Рішення № 20152195, 05.12.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" грудня 2011 р. Справа № 4/159-11

Суддя господарського суду Київської області Щоткін О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат",

м. Житомир

до Приватного підприємства "Лусін", м. Вишневе

про стягнення 2 608,42 грн.

за участю представників:

позивач ОСОБА_1 предст., дов. № 16 від 04.01.2011р.;

відповідач не зявився;

Обставини справи:

В провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 4/159-11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" (позивач) до Приватного підприємства "Лусін" (відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 2 608,42 грн., яка складається з 2181,17 грн. боргу за договором поставки № КР9/5250 від 17.12.2009 року, 260,03 грн. 25% річних, 161,22 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.10.2011р. у справі №4/159-11 розгляд справи було призначено на 21.11.2011 р.

Представник відповідача в судові засідання 21.11.2011р. та 05.12.2011р. не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча останній належним чином повідомлений про місце і час судових засідань за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців. Вимоги ухвали суду від 24.10.2011 р. та від 21.11.2011 р. відповідач не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, до суду не надіслав.

Відповідно до п. 3.6 Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Зважаючи на те, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також враховуючи норми статті 69 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

встановив:

17 грудня 2009 року між Закритим акціонерним товариством «Житомирський мясокомбінат»(правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Житомирський мясокомбінат»/постачальник) та Приватним підприємством «Лусін»(покупець) було укладено договір поставки № КР9/5250, відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставити у зумовлені договором строки продукти харчування (товар), а покупець зобовязується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму за умовами договору.

Відповідно до п. 1.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями, згідно видаткових (товарно-транспортних) накладних. Сума договору складається з вартості товару поставленого постачальником протягом строку дії договору (п.1.2).

Так, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується наступними видатковими накладними: № Ж-00017790 від 02.04.2011р. на суму 210,00 грн. (отримано відповідно до накладної Погребискою), № Ж-00017821 від 02.04.2011р. на суму 836,05 грн. (отримано відповідно до накладної Погребискою), № Ж-00022435 від 23.04.2011р. на суму 1135,12 грн. (отримано відповідно до накладної Крикун О.В.).

Як вбачається з поданого позивачем додатку (оригінал якого було оглянуто в судовому засіданні), повноважним представником відповідача на отримання товару є Крикун Оксана Володимирівна, якою було отримано товар за видатковою накладною від 23.04.2011р.

Що стосується отриманого товару за видатковими накладними від 02.04.2011р., то, як пояснив в судовому засіданні представник позивача, товар за даними накладними був отриманий безпосередньо продавцем відповідача, про що свідчить підпис на вищезазначених накладних.

До того ж, заборгованість в розмірі 2181,17 грн., яка виникла на підставі видаткових накладних № Ж-00017790, № Ж-00017821, № Ж-00022435 також підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2011р., підписаним повноважним представником відповідача Крикун О.В.

У відповідності до п. 3.2 договору, покупець зобовязаний оплатити товар в строк не пізніше 5 календарних днів від дня отримання товару шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Враховуючи викладене, строк оплати товару за видатковими накладними від 02.04.2011р. настав 07.04.2011р., у звязку з чим прострочення платежу виникає з 08.04.2011р., за видатковою накладною від 23.04.2011р. строк оплати настав 28.04.2011р., прострочення платежу починається з 29.04.2011р.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства (та 43 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач в судове засідання неодноразово не зявився та в силу вищезазначених норм законодавства не надав суду доказів оплати заборгованості за договором поставки, у звязку з чим суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з Приватного підприємства «Лусін»заборгованості в розмірі 2181,17 грн. є обґрунтованими, документально підтверджуються та, відповідно, підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить також стягнути з відповідача 260,03 грн. штрафу, посилаючись при цьому на п. 5.1 договору.

Так, у відповідності до п. 5.1 договору поставки, при простроченні строків виконання будь-яких грошових зобовязань за договором, покупець зобовязується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 25% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши положення п. 5.1 договору, суд зазначає, що заявлені позивачем до стягнення 260,03 грн. штрафу за своєю правовою природою є річними, стягнення яких передбачено нормами статті 625 Цивільного кодексу України, у разі порушення грошового зобовязання.

Згідно з розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, 25% річних складають 260,03 грн. Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога про стягнення 25% річних, в розмірі заявленому позивачем, підлягає задоволенню.

До того ж, п. 5.1 Договору, встановлено, що покупець зобовязується сплатити постачальнику пеню, нараховану за весь час прострочення виконання зобовязань, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобовязань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобовязання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Суд, здійснивши власний розрахунок, встановив, що заявлений позивачем до стягнення розрахунок пені в сумі 161,22 грн., здійснений окремо по кожній видатковій накладній, з урахуванням п. 3.2. договору, є арифметично вірним, визначений з урахуванням норм статті 232 Господарського кодексу України, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення Приватного підприємства «Лусін»заборгованості за договором поставки підлягають задоволенню повністю, а саме на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 2181,17 грн., 161,22 грн. пені та 260,03 грн. 25% річних.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з стягнення Приватного підприємства «Лусін»(08132, Київська обл., м. Вишневе, вул.. Жовтнева, 14, кв. 55, код 36263891) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" (м. Житомир, вул.. Баранова, 127, код 32122069) 2181 (дві тисячі сто вісімдесят одну) грн. 17 коп. боргу, 161 (сто шістдесят одну) грн. 22 коп. пені, 260 (двісті шістдесят) грн. 03 коп. 25% річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 08.12.2011р.