Рішення № 20114894, 09.11.2011, Юзівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Ворошиловський районний суд м. Донецька)

2-2986/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2011 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого –судді Орєхова О.І.,

при секретарі –Лисенко Л.В.,Фуковської Г.Л.,

за участю позивача –ОСОБА_1,

представника позивача –ОСОБА_2,

представника відповідача –ОСОБА_3,

третьої особи –ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_5», третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсними кредитного договору, договору застави та договору поруки, -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_5», третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсними кредитного договору, договору застави та договору поруки, посилаючись на наступні обставини.

25»квітня 2008 року між ЗАТ «Перший Український ОСОБА_5 банк»(надалі за текстом —Відповідач/ОСОБА_5), в особі керуючого відділенням № 6 філії ПУМБ в м. Донецьку ОСОБА_6, що діяв на підставі Положення про відділення (код ЄДРПОУ 24165705), довіреності від «22»березня 2007 року, посвідченої приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 і зареєстрованої в реєстрі № 1074, з однієї сторони, та ним громадянином України ОСОБА_1, був укладений кредитний договір № 6300482 від 25 квітня 2008 року (надалі за текстом - Кредитний договір), на підставі якого ОСОБА_5 зобов'язався надати йому - Позичальнику на умовах Кредитного договору грошові кошти (в безготівковій формі, шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника з подальшою конвертацією у гривню і зарахуванням на поточний рахунок Позичальника та проплатою на поточний рахунок Дилера) в сумі 23 939 (двадцять три тисячі дев'ятсот тридцять дев'ять) дол. США, що у гривневому еквіваленті по курсу банку станом на «25»квітня 2008 року (5.01 грн. за 1 долар США), становило 120 000 грн. 00 коп. на строк до «01»липня 2015 року.

Відповідно до п. 1.З. Кредитного договору Позичальник має сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 13.49 (тринадцять цілих та сорок дев'ять сотих)% річних, що нараховується щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360». У п. 3.2.1 Кредитного договору зазначено, що Позичальник зобов'язується щомісяця в термін не пізніше останнього робочого дня кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредиту у складі щомісячного платежу рівними частинами, розмір якого становить 290,34 (двісті дев'яносто доларів США 34 цента ) дол. США.

Зазначений Договір укладений сторонами з визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої Банком для будь-яких клієнтів-фізичних осіб. На час укладання Кредитного договору ним Банку була достовірно надана інформація про його фінансово-майновий стан та відповідно до умов надання кредитних коштів ним була надана довідка про отримання доходу в національній валюті України за шість місяців, що передували місяцю отримання кредиту.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 6300482 від 25 квітня 2008 року між ним та Банком згідно п. 6.1. цього договору було укладено договір застави ВКК № 925809 від 25 квітня 2008 року зареєстровано в реєстрі за № 1074, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8, відповідно до умов якого він передав Банку в заставу майно —автомобіль КІА CARENS 2.0 5МТ2 1268, загальна вартість якого на день прийняття автотранспортного засобу в заставу складала 127 940,00 гривень. Того ж дня було укладено договір поруки від 25 квітня 2008 року, де поручителем виступила ОСОБА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_1.

Вважає, що вказаний Кредитний договір має бути визнаний Судом недійсним з огляду на наступне:

Використання відповідачем долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом є внесенням в кредитний договір умови яка є дискримінаційною ( такою, що в супереч принципу добросовісності має наслідок істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду Позивача), що значно погіршує його становище, як споживача порівняно з Відповідачем - надавачем фінансових послуг в разі настання певних подій, що дає право для Позивача відповідно до п. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», вимагати визнання в цілому Кредитний договір недійсним.

Крім того, згідно п. 3.8 Постанови НБУ №168 у разі надання кредиту у іноземній валюті банки зобов'язані під час укладання кредитного договору попередити позичальника про те, що він несе валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором. Всупереч приписам закону Відповідач про валютні ризики його не попередив. На даний час Відповідачем фактично покладений на нього ризик подорожчання долара США, тобто він змушен нести ризики, які не передбачені умовами договору та закону. Крім цього Кредитний договір має бути визнаний недійсним у зв'язку з невідповідністю вимогам законодавства дій сторін щодо укладання та виконання спірного кредитного договору та на те, що відповідач, не зважаючи на порушення норм чинного законодавства України визначив розрахунки по кредитуванню в іноземній валюті без наявності в нього індивідуальної ліцензії.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК є оспорюваним. Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права, чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування. Також ст. 227 ЦК України встановлює, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідач, надавши йому кредит в доларах США порушив норми ст. 99 Конституції, Цивільного кодексу України, Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. З Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні, ст.ст. 6,7 Постанови ОСОБА_9 банку України № 200 від 30.05.2007 року «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України».

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами ОСОБА_9 банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Правовідносини, які виникають із кредитного договору, за суттю є зобов'язаннями, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язань.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України.

Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами ОСОБА_9 банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

У відповідності зі ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня, у зв'язку з чим грошове зобов'язання у договорі повинно бути виражене в національній валюті України. Дане положення в цілому кореспондується з ч. 1 ст. 192 ЦК України відповідно до якої законним платіжним засобом на території України є грошова одиниця України. Іноземна валюта, як засіб платежу зокрема за зобов'язаннями відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України може використовуватися в Україні лише у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Чинний Цивільний кодекс України розрізняє валюту зобов'язання та валюту виконання зобов'язання. Згідно зі ст. 524 ЦК України, зобов'язання повинно бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони за договором можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Відповідно до ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Але грошове зобов'язання, як кредитора, так і позичальника у вищевказаному Кредитному договорі не виражене в грошовій одиниці України - гривні, отже, у такому договорі не може бути визначений грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, з урахуванням приписів ст. 524 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про ОСОБА_9 банк України»гривня (банкноти та монети), як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів. Відповідно до ст. З Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»гривня, як грошова одиниця ( національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території Україні.

Крім того, згідно ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»банки мають право здійснювати банківські операції, у тому числі з валютними цінностями виключно на підставі ліцензій. Відповідно до п. 1 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»ОСОБА_9 банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Згідно до п. 1 ст. З Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 p. N 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який встановлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства - валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Відносини Позивача та Відповідача по Кредитному договору відповідно до норм ч.ч.1,2 ст. 533 Цивільного кодексу України є валютною операцією у розумінні п. 2 ст. і Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 p. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", який з урахуванням ст.ст. 4, 192 ЦК України є єдиним нормативно-правовим актом, який мас силу закону і застосовується у регулюванні правовідносини у валютній сфері.

У відповідності з підпунктами "а","в" та "є" п. 6.1. та п. 6.2. Постанови ОСОБА_9 банку України № 200 від 30.05.2007 р. «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України», фізичні особи -резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у наступних випадках:

-          сплати мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України;

-          сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами;

-          оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків.

Згідно з підпунктом 6.3. п. 6 зазначених Правил - фізичні особи, а також юридичні особи-резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу в разі оплати дипломатичним представництвам, консульським установам іноземних держав дозволів на в'їзд (вивіз) до цих країн фізичним особам, які виїжджають у приватних справах та в службові відрядження. Відповідно до підпункту 7.1. п. 7 зазначених Правил НБУ використання готівкової іноземної валюти на території України: резиденти - суб'єкти підприємницької діяльності можуть використовувати готівкову іноземну валюту як засіб платежу під час здійснення торгівлі та надання послуг за межами України:

-          на транспортних засобах, що їм належать (орендовані, зафрахтовані або ті, що формуються в Україні), у разі здійснення міжнародних пасажирських перевезень;

-          на міжнародних виставках (ярмарках), що проходять за кордоном, у разі реалізації товарів.

Згідно з п. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 p. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ОСОБА_9 банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Відповідно до п. 2,3 ст. 5 зазначеного Декрету генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання, а саме на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею іноземною валютою, з правом відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами -резидентами. Підпунктами "в","г" п. 4 ст. 5 Декрету встановлено, що для проведення резидентами валютних операцій, а саме надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує отримання індивідуальні ліцензії на здійснення разової валютної операції на період необхідний для здійснення такої операції. Згідно п. 5 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 p. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії. Тобто, використання фізичними особами - резидентами України готівкової іноземної валюти для повернення суми кредиту та здійснення інших платежів по ньому Правилами НБУ не передбачено.

Таким чином, використання готівкової іноземної валюти на території України дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії, яка надається виключно на підставі окремої постанови Правління ОСОБА_9 банку України.

Таким чином, використання відповідачем долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесенням в кредитний договір пункту, що значно погіршує його становище, як споживача порівняно з відповідачем (надавачем фінансових послуг) в разі настання певних подій, що дає право для позивача відповідно до пункту 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», за своїм вибором вимагати визнання в цілому кредитний договір недійсним. Крім цього, вбачається, що Кредитний договір в іноземній валюті (доларах США) укладений відповідачем без отримання останнім відповідної індивідуальної ліцензій для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, відповідно до ст. 227 ЦК України - є підставою для визнання вказаного договору недійсним.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України. Відповідно до ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Згідно ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують па момент відшкодування. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено Цивільним кодексом України.

Просив суд визнати недійсними кредитний договір № 6300482 від 25 квітня 2008 року укладений між ЗАТ «Перший Український ОСОБА_5 банк», в особі керуючого відділенням № 6 філії ПУМБ в м. Донецьку ОСОБА_6 та ОСОБА_1, визнати недійсними договір застави ВКК № 925809 від 25 квітня 2008 року зареєстровано в реєстрі за № 1074 укладений між ЗАТ «Перший Український ОСОБА_5 банк»в особі керуючого відділення № 6 філії ПУМБ в м. Донецьку ОСОБА_6 та ОСОБА_1 і посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8, визнати недійсними договір поруки № 6378632 від 25 квітня 2008 року укладений між ЗАТ «Перший Український ОСОБА_5 банк»в особі керуючого відділення № 6 в філії ПУМБ в м. Донецьку, ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_4. Звільнити з під застави легковий автомобіль марки КІА CARENS 2.0 5МТ2 1268 номер державної реєстрації АН3716СХ та припинити встановлене обтяження майнових прав ОСОБА_1 на транспортний засіб - легковий автомобіль марки КІА, модель CARENS 2.0 5МТ2 1268, 2008 року випуску, об'єм двигуна 1998 куб. см., колір -чорний, тип - ТЗ легковий універсал, номер кузову: KNEFG52128K181207, номер державної реєстрації АН3716СХ яке зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 154250 від 18 квітня 2008 року, стягнути з Відповідача ЗАТ «Перший Український ОСОБА_5 банк»в особі відділення № 6 філії ПУМБ в м. Донецьку (код ЄДРПОУ 24165705) на корпеть ОСОБА_1 20882,15 (двадцять тисяч вісімсот вісімдесят два) доларів США, що у гривневому еквіваленті по курсу ОСОБА_9 банку України станом на момент подання позовної заяви становить 166455,79 (сто шістдесят шість тисяч чотириста п'ятдесят п'ять " гривень сімдесят дев'ять копійок), сплачених ним за кредитним договором № 6300482 від 25 квітня 2008 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності, кожний окремо підтримали позовні вимоги, надали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3, яка діє на підставів довіреності в судовому засіданні запеерчувала проти позовних вимог позивача ОСОБА_1, просила суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вимоги позивача необгрунтовані, а з боку відповідача при укладанні договорів порушень не було.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала доводи позивача та просила суд позовні вимоги задовольнити.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, третю особу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

          Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

          Стаття 1048 частина 1 ЦК України передбачає право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір та порядок одержання яких встановлюється договором.

          Позичальник зобов’язаний, відповідно до ст. 1049 ЦК України, повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

          За кредитним договором, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

          Частиною 1 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Судом встановлені наступні обставини.

25»квітня 2008 року між ЗАТ «Перший Український ОСОБА_5 банк», в особі керуючого відділенням № 6 філії ПУМБ в м. Донецьку ОСОБА_6, що діяв на підставі Положення про відділення (код ЄДРПОУ 24165705), довіреності від «22»березня 2007 року, посвідченої приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 і зареєстрованої в реєстрі № 1074, з однієї сторони та ОСОБА_1, був укладений кредитний договір № 6300482 від 25 квітня 2008 року, на підставі якого ОСОБА_5 зобов'язався надати - Позичальнику на умовах Кредитного договору грошові кошти (в безготівковій формі, шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника з подальшою конвертацією у гривню і зарахуванням на поточний рахунок Позичальника та проплатою на поточний рахунок Дилера) в сумі 23 939 доларів США, що у гривневому еквіваленті по курсу банку станом на «25»квітня 2008 року (5.01 грн. за 1 долар США), становило 120 000 грн. 00 коп. на строк до «01»липня 2015 року.

Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору Позичальник має сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 13.49 % річних, що нараховується щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360».

У п. 3.2.1 Кредитного договору зазначено, що Позичальник зобов'язується щомісяця в термін не пізніше останнього робочого дня кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредиту у складі щомісячного платежу рівними частинами, розмір якого становить 290,34 доларів США.

Вказаний кредитний договір був прочитаний та підписаний сторонами.

Таким чином, своїми підписами сторони письмово підтвердили та закріпили те, що вони діяли свідомо, були вільні в укладенні договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 6300482 від 25 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та Банком ЗАТ «Перший Український ОСОБА_5 банк», в особі керуючого відділенням № 6 філії ПУМБ в м. Донецьку, згідно п. 6.1. цього договору було укладено договір застави ВКК № 925809 від 25 квітня 2008 року зареєстровано в реєстрі за № 1074, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8, відповідно до умов якого позивач передав Банку в заставу майно —автомобіль КІА CARENS 2.0 5МТ2 1268, загальна вартість якого на день прийняття автотранспортного засобу в заставу складала 127 940,00 гривень.

Того ж дня було укладено договір поруки від 25 квітня 2008 року, де поручителем виступила ОСОБА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_1.

Позивач ОСОБА_1 вважає кредитний договір № 6300482 від 25 квітня 2008 року недійсним, оскільки було укладено в іноземній валюті, що на його думку суперечить законодавству, крім того у банку була відсутні індивідуальна ліцензія, а також у зв»язку з чим, в свою чергу договори застави та поруки, які були укладені в забезпечення виконання кредитного договору є також недійсні.

Відповідно до ст. 626 ЦКУ договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а згідно ст.627 ЦКУ сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (свобода укладення договору). Позивачеві, на його заяву, було запропоновано укласти Кредитний договір на що він дав свою згоду та було підписано відповідну угоду.

У зв»язку з підписанням цього договору свідчить про те, що Позивачу всі умови даного Договору цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього.

Таким чином, з боку Відповідача були вчинені всі необхідні дії, які передбачені чинним законодавством, щодо роз'яснення умов кредитування та надання достовірної інформації Позивачу.

Посилання позивача не те, що відповідач не мав права без індивідуальної ліцензії укладати кредитні договори у іноземній валюті, суд не може погодитися та вважає, що такі твердження є хибними.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Законодавчими актами, що встановлюють право банку здійснювати операції в іноземній валюті, є: ЗУ «Про банки і банківську діяльність», Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ЗУ «Про ОСОБА_9 банк України». Зазначені нормативні акти визначають, що банк має право здійснювати свою діяльність на підставі виданої НБУ ліцензії.

Частина 3 ст.533 ЦК України визначає, що використання іноземної валюти на території України допускається у випадках, порядку та на умовах, визначених законом.

Діючим законодавством України встановлено право комерційних банків здійснювати кредитування в іноземній валюті. (Закон України «Про банки і банківську діяльність»).

Крім того, згідно з ч. 1 ст.47 вищевказаного Закону, кредитування - це операція з розміщення залучених коштів. Відповідно ч.6.ст.49 вказаного Закону, банк - Відповідач, не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки, що виплачується ним по депозитах (залучених коштах).

Порядок та правила використання іноземної валюти на території України на сьогоднішній день встановлені Декретом КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (надалі за текстом - «Декрет»), який має силу та статус закону.

Згідно ст. 2 Декрету резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції (в т.ч. операції, пов'язані з переходом права власності на іноземну валюту та зобов'язання, предметом яких є іноземна валюта) з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Статтею 5 Декрету передбачено, що ОСОБА_9 банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Відповідно до п.5.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління ОСОБА_9 банку України від 17 липня 2001 року N 275, наданий банку ОСОБА_9 банком України письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення банком валютних операцій згідно з Декретом.

Згідно п.2.3. вказаного вище Положення, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу ОСОБА_9 банку банки мають право здійснювати, в тому числі операції з валютними цінностями, зокрема залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Відповідно до ст. 47 та 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність", розміщення банком залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик також віднесено до кредитної операції.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ст. 208 та ст. 1055 Цивільного кодексу України та ст.55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником в письмовій формі.

Відповідно до ст. 5 Декрету, одержання ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції.

Відповідно до п.1.5. зазначеного Положення, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких ОСОБА_9 банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Щодо вимог підпункту "в" пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі - на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті. Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Усі ці пояснення та раз'яснення надані ОСОБА_9 Банком України в ОСОБА_8 №13-210/7871-22612 від 07.12.2009р. «Про правомірність укладання кредитних договорів в іноземній валюті»

Крім того встановлено, що ОСОБА_9 України своїм листом №28-313/2178 від 29.05.2001 року повідомив: «осуществление резидентами операций по получению или предоставлению кредитов в иностранной валюте не требует индивидуальной лицензии Национального банка Украины».

Встановлено, що на момент видачі кредиту позивачу, відповідачу НБУ були видані ліцензія, якою передбачено право на виконання банківських операцій, визначених ст.47 Закону "Про банки і банківську діяльність", в тому числі і розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та Дозвіл, яким передбачено право здійснення валютних операцій, в тому числі операції щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Вказані документи були чинні на момент укладання кредитного договору в іноземній валюті.

Відповідно до висновку Інституту держави і права ім. В.М. Корецького в 2006 році науково - правової експертизи щодо правових підстав надання кредитів в іноземній валюті, відповідно до якого «банки, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право на надання резидентам України кредитів в іноземній валюті».

Згідно п. 1.1 Статуту ПАТ «Перший Український ОСОБА_5» погодженного ОСОБА_9 Банком України 15 червня 2011 року є правонаступником всіх прав та зобов»язань ЗАТ «Перший Український ОСОБА_5».

Тому, ПАТ «Перший Український ОСОБА_5»мав та має достатні юридичні підстави та законне право укладати кредитні договори в іноземній валюті, а також право вимагати виконання позичальником кредитного договору в іноземній валюті та приймати таке виконання в іноземній валюті, як в сумі основного боргу так і процентів за користування кредитом, а позичальник зобов»язаний виконувати зобов»язання належним чином відповідно до умов договору, передбачені ст.526 ЦК України.

Крім того, згідно ст. 1056 ЦКУ позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з цим, зобов'язання має виконуватися належним чином (ст.526 ЦКУ). Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти зобов'язання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, (ст.527 ЦКУ).

Як визначає п. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Тобто, у даному випадку, наявність підписаного правочину свідчить про те, що обидва учасники бажали укласти правочин і що зовнішній вираз волі відповідає внутрішньому.

Таким чином, ПАТ «Перший Український ОСОБА_5»на законних підставах уклало з ОСОБА_1 кредитний договір в іноземній валюті та видало позивачу грошову суму у доларах США, цільове призначення, якого це придбання транспортного засобу, яка потім була конвертована у гривню, що передбачено п. 2.3.5 кредитного договору та перерахована ТОВ «Алекс Схід»на придбання автомобілю, тобто відповідач зробив все у відповідності до чинного законодавства.

А, посилання позивача на порушення з боку відповідача при укладанні кредитного договору є необґрунтованими та не ґрунтуються на законі.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 Леонідовоча до публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_5»про визнання недійсним кредитного договору, договору застави та поруки –відсутні.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені судові витрати при подачі позовної заяви.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 203, 526, 533, 554, 610, 626, 627, 629, 1048, 1049, 1054, 1056 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 3, 5, 15, 30, 60, 62, 88, 202, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, –

ВИРИШИВ:

          У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_5», третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсними кредитного договору, договору застави та договору поруки, - відмовити.

          Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

          Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя           О.І. Орєхов