Рішення № 20152399, 08.12.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" грудня 2011 р. Справа № 9/123-11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод пакувального обладнання “ТЕРМО-ПАК”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Термобудкерам”

Про стягнення 87 871,37 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1 (дов. № 428 від 23.12.2010 р.)

Від відповідачане зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод пакувального обладнання “ТЕРМО-ПАК” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Термобудкерам” про стягнення 87871,37 грн.

Ухвалою суду від 11.10.2011 року порушено провадження у справі № 9/123-11 та призначено розгляд справи на 25.10.2011 р.; зобовязано позивача надати в судове засідання оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для доручення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; відповідача зобовязати подати оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків , письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України; письмові пояснення, яким чином і які саме права позивача порушені відповідачем, з посиланням на норми чинного законодавства України; оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії, зазначених у позовній заяві документів; уточнений розрахунок зазначених у позовній заяві сум; момент, з якого у відповідача виникло зобовязання по оплаті.

У судове засідання 25.10.2011р. представник відповідача не зявився, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином, у звязку з чим ухвалою суду від 25.10.2011 р. розгляд справи відкладено на 15.11.2011 р.

15.11.2011 року в судове засідання представник позивача зявився, надав документи, витребувані ухвалою суду від 25.10.2011 року та просить суд позов задовольнити повністю; представник відповідача в судове засідання вдруге не зявився, вимоги ухвали суду від 25.10.2011 року не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив, у звязку з чим ухвалою суду від 25.11.2011 р. розгляд справи відкладено на 08.12.2011 р.

У судове засідання 08.12.2011р. представник відповідача втретє не зявився, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином; представник позивача позовні вимоги підтримав; вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”).

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені на адресу відповідача, зазначеній у позовній заяві та довідці ЄДРПОУ, то суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Крім того, представником позивача до матеріалів позовної заяви була долучена заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у сумі 87871,31 грн.

Статтею 66 ГПК України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається у будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. (п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову»).

Враховуючи те, що позивачем не надано жодного доказу з метою доведення суду наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову, то судом зазначена заява залишена без задоволення.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

01.02.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Завод пакувального обладнання «ТЕРМО-ПАК»(позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Термобукерам»(відповідачем) укладено договір купівлі-продажу продукції, виробленої підприємством (договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач продає, а відповідач купує наступну продукцію: автомат резчик типу АР в кількості 1 шт.

Строк передачі продукції в місячний строк (п. 2.1 договору).

Вартість за одиницю продукції складає 58232,00 грн. (п. 3.1 договору).

На виконання умов спірного договору, позивач виготовив і поставив, а відповідач прийняв автомат-резчик (заводський номер № 2670, виготовлений товариством з обмеженою відповідальністю «Завод пакувального обладнання «ТЕРМО-ПАК»в квітні 2009р.), що підтверджується належним чином оформленими та долученими до матеріалів справи видатковою накладною № 190 від 28 лютого 2011 р. та довіреністю відповідача № 2 від 28 лютого 2011 р. на ім`я представника покупця директора Неділько Василя Миколайовича, який і отримав товар.

Відповідно до п.3.2 договору оплата за отриману продукцію проводиться відповідачем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача в строк до 3-х (трьох) днів з дня отримання продукції згідно видаткової накладної.

Видаткова накладна № 190 від 28 лютого 2011р. підтверджує відвантаження представником «Заводу пакувального обладнання «ТЕРМО-ПАК»Ляшенко В.М. автомата резчика на суму 58232,00 грн. та отримання його представником ТОВ «Термобудкерам»Неділько В.М. саме 28 лютого 2011 р., у звязку з чим, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання з 4 березня 2011 р., з урахуванням п. 3.2 договору.

Враховуючи те, що відповідач не виконав свої зобовязання щодо оплати отриманого товару у встановлені договором терміни, 04 березня 2011 р. позивач направив відповідачу лист вимогу № 42 про необхідність невідкладної оплати отриманого товару - автомата-резчика на суму 58232,00 грн.

Відповіді на зазначену претензію відповідач не надіслав; кошти у сумі 58232,00 грн. за отриманий товар позивачу не перерахував.

Крім того, заборгованість відповідача підтверджується підписаним та скріпленим мокрими печатками товариств актом звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Завод пакувального обладнання «ТЕРМО-ПАК»і ТОВ «Термобудкерам», відповідно до якого заборгованість відповідача, станом на 30.06.2011 р., становить 58232,00 грн. (п`ятдесят вісім тисяч двісті тридцять дві гривні 00 копійок).

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобовязується прийняти товар (майно) та сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Якщо договором встановлений обовязок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в судових засідання жодного разу не зявився; доказів проти існування боргу перед позивачем або інших заперечень щодо позовних вимог не надав та не надіслав; доказів розірвання договору або визнання його недійсним суду не надано; зі змісту долучених до матеріалів справи документів вбачається, що відповідач проти наявності у нього заборгованості у сумі 58 232,00 грн. не заперечує.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у сумі 58 232,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до п. 4.3 договору за прострочення оплати продукції відповідач виплачує позивачу штраф у розмірі 0,3 % суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Тобто, сплата і пені, і штрафів, якщо вони передбачені законом або договором.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3).

Таким чином із вказаної норми права вбачається, що пеня та штраф, визначені для можливості їх самостійного застосування із різним порядком їх обчислення.

Крім того, у судовому засіданні 15.11.2011 р. позивачем також наголошено на тому, що ним помилково визначено у позовній заяві та договорі дану штрафну санкцію як штраф.

Враховуючи викладене, суд приймає дані пояснення до розгляду та вважає, що за своєю правовою природою нарахована позивачем штрафна санкція є пенею.

Як вбачається з розрахунку позивача, ним нараховано 20 788,11 грн. пені за період з 04.03.2011 р. по 30.06.2011 р. (з розрахунку: 0,3 % суми простроченого платежу за кожний день прострочення).

Дії відповідача є порушенням договірних зобовязань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобовязань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобовязання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції (штраф, пеня) за порушення грошового зобовязання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Враховуючи обмеженість розміру нарахування пені обліковою ставкою Національного банку України, суд здійснив перерахунок нарахованої позивачем пені, відповідно до якого арифметично вірною сумою пені є 2 942,71 грн.

Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

5823204.03.2011 - 30.06.20111197.7500 %0.042 %*2942.71

Таким чином, загальна сума пені за договором складає 2942.71 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 5823,20 грн. штрафу.

Відповідно до п. 4.2 договору за необґрунтовану відмову або ухилення від оплати продукції, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10 % від вартості оплати якої він відмовився або ухилився.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Під юридичною відповідальністю розуміють передбачені нормами права обовязки субєкта правопорушення зазнавати несприятливі наслідки.

Залежно від галузевої приналежності юридичних норм розрізняють такі види юридичної відповідальності - кримінальну, адміністративну, цивільну, дисциплінарну, тощо.

В свою чергу кожен вид юридичної відповідальності містить свої підвиди відповідальності (форми впливу), зокрема, цивільним законодавством (ст. 611 ЦК України) передбачена можливість одночасного застосування до субєкта правопорушення таких наслідків у разі порушення зобовязання: сплата неустойки, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, тощо.

Тобто, зміст статті 61 Конституції України у контексті цивільної відповідальності зводиться до того, що до субєкта правопорушення за одне й те саме правопорушення не може бути двічі застосована цивільна відповідальність (тобто, двічі один із її підвидів).

Згідно із позовом позивач не просить двічі притягнути відповідача до цивільної відповідальності, тобто, до одного і того ж її підвиду.

Ст.546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Тобто як штрафом, так і пенею, а не виключно одним із цих засобів.

Ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Тобто, сплата і пені, і штрафів, якщо вони передбачені законом або договором.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3).

Таким чином із вказаної норми вправа вбачається, що пеня та штраф, визначені для можливості їх самостійного застосування із різним порядком їх обчислення, отже правові підстави вважати, що, стягнувши з відповідача пеню та штраф, останній незаконно двічі підданий до відповідальності одного й того ж виду, відсутні.

Аналогічна правова позиція щодо одночасного застосування пені та штрафу викладена у постанові Вищого господарського суду України від 16.09.09 р. у справі № 12/25-09.

Згідно приписів ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч.1). Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу) (ч.3).

Відповідно до ст.617 вказаного кодексу особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили, при цьому не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

При цьому, із матеріалів справи не вбачається підстав для звільнення відповідача від відповідальності, а також будь-якої інформації щодо наявності випадку або непереборної сили.

Таким чином, правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді пені та штрафу відсутні, у звязку з чим позовна вимога позивача про стягнення 5823,20 грн. штрафу (58232,00 грн. * 10 %) також підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченням суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 16.05.2006 р. у справі № 10/557-26/155).

Оскільки відповідач прострочив термін виконання свого зобовязання, то позивач нарахував відповідачу 3 % річних у сумі 797,90 грн. та 2300,16 грн. інфляційних втрат за період з березня по червень 2011 р. на суму заборгованості 58 232,00грн.

Після перевірки рахунку господарським судом розміру інфляційних збитків та 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат, нарахованих позивачем, здійснений арифметично вірно, а тому вимога стягнути вказану суму підлягає задоволенню; нараховані позивачем 3 % річних у сумі 727,90 грн. підлягають задоволенню частково, а саме у сумі 569,56 грн. за період з березня 2011 р. по червень 2011 р. (за розрахунком суду).

На підставі ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-84 ГПК України, ст.ст. 530, 612, 655, 692, 693 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230 ГК України, господарський суд Київської області -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Термобудкерам” (09350, Київська область, с. Завадівка, вул. Комсомольська,68-А, код ЄДРПОУ 36445703) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод пакувального обладнання «ТЕРМО-ПАК»(09150, Київська область, с. Фурси, вул. Надрічна,12, код ЄДРПОУ 24219588) 58 232 (пятдесят вісім тисяч двісті тридцять дві) грн. 00 коп. основної заборгованості, 2942 (дві тисячі девятсот сорок дві) грн. 71 коп. пені, 5823 (пять тисяч вісімсот двадцять три) грн. 20 коп. штрафу, 569 (пятсот шістдесят девять) грн. 56 коп. - 3 % річних; 2300 (дві тисячі триста) грн. 16 коп. індексу інфляції та судові витрати: 698 (шістсот девяносто вісім) грн. 67 коп. державного мита та 187 (сто вісімдесят сім) грн. 64 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане 09.12.2011 р.