Рішення № 20152069, 14.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.12.11 р. Справа № 29/120

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Вінкхаус Україна”, м.Київ

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Словянськ, Донецька область

про: стягнення заборгованості у розмірі 30706,20грн., інфляційних витрат у розмірі 11146,35грн., 3% річних у розмірі 2465,75грн.

за участю:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Вінкхаус Україна”, м.Київ (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Словянськ, Донецька область (далі Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 30706,20грн., інфляційних витрат у розмірі 11146,35грн., 3% річних у розмірі 2465,75грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань за договором купівлі-продажу товарів №410102 від 08.01.2008р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: рахунку-фактури, видаткової накладної, довіреності на отримання матеріальних цінностей, виписка з банківського рахунку, договору купівлі-продажу товарів №410102 від 01.08.2008р., правоустанвочих документів Товариства з обмеженою відповідальністю „Вінкхаус Україна” та докази направлення претензії на адресу Відповідача.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 16, 525, 526, 530, ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49,193 Господарського кодексу України.

14.09.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано довідку за підписом генерального директора та головного бухгалтеру яка свідчить про те, що господарські відносини між Позивачем і Відповідачем здійснювались виключно в рамках договору №410/02 від 08.01.2011р., будь які інші договори з Відповідачем не укладались, також було надано належним чином засвідчену копію податкової накладної.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 05.10.2011р. справу передано на розгляд судді Макаровій Ю.В.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 02.11.2011р. справу передано на розгляд судді Риженко Т.М.

06.12.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчену копію претензії №1 від 10.03.2011р.

Представник Позивача у судове засідання 14.12.2011р. не зявився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: 84106, вул.Чернігівська, б.13, м.Словянськ, Донецька область

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

08 січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Вінкхаус Україна” (Продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу товарів №410102, відповідно п.1.1 якого Продавець зобовязується поставити та передати у власність (повне господарське відання) Покупця фурнітуру виробництва фірми WINKHAUS складові та комплектуючі для виробництва віконних систем інших виробників (далі Товар), а Покупець зобовязується прийняти та оплатити його в порядку та на умовах передбачених даним Договором.

У розділі 7 договору сторони дійшли згоди щодо порядку розрахунків:

- Покупець зобовязаний передплатити вартість 100% замовленого товару, протягом 3-х банківських днів з дня виставлення Продавцем рахунку-фактури, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця. У випадку, якщо грошові кошти за замовлений товар, не надходять протягом 3-х банківських днів з дня виставлення Продавцем рахунку-фактури, Продавець звільняється від обовязку продовжувати резервування замовленого Покупцем товару.

На виконання умов договору Позивачем була здійснена поставка на суму 33706,20грн.. що підтверджується видатковою накладною №D-5460 від 13.10.2008р., вказана накладна підписана з боку обох сторін без зауважень.

Відповідачем товар отриманий на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей серія ЯОШ №725731.

Внаслідок цього обовязок передачі Постачальником товару вважається виконаним.

Позивачем для оплати було виставлено рахунок-фактуру №D-10868 від 10.10.2008р.

Відповідачем була здійснена лише часткова оплата за поставлений товар у розмірі 3000,00грн., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 30706,20грн.

22.03.2011р. Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію №1 від 10.03.2011р. з вимогою оплатити заборгованість у розмірі 30706,20грн.

За таких обставин та у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1 ст.655 ЦК України

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору купівлі-продажу товарів №410102 від 08.01.2008р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 33706,20грн., Відповідачем була здійснена часткова оплата за поставлений товар у розмірі 3000,00грн.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобовязань по Договору суду не надавались.

Оскільки, сторони своїми конклюдентними діями змінили умови Договору в частині строків проведення розрахунків, строк виконання зобовязання щодо оплати за поставлений товар визначається за приписами ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до загальних умов виконання зобовязання викладених в статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки нормативними актами не передбачений порядок виставлення вимоги та її форма, то суд вважає, що претензія №1 від 10.03.2011р., яка направлена Відповідачу з вимогою оплатити заборгованість за поставлений товару розмірі 30706,20грн. (докази направлення підтверджені квитанцією (а.с.33) та описом вкладення до цінного листа) є вимогою оплатити заборгованість у розмірі 30706,20грн. Відповідно наказу Міністерства транспорту у та звязку України №1149 від 12.12.2007 року строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів у межах області та між обласними центрами України рахуються Д+3. Відтак 22.03.2011р. (направлення відповідачу вимоги)+3 дні +7 днів. Отже у Позивача виникло саме 02.04.2011 року право на стягнення заборгованості у розмірі 30706,20грн.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобовязань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 30706,20грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 30706,20грн. до матеріалів справи не надано, у звязку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобовязання тягне за собою обовязок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку, що позивачем невірно визначений момент виникнення заборгованості.

Здійснивши розрахунок 3% річних та інфляційних витрат з 02.04.2011р. (момент виникнення заборгованості, встановлений судом) по 20.06.2011р. (кінцева дата нарахування, визначена Позивачем), судом встановлено, що позовні вимоги в зазначеній частині підлягають задоволенню частково: 3% річних у розмірі 201,90грн., інфляційні витрати у сумі 7750,63грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Вінкхаус Україна”, м.Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Словянськ, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 30706,20грн., інфляційних витрат у розмірі 11146,35грн., 3% річних у розмірі 2465,75грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у КБ „Приватбанк”, м.Краматорськ, МФО 335548) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вінкхаус Україна” (04074, м.Київ, вул.Лугова, 9, ЄДРПОУ 32380145, р/р 26000401028979 у Київській регіональній дирекції „Райффайзен банк Аваль”, МФО 322904) заборгованість у розмірі 30706,20грн., інфляційні витрати у сумі 7750,63грн., 3% річних у сумі 201,90грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у КБ „Приватбанк”, м.Краматорськ, МФО 335548) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вінкхаус Україна” (04074, м.Київ, вул.Лугова, 9, ЄДРПОУ 32380145, р/р 26000401028979 у Київській регіональній дирекції „Райффайзен банк Аваль”, МФО 322904) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 386,58грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 205,86 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засідання 14.12.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Повний текст рішення складено та підписано 19.12.11р.