Постанова № 20117564, 19.12.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2011 р. Справа № 5021/2229/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Івакіна В.О. , суддя Камишева Л.М.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 14/20-261-11 від 04 жовтня 2011 року,

відповідача - Суханова Г.Є - директор, ОСОБА_2, за довіреністю б/н від 15 грудня 2011 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4994С/1-6) на рішення господарського суду Сумської області від 24 жовтня 2011 у справі № 5021/2229/2011

за позовом НАК "Украгролізинг" в особі Сумської філії НАК "Украгролізинг", м. Суми

до ТОВ сільськогосподарського підприємства "Агропартнер", м. Суми

про повернення майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 24 жовтня 2011 року у справі № 5021/2229/2011 (суддя Лиховид Б.І.) позов задоволено.

Зобовязано відповідача повернути позивачу міні АТС «Панасонік», інв. № 178, вартістю 2026,00 грн.; мобільний телефон «Нокіа», інв. № б/н, вартістю 1727,83 грн.; компютер «Пентіум», інв. № 213, вартістю 4845,96 грн.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне зясування господарським судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, на невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення господарського суду Сумської області від 24 жовтня 2011 року у справі № 5021/2229/2011 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення господарського суду першої інстанції таким, що прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 24 жовтня 2011 року у справі № 5021/2229/2011 залишити без змін.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, вислухавши представників позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Позивач - НАК "Украгролізинг" в особі Сумської філії НАК "Украгролізинг", звернувся до господарського суду Сумської області до ТОВ сільськогосподарського підприємства "Агропартнер" (відповідач) з позовом про повернення від відповідача майна, а саме: міні АТС «Панасонік», інв. № 178, вартістю 2026,00 грн.; мобільний телефон «Нокіа», інв. № б/н, вартістю 1727,83 грн.; компютер «Пентіум», інв. № 213, вартістю 4845,96 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 січня 2008 року між Сумською філією Національної акціонерної компанії «Украгролізинг»(замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством «Агропартнер»(виконавець) укладений договір зберігання № 01/01-08, відповідно до пункту 1.1 якого, виконавець (відповідач) зберігає майно, передане йому замовником (позивачем), і повертає це майно в цілості.

Згідно пункту 1.2. цього договору, зберігання майна регулюється даним договором, відносини, не врегульовані даним договором регулюються цивільним законодавством щодо зберігання.

В пункті 1.3 сторони передбачили, що перелік, вид, кількість, вартість, якість майна, яке передається на зберігання визначається актом приймання-передачі до даного договору.

Замовник передає на зберігання, а виконавець приймає майно першого на підставі акту приймання-передачі до даного договору (пункт 2.1.1 договору).

Факт передачі майна на зберігання підтверджується актами № 1 (62 одиниці) та № 2 (10 одиниць) від 10 січня 2008 року.

Умовами договору передбачено, що замовник витребує майно від виконавця через надання йому відповідної письмової вимоги. Виконавець протягом робочого дня, в день отримання вимоги про повернення майна зі зберігання, передає вказане майно повноважному представнику особи, вказаної у вимозі. Виконавець передає майно замовника повноважному представнику особи та оформляє передачу актом приймання-передачі (пункти 2.1.4 - 2.1.6 договору).

17 липня 2009 року відповідачем на адресу позивача направлена вимога № 40 з пропозицією погасити існуючу заборгованість та підписати додаткову угоду до договору оренди офісного приміщення та до договорів зберігання та зазначено, що у разі непідписання угоди відповідач вважає договір зберігання недійсним та знімає з себе відповідальність за збереження майна (а.с.48).

29 липня 2009 року позивач направив на адресу відповідача вимогу № 226 про повернення майна зі зберігання, що підтверджується описом вкладення до цінного листа від 29 липня 2009 року, поштовим касовим чеком № 3958 від 29.07.2009 року, повідомленням про вручення відповідачу рекомендованого поштового відправлення 03 серпня 2009 року (а.с.22-25).

Як вбачається з актів приймання-передачі № 3 та № 4 від 15 жовтня 2009 року відповідач повернув зі зберігання позивачу лише частину майна ( а.с.29-31).

У звязку з тим, що відповідачем було повернуто лише частину майна, позивач 18 листопада 2009 року направив відповідачу вимогу № 312 про повернення недостачі майна, яку, згідно додатка №3, становлять:

міні АТС Панасонік, інв. № 178, вартістю 2026,00 грн.;

мобільний телефон Нокіа, інв. № б/н, вартістю 1727,83 грн.;

компютер Пентіум, інв. № 213, вартістю 4845,96 грн.(а.с.32-34).

Надіслання вимоги підтверджується копією поштового касового чеку № 1390 від 18 листопада 2009 року (а.с.35).

Відповідач не визнав вимоги позивача, про що 27 січня 2010 року надіслав позивачу лист № 2 (а.с. 69). В листі, з посиланням на вимогу № 40 від 17 липня 2009 року, на пункт 2.3 договору зберігання № 11/09-08 від 15 вересня 2008 року, зазначено, що відповідач відмовився від зберігання майна і починаючи з 18 серпня 2009 року, не має зобовязань перед позивачем.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що виконавець вправі відмовитись від зберігання майна замовника, про що повідомляє останнього письмово рекомендованим листом.

У випадку відмови виконавця від зберігання замовник зобовязується протягом місяця взяти назад здане ним на збереження майно, а виконавець зобовязується протягом цього строку зберігати майно (пункт 2.3 договору).

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до статті 942 Цивільного кодексу України зберігач зобовязаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Частиною 1 статті 949 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Зважаючи на вищевикладене, відповідачем не виконані умови договору, частина майна, а саме: міні АТС Панасонік, інв. № 178, вартістю 2026,00 грн.; мобільний телефон Нокіа, інв. № б/н, вартістю 1727,83 грн.; компютер Пентіум, інв. № 213, вартістю 4845,96 грн. позивачу не повернуто.

Матеріалами справи підтверджуються неодноразові письмові звернення позивача з вимогою повернути решту майна, отже твердження відповідача про те, що будь-яких претензій з боку позивача щодо якості, комплектності, вартості, недостачі чи надлишку майна на адресу відповідача не надходило, є необґрунтованими.

Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).

Отже, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність вимог позивача та задовольнив позов.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивач прийняв зі зберігання майно на загальну суму 147034,95 грн., тобто майна повернуто відповідачем позивачу на 31418 грн. 89 коп. більше, ніж отримано, є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач зобовязаний передати майно Сумській філії Національної акціонерної компанії «Украгролізінг»повноважному її представнику та оформити передачу актом приймання-передачі, що передбачено пунктом 2.1.6. договору зберігання № 01/01-08.

Відповідач не надав належних доказів на підтвердження факту повернення майна, а саме акту приймання-передачі.

Безпідставним є також твердження апелянта про те, що ТОВ СП «Агропартнер»правомірно, відповідно до умов договору зберігання, відмовився від зобовязань про збереженню майна, що належить позивачу, починаючи з 17 липня 2009 року.

Так, відповідно до статті 942 Цивільного кодексу України, зберігач зобовязаний вжити усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобовязаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Пунктом 2.3. договору зберігання передбачено, що виконавець (відповідач) вправі відмовитись від зберігання майна замовника, про що останнього повідомляє рекомендованим листом.

Доказів щодо отримання позивачем листа саме про відмову від зберігання майна, матеріали справи не містять.

Разом з тим, 29 липня 2009 року позивачем була направлена вимога про повернення відповідачем майна, переданого йому на зберігання відповідно до договору зберігання.

Згідно частини 2 статті 938 Цивільного кодексу України, якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобовязаний зберігати річ до предявлення поклажедавцем вимоги про її повернення.

Отже, заявлені позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, а тому місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про їх задоволення.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, у звязку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Сумської області від 24 жовтня 2011 року у справі № 5021/2229/2011 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 24 жовтня 2011 року у справі № 5021/2229/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20 днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.

Повний текст постанови підписаний 21 грудня 2011 року.