Рішення № 20116406, 12.12.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" грудня 2011 р.Справа № 24/17-4532-2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛ-ТРАНСАВТО"; до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Інтерхім"

про визнання недійсним договору

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників:

Від позивача: не зявився;

Від відповідача: ОСОБА_1. на підставі довіреності від 01.09.2011р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛ - ТРАНСАВТО" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "ІНТЕРХІМ" про визнання договору (правочину) № УА10 від 01.06.2010р. Про дадання послуг по перевезенню вантажу» недійсним.

У судовому засіданні 12.12.2011р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд встановив:

01.06.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛ - ТРАНСАВТО" (Перевізник) та Товариства з додатковою відповідальністю "ІНТЕРХІМ" (Замовник) було укладено договір № УА10 „Про надання послуг по перевезенню вантажів” (Договір) на предмет надання послуг по перевезенню вантажів для Замовника, відповідно до умов зазначеного договору Перевізник був зобовязаний визначити кількість автомашин їх тип для здійснення перевозок вантажів в залежності від обєму та характеру перевозок та забезпечити подачу їх по всім пунктам завантаження. Подавати під завантаження відремонтовані автомашини, які придатні для перевезення даного вантажу та який відповідає санітарним вимогам. Приймати на себе відповідальність за зберігання на шляху всіх за даним договором вантажів, які перевозяться. Доставити наданий йому Замовником вантаж коротшим шляхом до пункту призначення та видати за попередньою домовленістю на отримання вантажу особі (вантажоотримувачу). Інформувати Замовника про затримку автотранспорту на шляху, його підставу, а також інших непередбачених обставинах, які є перепонами щодо своєчасної доставки вантажу.

У ході виконання всіх зазначених робіт за Договором Перевізник неухильно дотримувався його умов, про що свідчить остаточні акти приймання наданих послуг перевезення вантажів від 30.07.2010р., 31.08.2010р., 30.09.2010р., 29.10.2010р. підписані перевізником та надані на підпис Замовнику у двох примірниках.

За умовами п.п. 3.1. п. 3 Договору, по закінченню перевезення вантажів, які підлягають доставленню на адресу Замовника на підставі контрактів, вказаних у п. 1.3. даного Договору, сторони підписують остаточний акт приймання наданих послуг перевезення вантажів, який є підставою для проведення розрахунків.

Згідно вимог п.п. 3.2. п. 3 Договору, остаточний акт приймання наданих послуг перевезення вантажів підлягає оформленню сторонами у 7 денний термін з моменту доставки в адресу замовника останньої партії вантажу, яка визначена у відповідності з п. 1.3. Договору.

Відповідно до вимог п.п. 3.3. п. 3 Договору, у випадку дострокового припинення дії даного договору при фактичному здійснені часткової поставки вантажів остаточний акт приймання наданих послуг перевезення вантажів підписується сторонами виходячи з фактичного обєму перевезень.

За умовами п.п. 4.1. п. 4 Договору, Замовник здійснює оплату виконаних Перевізником послуг на розрахунковий рахунок Перевізника з передоплатою чи на протязі 10 банківських днів з моменту підписання сторонами остаточного акту приймання наданих послуг.

Так, за весь період виконання послуг Замовник здійснював оплату платіжними дорученнями: № 3513 від 01.07.2010р. на суму 1250 000 грн. в т.ч. ПДВ 208333,3 грн., № 4156 від 29.07.2010р. на суму 485000 грн. в т.ч. ПДВ 80833,33грн., № 4318 від 06.08.2010р. на суму 550000 грн. в т.ч. ПДВ 91666,67грн., № 4362 від 09.08.2010р. на суму 200000 грн. в т.ч. ПДВ 33 333,33грн., № 4381 від 10.08.2010р. на суму 600000 грн. в т.ч. ПДВ 100 000,00грн., № 4406 від 11.08.2010р. на суму 900000 грн. в т.ч. ПДВ 150000,00 грн., № 4448 від 13.08.2010р. на суму 750000 грн. в т.ч. ПДВ 125000,00грн., № 4474 від 16.08.2010р. на суму 500000 грн. в т.ч. ПДВ 83 333,33грн., № 4622 від 27.08.2010р. на суму 500000 грн. в т.ч. ПДВ 83333,33грн., № 4663 від 31.08.2010р. на суму 750000 грн. в т.ч. ПДВ 125 000,00грн., № 4683 від 01.09.2010р. на суму 300000 грн. в т.ч. ПДВ 50 000,00грн., № 5142 від 22.09.2010р. на суму 1300 000 грн. в т.ч. ПДВ 216666,67грн., № 5216 від 24.09.2010р. на суму 1 100000 грн. в т.ч. ПДВ 183 333,33грн., № 5275 від 28.09.2010р. на суму 1 350000 грн. в т.ч. ПДВ 225 000,00грн., № 5763 від 19.10.2010р. на суму 500000 грн. в т.ч. ПДВ 83 333,33грн., № 5811 від 20.10.2010р. на суму 500000 грн. в т.ч. ПДВ 83 333,33грн., № 5855 від 22.10.2010р. на суму 1 000000 грн. в т.ч. ПДВ 166 666,67грн., № 5885 від 25.10.2010р. на суму 500000 грн. в т.ч. ПДВ 83333,33 грн., № 5949 від 27.10.2010р. на суму 500000 грн. в т.ч. ПДВ 83333,33грн.

Однак, Замовник уникає від виконання своїх зобовязань передбачених п.п. 3.1., 3.2., п.3. Договору при тому Замовник не виконав зазначені вимоги Договору, та не підписав остаточні акти приймання наданих послуг перевезення вантажів при цьому взявши всі примірники таких Актів з підписом Перевізника, на питання останнього виконати зазначені вимоги Договору послався на його невиконання з боку Перевізника при тому, що раніше таких вимог не висував.

Підрядник листами від 20.09.2010р., 02.02.2010р., 15.05.2011р., звертався до Замовника з проханням виконати свої зобовязання передбачені зазначеними підпунктами Договору та у випадку їх виконання скласти остаточні Акти на загальну суму та з урахуванням всіх виконаних робіт сукупно з оплатою за їх здійснення, остаточно визначитися з таким обємом робіт щодо повного виконання всіма сторонами своїх зобовязань за Договором.

Замовник отримавши вказані листи ніяк не прореагував на вимоги викладені в них при тому навіть не вийшов на зв'язок чим уникає від виконання подальших зобовязань за Договором.

Своїми діями Замовник, як сторона за Договором, відмовляється надати згоду на конкретизацію або розширення змісту господарського зобов'язання в процесі його виконання.

На думку Позивача, Замовник не врахував, що відповідно до вимог п.п. 7.1 п. 7 Договору, дія останнього розповсюджується до 31.12.2011р.

За вимогами позову дії Замовника спрямовані на не бажання виконувати обовязкові умови Договору, що є його порушенням та в своїй основі тягне правові наслідки його недійсності за вимогами Закону.

Відповідно до вимог ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Замовник не враховує, що ст. 174 Господарського кодексу України визначено, що Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема - з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

Відповідно до вимог ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

- примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Замовник не враховує, що ст. 180 Господарського кодексу України, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до вимог ст. 16 Цивільного кодексу України, одним з способів захисту прав та інтересів судом є визнання правочину недійсним.

Згідно вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

На сьогоднішній момент Замовник свідомо уникає від визначення, сторонами за Договором, правових наслідків які обумовлені ним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На думку позивача, на даний момент невиконання вимог Замовником за Договором тягне за собою правові наслідки, які в своїй основі Підрядника вимушують наполягати на дійсності такого правочину на підставах, встановлених законом, вважаємо що такий правочин повинен бути визнаний судом недійсним.

Позивач вказує, що Відповідач свої зобов'язання щодо дотримання умов Договору не виконав, що підтверджується відсутністю підписаних належним чином остаточних актів приймання наданих послуг перевезення вантажів.

З урахуванням зазначеного Позивач просить суд визнати недійсним договор ( правочин) № УА10 від 01.06.2010р. „Про надання послуг по перевезенню вантажу” укладеного між ТДВ „Інтерхім” код за ЄДРПОУ 14325705 та ТОВ „Універсал Транс авто” код за ЄДРПОУ 36919211 про що ухвалити відповідне рішення.

У судових засіданнях Відповідач надав оригінали всіх первинних документів на підставі яких ведеться на підприємстві бухгалтерський, податковий обліки та обліки які мають грошовий вимірних повязані з виконанням даної угоди.

Так, з вказаних документів також було надано примірники остаточних актів приймання наданих послуг перевезення вантажів оформлені належним чином та підписані директором Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛ - ТРАНСАВТО" скріплені печаткою такого підприємства, від 30.07.2010р. на загальну суму 1735000, 00 грн. в т.ч. з ПДВ, від 31.08.2010р. на загальну суму 4750000, 00 грн. в т.ч. з ПДВ, від 30.09.2010р. на загальну суму 4050000, 00 грн. в т.ч. з ПДВ, від 29.10.2010р. на загальну суму 3000000, 00 грн. в т.ч. з ПДВ.

Вся сплата таких зобовязань була підтверджена платіжними дорученнями, які були надані як Відповідачем так і Позивачем до суду.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.204 Цивільного кодексу України договор укладений між сторонами по справі, як цивільно-правовий правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, та він не визнаний судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами має виконуватися належним чином.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, умови договору від 01.06.2010р. № УА10 «Про надання послуг по перевезенню вантажів»на предмет надання послуг по перевезенню вантажів, сторонами були виконані повністю, а фактичні обставини справи свідчать про реальність вчинення дій за вказаними зобовязаннями та відповідність останніх діючому законодавчу України, щодо реального настання всіх правових наслідків, що обумовлені таким Договором.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі, як такі що не є обґрунтованими, не підтвердженими належним доказами і наявними матеріалами справи.

Договор від 01.06.2010р. № УА10 „Про надання послуг по перевезенню вантажів” на предмет надання послуг по перевезенню вантажів є дійсним, законодавчо встановлені підстави щодо визнання його не дійсним відсутні.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Позивача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛ - ТРАНСАВТО" до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "ІНТЕРХІМ" про визнання договору (правочину) № УА10 від 01.06.2010р. Про дадання послуг по перевезенню вантажу» недійсним - відмовити у повному обсязі.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.Ю.Оборотова

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.12.2011р.