Рішення № 20152377, 05.12.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"05" грудня 2011 р. Справа № 21/127-11

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Фастівського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі: 1. Головного управління Держкомзему у Київській області, м. Київ

2. Київської обласної ради, м. Київ

до 1. Томашівської сільської ради, Київська обл., с. Томашівка

2. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Арістей», Київська обл., с. Томашівка

про визнання недійсними рішення та державних актів, зобовязання вчинити певні дії

за участю представників:

від прокуратури: Барановська В.В. (посвідчення №42 від 14.05.2011р.)

від позивача 1: не з'явився

від позивача 2: не з'явився

від відповідача 1: ОСОБА_1 (довіреність №267 від 17.10.2011р.)

від відповідача 2: ОСОБА_2 (довіреність №10 від 14.09.2011р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.09.2011р. Фастівський міжрайонний прокурор Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Київській області (далі-позивач 1) та Київської обласної ради (далі-позивач 2) до Томашівської сільської ради (далі-відповідач 1) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Арістей»(далі-СТОВ «Арістей»/відповідач 2) про визнання незаконним та скасування рішення Томашівської сільської ради №4/9 від 18.12.2008р., визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки ЯИ №422326, ЯИ №422324, ЯИ №422325, виданих 12.11.2009р. СТОВ «Арістей», та зобовязання відповідача 2 повернути спірні земельні ділянки до земель державної власності в межах Томашівської сільської ради у придатному для використання стані.

Відповідачі 1 та 2 не скористались правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надали.

Разом з позовною заявою Фастівським міжрайонним прокурором Київської області подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом

1) накладення арешту на:

- земельну ділянку площею 1,5328 га, кадастровий номер 3224986202:01:001:0171, розташовану в с. Ярошівка, вул. Гагаріна ?;

- земельну ділянку площею 0,1817 га, кадастровий номер 3224986201:01:05:0013, розташовану в с. Томашівка, вул. 30-річчя Перемоги, 7;

- земельну ділянку площею 0,1673 га, кадастровий номер 3224986201:01:05:0014, розташовану в с. Томашівка, вул. Леніна, 1;

2) заборони СТОВ «Арістей»та іншим особам вчиняти будь-якій дії щодо відчуження вищезазначених земельних ділянок.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Пунктом 2.6 Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»передбачено, що забезпечення позову шляхом заборони реєструвати право власності на спірну земельну ділянку, відчужувати її будь-яким способом допускається за наявності відомостей про можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. При цьому суд повинен визначити, чи перебувають заходи забезпечення позову, про вжиття яких заявляє клопотання сторона, у зв'язку із заявленими позовними вимогами та предметом спору, чи є ймовірність утруднення виконання або невиконання в майбутньому рішення суду про задоволення позову в разі невжиття таких заходів.

Оскільки прокурором не доведено наявність можливості вчинення відповідачем 2 або іншими особами дій, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, судом, у відповідності до ст. 66 ГПК України, у задоволенні зазначеної заяви прокурора відмовлено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.09.2011р. порушено провадження у справі №21/127-11 та призначено її до розгляду на 05.10.2011р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.11.2011р. розгляд даної справи відкладено на 21.11.2011р.

04.10.2011р. та 08.11.2011р. через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача 2 надходили клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначені клопотання судом задоволені.

Ухвалами господарського суду Київської області від 05.10.2011р., 19.10.2011р., 31.10.2011р. та 09.11.2011р. розгляд даної справи відкладався на 19.10.2011р., 31.10.2011р., 09.11.2011р. та 21.11.2011р. відповідно.

11.10.2011р. через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача 2 надійшло клопотання про здійснення розгляду даної справи без участі представника останнього.

19.10.2011р. через загальний відділ господарського суду Київської області від Фастівського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Київській області та Київської обласної ради надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої прокурор просив суд визнати недійсними рішення Томашівської сільської ради №4/9 від 18.12.2008р. та державні акти на право власності на земельні ділянки ЯИ №422326, ЯИ №422324, ЯИ №422325, що видані 12.11.2009р. СТОВ «Арістей», а також зобовязати відповідача 2 повернути спірні земельні ділянки до земель державної власності в межах Томашівської сільської ради у придатному для використання стані. Зазначені уточнення судом прийняті.

Крім того, 19.10.2011р. через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшло клопотання про припинення провадження у даній справі в порядку п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Виходячи з наведених законодавчих положень, аналізу суб'єктного складу, характеру правовідносин, а також враховуючи, що предметом даного спору є вимога про визнання недійсним рішення Томашівської сільської ради, виданих на підставі спірного рішення державних актів на право власності на землю, а також зобовязання повернути спірні земельні ділянки до земель державної власності, суд дійшов, що такий спір є спором про право і незалежно від участі в ньому органу, яким земельна ділянка надана у власність або у користування, повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у п. 1.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин».

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача 2 про припинення провадження у даній справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.11.2011р. до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів залучено Колективне сільськогосподарське підприємство ім. Буйка.

В судовому засіданні 21.11.2011р. оголошувалась перерва до 05.12.2011р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.11.2011р. виключено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Колективне сільськогосподарське підприємство ім. Буйка зі складу учасників судового процесу у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

18.12.2008р. 2 сесією V скликання Томашівської сільської ради прийнято рішення №4/9 (далі-Рішення), яким вирішено:

1. затвердити технічну документацію по інвентаризації земельних ділянок СТОВ «Арістей»:

- с. Ярошівка, вул. Гагаріна ? (комора) в межах Томашівської сільської ради (площа-1,5328 га),

- с. Томашівка, вул. 30-річчя Перемоги, 7 (адміністративний будинок) в межах Томашівської сільської ради (площа-0,1817 га),

- с. Томашівка, вул. Леніна, 1 (будівля олійниці та млина) в межах Томашівської сільської ради (площа-0,1673 га).

Загальна площа ділянок 1,8818 га.

2. передати безкоштовно у приватну власність земельні ділянки для сільськогосподарського призначення (обслуговування існуючих будівель та споруд) 1,8818 га.

3. попередити керівництво СТОВ «Арістей», якому передані земельні ділянки у приватну власність.

На підставі зазначеного Рішення, 12.11.2009р. СТОВ «Арістей»видано державні акти на право власності на вищезазначені ділянки ЯИ №422324, ЯИ №422325, ЯИ №422326. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Посилаючись на те, що Рішення не відповідає вимогам ст. ст. 116, 127, 134 Земельного кодексу України щодо порядку відчуження спірних земельних ділянок, вимогам ст. 186 ЗК України та ст. ст. 20, 50 Закону України «Про землеустрій»в частині обовязку по розробленню проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок, та вимогам ст. ст. 9, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації»щодо проведення державної землевпорядної експертизи, позивачі просять суд визнати Рішення недійсним з підстав ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, як таке, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 202, 215 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відтак, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України №16/191 від 12.04.2010р.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду) вирішується на пленарному засіданні ради сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 127, статей 128 та 134 ЗК України відчуження земельних ділянок державної чи комунальної власності юридичним особам здійснюється лише шляхом їх продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Так, рішенням Томашівської сільської ради №4/9 від 18.12.2008р. вирішено безкоштовно передати у приватну власність СТОВ «Арістей»земельні ділянки для сільськогосподарського призначення (обслуговування існуючих будівель та споруд) 1,8818 га.

Втім, Земельним кодексом України не передбачено ані можливості безоплатного набуття юридичними особами земельних ділянок, ані повноважень органів місцевого самоврядування на безоплатну передачу юридичним особам земельних ділянок у власність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.05.2011р. у справі №5020-1/144.

Враховуючи наведене посилання позивачі на невідповідність спірного Рішення положенням статей 116, 127, 128, 134 ЗК України є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Виходячи з наведених законодавчих положень, аналізу суб'єктного складу, характеру правовідносин, а також враховуючи встановлення факту невідповідності спірного Рішення положенням статей 116, 127, 128, 134 ЗК України, суд дійшов висновку, що вимога позивачів про визнання недійсним рішення Томашівської сільської ради №4/9 від 18.12.2008р. з підстав ч. 1 ст. 203 ЦК України, підлягає задоволенню як така, що доведена належними і допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачами.

Посилання ж позивачів на те, що Рішення прийняте з порушенням вимог ст. ст. 20, 50 Закону України «Про землеустрій», ст. ст. 9, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», судом не приймаються з огляду на недійсність Рішення з підстав ст. ст. 116, 127, 128, 134 ЗК України

Крім того, ч. 1 ст. 126 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Пунктом 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи, що державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯИ №422324, серії ЯИ №422325, серії ЯИ №422326, що зареєстровані 12.11.2009р. у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №02:09:958:00004, №02:09:958:00003, №02:09:958:00002 відповідно, та видані СТОВ «Арістей»на підставі рішення Томашівської сільської ради №4/9 від 18.12.2008р., яке визнане судом недійсним, суд дійшов висновку, що вимога позивачів про визнання недійсними зазначених актів підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 29.11.2011р. у справі №51/71.

Вимога ж позивачів про зобовязання відповідача 2 повернути спірні земельні ділянки до земель державної власності в межах Томашівської сільської ради у придатному для використання стані задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Положеннями ст. 7 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності»встановлено, що до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст передаються, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.

Враховуючи, що спірні земельні ділянки розташовані в межах населених пунктів (с. Томашівка та с. Ярошівка), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про зобовязання відповідача 2 повернути спірні земельні ділянки до земель державної власності в межах Томашівської сільської ради у придатному для використання стані, оскільки зазначені землі у відповідності до ст. 7 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності»мають бути передані до земель комунальної власності Томашівської сільської ради.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 19, 124, 140, 142,143 Конституції України, ст. ст. 1, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 116, 127, 128, 134 Земельного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення Томашівської сільської ради «Про затвердження технічної документації та матеріалів інвентаризації»№4/9 від 18.12.2008р.

3. Визнати недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №422324, серії ЯИ №422325, серії ЯИ №422326, які видані Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Арістей»(08510, Київська обл., Фастівський р-н, с. Томашівка, вул. 30-ти річчя Перемоги, 5, ідентифікаційний код 32221376) 12.11.2009р.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Томашівської сільської ради (08510, Київська обл., Фастівський р-н, с. Томашівка, вул. 30-річчя Перемоги, 5, ідентифікаційний код 04359991) на користь Державного бюджету України 28 (двадцять вісім) грн. 33 коп. державного мита та 78 (сімдесят вісім) грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Арістей»(08510, Київська обл., Фастівський р-н, с. Томашівка, вул. 30-ти річчя Перемоги, 5, ідентифікаційний код 32221376) на користь Державного бюджету України 28 (двадцять вісім) грн. 33 коп. державного мита та 78 (сімдесят вісім) грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.А. Ярема

Повне рішення складено 12.12.2011р.