Рішення № 20152315, 30.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" листопада 2011 р. Справа № 7/122-11

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомЗаступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України,

до1)Державного підприємства «Укрриба», м. Київ,

2)Дочірнього підприємства Рибгосп «Толокунський»Товариства з обмеженою відповідальністю «Авенсіс Будсервіс», Київська область, Вишгородський район, с. Толокунь,

провизнання недійсним договору та повернення майна

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: не зявились;

від відповідача 1): ОСОБА_1представник за довіреністю №11-13/356 від 29.04.2011року;

від відповідача 2): ОСОБА_2представник за довіреністю б/н від 20.10.2011року;

від прокуратури: не зявились

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

15.09.2011року Заступник прокурора Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. №0513-2866 від 02.09.2011року (вх. №3781 від 15.09.2011року) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі позивач) до Державного підприємства «Укрриба»(далі відповідач 1) та до Дочірнього підприємства Рибгосп «Толокунський» Товариства з обмеженою відповідальністю «Авенсіс Будсервіс»(далі відповідач 2) про визнання недійсним договору та повернення майна.

В обґрунтування позовних вимог Заступник прокурора посилається на те, що укладений між Державним підприємством «Укрриба»та Дочірнім підприємством Рибгосп «Толокунський»ТОВ «Авенсіс Будсервіс»договір зберігання з правом користування №19/09 від 01.11.2009року містить істотні умови договору оренди, що, як вважає Заступник прокурора, свідчать про те, що договір зберігання з правом користування №19/09 від 01.11.2009року є удаваним правочином. Крім того, як зазначено в позовній заяві, оскільки в користування згідно договору передавалось державне майно, то згідно вимог чинного законодавства орендодавцем такого майна повинен виступати Фонд державного майна України, однак спірне майно було передано у користування відповідачу 2 на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України та без його дозволу, що, на думку Заступника прокурора, суперечить вимогам чинного цивільного законодавства. Враховуючи зазначене, а також те, що ДП «Укрриба»при укладанні договору зберігання з правом користування №19/09 від 01.11.2009року перевищило свою компетенцію, Заступник прокурора Київської області просить суд визнати недійсним договір зберігання з правом користування №19/09 від 01.11.2009року та зобовязати ДП Рибгосп «Толокунський»ТОВ «Авенсіс Будсервіс»повернути орендоване майно ДП «Укрриба»загальною вартістю 3937118,36грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.09.2011року було порушено провадження у справі №7/122-11 та призначено її розгляд на 13.10.2011року.

У судовому засіданні 13.10.2011року представник відповідача 1, ДП «Укрриба», подав заперечення на позовну заяву вих. №11-09/900 від 12.10.2011року, в яких відповідач посилається на те, що укладений 01.11.2009року договір зберігання з правом користування №19/09 містить всі ознаки, що притаманні саме договору зберігання, а не оренди, а відтак чинне законодавство не вимагало під час укладання такої угоди участі (погодження) Фонду державного майна України. Оскільки, як стверджує відповідач 1, під час укладання спірного договору сторонами не було порушено встановлених чинним законодавством вимог, то відсутні підстави, передбачені ст. 215 ЦК України, для визнання його недійсним, а відтак ДП «Укрриба»просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Поданий відзив разом з додатками залучені судом до матеріалів справи.

У звязку з неявкою у судове засідання 13.10.2011року представників позивача, прокуратури, відповідача 2, розгляд справи було відкладено на 10.11.2011року.

08.11.2011року через загальний відділ господарського суду Київської області від Заступника прокурора Київської області надійшла заява вих. №05/1-208вх-11 від 07.11.2011року (вх. №15211 від 08.11.2011року) про відмову від позову.

До початку судового засідання 10.11.2011року від відповідача 2, ДП Рибгосп «Толокунський»ТОВ «Авенсіс Будсервіс», надійшов відзив вих. №09/11 від 09.11.2011року (вх. №15368 від 10.11.2011року) на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що умова спірного договору про передачу в користування гідротехнічних споруд є елементом договору зберігання, передбаченим ст.944ЦК України. Тому посилання Заступника прокурора, що договір є удаваним і укладений сторонами з порушенням вимог чинного законодавства, так як орендодавцем майна повинен виступати Фонд державного майна України, є безпідставними та необґрунтованими. Поданий відзив залучений судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Київської області на підставі клопотання відповідача 1 від 10.11.2011року та згідно ч. 3 ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору у справі на пятнадцять днів з 17.11.2011року по 01.12.2011року та, враховуючи повторну неявку у судове засідання представників позивача, відкладено розгляд справи на 17.11.2011року.

У звязку з неявкою у судове засідання 17.11.2011року представників позивача, який про дату, час та місце розгляду спору повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, та, беручи до уваги неподання, витребуваних ухвалами суду, документів, розгляд справи відкладався на 30.11.2011року. Зобовязано позивача Фонд державного майна України виконати, вимоги ухвали суду від 15.09.2011року та надати суду письмові пояснення щодо відмови Заступника прокурора Київської області від позову, який було подано в інтересах держави в особі Фонду державного майна України.

Через загальний відділ господарського суду Київської області 28.11.2011року від Фонду державного майна України надійшла заява вих. №10-25-16091 від 28.11.2011року (вх. №16334 від 28.11.2011року), в якій наведено додаткове нормативно-правове обґрунтування позовних вимог та клопотання про розгляд справи за відсутності представників позивача за наявними в ній документами.

Одночасно, 28.11.2011року через загальний відділ господарського суду від Фонду державного майна України надійшла заява б/н від 28.11.2011року (вх. №16336), в якій позивач вказав, що не підтримує відмову Заступника прокурора від позову та просить суд розглядати спір по суті.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ГПК України прокурор, який бере участь у справі, несе обовязки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Згідно ч.4ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Частиною 5 ст. 29 ГПК України передбачено, що відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті.

Враховуючи, що позивач не підтримує відмову Заступника прокурора від позову поданого в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, господарський суд розглядає спір по суті.

Представники відповідачів у справі у судовому засіданні 30.11.2011року заперечили проти задоволення позовних вимог, і просили суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву.

У судове засідання 30.11.2011року прокурор та представники позивача, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду спору, не зявились, про причини неявки прокурор не повідомив. Беручи до уваги подане позивачем клопотання вих. №10-25-16091 від 28.11.2011року про розгляд справи без участі його представників, господарський суд вважає за можливе розглянути справи за відсутності прокурора та позивача, за наявними у справі матеріалами, так як їх неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

У судовому засіданні 30.11.2011року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників відповідачів, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

Прокуратурою Київської області на виконання доручення Генеральної прокуратури України проведено перевірку законності розпорядження державним майном ДП «Укрриба».

Згідно наказу Державного департаменту рибного господарства №238 від 27.12.2002року до Статуту Державного підприємства «Представництво державних морських рибних портів» були внесені зміни і доповнення, зокрема, п. 1.1. статті 1 Статуту викладено в новій редакції і закріплено повне найменування підприємства як Державне підприємство «Укрриба».

Відповідно до Статуту (в новій редакції) Державного підприємства «Укрриба», затвердженого наказом Державного комітету рибного господарства України від 02.11.2009року №490 та зареєстрованого 26.11.2009року, Державне підприємство «Укрриба»є правонаступником усіх прав та обовязків Державного підприємства «Представництво державних морських рибних портів», зареєстрованого Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва 10 квітня 1998року, реєстраційний номер 095504, код за ЄДРПОУ 25592421.

Спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України «Про передачу гідротехнічних споруд» №126/752 від 06.05.2003року було вирішено передати до сфери управління Мінагрополітики України гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та повязані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства.

Пунктом 2 вищезазначеного наказу зобовязано Регіональне відділення Фонду держмайна України забезпечити приймання-передачу майна на баланс державного підприємства «Укрриба»у порядку, встановленому Положенням про порядок передачі обєктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998року №1482.

Пунктом 3 спільного наказу №126/752 від 06.05.2003року встановлено, що з дозволу Фонду державного майна України (Регіональних відділень) орендодавцем майна, переданого згідно з цим наказом, виступає державне підприємство «Укрриба». Орендна плата спрямовується до Державного бюджету України у розмірі, визначеному чинним законодавством. В подальшому, зазначений пункт 3 наказу було скасовано згідно наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України №962/317 від 20.06.2006року «Про внесення змін до спільного наказу від 06.05.2003року №126/752»у звязку з набранням чинності Господарським кодексом України та з метою упорядкування орендних відносин.

Додатком до наказу затверджено Перелік господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства, майно (гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та повязані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів цих товариств та не підлягає приватизації) яких передається на баланс державного підприємства «Укрриба».

01.11.2009року між Державним підприємством «Укрриба»(замовник за договором, відповідач 1 у справі) та Дочірнім підприємством Рибгосп «Толокунський»Товариства з обмеженою відповідальністю «Авенсіс Будсервіс»(зберігач за договором, відповідач 2 у справі) було укладено договір зберігання з правом користування №19/09.

Відповідно до п. 1.1. договору замовник передає, а зберігач приймає на зберігання з правом користування, згідно Акту приймання-передачі нерухоме державне майно (гідротехнічні споруди рибницьких ставів), яке знаходиться на балансі ДП «Укрриба», та розташоване за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Толокунь.

Згідно з п. 1.3 договору майно використовується з метою риборозведення згідно виробничої програми, погодженої з замовником, та для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, які не суперечать цільовому призначенню зазначеного майна.

Відповідно п. 2.2 договору за користування майном (згідно з додатком № 1 «Акт приймання-передачі державного майна») розмір щомісячної плати складає 1500,00грн., в тому числі ПДВ, яку потрібно вносити щомісячно до 15 числа наступного за звітним. Розмір місячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Підставою для перерахування коштів є чинний договір.

Зберігач, згідно п.п. 3.1., 3.3. договору наділений правом користуватись переданим йому для зберігання майном на платній основі та за згодою замовника передавати частину майна в користування іншій особі.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що за відповідальне зберігання майна замовник зобовязаний щомісячно оплачувати 10 грн., в тому числі ПДВ, з врахуванням щомісячного індексу інфляції. Плата за відповідальне зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок зберігача один раз на рік по закінченню календарного року до 15 січня наступного року.

Договір діє з 01 листопада 2009 року по 01 листопада 2024 року, і набуває чинності з дня його підписання.

З наявного в матеріалах справи Акту приймання-передачі державного нерухомого майна б/н від 01.11.2009року вбачається, що згідно договору зберігання з правом користування зберігачу було передано 39 обєктів, які знаходились на балансі ДП «Укрриба»та розташовані за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Толокунь, балансова вартість якого становила 3937118,36грн.

Статтями 11, 509 ЦК України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань).

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 ст. 936 ЦК України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобовязується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі ст. 944 ЦК України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Частиною 1 ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

З системного аналізу зазначених правових норм вбачається, що на відміну від договору оренди, який укладається для надання орендареві права оплатного користування майном для здійснення своєї підприємницької діяльності з метою отримання прибутку від використання майна за його цільовим призначенням, договір зберігання майна укладається в інтересах поклажодавця з метою забезпечення схоронності майна у тому вигляді, в якому його було передано на схов і, за загальним правилом, не допускає користування майном зберігачем, права останнього на передавання майна у користування іншим особам.

За своєю правовою природою договір зберігання є договором про надання послуг.

У договорі зберігання послуга надається зберігачем, яка оплачується поклажодавцем, а у договорі найму послуга оплачується наймачем, який і користується майном.

Між тим, як свідчать умови оспорюваного договору, зокрема, п.п. 1.1, 2.2., 3.1, 3.3договору, зберігач має право користуватися переданим на зберігання майном, за що справляється плата, також, зберігач має право передавати майно в користування іншій особі, що свідчить що укладений договір містить істотні умови договору оренди.

Крім того, судом враховується, що за користування майном орендна плата встановлена у розмірі 1500,00грн. (п. 2.2. договору), а за зберігання лише 10,00грн. (п. 4.1. договору), тобто є нерівнозначною саме щодо розміру оплати за користування майном.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що волевиявлення сторін було спрямоване саме на користування майном та на отримання відповідачем 1 плати за користування.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Ознакою удаваного правочину є розбіжність між внутрішньою волею учасника правочину та її зовнішнім виявом.

Згідно п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009року № 9, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обовязки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі мст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Аналогічні положення містяться в абз. 2 п. 14 Розяснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними»№02-5/111 від 12.03.1999року, в якому вказано, що встановивши у розгляді справи, що певну угоду укладено з метою приховати іншу угоду (удавана угода), господарський суд має визнати, що сторонами укладено саме ту угоду, яку вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цю угоду. Якщо вона суперечить закону, господарський суд повинен прийняти рішення про визнання її недійсною.

Водночас, господарський суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про Загальнодержавну програму розвитку рибного господарства України на період до 2010 року», рибогосподарське підприємство (рибницьке, рибальське, рибопереробне) субєкт підприємницької діяльності, основними видами діяльності якого є вилов (збирання), відтворення, вирощування, переробка риби та інших водних живих ресурсів і продукції з них, а сума, одержана від її реалізації або її окремого виду, перевищує 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Матеріалами справи, а саме, Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманим на електронний запит суду №11924623 підтверджується, що видами підприємницької (господарської) діяльності відповідача 2, ДП Рибгосп «ТолокунськийТОВ «Авенсіс Будсервіс», є оптова торгівля сільськогосподарською сировиною та живими тваринами; роздрібна торгівля рибою та морепродуктами; виробництво рибних продуктів; діяльність риборозплідників і рибних ферм.

Таким чином, відповідач 2 ДП Рибгосп «Толокунський»ТОВ «Авенсіс Будсервіс»(зберігач за спірним договором), не займається таким видом діяльності як зберігання, а є рибогосподарським підприємством, господарська і підприємницька діяльність якого серед іншого повязана і з використанням переданих йому за договором №19/09 від 01.11.2009року гідротехнічних споруд і ставків за їх цільовим призначенням.

Натомість згідно Статуту ДП «Укрриба»(п.п. 2.2. Статуту), саме на ДП «Укрриба»покладено обовязок забезпечення збереження державного майна, здійснення контролю за його цільовим та ефективним використанням; організації технічної експлуатації гідротехнічних споруд водних обєктів, які знаходяться на балансі підприємства на підставі вимог Водного та Земельного кодексів України в частині користування водними обєктами та землями водного фонду.

При цьому, відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх статутних обовязків та необхідності передачі спірних обєктів відповідачу 2 - ДП Рибгосп «Толокунський»ТОВ «Авенсіс Будсервіс».

Надаючи правову оцінку умовам договору зберігання з правом користування №19/09 від 01.11.2009року та, враховуючи характер та види діяльності, яку здійснює відповідач 2, господарський суд дійшов висновку, що по своїй правовій природі укладений сторонами договір є договором оренди.

Отже, з метою приховування орендних відносин ДП «Укрриба»та ДП Рибгосп «ТолокунськийТОВ «Авенсіс Будсервіс»укладено удаваний договір - договір зберігання з правом користування майном, а відтак до оспорюваного договору слід застосовувати законодавство, що регулює відносини оренди.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Оскільки власником гідротехнічних споруд, переданих за спірним договором, є держава, то правове регулювання даних відносин також здійснюється нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній на момент укладання договору №19/09 від 01.11.2009року).

У відповідності до ч. 1 ст. 2, ст. 3 вищенаведеного Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Приписами ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»(в редакції чинній на момент укладання спірної угоди) передбачено, що Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва є орендодавцем щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук.

Виключні повноваження Фонду державного майна України (як орендодавця) на укладання щодо обєктів державної власності договорів оренди підтверджується і копіями листів Фонду державного майна України №10-25-4699 від 06.04.2004року, №10-25-13179 від 28.09.2011року (копії наявні в матеріалах справи), в яких Фондом було розяснено необхідність його участі лише при укладенні договору оренди державного майна, переданого на баланс ДП «Укрриба», а не під час вчинення інших дій щодо такого майна.

При цьому, господарський суд звертає увагу, що ч. 2 ст. 4 Закону (в редакції чинній на момент укладання спірного договору) встановлено, що не можуть бути обєктами оренди обєкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» (крім памяток культурної спадщини), а також обєкти, включені до переліку обєктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України «Про перелік обєктів права державної власності, що не підлягають приватизації», які випускають підакцизну продукцію, крім цілісних майнових комплексів, які випускають підакцизну продукцію, переданих в оренду до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна»від 29 червня 2004року.

Згідно абз. 3 п. а); абз. 19 п. г) ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна»приватизації не підлягають обєкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До обєктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. Загальнодержавне значення мають: обєкти, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та обєкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема: надра, корисні копалини загальнодержавного значення, водні ресурси та інші природні ресурси, які є об'єктами права власності Українського народу; обєкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, зокрема, водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди.

Як визначено п. 4 Декрету Кабінету Міністрів України (чинному на момент укладання спірного договору) від 31.12.1992року №26-92 «Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається», до переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається належать водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди.

З додатку до спірного договору Акту приймання-передачі державного нерухомого майна б/н від 01.11.2009року вбачається, що Державним підприємством «Укрриба»в користування відповідачу 2 було передано ставки, стави, дамби, очисні споруди, водозабірні канали.

У відповідності до ст. 1 Водного кодексу України, ставок - штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів, який відноситься до водних обєктів, які є поверхневими водними ресурсами.

Згідно п. 1.9.18. Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилученні та складування промислових відходів та хвостів, затвердженої наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995року №252, гідротехнічні споруди це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Відтак, господарський суд зазначає, що гідротехнічні споруди рибницьких ставів, які були обєктом договору №19/09 від 01.11.2009року належать до тих обєктів державної власності, які не підлягали приватизації та не могли бути обєктами оренди (тобто передаватись в строкове платне користування) згідно вищенаведених вимог законодавства.

Враховуючи зазначене, господарський суд дійшов висновку, що договір зберігання з правом користування №19/09 від 01.11.2009року, на підставі якого гідротехнічні споруди були передані саме в оренду Дочірньому підприємству Рибгосп «Толокунський»Товариства з обмеженою відповідальністю «Авенсіс Будсервіс», укладений сторонами всупереч вимогам діючого законодавства, якими встановлювалась заборона передачі в оренду таких обєктів.

Відповідно до ч.1 ст. 207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину) визначено, що:

1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3.Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6.Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Оскільки матеріали справи свідчать, що передача в оренду спірного державного майна була вчинена сторонами з порушенням вимог чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання недійсним договору зберігання з правом користування №19/09 від 01.11.2009 є правомірною, а тому такою що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

За таких обставин, заявлена вимога про зобовязання Дочірнього підприємства Рибгосп «Толокунський»Товариства з обмеженою відповідальністю «Авенсіс Будсервіс»повернути Державному підприємству «Укрриба»орендоване державне нерухоме майно вартістю 3937118,36грн., що були предметом оспорюваного договору, який визнаний судом недійсним, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Як наведено у п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»у справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору. У справах про застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину судовий збір сплачується залежно від вартості відшукуваного майна, щодо якого заявляються вимоги.

Враховуючи наведене, а також згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів (в сумі 85,00грн. за вимогу про визнання недійсним договору та в сумі 25500,00грн. за майнову вимогу про зобовязання повернути майно).

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним договір зберігання з правом користування №19/09 від 01.11.2009року, укладений між Державним підприємством «Укрриба»та Дочірнім підприємством Рибгосп «Толокунський»Товариства з обмеженою відповідальністю «Авенсіс Будсервіс».

3.Зобовязати Дочірнє підприємство Рибгосп «Толокунський»Товариства з обмеженою відповідальністю «Авенсіс Будсервіс»(07323, Київська область, Вишгородський район, с. Толокунь, код ЄДРПОУ 24217721) повернути орендоване майно Державному підприємству «Укрриба»(04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 82-А, код ЄДРПОУ 25592421), а саме державне нерухоме майно вартістю 3937118,36грн., зазначене в акті приймання-передачі від 01.11.2009року (додаток № 1 до договору зберігання з правом користування № 19/09 від 01.11.2009року).

4.Стягнути з Державного підприємства «Укрриба»(04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 82-А, код ЄДРПОУ 25592421) в доход Державного бюджету України судові витрати: 12 750(дванадцять тисяч сімсот пятдесят)грн.00коп. державного мита і 118 (сто вісімнадцять)грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Стягнути з Дочірнього підприємства Рибгосп «Толокунський»Товариства з обмеженою відповідальністю «Авенсіс Будсервіс»(07323, Київська область, Вишгородський район, с. Толокунь, код ЄДРПОУ 24217721) в доход Державного бюджету України судові витрати: 12 750(дванадцять тисяч сімсот пятдесят)грн.00коп. державного мита і 118 (сто вісімнадцять)грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 12.12.2011року