Рішення № 20152328, 24.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" листопада 2011 р. Справа № 4/064-11

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомСільськогосподарського відкритого акціонерного товариства

"Агрокомбінат "Калита", смт. Калита, Київська область

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1,

смт. Калита, Київська область

про стягнення 34726,52 грн.,

за участю представників:

позивача не зявився;

відповідача не зявився;

Обставини справи:

Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством "Агрокомбінат "Калита" (позивач) заявлено позов до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 34726,52 грн. заборгованості за договором оренди господарського двору бувшої АВМ від 04.12.2007р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.04.11р. було порушено провадження у даній справі, а її розгляд призначено на 23.05.11р.

В судовому засіданні, яке відбулось 23.05.11р. господарським судом було оголошено перерву до 20.06.11р.

20.06.11р. в судовому засіданні відповідачем були подані письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких відповідач стверджує, що договір оренди було укладено від імені ОСОБА_1, як фізичної особи, у звязку з чим позивачем неправомірно заявлено позов до нього як фізичної особи-підприємця та на підставі викладеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Крім того,у поданих запереченнях він зазначає, що додаткова угода ним підписувалась в стресовому стані, а орендна плата за оренду майданчика ним компенсувався наданими пиломатеріалами, дивідендами по акціям та земельним паєм (арк. 50 матеріалів справи). Вказані заперечення прийняті судом до розгляду.

В судовому засіданні, яке відбулось 20.06.11р. господарським судом було оголошено перерву до 04.07.11р.

04.07.11р. в судовому засіданні відповідачем були подані доповнення до заперечень на позовну заяву, в яких він зазначив, що позивачем не надано суду доказів (актів приймання-передачі), з яких би вбачалось, які саме приміщення були передані відповідачеві. Вказане доповнення взято судом до уваги.

З метою повного та обєктивного розгляду спору по суті, а також враховуючи подані відповідачем заперечення стосовно того, що додаткова угода була підписана ним в стресовому стані та значно пізніше (21.10.2010р.), ніж вказано в додатковій угоді, ухвалою господарського суду Київської області від 04.10.2011р. провадження у справі було зупинено та призначено судову технічну експертизу документів.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано експерту всіх необхідних для дослідження документів, матеріали справи були повернені експертом без виконання.

У відповідності до приписів статті 42 Господарського процесуального кодексу України, експертний висновок - це письмове викладення експертом відомостей про обставини, що мають значення для справи, встановлені експертом на підставі його спеціальних знань і отриманих у результаті проведеного дослідження матеріалів справи, яке ґрунтується на сформульованому в ухвалі суду про призначення експертизи завданні.

Згідно ч. 1,2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду наперед установленої сили.

Принцип, згідно з яким ніякі докази не мають для суду наперед установленої сили і кожен доказ підлягає оцінці господарським судом разом з іншими доказами, означає, що докази повинні оцінюватися за їх властивостями.

Приписами ч. 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Враховуючи положення вищезазначених статтей, а також те, що матеріали справи були повернуті і експертом без виконання, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами за відсутності висновку експерта за наявними в ній іншими доказами.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.10.2011р. провадження у даній справі було поновлено, призначено до розгляду на 14.11.2011р. та зобовязано відповідача надати додаткові письмові пояснення стосовно заявлених позовних вимог з документальним їх підтвердженням.

14.11.2011р. позивач в судове засідання не зявився, хоча про час та місце наступного судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення від 19.10.2011р., про причини неявки суд не повідомив.

Присутній в судовому засіданні відповідач проти заявлених позовних вимог усно в судовому засіданні заперечував, однак на вимогу суду, викладену в ухвалі від 14.11.2011р., додаткових пояснень з приводу заявлених позовних вимог не подав, у звязку з чим розгляд справи було відкладено на 24.11.2011р.

24.11.2011р. сторони в судове засідання не зявились, хоча про час та місце наступного судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи неявку в судове засідання представників сторін, а також керуючись нормами статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду спору, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, 24.11.2011р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд,

встановив:

04 грудня 2007 року між Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством "Агрокомбінат "Калита" (орендодавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди господарського двору бувшої АВМ, у відповідності до положень якого орендодавець передає у користування господарський двір із залишками приміщень колишньої АВМ загальною площею АВМ 1,4 га, що належить йому на праві власності за адресою: смт. Калита, вул.. Окружна,8 (напроти МТП).

Відповідно до п.2.1 договору оренди від 04.12.2007р., господарський двір, що орендується, надається орендарю для ведення особистого підсобного господарства і господарської діяльності згідно Статуту та чинного законодавства України.

В письмових поясненнях на позов, відповідач стверджує, що договір оренди було укладено від імені ОСОБА_1, як фізичної особи, у звязку з чим позивачем неправомірно заявлено позов до нього як фізичної особи-підприємця та на підставі викладеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Проте, вказане заперечення спростовується наступним: відповідно до п.2.1 договору оренди від 04.12.2007р., господарський двір, що орендується, надається орендарю для ведення особистого підсобного господарства і господарської діяльності згідно Статуту та чинного законодавства України.

Відповідно до приписів статті 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається субєктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Господарського кодексу України.

Загальне визначення фізичної особисуб'єкта підприємницької діяльності міститься у підпункті 3.8.1 п. 3.8 ст. 3 Класифікації організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004, затв. наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 р. № 97, відповідно до якого підприємцем є фізична особа, яка є громадянином України, іноземним громадянином, особою без громадянства, що здійснює підприємницьку діяльність.

Згідно з ч. 5 ст. 128 ГК України громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та відповідно до принципів, передбачених у ст. 44 ГК України, зокрема, він може здійснювати самостійно будь-яку діяльність відповідно до потреб ринку, на власний розсуд приймаючи відповідні рішення, що не суперечать закону.

Зважаючи на визначення господарської діяльності, що наводиться у ст. 3 ГК України, у широкому значенні вони можуть виготовляти та реалізовувати продукцію, виконувати роботи чи надавати послуги вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як вбачається зі Свідоцтва про державну реєстрацію, на підставі ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа-підприємець 14.11.2005р., а також, згідно довідки Броварської ОДПІ, з 19.12.2006р. взятий на облік як платник податку.

У відповідності до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у графі «види діяльності»значиться: будівництво будівель, виробництво готових кормів для домашніх тварин, лісопильне та стругальне виробництво, просочування деревини; інші спеціалізовані будівельні роботи, діяльність автомобільного вантажного транспорту, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, виготовлення каркасних конструкцій і покрівель.

Як зазначає далі сам відповідач, предмет оренди (двір бувшої АВМ) він експлуатував як міні-цех для полому зерна, а потім як цех розпиловки деревини та міні-цех переробки зерна.

Враховуючи те, що у відповідності до умов договору (п. 2.1) значиться мета господарська діяльність, яка останнім розпочата, як зазначалось вище, 14.11.2005р., суд робить висновок, що, укладаючи договір від 04.12.2007р., відповідач мав на меті здійснення саме підприємницької діяльності на території орендованого господарського двору.

Крім того, додаткова угода від 01.01.2009р., яка укладена до договору оренди від 04.12.2007р. та яка є його невідємною частиною, підписана відповідачем як фізичною особою-підприємцем.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що розмір орендної плати складає 750 грн. Орендна плата сплачується готівкою в касу орендодавця або на його розрахунковий рахунок, не пізніше 25 числа кожного місяця.

Згідно з Додатковою угодою від 01.01.2009р., пункт 5.1 викладено в наступній редакції: «Розмір орендної плати за весь орендований обєкт склав 1703,72 коп. в місяць. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць. Розмір орендної плати може переглядатись, та індексується відповідно до індексу інфляції.

Орендна плата сплачується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 20 числа кожного місяця».

Відповідно до п. 5,6 Додаткової угоди сторони визначили, що вона є невідємною частиною Договору оренди господарського двору бувшої АВМ від 04.12.2007р., вступає в силу з 01.01.2009р. та діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за договором оренди від 04.12.2007р.

В запереченнях на позов, поданих до суду 20.06.2011р., відповідач зазначає, що додаткова угода від 01.01.2009р., якою було змінено ставку орендних платежів, ним не підписувалась, у звязку з чим заборгованість в розмірі 34726,52 грн. ним не визнається в повному обсязі спростовується поданими поясненнями, в яких він зазначає, що додаткова угода ним підписувалась в стресовому стані, а орендна плата за оренду майданчика ним компенсувався наданими пиломатеріалами, дивідендами по акціям та земельним паєм (арк. 50 матеріалів справи).

Враховуючи те, що відповідач, в порушення умов договору, в повному обсязі за орендоване приміщення не розрахувався, позивачем на адресу останнього в порядку досудового врегулювання спору було направлено претензії № 21-юр від 17.03.2010р., № 71-юр від 15.10.2010р. з вимогою погасити існуючу заборгованість. Вказані претензії залишені відповідачем без відповіді та належного реагування.

Крім того, в матеріалах справи міститься договір про реструктуризацію заборгованості від 21.10.2010р., підписаний сторонами, умовами якого визначено, що ФОП ОСОБА_1 зобовязується погасити існуючу заборгованість по договору оренди господарського двору бувшої АВМ від 04.12.2007р. в сумі 35176,52 грн. Дана заборгованість є безспірною та визнається боржником у повному обсязі (п.1).

Пунктом 2 договору про реструктуризацію встановлено, що за порушення умов щомісячної оплати даного договору про реструктуризацію заборгованості за оренду зі сторони боржника, позивач має право звернутись до господарського суду Київської області про стягнення заборгованості.

Згідно з частиною шостою ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини першої та п'ятої статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідач в письмових запереченнях на позов зазначає, що позовні вимоги ним не визнаються в повному обсязі, оскільки позивачем не надано суду доказів, які саме приміщення орендодавець надавав в оренду відповідачу.

Суд не приймає вказані заперечення до уваги, у звязку з непідтвердженістю даних обставин відповідними доказами в розумінні статті 32 ГПК України, оскільки з матеріалів справи (договору оренди) та пояснень позивача вбачається, що за майно передавалось відповідачеві, якою площею та з якою метою (розділ 1,2 договору оренди господарського двору бувшої АВМ).

Щодо пояснень відповідача з приводу того, що він на даний час не займається будь-якою підприємницькою діяльністю не береться судом до уваги, оскільки відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у графі «стан фізичної особи-підприємця»значиться «зареєстровано», у звязку з чим суд приходить до висновку, що він не виключений з реєстру, як приватний підприємець, а тому посилання на те, що він не займається господарською діяльністю спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в силу вищезазначених норм законодавства не надав суду доказів оплати заборгованості за надані послуги з користування обєктом оренди, а також будь-яких інших доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, у звязку з чим суд приходить до висновку, що з Фізичної особипідприємця ОСОБА_1 підлягає до стягнення 34726,52 грн. заборгованості за договором оренди господарського двору бувшої АВМ від 04.12.2007р..

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особипідприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Агрокомбінат "Калита" (07240, Київська обл.., Броварський р-н, смт Калита, вул. Червоноармійська, 14, код ЄДРПОУ 00857290) 34726 (тридцять чотири тисячі сімсот двадцять шість) грн. 52 коп. заборгованості, 347 (триста сорок сім) грн. 26 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Агрокомбінат "Калита" (07240, Київська обл.., Броварський р-н, смт Калита, вул. Червоноармійська, 14, код ЄДРПОУ 00857290) в доход державного бюджету України суму недоплаченого державного мита в розмірі 7 (сім) грн. 26 коп.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 06.12.2011р.