проценти річних визначені у розмірі 47,17 грн., стягненню підлягає саме ця сума.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 01.01.2011 року до 30.06.2011 року: у січні 101,0% (УК №23 від 08.02.2011р.), лютому 100,9%(УК №43 від 10.03.2011р.), березні 101,4% (УК №64 від 08.04.2011р.), квітні 101,3% (УК №83 від 11.05.2011р.), травні 100,8% (УК №103 від 08.06.2011р.), червні 100,4% (УК №122 від 08.07.2011р.),враховуючи, що розмір заборгованості становив 2528,07 грн., складає 187,58 грн. (за розрахунком суду).

Оскільки позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена у розмірі 146,61 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, господарські витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 265, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.К. Київ»до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.К. Київ»(м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, код 21512394) суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 146,61 грн. (сто сорок шість грн. 61 коп.); 196,46 грн. (сто девяносто шість грн. 46 коп.) пені; три проценти річних у сумі 47,17 грн. (сорок сім грн. 17 коп.); 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С. Дьоміна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 12.12.2011 року.