Постанова № 20117604, 20.12.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2011 р. Справа № 5021/1605/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1

1-го відповідача не зявився

2-го відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, смт. Гоща, Рівненська обл. (вх. № 4961С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 25.08.11 р. у справі № 5021/1605/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумифітофармація», м. Суми

до 1. Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Суми

2. Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, смт. Гоща, Рівненська обл.

про стягнення 264274,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумифітофармація», м. Суми звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути солідарно з 1-го відповідача - Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Суми та 2-го відповідача - Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, смт. Гоща, Рівненська обл. заборгованість за непоставлений позивачу товар за договором № 27/04-ш від 27.04.2010 р. в сумі 96315 грн., відсотки за неправомірне користування грошовими коштами згідно з умовами зазначеного договору в сумі 168359 грн. та покласти на відповідачів судові витрати.

Рішенням господарського суду Сумської області (суддя Заєць С.В.) від 25.08.2011 р. по справі № 5021/1605/2011 позов задоволено.

Стягнуто солідарно з 1-го та 2-го відповідачів на користь позивача 96 315 грн. 00 коп. заборгованості, 168 359 грн. 00 коп. процентів за неправомірне користування грошовими коштами, 2 646 грн. 74 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог.

2-й відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог 2-й відповідач посилається на те, що господарський суд під час розгляду справи порушив його процесуальні права, а саме не повідомив його належним чином про час та місце розгляду справи та розглянув її без його участі.

2-й відповідач зазначає, що йому невідомо про укладання між позивачем та 1-м відповідачем договору поруки, яким було забезпечено виконання 2-м відповідачем своїх зобовязань за договором поставки № 27/04-ш від 27.04.2010 р.

На думку 2-го відповідача господарський суд безпідставно проігнорував як факт порушення позивачем порядку оплати товару, визначеного умовами договору поставки № 27/04-ш від 27.04.2010 р., так і той факт, що 2-й відповідач має перед позивачем зобовязання майнового характеру, тобто поставки товару, а не грошове зобовязання.

2-й відповідач вказує на те, що він дійсно отримував від позивача передоплату в сумі 112000 грн., проте в подальшому виконав свої зобовязання за договором, поставив позивачу товар на суму 124345,92 грн. та надав на нього відповідні видаткові накладні, проте позивач дані накладні з підписом уповноваженої особи підприємства позивача та відповідною печаткою не повернув.

Однак, позивач при зверненні до господарського суду з позовом даний факт приховав.

Зазначене, на думку 2-го відповідача, свідчить про відсутність у позивача правових підстав вимагати повернення передоплати та оплати процентів за користування грошовими коштами, тим більше що відповідні вимоги позивача суперечать положенням ст. 536, 616, 670 ЦК України.

2-й відповідач також зазначає, що позивач безпідставно вимагає оплати 0,3% добових, тоді як такої санкції за прострочення виконання зобовязання нормами чинного законодавства України не передбачено і т.ін..

Разом з тим, в додаткових поясненнях 2-й відповідач також звертає увагу суду на те, що відповідно до положень Закону відсутність в нього первинних документів не створює жодних правових наслідків, оскільки ведення бухгалтерського обліку підприємницької діяльності платниками єдиного податку, до яких відноситься і 2-й відповідач, законом не передбачено.

Позивач та 1-й відповідач відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Присутній в судовому засіданні представник позивача просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на відповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи та вимогам чинного законодавства України.

Відповідачі в судове засідання не зявилися, своїх представників не направили, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, відзиву чи пояснення по скарзі не надали, про причини неприбуття представників не повідомили.

Враховуючи факт належного повідомлення відповідачів про час та місце розгляду апеляційної скарги, що неявка відповідачів в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення, оцінивши надані суду докази та доводи, встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та 2-м відповідачем укладено договір № 27/04-ш від 27.04.2010 р., відповідно до п. 1.1 якого Постачальник (2-й відповідач) зобов`язався поставити та передати у власність Покупця (позивача) лікувально-рослинну сировину (товар), а Покупець (позивач) зобов`язувався прийняти та оплатити його на умовах даного договору.

У відповідності до п. 1.2 вищевказаного договору назва, ціна та кількість товару вказана в специфікаціях до даного договору і є його невід`ємною частиною.

Пунктом 8.4 договору № 27/04-ш від 27.04.2010 р. встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 01.10.2010р. У разі, якщо за один місяць до закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін не заявить про його розірвання, то даний договір вважається пролонгованим строком на один рік.

З матеріалів справи вбачається, що вимога позивача до 2-го відповідача про відмову від подальшої поставки товару та необхідності повернення 96 315 грн. 00 коп., сплачених позивачем в якості передоплати, була надіслана 09.03.2011р. Тобто жодна зі сторін за один місяць до 01.10.2010 р. не заявляла про розірвання договору поставки № 27/04-ш від 27.04.2010р., а отже даний договір вважається пролонгованим строком на один рік (до 01.10.2011р.)

Зі специфікації № 1 від 27.04.2010р. до договору поставки № 27/04-ш від 27.04.2010 р. слідує, що строк поставки товару на загальну суму 262 600 грн. 00 коп. встановлено сторонами до 30.09.2010 р.

На виконання умов договору поставки, позивач здійснив на користь 2-го відповідача передоплату товару на суму 112 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи (а.с. 19-12) та не заперечується 2-м відповідачем.

В порушення умов договору поставки № 27/04-ш від 27.04.2010 р., 2-й відповідач здійснив лише часткову поставку товару на суму 15 685 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними № 2-02/10 від 02.02.2010 р. та № 01/07 від 01.07.2010 р., які підписані 2-м відповідачем та представником позивача, скріплені печатками, копії яких містяться в матеріалах справи (а. с. 18).

Позивач включає поставку товару 2-м відповідачем згідно з накладною № 2-02/10 від 02.02.2010 р. на суму 10024 грн. 00 коп. в суму зменшення заборгованості відповідачів, хоча зазначена поставка була здійснена перед укладенням договору поставки № 27/04-ш від 27.04.2010 р. та договору поруки № 22 від 27.04.2010 р., що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Позивач зазначає, що 2-й відповідач не поставив йому продукцію в повному обсязі відповідно до умов договору поставки і не повернув грошові кошти в сумі 96 315 грн. 00 коп., які були перераховані йому в якості попередньої передоплати. Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі до 2-го відповідача.

Матеріали справи також свідчать про те, що з метою забезпечення виконання зобов`язань 2-м відповідачем за договором поставки № 27/04-ш від 27.04.2010р., між позивачем та 1-м відповідачем 27.04.2010 р. укладено договір поруки № 22, згідно з умовами якого поручитель (1-й відповідач) зобов`язався перед Кредитором (позивачем) за виконання всіх зобов`язань, які виникли згідно з договору № 27/04-ш від 27.04.2010р., що був укладений між Кредитором (позивачем) та Боржником (2-м відповідачем).

Згідно з п. 3.1 договору поруки, 1-й відповідач та 2-й відповідач несуть солідарну відповідальність перед позивачем за належне виконання 2-м відповідачем забезпеченого зобов`язання. В будь-якому випадку розмір відповідальності 1-го відповідача не може бути вищим розміру забезпеченого зобов`язання, зазначеного в п. 4 даного договору. 1-й відповідач забезпечує виконання зобов`язання по основному договору (договору поставки № 27/04-ш від 27.04.2010 р.) в повному обсязі.

У відповідності до п. 4.1 договору поруки, 1-й відповідач відповідає перед позивачем за виконання зобов`язання 2-м відповідачем по договору поставки № 27/04-ш від 27.04.2010р. в сумі, що дорівнює фактичній заборгованості 2-го відповідача на момент пред`явлення вимог, а також за сплату неустойки у звязку з простроченням виконання зобов`язання.

Пунктом 5.1 договору поруки встановлено, що при порушенні 2-м відповідачем зобов`язань перед позивачем за договором поставки № 27/04-ш від 27.04.2010 р., 1-й відповідач зобов`язаний виконати за 2-го відповідача зобов`язання в три денний строк з дня отримання вимоги від позивача.

З матеріалів справи вбачається, що така вимога позивача № 613/1 від 11.10.2010р. була отримана 1-м відповідачем 12.10.2010 р. (а.с.24). При цьому, зобов`язання 2-го відповідача перед позивачем 1-м відповідачем виконано не було.

Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі до 1-го відповідача.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення солідарно з відповідачів 168 359 грн. 00 коп. відсотків за неправомірне користування грошовими коштами.

Відповідальність за прострочення поставки товару 2-м відповідачем, а також за неправомірне користування ним грошовими коштами позивача передбачена п. 5.4 договору № 27/04-ш від 27.04.2010 р.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що 2-й відповідач в повному обсязі не виконав взятих на себе зобовязань щодо поставки товару, в звязку з чим, це свідчить про обовязок 2-го відповідача та 1-го відповідача, як поручителя, відшкодувати на користь позивача раніше сплачену за товар передоплату та проценти за її користування, розмір яких передбачено договором поставки.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, і хоча судом правовідносинам, що склалися між сторонами вцілому була надана належна правова оцінка, однак при цьому суд безпідставно дійшов висновку щодо .можливості покладення обовязку відшкодувати передоплату та санкції за користування нею на 1-го відповідача, а також без врахування фактичних обставин зробив висновок про розмір та правомірність застосування санкцій, які підлягають стягненню з 2-го відповідача за безпідставне корисування грошовими коштами. Враховуючи викладене, прийняте по справі рішення підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Господарський суд правомірно встановив, що 2-й відповідач порушив вимоги вищевказаних норм закону та умови укладеного між сторонами договору № 27/04-ш від 27.04.2010 р., а саме, допустив прострочення виконання зобовязання щодо поставки продукції в строк, передбачений сторонами в специфікації № 1 від 27.04.2010р. додатку до зазначеного договору поставки.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що він здійснив поставку товару на суму 124345,92 грн. колегія суддів вважає безпідставними та не підтвердженими 2-м відповідачем жодними належними та допустимими доказами.

Надані 2-м відповідачем прибуткові накладні та виписки з рахунку взагалі не містять підписів сторін, в звязку з чим, не можуть розглядатися судом як належні докази існування зазначених обставин.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Первинних документів, які б могли засвідчити факт здійснення поставки товару 2-м відповідачем позивачеві до суду не надано.

П. 1 ст. 670 ЦК України передбачено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

В звязку з невиконанням 2-м відповідачем своїх зобовязань з поставки товару в повному обсязі, позивач має право вимагати від останнього повернення решти передоплати за непоставлений товар в сумі 96315 грн.

Оскільки 2-м відповідачем даних вимог позивача, всупереч вимогам закону, не виконано, висновки господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з 2-го відповідача на користь позивача 96315 грн. передоплати є законними та обґрунтованими.

Проте, суд безпідставно задовольнив позов в частині стягнення 96315 грн. попередньої оплати солідарно також з 1-го відповідача. Оскільки, як було зазначено вище, за договором поставки Постачальник (2-й відповідач) зобов`язався поставити та передати у власність Покупця (позивача) лікувально-рослинну сировину (товар), а за договором поруки 1-й відповідач відповідає перед позивачем за виконання зобов`язання 2-м відповідачем по договору поставки № 27/04-ш від 27.04.2010 р. в сумі, що дорівнює фактичній заборгованості 2-го відповідача на момент пред`явлення вимог і, при порушенні 2-м відповідачем зобов`язань перед позивачем за договором поставки 1-й відповідач зобов`язаний виконати за 2-го відповідача зобов`язання в три денний строк з дня отримання вимоги від позивача. Тобто - поставити (передати) у власність Покупця (позивача) лікувально-рослинну сировину (товар) та сплатити неустойку у звязку з простроченням виконання зобов`язання, (якщо б вона була передбачена договором).

При цьому, оскільки повернення суми попередньої оплати презюмується на підставі Закону, а договором поставки не передбачено умов, строків та порядку повернення Постачальником суми попередньої оплати, (якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк), у 2-го відповідача за цим договором не виникло відповідного грошового зобовязання.

А отже і 1-й відповідач не поручався перед позивачем за виконання обовязку з повернення 2-м відповідачем суми попередньої оплати на підставі вимог Закону. У звязку з чим не може відповідати солідарно за це перед позивачем.

Як свідчить поданий позивачем позов, також ним заявлені вимоги про стягнення солідарно з відповідачів 168 359 грн. 00 коп. відсотків за неправомірне користування грошовими коштами.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства

Відповідальність 2-го відповідача за прострочення поставки товару, а також за неправомірне користування ним грошовими коштами позивача передбачена п. 5.4 договору № 27/04-ш від 27.04.2010 р., яким за неправомірне користування грошовими коштами позивача, в результаті ухилення від їх повернення, іншого прострочення 2-й відповідач зобов`язаний сплатити за кожен день неправомірного користування грошовими коштами позивача, іншого прострочення 2% на суму зазначених грошових коштів, якими він неправомірно користувався, крім того, другий відповідач зобов`язаний сплатити позивачу 0,3% добових від грошових коштів, якими неправомірно користувався. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення.

Господарський суд з посиланням на зазначені обставини задовольнив заявлений позивачем позов в даній частині в повному обсязі.

Проте, при цьому суд не звернув уваги на те, що фактично умовами договору передбачено подвійну відповідальність відповідача за одне й теж порушення, («неправомірне користування») та фактично аналогічні за своєю правовою природою санкції (проценти), тоді як положеннями Конституції України закріплено, що особа не може бути двічі притягнена до відповідальності за одне й те ж правопорушення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з 2-го відповідача процентів в розмірі 0,3% добових від грошових коштів, якими неправомірно користувався в сумі 21960,20 грн. та відмовити позивачу в задоволенні позову в даній частині.

Крім того, як було зазначено вище, також безпідставними є висновки господарського суду про покладення на 1-го відповідача відповідальності в вигляді повернення отриманої 2-м відповідачем від позивача передоплати та сплати штрафних санкцій за користування нею 2-м відповідачем.

Статтями 553-554 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобовязання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 4.1 договору поруки, 1-й відповідач відповідає перед позивачем за виконання зобов`язання 2-м відповідачем по договору поставки № 27/04-ш від 27.04.2010 р. в сумі, що дорівнює фактичній заборгованості 2-го відповідача на момент пред`явлення вимог, а також за сплату неустойки за прострочення виконання зобов`язання.

Пунктом 5.1 договору поруки встановлено, що при порушенні 2-м відповідачем зобов`язань перед позивачем по договору поставки № 27/04-ш від 27.04.2010 р., 1-й відповідач зобов`язаний виконати за 2-го відповідача зобов`язання в три денний строк з дня отримання вимоги від позивача.

Проте, господарський суд задовольняючи позов до 1-го відповідача про стягнення передоплати не звернув при цьому уваги на те, що зобовязання 2-го відповідача за договором поставки № 27/04-ш від 27.04.2010 р. мають майновий характер, а не грошовий, тобто останній був зобовязаний поставити позивачу певний товар, визначений специфікацією, а не сплатити грошові кошти (передоплату). Зобовязання ж з повернення передоплати у 2-го відповідача виникло не на підставі зазначеного договору, а на підставі Закону, а саме п. 1 ст. 670, п.п. 2, 3 ст. 693 ЦК України, в звязку невиконанням зобовязань за договором щодо поставки товару та неповерненням передоплати.

Тобто зобовязання з повернення передоплати є похідним від зобовязань за договором поставки № 27/04-ш від 27.04.2010 р., оскільки виникає тільки в звязку з невиконанням 2-м відповідачем зобовязань з постави за договором, та, як наслідок, не може вважатися забезпеченим порукою 1-го відповідача за договором поруки, за яким останній поручився за виконання 2-м відповідачем своїх зобовязань за договором № 27/04-ш від 27.04.2010 р., тобто зобовязань з поставки.

Крім того, як свідчать матеріали справи, позивач сплачуючи на користь 2-го відповідача передоплату фактично порушив умови здійснення розрахунків за товар, визначені умовами договору № 27/04-ш від 27.04.2010 р., та в даному випадку вимагаючи стягнення з 1-го відповідача цю передоплату, фактично намагається покласти на 1-го відповідача відповідальність за свої дії, та, крім того, стягнути з останнього проценти за користування 2-м відповідачем грошовими коштами, які 2-м відповідачем всупереч закону, не були повернуті позивачу.

За таких обставин, рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог до 1-го відповідача також підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову в даній частині.

З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, також підлягає скасуванню рішення в частині стягнення з 2-го відповідача 219,60 державного мита та 19,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, тоді як з позивача на користь 2-го відповідача підлягають стягненню 109,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду частково відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, і воно підлягає частковому скасуванню з інших підстав та мотивів, не зазначених в заявником в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, смт. Гоща, Рівненська обл. задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 25.08.2011 р. по справі № 5021/1605/2011 скасувати в частині задоволення позову солідарно до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Суми в повному обсязі, та в частині стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, смт. Гоща, Рівненська обл. 21960,20 грн. процентів за неправомірне користування грошовими коштами, 219,60 державного мита, 19,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову в даній частині відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумифітофармація»(40035, м. Суми, вул. Заливна, буд. 11; код 31397624) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) 109,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Наказ доручити видати господарському суду Сумської області.

В іншій частині рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Повний текст постанови підписано 19.12.2011 р.