Постанова № 20117609, 20.12.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2011 р. Справа № 5021/2260/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., судді Плахов О.В., Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

позивача – Потоцький С.М.

відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Виконавчого комітету Охтирської міської ради, м.Охтирка (вх. № 4982С/2-5) на рішення господарського суду Сумської області від 02.11.11 р. по справі № 5021/2260/2011

за позовом ТОВ "Брок-Енергія" м. Київ в особі Охтирської філії ТОВ "Брок-Енергія", м.Охтирка

до Виконавчого комітету Охтирської міської ради, м. Охтирка

про стягнення 6441,55 грн. -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю “Брок-Енергія” в особі Охтирської філії ТОВ “Брок-Енергія”, м. Охтирка звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача – Виконавчого комітету Охтирської міської ради, м. Охтирка заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 6441 грн. 55 коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. 00 коп., та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. Крім того, позивач також просив суд зобов’язати відповідача укласти з позивачем договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідач без укладання договору, користувався наданими позивачем послугами з теплопостачання в належній йому на праві власності квартирі № 50 в житловому будинку по вул. Ярославського, 17 в м. Охтирка.

В процесі розгляду справи позивач надав до суду клопотання про відмову від позовних вимог в частині зобов’язання відповідача укласти з позивачем договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Рішенням господарського суду Сумської області (суддя Зражевський Ю.О.) від 02.11.2011 р. по справі № 5021/2260/2011 позов про стягнення боргу задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 6441,55 грн. боргу, 102 грн. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. В частині позову про зобов’язання відповідача укласти з позивачем договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води провадження у справі припинено.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми матеріального та процесуального права.

Зокрема відповідач зазначає, що суд безпідставно проігнорував його доводи стосовно того, що з моменту набуття ним права власності на квартиру № 50 в житловому будинку по вул. Ярославського, 17 в м. Охтирка він не користувався та не мав змоги користуватися цією квартирою, оскільки в ній проживали сторонні люди, що підтверджується наданими ним доказами.

Зазначені обставини, на думку відповідача, звільняють його від обов’язку оплачувати надані позивачем послуги.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на відсутність укладеного між сторонами договору на надання послуг з теплопостачання, який, на думку останнього, є необхідною передумовою для настання у нього обов’язку оплатити спожиті послуги.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на правомірність висновків господарського суду стосовно того, що відповідач, всупереч вимогам Закону, в належній йому квартирі користувався наданими позивачем послугами з теплопостачання, проте, відповідної оплати послуг не здійснив, а від укладання відповідного договору ухиляється.

В судовому засіданні представник позивача, з посиланням на доводи, викладені в запереченнях на апеляційну скаргу, просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач в судове засідання свого представника з невідомих причин не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційну скаргу.

Враховуючи факт належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника останнього, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи ТОВ "Брок-Енергія" в особі Охтирської філії ТОВ «Брок-Енергія»є надавачем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Згідно довідки Комунального підприємства «Охтирське міське бюро технічної інвентаризації» № 957 від 23.08.2011 р., станом на 23.08.2011р. право власності на квартиру № 50 в житловому будинку № 17 по вул. Ярославського м. Охтирка зареєстровано за виконкомом Охтирської міської ради народних депутатів на підставі договору дарування, посвідченого Охтирською держнотконторою 27.05.1997 р.

Договору на теплопостачання зазначеної квартири між сторонами не укладалося.

Позивач при зверненні до господарського суду з позовом по даній справі зазначав, що ним безперебійно надавалось до вищевказаної квартири, що є власністю відповідача, теплопостачання. Послуга відповідачем оплачена не була.

Відповідно довідки ПП «Жилкомсервіс»за № 136 від 07.07.2011 р. в період з 01.09.2008 р. по 12.09.2011 р. позивачем безперебійно надавалися до квартири відповідача через централізовану систему опалення послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання.

Зазначені обставини відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані.

Відповідачем оплата за спожиті послуги не проводилась, у зв'язку з чим станом на 12.09.2011 р. за відповідачем утворився борг в сумі 6 441 гри. 55 коп.

Відповідач проти позову заперечує, зазначаючи що заявлений позивачем позов суперечить 275 ГК України, частиною другою якої передбачено, що відпуск енергії (теплової енергії як різновиду гарячої води) без оформлення договору не допускається.

Крім того, відповідач також посилається на ст. 179 Господарського кодексу України, згідно з якою укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору певних категорій суб'єктів господарювання.

Крім того, відповідач зазначає, що з моменту реєстрації права власності він не мав змоги користуватися даною власністю по причині того, що у квартирі проживають сторонні особи, які не мають ніякого відношення до виконавчого комітету Охтирської міської ради, що підтверджує копіями актів про встановлення факту проживання осіб від 27.02.2008 р., від 05.10.2011 р., та письмовими поясненнями гр. Несторенко С.М., наданими в процесі розгляду Охтирським міськрайонним судом справи № 2-202/2011 р.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення, крім іншого виходив з того, що відповідач, всупереч вимогам Закону, в квартирі № 50 в житловому будинку № 17 по вул. Ярославського м. Охтирка користувався наданими позивачем послугами з теплопостачання, без укладання з позивачем відповідного договору, в зв’язку з чим зобов’язаний відшкодувати позивачу вартість наданих послуг.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв’язку з чим, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог— відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення правомірно зазначив, що правовідносини у сфері енергопостачання щодо падання послуг з теплопостачання регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», постановою Кабінету Міністрів № 630 від 21.07.2005 р. «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення».

Відповідно до статей 19 та 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» взаємовідносини між виконавцем послуг та споживачем регулюються виключно на договірних засадах. Споживач зобов'язаний укласти договір на падання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Договором регулюються права та обов'язки споживача і виконавця послуг.

Пунктом 1 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р. передбачено, що правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, фізичною особою (суб'єктом господарювання), який має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Згідно з пунктом 8 вказаних Правил, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Проте, відсутність договору не звільняє відповідача від оплати фактично спожитої теплової енергії оскільки за приписами ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" тепло-транспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Нормами ст. 181 ГК України передбачено, що в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору і такий договір вважається неукладеним, а одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання - правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України. Оскільки відповідач, як він вважає, безпідставно отримав послуги з теплопостачання, а повернути їх неможливо, то з аналогією застосування ч. 2 ст. 1213 ЦК України відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України, він зобов'язаний відшкодувати вартість отриманих послуг, що і є предметом позовної заяви, про що правомірно зазначив господарський суд в оскаржуваному рішенні.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водопостачання визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць, плата за послуги повинна вноситися не пізніше 20-го числа місяця, що наступає за розрахунковим, а пункт 20 цих Правил встановлює, що плата вноситься на підставі платіжних документів до яких відносяться і рахунки позивача.

Також відповідно до п. З ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 р. N 1875-1У комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв. Відповідно до п. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, є правомірними висновки господарського суду про те, що зобов'язання відповідача по сплаті спожитих послуг за умови відсутності укладеного договору на теплопостачання, виникає на підставі дії законів, що перелічені вище.

Тобто, відсутність укладеного між сторонами договору не звільняє відповідача від сплати заборгованості за спожиту теплову енергію, на чому останній наполягає при поданні апеляційної скарги.

До того ж, відповідно до ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" та п. З ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок укладання договору покладено на споживача. Відповідно до ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Згідно з п. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець зобов'язаний забезпечувати вчасно та відповідної якості надання житлово-комунальних послуг.

Законодавством з надання послуг теплопостачання не передбачено право виконавця відключити споживача від мережі теплопостачання за не укладання договору. Тим більше відповідач ніяким чином не відмовлявся від отримання послуг теплопостачання і не висував, будь-яких претензій щодо якості цих послуг.

Судова колегія вважає також безпідставними посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що з моменту набуття ним права власності на квартиру № 50 в житловому будинку по вул. Ярославського, 17 в м. Охтирка він не користувався та не міг змоги користуватися цією квартирою, оскільки в ній проживали сторонні люди, що нібито звільняє його від обов’язку сплачувати комунальні послуги.

Як вже було зазначено вище, право власності на зазначену квартиру належить саме відповідачу.

Згідно зі ст. 327 ЦК України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Пунктом 4 ст. 319 ЦК України передбачено, що власність зобов'язує.

Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р. «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» зокрема передбачено обов’язок споживачів дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово- комунальних послуг, та оплачувати спожиті комунальні послуги.

Таким чином, факт не користування відповідачем спірною квартирою не звільняє останнього від обов’язку оплачувати комунальні послуги, надані йому, як власнику цієї квартири. До того ж, відповідач не надав до суду доказів звернення до позивача з приводу відключення його від систем водопостачання та теплопостачання.

Стосовно проживання сторонніх осіб в квартирі, то питання розпорядження своєю власністю належить виключно відповідачу, який його реалізує його в порядку, визначеному законом.

З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв’язку з вільним тлумаченням останнім окремих положень Закону.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням виконкому Охтирської міської ради від 29.09.2008 р. № 254 «Про погодження тарифів на теплову енергію для населення та бюджетних установ» затверджено тарифи на транспортування та постачання теплової енергії (централізованого опалення) (а. с. 73), на підставі чого позивачем нарахована заборгованість за період з 01.09.2008р. по 12.09.2011р. за спожиту відповідачем теплову енергію, яка складає 6 441 грн. 55 коп.

Таким чином, розмір заборгованості визначено позивачем згідно з діючими на той час тарифами, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

За таких обставин, висновки господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 6441,55 грн. боргу за спожиті послуги є законними та обґрунтованими, відповідне рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Охтирської міської ради, м. Охтирка залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 02.11.11 р. по справі № 5021/2260/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 20.12.2011 р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

судді Плахов О.В.

Шутенко І.А.