Рішення № 20114463, 13.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.12.11 р. Справа № 29/222

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Концепт”, м.Донецьк

до Відповідача: Державного підприємства „Макіїввугілля”, м.Макіївка, Донецька область

про: стягнення заборгованості у розмірі 720987,84грн., інфляційних витрат у розмірі 5767,90грн., 3% річних у розмірі 10074,08грн., пені у сумі 122567,93грн., неустойки у розмірі 50469,15грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1. (за довіреністю);

від відповідача: ОСОБА_2. (за довіреністю);

Відповідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 09.11.2011р. по 30.11.2011р. та з 30.11.2011р. по 13.12.2011р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Концепт”, м.Донецьк (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства „Макіїввугілля”, м.Макіївка, Донецька область (далі Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 720987,84грн., інфляційних витрат у розмірі 5767,90грн., 3% річних у розмірі 10074,08грн., пені у сумі 122567,93грн., неустойки у розмірі 50469,15грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань за договором поставки №6/10324 від 02.03.2010р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору поставки №6/10324 від 02.03.2010р., видаткових накладних, рахунків-фактур, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю „Концепт”.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 509, 526, 623, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1,12, 22 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 1, 12, 22 Господарського процесуального кодексу України

09.11.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву від 07.11.2011р. №01-15/1217 в якому позовні вимоги визначає частково з наступних підстав: не визнає у повному обсязі вимоги Позивача щодо стягнення пені у сумі 122567,93грн. та штрафу у сумі 50469,15грн. у звязку з тим, що відповідно до вимог ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України неустойка (пеня, штраф) нараховуються в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання, якщо це передбачено договором. Крім того, за приписами ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” №543/69-ВР від 22.11.1669р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін але умовами договору поставки №5/101398 від 14.12.2010р. сторони не узгодили дану відповідальність Покупця-Відповідача. Також, відповідно до ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України, на яку посилається Позивач, у разі якщо порушено господарське зобовязання, в якому хоча б одна сторона є субєктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення повязане з виконанням державного контракту, або виконання зобовязання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором. Пунктом 5.6 договору передбачена відповідальність Покупця за невиконання умов сплати, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України. Таким чином, Позивач неправомірно нарахував пеню у сумі 122567,93грн. та штрафу у сумі 50469,15грн. Крім того Відповідачем було надано належним чином засвідчені копії правоустановчих документів Державного підприємства „Макіїввугілля”.

Представник Позивача у судове засідання 13.12.2011р. зявився, підтримав позовні вимоги.

Представник Відповідача у судове засідання 13.12.2011р. зявився, основний борг, інфляційні витрати, 3% річних визнав, проти пені у сумі 122567,93грн. та штрафу у сумі 50469,15грн. заперечив.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

02 березня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Концепт” (Постачальник) та Державним підприємством „Макіїввугілля” (Покупець) було укладено договір поставки №6/10324, відповідно п.1.1 якого за даним договором Постачальник зобовязується передати у власність Покупцеві обговорену в даному договорі продукцію: ланцюг, а Покупець зобовязується прийняти дану продукцію й оплатити її на умовах, обговорених у даному договорі.

Згідно п.1.2 договору предметом постачання за даним договором є наступна продукція номенклатура, кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна якої вказані у специфікації, яка є невідємною частиною даного договору. Постачання обговореної в даному договорі продукції здійснюються за домовленістю сторін відповідно до письмової заяви Покупця, в рамках термінів, передбачених даним договором.

У розділі 2 договору сторони дійшли згоди щодо ціни вартості та порядку розрахунків:

- загальна вартість продукції за даним договором складає 5893000,00грн. (пять мільйонів вісімсот девяносто три тисячі гривень 00 копійок) у тому числі ПДВ (п.2.1 Договору);

- розрахунки за кожну поставлену партію продукції здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п.2.3 Договору);

- термін оплати продукції, що поставляється за даним договором, становить 120 календ. днів після отримання товару. За згодою сторін можлива інша форма платежу, яка не суперечить діючому законодавству України (п.2.4 Договору);

Згідно п.6.4 договору за порушення терміну оплати Покупець несе відповідальність згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2010 року.

На виконання умов вказаного договору Позивачем була здійснена поставка на загальну суму 1165987,84грн., що підтверджується видатковою накладною №304 від 03.09.2010р. на суму 436838,40грн., №312 від 07.09.2010р. на суму 210410,50грн., №313 від 08.09.2010р. на суму 225280,00грн., №317 від 14.09.2010р. на суму 21841,92грн., №327 від 22.09.2010р. на суму 65525,76грн., №328 від 23.09.2010р. на суму 168960,00грн., №474 від 15.12.2010р. на суму 37131,26грн., вказані накладні підписані з боку обох сторін без зауважень.

Відповідачем вказаний товар отримано на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей.

Внаслідок цього обовязок передачі Постачальником товару вважається виконаним.

Для оплати Позивачем було виставлено рахунок-фактуру.

Відповідачем була здійснена часткова оплата за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 720987,84грн.

За таких обставин та у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору поставки №6/10324 від 02.03.2010р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 1165987,84грн., Відповідачем в порушення умов договору була здійснена часткова оплата за поставлений товар.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобовязань по Договору суду не надавались.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобовязань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 720987,84грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем доказів погашення суми боргу у розмірі 720987,84грн. до матеріалів справи не надано, у звязку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Державного підприємства „Макіїввугілля”.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобовязань за договором, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобовязання тягне за собою обовязок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 5767,90грн., 3% річних від суми загального боргу за період з 14.04.2011р. по 30.09.2011р. складає 10074,08рн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі заявленому Позивачем, а саме 5767,90грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних дійшов висновку про їх часткове задоволення за період з 15.04.2011р. по 30.09.2011р. у сумі 10014,82грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних субєктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

Позивач просить стягнути пеню у сумі 122567,93грн., неустойки у розмірі 50469,15грн., в обґрунтування чого посилається на ч.2 ст.231 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи Державне підприємство „Макіїввугілля”є державним підприємством, що діє на основі державної власності, відповідно ч.1 ст.63 Господарського кодексу України.

Згідно ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання, ч.2 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобовязання, в якому хоча б одна сторона є субєктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення повязане з виконанням державного контракту, або виконання зобовязання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення строків виконання зобовязання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобовязання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо іншій розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобовязання, в якому хоча б одна сторона є субєктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо порушено прострочення виконання не грошового зобовязання, повязаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 122567,93грн., неустойки у розмірі 50469,15грн., оскільки останнім допущено прострочення виконання грошового зобовязання. Такої позиції дотримується і Верховний Суд України, про що викладено у Постанові Верховного Суду України від 20.12.2010р. №06/113-38, та у Постанові Верховного Суду України від 06.12.2010р. № 42/562.

Щодо клопотання про розстрочення рішення суду на один рік, суд дійшов висновку про неможливість її задоволення, з наступних підстав:

Відповідно частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно із Розясненнями Вищого господарського суду України від 12.09.96 р. № 02-5/333 „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України”, (із змінами, внесеними згідно з Рекомендаціями президії Вищого господарського суду, останні зміни від 22.10.2007 р.) підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Суд вважає, що розстрочення виконання рішення господарського суду може бути надана лише у виключних випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом.

Вирішуючи питання про відстрочку, розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку рішення, суд враховує інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступень вини Відповідача у виниклому спорі, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи.

Оскільки, Відповідачем не надано належних і достатніх доказів наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, керуючись встановленими п.6 ст.3 Цивільного кодексу України принципами справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про неможливість задоволення клопотання Відповідача.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Концепт”, м.Донецьк до Державного підприємства „Макіїввугілля”, м.Макіївка, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі стягнення заборгованості у розмірі 720987,84грн., інфляційних витрат у розмірі 5767,90грн., 3% річних у розмірі 10074,08грн., пені у сумі 122567,93грн., неустойки у розмірі 50469,15грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства „Макіїввугілля” (86157, Донецька область, площа Радянська, 2, ЄДРПОУ 32442295, р/р 26006040000239 в АБ „УкрБізнесБанк”, м.Макіївка, МФО 334969) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Концепт” (вул.Баумана, 1а, м.Донецьк, 83030, ЄДРПОУ 31377126, р/р 26006474460300 в АТ „Приватбанк”, МФО 335496) заборгованість у розмірі 720987,84грн., інфляційні витрати у сумі 5767,90грн., 3% річних у сумі 10014,82грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Державного підприємства „Макіїввугілля” (86157, Донецька область, площа Радянська, 2, ЄДРПОУ 32442295, р/р 26006040000239 в АБ „УкрБізнесБанк”, м.Макіївка, МФО 334969) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Концепт” (вул.Баумана, 1а, м.Донецьк, 83030, ЄДРПОУ 31377126, р/р 26006474460300 в АТ „Приватбанк”, МФО 335496) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 7367,71грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 191,10грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засідання 13.12.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Повний текст рішення складено та підписано 19.12.11р.