Рішення № 20152349, 01.12.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" грудня 2011 р. Справа № 9/120-11

За позовом В. о. прокурора Обухівського району в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз”

До Приватного підприємця ОСОБА_1

про стягнення 2043,00 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від прокурора не зявився

Від позивача 1 не зявився

Від позивача 2 ОСОБА_2 (дов. № 1-93 від 07.06.2011р.)

Від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги В. о. прокурора Обухівського району в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз” до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 2043,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.09.2011 року порушено провадження у справі № 9/120-11 та призначено розгляд справи на 20.10.2011 року.

У судове засідання 20.10.2011р. представники прокурора, позивача 1 та відповідача не зявилися, про причини неявки суд не повідомили; про дату, час та місце розгляду були повідомлені належним чином, у звязку з чим ухвалою суду від 20.10.2011 року розгляд справи відкладено на 08.11.2011 року.

У судове засідання 08.11.2011 р. представники прокурора, позивача 1 та відповідача вдруге не зявилися, про причини неявки суд не повідомили; про дату, час та місце розгляду були повідомлені належним чином.

Представником позивача 2 для всебічного та обєктивного розгляду справи подано клопотання про продовження строку розгляду спору, яке судом розглянуто та задоволено.

Ухвалою суду від 08.11.2011 р. продовжено строк розгляду справи; розгляд справи відкладено на 01.12.2011 р.; зобовязано прокурора виконати вимоги ухвали суду від 26.09.2011 року; зобовязано позивача 1 виконати вимоги ухвали суду 26.09.2011 року; зобовязано позивача 2 надати в судове засідання оригінали (для огляду) та належним чином завірені копії (для долучення до матеріалів справи) актів виконаних робіт з лютого по грудень 2008 року; надати обґрунтований розрахунок суми 2073,00 грн. з урахуванням Акту приймання-передачі природного газу поставленого промисловому підприємству від 31.01.2009 р., коригуючого (додаткового) Акту приймання-передачі природного газу поставленого промисловому підприємству від 30.04.2009 р., проплат відповідача по попередній заборгованості; виконати вимоги ухвали суду від 26.09.2011 року; зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 26.09.2011 року.

У судове засідання 01.12.2011 р. представники прокурора, позивача 1 та відповідача втретє не зявилися, про причини неявки суд не повідомили; про дату, час та місце розгляду були повідомлені належним чином; представник позивача надав витребувані судом документи та пояснення у справі; позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»у випадку незявлення в засідання господарського суду представника однієї із сторін, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені за адресами, які вказані у позовній заяві та довідках ЄДРПОУ, але представники прокуратури, позивача 1 та відповідача на виклик суду не зявилися та не направили своїх уповноважених представників, суд дійшов висновку, що представники прокуратури, позивача 1 та відповідача про розгляд справи повідомлені належним чином.

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Оскільки, справа № 9/120-11 неодноразово відкладалась у звязку з неявкою сторін, а представники прокуратури, позивача 1 та відповідача про розгляд справи були належним чином повідомлені, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача 2, господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

31.12.2008 року між позивачем - Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Київоблгаз” та відповідачем Приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір № 170326-ПГ/09 на постачання природного газу для потреб промислових споживачів (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору позивач зобов'язується передати відповідачу для власних виробничих потреб в 2009 році природний газ, надалі газ, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити газ на умовах даного договору.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 та 3.3 договору позивач передає відповідачу газ в загальному потоці газу на газорозподільних станціях (ГРС) ДК "Укртрансгаз".

Кількість газу, що одержує "Споживач", визначається по контрольно-вимірювальних приладах, атестованих в органах Держстандарту України, що встановлені у "Споживача", які повинні відповідати вимогам Міждержавного стандарту ГОСТ 8.586.1-5:2007 (ІSО 5167-1-4:2003) "Метрологія. Вимірювання витрати та кількості рідини і газу із застосуванням стандартних звужувальних пристроїв" для "Споживачів", які проектують засоби вимірювання чи які перебувають на стадії реконструкції; вимогам Правил виміру споживання газів та рідин стандартними звужуючими пристроями РД-50-213-80 Держкомітету СРСР по стандартах для "Споживачів", засоби вимірювання яких введені в експлуатацію до 01 січня 2009 р.; Правилам обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженим Наказом Мінпаливенерго України від 27.12.2005 № 618 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 січня 2006р. за №67/11941; іншим нормативним документам Держстандарту України; мати клас точності не гірший ніж 1,0. При використанні відповідачем лічильника газу, обсяг спожитого ним газу визначається за значеннями вимірювань в діапазоні об'ємних витрат від Qmin до Qmах (в межах роботи лічильника з нормованими похибками вимірювання). При роботі лічильника в діапазоні витрат газу менших за Qmin, до розрахунків приймається значення, що дорівнює Qmin ". Приймання-передача газу протягом місяця здійснюється сторонами рівномірно з припустимим відхиленням добових обсягів від середньодобового не більше 5,0 (п'яти) відсотків. Кількість газу, поставленого позивачем відповідачу у відповідному місяці, оформлюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які уповноважені представники сторін складають до 1 числа місяця, наступного за звітним.

Ціна газу визначена сторонами у п. 4 договору.

30.04.2009 р. між сторонами укладено додаткову угоду б/н до спірного договору, відповідно до якої сторони внесли зміни до п. 4 договору.

Відповідно до п. 5.1. договору оплата за газ проводиться виключно грошовими коштами до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, в розмірі 100 % вартості обсягу газу, який зазначений в заявці відповідача та запланований для поставки на наступний місяць за ціною, що зазначена у п.4.1. даного Договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 5 числа, наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі газу.

В платіжних дорученнях на оплату за природний газ відповідач обов'язково вказує номер даного Договору, дату його підписання-та призначення платежу (період, за який проводиться оплата). При відсутності таких відомостей позивач зберігає за собою право віднесення проплати на відповідний період. За умови відсутності заборгованості по даному договору, кошти, які надійшли від відповідача, будуть зараховані як передоплата. За наявності заборгованості у відповідача за даним договором позивач зараховує кошти, що надійшли від відповідача, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по даному договору, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу (п. 5.2 договору).

За ствердженням позивача, у відповідності з умовами зазначеного договору ПАТ „Київоблгаз” поставило відповідачу в січні 2009 р. природного газу в обємі 963 м 3 на суму 2481,71 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.01.09 р. та додатковим коригуючим актом приймання-передачі природного газу від 30.04.09 р.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ПАТ «Київоблгаз»поставило відповідачу у 2008 р. природного газу в обємі 6477 м 3 на суму 9838,27 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за лютий-квітень та жовтень-грудень 2008 р. У січні 2009 р. ФОП ОСОБА_1 було поставлено 963 м 3 природного газу на суму 2373,19 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.01.09 р. Крім того, в квітні 2009 р. Відповідачу був донарахований збір у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, поставлений в січні 2009 р. в розмірі 108,51 грн., що підтверджується додатковим актом приймання-передачі природного газу від 30.04.09 р.

Таким чином, всього Відповідачу було поставлено в 2008-2009 рр. 7440 м 3 природного газу на загальну суму 12319,98 грн.

Відповідач частково сплатив вартість поставленого природного газу в розмірі 10276,98 грн. (8276,98 грн. + 2000,00 грн.), останній платіж з загальної суми проплат був здійснений відповідачем в січні 2009 р. в розмірі 2000,00 грн.

Оскільки відповідно до п. 5.2. договору зазначено, що за наявності заборгованості у відповідача за даним договором позивач зараховує кошти, що надійшли від відповідача, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу, позивач зарахував вказаний платіж як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди.

Таким чином, враховуючи часткові проплати відповідача, непогашеною залишилась заборгованість відповідача за січень 2009 р. в розмірі 2043,00 грн.

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як вбачається зі змісту договору на постачання та споживання теплової енергії, зазначений договір за своєю юридичною природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору енергопостачання слід застосовувати загальні положення про договір поставки та про договір купівлі-продажу, якщо інше не встановлено законом або якщо інше не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з статтею 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 33 ГПК України встановлено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, доказів спростування наявності заборгованості або її погашення у сумі 2043,00 грн. не надав та не надіслав; доказів розірвання або визнання спірного договору недійсним також не надав.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення суми основної заборгованості у розмірі 2043,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, ст. 5 Закону України „Про прокуратуру” на органи прокуратури покладено функцію щодо представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом. Згідно зі ст. 361 указаного закону, представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках передбачених законом. Формою цього представництва є, зокрема, звернення до суду з позовом, участь у розгляді судами справ. Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. У позовній заяві прокурор самостійно визначає в чому полягає порушення державних інтересів та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 під поняттям „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Акціями ПАТ „Київоблгаз” в розмірі 33,24 % статутного фонду володіє Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”, що підтверджується актом передачі акцій ВАТ „Київоблгаз” Національній акціонерній компанії „Нафтогаз України” від 22.09.98 р.

Відповідно до постанови КМУ № 747 від 25.05.98 р., 100 % акцій Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” належить державі, а засновником та єдиним акціонером цієї компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Крім того, у відповідності з ліцензіями Національної комісії регулювання електроенергетики України ПАТ „Київоблгаз” здійснює постачання природного газу та надає послуги з його розподілу для споживачів Київської області (населення, бюджетні установи та організації, промислові підприємства). З метою забезпечення надійного, безперебійного та безаварійного постачання природного газу для вказаних категорій споживачів, ПАТ „Київоблгаз” здійснює технічне обслуговування, а також капітальний та поточний ремонт газопроводів. Більшість газопроводів перебувають у державній власності та передані ПАТ „Київоблгаз” у користування. На забезпечення стабільного та безаварійного газопостачання товариством витрачаються значні кошти, тому в разі несплати споживачем за отриманий природний газ, ПАТ „Київоблгаз” змушене вишуковувати додаткові кошти з метою підтримання у належному стані газових мереж Київської області.

Статтею 361 Закону України „Про прокуратуру” передбачено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних, та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. В даному випадку підставою для представництва інтересів держави є те, що невідшкодування заподіяної товариству шкоди може призвести до відсутності у ПАТ „Київоблгаз” грошових коштів, необхідних для здійснення технічного обслуговування газопроводів, проведення їх капітального та поточного ремонтів, що може спричинити пошкодження газопроводів і як наслідок порушення режиму надійного, безперебійного та безаварійного постачання природного газу споживачам. Також, несплата коштів за отриманий природний газ порушує забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазової сфери та реалізації державної політики в даній галузі, в результаті чого порушуються інтереси держави і завдається шкода енергетичній безпеці України. Галузь енергетики є однією з пріоритетних галузей народного господарства і тому потребує постійного нагляду з боку держави. Відповідно до указу Президента України № 598/2000 від 14.04.2000 р. „Про затвердження положення про Міністерство палива та енергетики України” головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому та нафтогазовому комплексах є Міністерство палива та енергетики України. Основними завданнями Мінпаливенерго України є: державне управління паливно-енергетичним комплексом, забезпечення реалізації державної політики в паливно-енергетичному комплексі та забезпечення енергетичної безпеки держави. Відповідно до Указу Президента України від 09.12.10 р. «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство палива та енергетики України реорганізовано, а утворено Міністерство енергетики та вугільної промисловості України. Таким чином, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у даних спірних відносинах є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

Витрати за розгляд позову відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) з буд-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (08150, Київська область, м. Боярка, вул. Шевченка,178, код ЄДРПОУ 24881382) 2 043 (дві тисячі сорок три) грн. 00 коп. основного боргу.

3. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) з буд-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, в доход Державного бюджету України державне мито у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписано 09.12.2011 р.