Рішення № 20152354, 01.12.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" грудня 2011 р. Справа № 9/038-11

За позовом Державного підприємства “Міжнародній аеропорт “Бориспіль”

До Лінійного відділу в аеропорту “Бориспіль”ГУ МВС України в Київській

області

Третя особа 1 Головне Управління Державного Казначейства України в

Київській області

Третя особа 2 Міністерство транспорту та звязку України

Про стягнення 43597,45 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 35-30-9 від 12.04.2011 р.)

від відповідача: не зявився

від третьої особи 1: не зявився

від третьої особи 2: ОСОБА_2 (довір. № 1565/03/14-11 від 14.04.2011 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд до Господарського суду Київської області передані вимоги Державного підприємства “Міжнародній аеропорт “Бориспіль” до Лінійного відділу в аеропорту “Бориспіль” ГУ МВС України в Київській області за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного Управління Державного Казначейства України в Київській області та Міністерства транспорту та звязку України про стягнення 43597,45 грн. за неналежне виконання відповідачем договору оренди окремого, індивідуально визначеного майна № 02.1.2-24-034 від 10.05.2007 року.

Ухвалою суду від 18.02.2011 року порушено провадження у справі № 9/038-11 та призначено розгляд на 15.03.2011 р.; зобовязано позивача надати в судове засідання пропозиції стосовно складу осіб, які братимуть участь у справі; оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для долучення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення Відповідача до ЄДРПОУ станом на час винесення даної ухвали; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; всі оригінали доданих до позовної заяви документів або письмові пояснення з зазначенням поважних причин їх відсутності;письмове правове обґрунтування позовних вимог з посиланням на певні норми чинного законодавства України, які регулюють відносини звернення Позивача до господарського суду для вирішення цього спору; письмові пояснення, яким чином і які саме права Позивача порушені Відповідачем, з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України; оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії, зазначених у позовній заяві документів; уточнений розрахунок зазначених у позовній заяві сум; зобовязано відповідача надати в судове засідання оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, контррозрахунок, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

10.03.2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області позивачем подано заяву № 35-22/3-59 від 09.03.2011 року про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за оренду окремого, індивідуально визначеного майна в сумі 45 909,56 грн.

Враховуючи те, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розміру позовних вимог, суд прийняв заявлене збільшення позивача до розгляду.

15.03.2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області надійшло клопотання № б/н від 15.03.2011 року, в якому представник відповідача просить суд відкласти розгляд справи.

Ухвалою суду від 15.03.2011 року розгляд справи відкладено на 07.04.2011 р., у звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача.; зобовязано позивача надати в судове засідання оригінали документів (для огляду) документів, копії яких додані до позовної заяви; зобовязано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 18.02.2011 року.

07.04.2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області для всебічного та обєктивного розгляду справи представником позивача подано клопотання про продовження строку розгляду спору, яке судом розглянуто та задоволено.

У звязку з перебуванням судді Сокуренко Л.В. на лікарняному, розгляд справи 07.04.2011 року не відбувся.

Ухвалою суду від 11.04.2011 року продовжено строк розгляду спору та призначено розгляд на 19.04.2011 р.; зобовязано сторін виконати вимоги ухвали суду від 15.03.2011 р.

19.04.2011 року в судове засідання представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому просить суд у задоволенні позовних вимог Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” відмовити повністю, з підстав зазначених у відзиві.

Ухвалою суду від 19.04.2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне Управління Державного Казначейства України в Київській області та відкладено розгляд справи на 05.05.2011 р. зобовязано третю особу надати в судове засідання письмові пояснення по суті спору з документальним обґрунтуванням їх висновків, в яких зазначити чи були закладені кошти у кошторис Лінійного відділу в аеропорту “Бориспіль”ГУ МВС України в Київській області у Бюджет за 2009, 2010 роки на виконання договору № 02.1.2-24-034 від 10.05.2007 року, укладеного між Державним підприємством “Міжнародній аеропорт “Бориспіль” та Лінійним відділом в аеропорту “Бориспіль” ГУ МВС України в Київській області

05.05.2011 року в судове засідання представник Головного управління Державного казначейства України по Київській області надав пояснення, в яких зазначив, що кошторис відповідача на 2009 2010 роки кошти КЕКВ 1136 не закладалися. Станом на 05.05.2011 року зареєстрована і несплачена заборгованість за спірним договором відсутня.

05.05.2011 року в судове засідання представники сторін зявилися, надали документи витребувані ухвалою суду від 19.04.2011 р., та для всебічного та обєктивного розгляду справи представником позивача подано клопотання про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою суду від 05.05.2011 року за ініціативою суду було залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство транспорту та звязку України та розгляд справи відкладено на 17.05.2011 року.

17.05.2011 року представники позивача, відповідача та третьої особи 1 зявилися; представником відповідача заявлено усне клопотання про зупинення провадження у справі № 9/038-11 до розгляду по суті справи № 24/034-11 за позовом Лінійного відділу в аеропорту “Бориспіль”ГУ МВС України в Київській області до Державного підприємства “Міжнародній аеропорт “Бориспіль”про визнання договору № 02.1.2-24-034 від 10.05.2007 року недійсним, на підтвердження чого надав в судове засідання ухвалу господарського суду Київської області від 12.05.2011 року про порушення провадження у справі та призначення розгляду справи на 26.05.2011 р.

Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Частина 1 коментованої статті 79 ГПК України встановлює обов'язок господарського суду зупинити провадження у справі. Причиною зупинення в даному випадку є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом. Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами. Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: а) непідвідомчості; б) обмеженості предметом позову; в) неможливості розгляду тотожної справи; г) певної черговості розгляду вимог.

Під час розгляду справи № 9/038-11 відповідач неодноразово посилався на відсутність боргу за договором, оскільки, на його думку, спірний договір не відповідає вимогам Закону України “Про міліцію” та Закону України “Про транспорт” та, враховуючи викладене, вважає зазначений договір недійсним.

Враховуючи той факт, що під час розгляду справи № 24/034-11 буде встановлена дійсність даного договору, ухвалою суду від 17.05.2011 р. на підставі вимог ст. 79 ГПК України зупинено провадження у справі № 9/038-11 до розгляду по суті справи № 24/034-11 господарським судом Київської області.

08.11.2011 р. через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача Державного підприємства “Міжнародній аеропорт “Бориспіль” надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 9/038-11, в якому позивач повідомляє про набрання законної сили рішення господарського суду Київської області по справі № 24/034-11, на підтвердження зазначеного позивачем долучено копії рішення господарського суду Київської області від 26.07.2011 р. по справі № 24/034-11 та Постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 р. по справі № 24/034-11.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 09.11.2011 р. розгляд справи призначено на 01.12.2011 р.

В судове засідання 01.12.2011 року представники відповідача та третьої особи 1 не зявилися, про причини неявки в судове засідання не повідомили; представник позивача зявився та просить суд позов задовольнити повністю, з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»у випадку незявлення в засідання господарського суду представника однієї із сторін, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Враховуючи те, що ухвала суду від 09.11.2011 р. була направлена за адресами, які вказана у позовній заяві та довідках ЄДРПОУ, але відповідач та третя особа 1 на виклик суду не зявилися та не направили своїх уповноважених представників, суд дійшов висновку, що відповідач та третя особа про розгляд справи повідомлені належним чином.

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Оскільки, справа № 9/038-11 неодноразово відкладалась до зупинення провадження у справі, а відповідач та третя особа 1 про розгляд справи були належним чином повідомлені, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача та третьої особи 2, господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

10.05.2007 р. між позивачем - Державним підприємством “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (орендодавець) та відповідачем - Лінійним відділом на повітряному та водному транспорті Головного управління МВС України в Київській області (орендар) укладено Договір № 02.1.2-24-034 оренди окремого, індивідуально визначеного майна (договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, починаючи з дати підписання сторонами акту передачі-приймання орендованого майна, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окремо індивідуально визначене майно, яке знаходиться на балансі ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 договору оплата здійснюється орендарем, починаючи з дати підписаного сторонами Акту передачі-приймання майна. Базова орендна плата визначається згідно з методикою розрахунку орендної плати, затвердженою Кабінетом Міністрів України і за місяць становить (без врахування ПДВ) 1030, 72 грн. Розрахунок плати за базовий місяць оренди майна, що перебуває на балансі ДП МА “Бориспіль” закріплений у Додатку № 1 до Договору від 10.05.2007 року.

На виконання умов Договору, сторонами було укладено Акт передачі-приймання майна від 20.06.2007 року до Договору оренди № 2.1.2-24-034 від 10.05.2007 року, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у користування перелічене майно, загальні відомості про яке закріплені у зазначеному Акті.

Згідно з Актом передачі-приймання Майна до Договору, затвердженого Сторонами 20.06.2007 р. Орендодавець (позивач) передав, а Орендар (відповідач) прийняв перелічене, індивідуально визначене майно - 44 найменувань в кількості 65 одиниць (предмети меблів, телевізори, сейфи, холодильники, предмети декору інтерєру).

Згідно з п. 3.7. Орендодавець щомісячно виставляє Орендарю рахунок за оренду майна за звітний місяць та Акт приймання-здачі виконаних послуг. Орендар з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії орендодавця рахунок та Акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний Акт приймання-здачі виконаних послуг відповідач зобовязаний повернути в бухгалтерію позивача протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів Акт не буде повернутий позивачу, він вважається підписаним сторонами.

За ствердженням позивача, відповідач свої зобов'язання щодо оплати оренди майна, передбачені Договором виконав лише частково, і починаючи з липня 2009 року припинив здійснювати оплату, згідно з наданими йому рахунками та Актами приймання-здачі виконаних послуг (копії містяться в матеріалах справи), у звязку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 39 825,09 грн. (за період з липня 2009 року по січень 2011 року).

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 33 ГПК України встановлено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач в судове засідання 01.12.2011 не з'явився, доказів спростування наявності заборгованості або її погашення у сумі 39825,09 грн. не надав та не надіслав; доказів розірвання спірного договору відповідачем суду також не надано та не направлено.

Посилання відповідача у відзиві на те, що Акти приймання-здачі виконаних послуг згідно спірного договору відповідачем не підписані спростовуються положеннями п. 3.7 договору, відповідно до якого якщо протягом 5-ти днів Акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий відповідачем в бухгалтерію позивача, він вважається підписаним сторонами.

Посилання відповідача на недійсність спірного договору також спростовується рішенням господарського суду Київської області від 26.07.2011 р. у справі № 24/034-11 та Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 р. у справі № 24/034-11, відповідно до змісту яких відповідачу відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання спірного договору недійсним з підстав, зазначених у рішенні.

Крім того, листом Державного казначейства за №04-04/238 від 04.05.11 р., Головне управління державного казначейства України у Київській області Бориспільське управління повідомляє, що в 2007 році по договору №02.1.2.-24-034 від 10.05.2007 р. була здійснена проплата коштів на суму 3 550,67 грн. з р/р 35226002000240 по КЕКВ 1136-оренда; факт часткової сплати підтверджується у рішенні господарського суду Київської області від 29.11.2009 р. по справі №4/255-09 про стягнення з позивача заборгованості у розмірі 53 666,64 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Зазначені положення ч. 2 ст. 35 ГПК України вказують на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.11.09 р. у справі 9/208-09.

Таким чином, дійсність спірного договору встановлена рішенням господарського суду Київської області від 26.07.2011 р. у справі № 24/034-11 та Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 р. у справі № 24/034-11; доказів скасування або оскарження зазначених процесуальних документів суду стано на день винесення рішення не надано.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до п. 3.9 договору за прострочення оплати відповідач сплачує пеню у розмірі Подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення зобовязання від суми заборгованості за кожний прострочений день.

Дії відповідача є порушенням договірних зобовязань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

У зв'язку з наявністю вказаної заборгованості, позивач нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати на загальну суму 2841,44 грн., нараховану позивачем на щомісячну суму заборгованості, з урахуванням 6-місячного строку позовної давності та обмеженням її розміру Подвійної облікової ставки НБУ за періоди, зазначені у позовній заяві та заяві позивача про збільшення позовних вимог.

Згідно розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобовязань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобовязання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції (штраф, пеня) за порушення грошового зобовязання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог позивача на предмет стягнення пені, в звязку з чим пеня підлягає задоволенню в розмірі 2841,44 грн. за розрахунком позивача.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченням суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 16.05.2006 р. у справі № 10/557-26/155).

На цій підставі позивачем нараховані інфляційні збитки у розмірі 2402,07 грн. та 3 % річних у сумі 840,96 грн. за періоди, зазначені у розрахунку позивача.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог позивача на предмет стягнення інфляційних збитків та 3 % річних, в звязку з чим інфляційні збитки у розмірі 2402,07 грн. грн. та 3 % річних у сумі 840,96 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Лінійного відділу на повітряному та водному транспорті Головного управління МВС України в Київській області (08307, Київська обл., м. Бориспіль, код ЄДРПОУ 08603471) на користь Державного підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08307, Київська обл., м. Бориспіль, аеропорт, код ЄДРПОУ 20572069) 39 825 (тридцять девять тисяч вісімсот двадцять пять) грн. 09 коп. боргу, 2841 (дві тисячі вісімсот сорок одна) грн. 44 коп. пені, 2 402 (дві тисячі чотириста дві) грн. 07 коп. інфляційних втрат, 840 (вісімсот сорок) грн. 96 коп. 3% річних та судові витрати у сумі 459 (чотириста пятдесят девять) грн. 09 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане “09” грудня 2011 року.