Рішення № 20152077, 01.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.12.11 р. Справа № 32/136пн

Суддя господарського суду Донецької області Гриник М.М.

при секретарі судового засідання Захаровій В.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом відкритого акціонерного товариства „Дружківське рудоуправління” м.Дружківка

до відповідача Дружківської міської ради м. Дружківка

про визнання права власності на нерухоме майно.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 за довір. №42 від 28.11.11р.

Від відповідача: не зявився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства „Дружківське рудоуправління” м. Дружківка до Дружківської міської ради м. Дружківка про визнання права власності на самовільно збудовану будівлю залізничного посту №5 з прибудовою, що розташовані за адресою: Донецька область, м. Дружківка, вул. Желєзнодорожна, 20, загальною площею 41,2 кв.м.

Ухвалою суду від 16.09.2011р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 32/136пн, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав. Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До суду від відповідача надійшла заява (вх. №02-41/50870 від 22.11.2011р.), в якій просить розглянути справу без участі свого представника. Заява судом розглянута та задоволена, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору між сторонами.

У судовому засіданні 01.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач у господарській діяльності підприємства використовує комплекс виробничих будівель, призначених для обслуговування залізничних ліній для транспортування продукції підприємства.

Згідно державного акту на право постійного користування землею №382 від 30.01.2001р. позивач є постійним користувачем земельної ділянки загальною площею 18,0602 га. в межах згідно з планом землекористування. Землю надано в постійне користування для підприємства добувної промисловості під розміщення виробничої ділянки відповідно до рішення Дружківської міської ради №23/14-9 від 26.12.2000р. На вказаній земельній ділянці позивач побудував будівлю залізничного посту №5 з прибудовою загальною площею 41,2 кв.м. Вказаний обєкт нерухомості обслуговується та утримується за рахунок коштів позивача.

Оскільки самовільне будування будівлі залізничного посту №5 з прибудовою, розташованої за адресою: Донецька область, м. Дружківка, вул. Желєзнодорожна, 20 (згідно рішення Дружківської міської ради №983 від 07.10.2009р. про надання обєктам нерухомості ВАТ „Дружківське рудоуправління” поштових адрес), здійснено позивачем без додержання приписів чинного законодавства щодо отримання дозвільної документації на проведення вказаних робіт, вищевказаний обєкт нерухомого майна вважається таким, що побудований самочинно, тобто без достатніх правових підстав.

Позивач на підставі ст.ст. 376, 392 ЦК України звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати за ним право власності на самовільно збудовану будівлю залізничного посту №5 з прибудовою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

Правовідносини, повязані з самочинним будівництвом обєктів нерухомого майна регулюються зокрема статтею 376 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.

Згідно ч.2 ст. 376 Цивільного кодексу України сам по собі факт здійснення особою самочинного будівництва нерухомого майна не призводить до виникнення у такої особи права власності на це майно, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 5 цієї статті, але виключно за рішенням суду, набуття чинності яким і призводить до виникнення права власності.

За змістом ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ч.5 вказаної статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Тобто, законодавчо передбачена можливість легалізації самочинно збудованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку.

При цьому, для визнання права власності на самочинно збудоване майно, необхідно зясувати ряд обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи, а саме: встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність самочинно збудованих обєктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшого безпечного використання, наявність наданої у передбаченому законом порядку у користування земельної ділянки.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Так, до матеріалів справи не надано будь-яких доказів порушення позивачем прав та законних інтересів інших осіб при здійсненні повноважень користувача земельної ділянки, на якій розташовані вказані обєкти самочинного будівництва.

Крім того, з висновку МПП „Аудит-проект” від 25.12.2009р. за результатами проведення технічного обстеження будівельних конструкцій виробничих будівель ВАТ „Дружківське рудоуправління” вбачається, що будівля поста №5 введена в експлуатацію в 1979 році; станом на момент проведення обстеження встановлено, що будівля поста №5, її несучі та огороджуючі конструкції знаходяться в задовільному стані ІІ категорія технічного стану та можуть експлуатуватися в подальшому.

Таким чином, встановлено відповідність самочинно збудованого обєкта, а саме будівлі залізничного посту №5 з прибудовою приписам основних державних будівельних норм та можливість їх подальшого безпечного використання.

Враховуючи викладене, з урахуванням статей 32, 34, 43 ГПК України, суд приймає до уваги вищезазначений висновок як доказ дотримання позивачем будівельних норм і правил при здійсненні будівництва спірного об'єкту нерухомості.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що спірний обєкт збудований на земельній ділянці, користувачем якої є позивач, відсутність будь-яких доказів порушення прав інших осіб, а також враховуючи відповідність спірної будівлі діючим будівельним нормативним правилам, позовні вимоги про визнання права власності на самовільно збудовану будівлю залізничного посту №5 з прибудовою, що розташовані за адресою: Донецька область, м. Дружківка, вул. Желєзнодорожна, 20, загальною площею 41,2 кв.м, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, згідно із п.10 Постанови № 461 від 13.04.2011 року, якою затверджено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно із порядком передбаченим цією постановою.

Отже, чинним законодавством передбачена можливість в подальшому прийняття в експлуатацію у встановленому законом порядку спірного обєкту та подальша його експлуатація, право власності на який було визнано у судовому порядку.

Виходячи з того, що з боку відповідача не було припущено будь-яких неправильних дій, внаслідок яких виник спір по цій справі, згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства „Дружківське рудоуправління” м. Дружківка до Дружківської міської ради м. Дружківка про визнання права власності на самовільно збудовану будівлю залізничного посту №5 з прибудовою, що розташовані за адресою: Донецька область, м. Дружківка, вул. Желєзнодорожна, 20, загальною площею 41,2 кв.м задовольнити.

Визнати за відкритим акціонерним товариством „Дружківське рудоуправління” (84207, Донецька область, м. Дружківка, вул. Космонавтів, буд. 69, кв. 25; код ЄДРПОУ 00191796) право власності на самочинно збудовану будівлю залізничного посту №5 з прибудовою, що розташовані за адресою: Донецька область, м. Дружківка, вул. Желєзнодорожна, 20, загальною площею 41,2 кв.м.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М.Гриник

Повний текст рішення складено та підписано 06.12.2011р.

Суддя Гриник М.М.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >