Ухвала суду № 20116486, 20.12.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

20 грудня 2011 року справа № 5020-1857/2011

За позовомПрокурора Гагарінського району міста Севастополя

(99014, м.Севастополь, вул. П. Корчагіна, 16)

в інтересах Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради,

держави ідентифікаційний код 25750044

в особі(99011, м.Севастополь, вул. Луначарського, 5)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення 246183,01грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

прокурор (Прокурор Гагарінського району міста Севастополя) Почка А.А., прокурор відділу прокуратури міста Севастополя, посвідчення № 735 від 05.12.2011;

позивач (Фонд комунального майна СМР) ОСОБА_3 представник, довіреність б/н від 01.11.2011;

відповідач (ФОП ОСОБА_1) ОСОБА_4 представник, довіреність № 1130 від 19.12.2011.

ВСТАНОВИВ:

21.11.2011 Прокурор Гагарінського району міста Севастополя (далі прокурор) в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (далі позивач, Фонд комунального майна СМР) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі суд) із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач, ФОП ОСОБА_1) про стягнення 246183,01 грн, з яких: 220000,00 грн сума основного боргу, 26183,01 грн пеня за несвоєчасне внесення суми пайової участі за Договором про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури № 165ст/07 від 17.04.2007.

Водночас, у тексті позовної заяви міститься вимога про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно і грошові суми, що належать відповідачу /арк.с.3-4/.

Ухвалою від 23.11.2011 порушено провадження у справі № 5020-1857/2011 та у порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобовязано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору; розгляд справи призначено на 20.12.2011.

У судовому засіданні 20.12.2011 прокурор та представник позивача підтримали заяву про вжиття заходів до забезпечення позову та просили її задовольнити, зазначивши, що невжиття цих заходів може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Представник відповідача висловив заперечення проти вжиття заходів до забезпечення позову, посилаючись на їх безпідставність та відсутність належних і допустимих доказів в їх обґрунтування.

Розглянувши заяву прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову, дослідивши надані докази та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд дійшов висновку, що вимога прокурора про забезпечення позову не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або із своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Виходячи з приписів статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, головним завданням господарського судочинства є забезпечення ефективності захисту порушених чи оспорюваних прав і законних інтересів субєктів господарських відносин. Одним із засобів захисту та забезпечення поновлення порушених прав і законних інтересів є забезпечення позову, головною метою якого є гарантування можливості реалізації позовних вимог (можливість виконання рішення суду, а також сприяння збереженню певного існуючого стану відповідача до винесення судового рішення).

Відповідно до пунктів 2, 3 Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” №02-5/611 від 23.08.1994 (далі Розяснення №02-5/611), забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно із підпунктом 1.1 пункту 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики забезпечення позову” № 01-8/2776 від 12.12.2006 (далі Інформаційний лист № 01-8/2776), у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

?розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

?забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

?наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

?імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

?запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За змістом пункту 2 Інформаційного листа № 01-8/2776, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до пункту 6 Розяснення №02-5/611, обираючи, який саме засіб забезпечення позову слід застосовувати у тій чи іншій справі, господарський суд повинен виходити з такого.

У позовному провадженні при накладанні арешту на грошові суми відповідача слід обмежувати піддані арешту кошти розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене.

За позовами про визнання права власності або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуально визначене майно.

Натомість, обраний прокурором спосіб забезпечення позову (накладення арешту на майно та кошти відповідача) не є адекватним заявленій вимозі про стягнення 246183,01 грн.

Крім того, як зазначено у підпункті 1.1 пункту 1 Інформаційного листа № 01-8/2776, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована поданням належних та допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення та інші обставини.

В свою чергу, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими повязано вирішення питання про забезпечення позову.

Проте, ані прокурор, ані позивач не навели достатнього та належного обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову та не надали жодного доказу, який би підтверджував можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

До того ж, обраний прокурором вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту і на майно, і на кошти (одночасно), що належать відповідачу, суперечить абзацу другому частини першої статті 67 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, тобто альтернативно.

За викладених обставин, вимога прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Беручи до уваги вищезазначене, керуючись статтями 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви прокурора Гагарінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Суддя підпис В.О. Головко