Рішення № 20114466, 14.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.12.11 р. Справа № 29/149

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донецькміськтепломережа”, м.Донецьк

до Відповідача: Державного підприємства „Науково-дослідний центр інформаційних технологій Інституту економіки промисловості Національної академії наук України”, м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 135758,23грн., пені у сумі 8735,21грн., 3% річних у розмірі 1426,89грн., інфляційних витрат у сумі 6082,34грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю від 18.01.2011р.)

від відповідача: ОСОБА_2. (за довіреністю ); ОСОБА_3. (за довіреністю);

Відповідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 20.09.2011р. по 03.10.2011р., з 26.10.2011р. по 16.11.2011р., 16.11.2011р. по 07.12.2011р.

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради „Донецькміськтепломережа”, м.Донецьк (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства „Науково-дослідний центр інформаційних технологій Інституту економіки промисловості Національної академії наук України”, м.Донецьк (далі Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 135758,23грн., пені у сумі 8735,21грн., 3% річних у розмірі 1426,89грн., інфляційних витрат у сумі 6082,34грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань за договором на постачання теплової енергії №365 від 01.07.2010р., щодо оплати за поставлену теплову енергію.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору на постачання теплової енергії №365 від 01.07.2010р., правоустановчих документів Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донецькміськтепломережа”, свідоцтва про державну реєстрацію Державного підприємства „Науково-дослідний центр інформаційних технологій Інституту економіки промисловості Національної академії наук України”, рішення Донецької міської ради від 20.02.2009р. №28/4 про користування тарифів на послуги з теплопостачання і гарячого водопостачання, які надаються комунальним комерційним підприємством „Донецькміськтепломережа” бюджетним організаціям та іншим споживачам, наказу Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донецьктепломережа” від 01.03.2011р. №138 про порядок застосування тарифів на послуги опалення та гарячого водопостачання, рахунків, листа від 22.06.2011р. №64-ОС, актів на включення та відключення опалення, податкових накладних.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 2, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України, п.5 ч.3 ,ст.20, п.4 ч.1 ст.22 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, абз. 3-4 ст. 24 Закону України „Про теплопостачання”.

22.08.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано довідку яка свідчить про те, що між ККП „Донецькміськтепломережа” та Державним підприємством „Науково-дослідний центр інформаційних технологій Інституту економіки промисловості Національної академії наук України” укладено договір №365 від 01.07.2010 року на постачання теплової енергії, інших правовідносин між ККП „Донецькміськтепломережа” та ДП „Науково-дослідний центр інформаційних технологій Інституту економіки промисловості Національної академії наук України” немає.

20.09.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву від 19.09.2011р. №10-05/115 в якому проти позовних вимог заперечує зазначає, що сума боргу, яка була вказана Позивачем розрахована по завищеним тарифам, встановленим рішенням Донецької міської ради №28/4 від 20.02.2009 року для всіх споживачів крім населення. Так тариф за послуги з теплопостачання для населення, при наявності приладів обліку споживання теплової енергії до 28.02.2011 року склав 241,40грн. за один Гкал ПДВ, а з 01.03.2011 року вартість складає 265,55 грн. за один Гкал. При цьому відповідно до п.п. 4.2.2. Позивач зобовязався повідомити Відповідача про заміну тарифів. Однак вимоги цього пункту Позивачем не були виконані. Також згідно з положеннями п.6.4 договору №365 від 01.07.2010р. „Розрахунки за раніше спожиту та неоплачену теплову енергію здійснюються Споживачем протягом пяти днів, відповідно рахунку, предявленого Постачальником у строк до 25 числа поточного місяця”, а відповідно до положень п.6.11 даного договору „кінцева оплата за теплову енергію здійснюються у строк до 10-го числа місяця, наступного за звітнім, відповідно предявленого Постачальником рахунку. Тобто підставою для оплати повинен бути рахунок виставлений Позивачем Відповідачу. Відповідно до положень ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Згідно з вищевикладеним, зобовязання, сплатити вартість спожитої теплоенергії у ДП „Науково-дослідний центр інформаційних технологій Інституту економіки промисловості Національної академії наук України” не настали, тому що Позивач не виставив у зазначений в договорі термін рахунок на оплату.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 03.10.2011р. справу передано на розгляд судді Макаровій Ю.В.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 26.10.2011р. справу передано на розгляд судді Риженко Т.М.

26.10.2011р. Позивачем через канцелярію суду було надано письмові пояснення по справі у яких зазначає, що в позовній заяві були зазначені тарифи для нежитлових приміщень тому, що в рахунку нарахування були зроблені на два обєкта, перший зазначений як оренда (по тарифу нежитлового приміщення) та гуртожиток (за тарифами для населення). Тариф для населення помилково не був вказаний в позовній заяві. Позивачем також було надано належним чином засвідчену копію рішення про тарифи ДМР від 19.09.2008р. №23/19, Наказ про тарифи від 01.03.2011р. №138

Заявою від 05.12.2011р. №103/юр Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог заявивши до суму боргу у розмірі 121261,65грн., 3% річних у сумі 2938,29грн., інфляційні витрати у розмірі 8183,42грн., пеню у сумі 10924,75грн.

Заявою від 14.12.2011р. №б/н Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог заявивши до суму боргу у розмірі 121261,65грн., 3% річних у сумі 1445,17грн., інфляційні витрати у розмірі 363,78грн., пеню у сумі 7466,73грн.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 14.12.2011р. №б/н, оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення зменшити розмір вимог. Суд приймає вказане зменшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх - небудь охоронюваних законом інтересів.

Представник Позивача у судове засідання 14.12.2011р. зявився, підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви від 14.12.2011р. №б/н.

Представник Відповідача у судове засідання 14.12.2011р. зявився, надав пояснення по суті спору.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2010 року між Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради „Донецькміськміськтепломережа” (Постачальник) та Державного підприємства „Науково-дослідний центр інформаційних технологій Інституту економіки промисловості Національної академії наук України” (Споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії №365 відповідно п.1.1 якого, Постачальник зобовязується поставляти Споживачу теплову енергію з максимально проектним навантаженням у наступній кількості:

а) на опалення 245000 ккал/год;

б) на вентиляцію ккал/год;

в) на гаряче водопостачання 198000 ккал/год;

г) на таропостачання ккал/год;

Згідно п.1.2 договору Споживач зобовязується оплатити у повному обсязі отриману теплову енергію по встановленим тарифам та у строки, встановлені даним договором.

Облік наданої теплової енергії здійснюється по приладам обліку, які встановлені на тепловому вводі Абонентом (п.2.2 Договору).

У розділі 6 договору сторони дійшли згоди щодо порядку розрахунків:

- розрахунковим періодом для оплати є календарний місяць. Розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у даному договорі (п.6.1 Договору);

- розрахунки за спожиту Споживачем теплову енергію здійснюються, як правило на умовах 100% передплати виключно у грошовій формі (п.6.3 Договору);

- розрахунки за раніше спожиту та неоплачену теплову енергію здійснюються Споживачем протягом пяти днів, відповідно рахунку, предявленого Постачальником у строк до 25-го числа поточного місяця. Розрахунки можливі у грошовій формі, векселями та у іншій формі, не забороненій законом (п.6.4 Договору);

- оплата за теплову енергію здійснюється у відповідності з діючими тарифами, які встановлюються Кабінетом Міністрів України, або іншими уповноваженими органами. У випадку змін цін на енергоносії у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України або інших уповноважених органів влади, тариф може змінюватися в більшу або меншу сторону. У даному випадку узгодження про проведення розрахунків за затвердженим тарифам зі Споживачем не вимагається (п.6.5 Договору);

- за наявністю приладів обліку (тепломір, водомір, паромір) вартість з ПДВ

1 Гкал 241-40грн., 1 куб.м._грн. (для населення)

1 Гкал 593-04грн., 1 куб.м._____ грн. (для інших) (п.6.6 Договору);

Згідно п.7.3 договору у випадку прострочення платежу у відповідності з вимогами Закону України №543 від 22.11.1996 р. „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, Споживач зобовязаний оплатити пеню у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені, за кожен день прострочення.

У пункті 10.1 договору сторони встановили, що договір діє протягом 2 років, а в частині проведення розрахунків до повного їх виконання.

Відповідно рішення Донецької міської ради №28/4 від 20.02.2009р. скорегований тариф на опалення для усіх споживачів (крім населення) у розмірі 14,36 грн. за 1 кв.м. без ПДВ; при наявності приладів обліку споживання теплової енергії 494,2 за 1 Гкал без ПДВ, та гаряче водопостачання за 1 куб.м. 28,39 грн. без ПДВ.

Тариф для населення був визначений рішенням про тарифи ДМР від 19.09.2008р. №23/19 та наказом про тарифи від 01.03.2011р.№138

На виконання умов вказаного договору Позивачем були надані послуги теплопостачання Відповідачу, що підтверджується актом на включення опалення від 18.10.2010р., та актом на відключення опалення від 17.03.2011р. за відповідні періоди, які містяться в матеріалах справи.

Позивачем для оплати були виставлені рахунки №365 від 18.10.2010р. на суму 11241,60грн., №365 від 15.11.2010р. на суму 17156,48грн., №365 від 16.12.2010р. на суму 25502,68грн., №365 від 17.01.2011р. на суму 26660,27грн., №365 від 14.02.2011р. на суму 29523,36грн., №365 від 14.03.2011р. на суму 36500,72грн., №365 від 15.04.2011р. на суму 5446,13грн., на загальну суму 152031,24грн.

Документи, які б свідчили про незгоду Відповідача з неналежністю виконання Постачальником своїх зобовязань по Договору суду не надавались.

Факт поставки також підтверджується податковими накладними.

Відповідачем була здійснена часткова оплата за поставлену теплову енергію внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 126261,65грн.

23.06.2011р. Позивачем Відповідачу було направлено лист № 64-ос від 22.06.2011р. з вимогою сплатити заборгованість. Оскільки нормативними актами не передбачений порядок виставлення вимоги та її форма, то суд вважає, що лист-вимога 64-ос від 22.06.2011р. який направлений відповідачу є вимогою сплатити заборгованість.

За таких обставин та у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань Відповідачем за договором Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Оцінивши зміст договорів з яких виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором енергопостачання (поставки), який підпадає під правове регулювання норм статті 712, 714 Цивільного кодексу України та статей 264-271, 575-277 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Відповідач, уклавши договір про постачання теплової енергії №365 від 01.07.2010р. прийняв на себе зобовязання відповідно п.6.4 сплатити за раніше спожиту та неоплачену теплову енергію протягом пяти днів, відповідно рахунку, предявленого Позивачем у строк до 25-го числа поточного місяця.

Розглянувши у сукупності матеріали справи, суд керуючись приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України, встановив, що відповідно до вимог ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України Позивачем Відповідачу направлена вимога № 64-ос від 22.06.2011р. про сплату заборгованості, яка залишена останнім без задоволення.

Заперечення відповідача, щодо небі то недотримання Позивачем умов п.6.4 Договору судом розглянуті та відхилені, оскільки в матеріалах справи містяться рахунки, але в звязку з відсутністю у Позивача доказів їх направлення Відповідачу, суд вважає належним доказом виникнення строку настання його грошового зобовязання перед Позивачем вимогу № 64-ос від 22.06.2011р.

Відповідач не здійснив оплату за фактично одержану теплову енергію, чим порушив умови договору, у звязку з чим виникла заборгованість.

Відтак, решта несплаченої суми, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобовязань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, становить 121261,65грн.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за надані послуги матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобовязання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в частині суми боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобовязання тягне за собою обовязок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 363,78грн., 3% річних від суми загального боргу складає 1445,17грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення у сумі 242,55грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних задовольняє цю вимогу у розмірі зазначеному Позивачем 1445,17грн.

Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем грошових зобовязань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені сформульована безпосередньо у п.7.3 договору у випадку прострочення платежу у відповідності з вимогами Закону України №543 від 22.11.1996 р. „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, Споживач зобовязаний оплатити пеню у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені, за кожен день прострочення, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Суд перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, вважає за можливе задоволення вимог в частині стягнення пені у розмірі заявленому Позивачем а саме 7466,73грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донецькміськтепломережа”, м.Донецьк до Державного підприємства „Науково-дослідний центр інформаційних технологій Інституту економіки промисловості Національної академії наук України”, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 121261,65грн., 3% річних у сумі 1445,17грн., інфляційних витрат у розмірі 363,78грн., пені у сумі 7466,73грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства „Науково-дослідний центр інформаційних технологій Інституту економіки промисловості Національної академії наук України” (83048, м.Донецьк, вул.Університетська, б. 77, ЄДРПОУ 05420617, р/р 260010841980 в АБ Укрбізнесбанк, м.Донецьк, МФО 334969) на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донецькміськтепломережа” (83001, м.Донецьк, вул.Постишева, 68, ЄДРПОУ 33257089, р/р 26004000097306 у ПАТ УСБ, МФО 300023) заборгованість у розмірі 121261,65грн., пеню у сумі 7466,73грн., 3% річних у розмірі 1445,17грн., інфляційні витрати у розмірі 242,55грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Державного підприємства „Науково-дослідний центр інформаційних технологій Інституту економіки промисловості Національної академії наук України” (83048, м.Донецьк, вул.Університетська, б. 77, ЄДРПОУ 05420617, р/р 260010841980 в АБ Укрбізнесбанк, м.Донецьк, МФО 334969) на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донецькміськтепломережа” (83001, м.Донецьк, вул.Постишева, 68, ЄДРПОУ 33257089, р/р 26004000097306 у ПАТ УСБ, МФО 300023) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 1304,16грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,78грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засідання 14.12.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Повний текст рішення складено та підписано 19.12.11р.