Рішення № 20114519, 20.12.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" грудня 2011 р. Справа № 4/5007/30/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді Лозинської І. В.

за участю представників сторін:

- від позивача: ОСОБА_1. - заступник начальника РВ ФДМУ по Житомирській області, дов. від 05.01.2011р. вих. №03/15

- від відповідача: не з"явився

Розглянувши справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (м. Житомир) <В особі(назва) >

до Акціонерного товариства закритого типу "Житомирський комбінат будівельних матеріалів" (м. Житомир)

про стягнення збитків в розмірі 108,41 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 108,41грн. завданих збитків.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомлено, письмового відзиву суду не надано.

Господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 26.07.2010 р. РВ ФДМУ по Житомирській області (далі - позивач) була проведена перевірка утримання, зберігання та використання державного майна, яке при приватизації не увійшло до статутного капіталу, але залишилось на балансі АТЗТ "Житомирський комбінат будівельних матеріалів" (далі - відповідач), про що свідчить відповідний акт (а. с .5,6). Перевірка проводилась на виконання наказу ФДМУ від 16.12.2009 р. №1998 "Про забезпечення збереження контролю за використанням та реалізацією пропозицій інвентаризаційних комісій щодо державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але залишилися у них на балансі".

Приватизація підприємства проводилась відповідно до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" та декрету Кабінету Міністрів України № 57-93 від 20.05.1993 р. "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду".

Наказом позивача від 12.07.1994 р. № 8-ДП було прийнято рішення про приватизацію державного майна Житомирського орендного підприємства "Комбінат будівельних матеріалів" за адресою: м. Житомир, вул. Вітрука, 6 шляхом викупу організацією орендарів згідно умов договору оренди (а. с. 8).

Під час приватизації Житомирського орендного підприємства "Комбінат будівельних матеріалів", відповідно до наказу позивача від 30.05.1994 р. № 13, створено інвентаризаційну комісію з приватизації даного підприємства (а. с. 9).

Інвентаризація проводилась згідно з Положенням про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затвердженого постановою КМ України № 158 від 02.03.1993 р., відповідно до якої інвентаризації підлягає все майно державних підприємств, що приватизуються, а також майно державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, чи їх окремих структурних підрозділів, включаючи об'єкти невиробничого призначення, діючі об'єкти, об'єкти та предмети, що передані у прокат, оренду або перебувають на реконструкції, модернізації, консервації, у ремонті, запасі або резерві незалежно від технічного стану, а також зараховані чи не зараховані з різних причин на баланс.

Наказом позивача від 11.07.1994 р. №10 затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Житомирського орендного підприємства "Комбінат будівельних матеріалів" (а. с.10,11).

Згідно з актом оцінки вартість цілісного майнового комплексу зменшена на вартість майна: яке належить орендарю - 306211 тис. крб.; для якого встановлені пільги - 2412 тис. крб.; державного житлового фонду - 15 тис.крб.

Пунктом 42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої Постановою КМУ 08.09.1993 р. № 717, на підставі якої здійснювалась оцінка вартості майна підприємства, передбачені умови зміни вартості майна. Так, вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується на вартість майна для якого встановлено пільги. Відповідно до ст.3 Закону України "Про приватизацію державного майна", у редакції, що діяла на момент приватизації державного підприємства, не підлягають приватизації об'єкти державного земельного та житлового фондів, а також об'єкти соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Згідно з відомістю об'єктів соціально-побутового призначення, які перебувають на балансі Житомирського орендного підприємства "Комбінат будівельних матеріалів", на балансі відповідача значиться база відпочинку "Сонечко" 1988 р.в., залишковою вартістю 2412020 крб. (а. с. 12).

Отже, в процесі приватизації до статутного капіталу Житомирського орендного підприємства "Комбінат будівельних матеріалів" не увійшла база відпочинку "Сонечко", але залишилась на балансі товариства як об'єкт державної власності та обліковується у Реєстрі державного майна за державою в особі позивача.

Таким чином, база відпочинку "Сонечко" не увійшла до статутного капіталу відповідача та залишилась у нього на балансі та в користуванні як державне майно.

При цьому баланс підприємства є лише формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності підприємства. Тобто, незалежно від того на балансі якого підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності.

Тимчасовим Положенням про Фонд державного майна України, затвердженим Постановою ВР України від 07.07.1992 р. № 2558-ХІІ та Положенням про регіональне відділення ФДМУ, затвердженим Постановою КМ України від 15.06.1994 р. №412, передбачено, що ФДМУ, його регіональні відділення виступають органом управління щодо майна, яке в процесі приватизації не увійшло до статутних капіталів підприємств та залишилося у них на балансі, як об'єкти державної власності.

Згідно із пунктом 3 наказу ФДМУ та Міністерства економіки України від 19.05.1999р. №908/68 "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі", господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних капіталів у процесі приватизації, несуть відповідальність за збереження такого майна відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.1.4 Положення "Про управління державним майном яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на балансі" є такі способи управління державним майном: здійснення приватизації; передача майна в оренду; передача майна у комунальну власність; передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади; передача майна господарським товариствам на умовах схову.

За результатами проведеної позивачем 26.07.2010 р. перевірки встановлено, що на момент перевірки база відпочинку "Сонечко", яка розташована в Донецькій області, Першотравенський район, с. Урзуф відсутня.

Відповідно до чинного законодавства балансоутримувач несе відповідальність за втрату, нестачу або пошкодження державного майна, яке перебуває у нього на балансі, тому відповідач як балансоутримувач несе відповідальність за відсутність державного майна - бази відпочинку "Сонечко", яке перебуває у нього на балансі.

Так, відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України, власник права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової шкоди.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, і відшкодування збитків. А збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати, якби її право не було порушено (упущена вигода) ( ст.22 ЦК України ).

Відповідно до приписів ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В даному випадку відшкодуванню підлягають збитки, нанесені державі в зв'язку з незбереженням балансоутримувачем - відповідачем державного майна.

Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України, збитки - це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Розмір збитків визначено позивачем відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення матеріальних цінностей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 116 від 22.01.1996 р.; згідно з розрахунками позивача збитки складають 108,41 грн. (а. с. 4).

З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивач 31.05.2011 р. направив на адресу відповідача претензію від 30.05.2011 р. за № 03/1332 з вимогою в добровільному порядку сплатити збитки в розмірі 108,41 грн., яка залишена без відповіді та задоволення (а. с.13,14)

Таким чином, наявні достатні підстави для стягнення з відповідача збитків за шкоду, завдану державі незбереженням державного майна.

Стаття 33 ГПК України, встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач доказів справи збитків не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 8285 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу "Житомирський комбінат будівельних матеріалів" ( 10001, м. Житомир, вул. Вітрука, 6, ідентифікаційний код 00845559 ) на рахунок Державного бюджету України № 31117115700002, одержувач УДК у м. Житомирі, код 22062319, МФО 811039 - 108,41 грн. збитків.

3. Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу "Житомирський комбінат будівельних матеріалів" (10001, м. Житомир, вул. Вітрука, 6, ідентифікаційний код 00845559) в дохід Державного бюджету України - 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Лозинська І.В.

<Поле для текста >

<Текст >дата підписання рішення: 23.12.2011 р.

1 - в справу

2 - РВ ФДМУ по Житомирській області, 10008, м. Житомир, вул. 1 Травня, 20

3 - відповідачу ( а/к Вербилу Ю.В., АДРЕСА_1)

<Текст >