Рішення № 20114515, 22.12.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" грудня 2011 р.Справа № 20/5007/113/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гнисюка С.Д.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1. - довіреність від 04.08.2010р.

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м. Біла Церква)

до Приватного підприємства "Сім'я К" (м.Ружин, Житомирська область)

про стягнення 13537,52 грн.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до приватного підприємства "Сім'я К" про стягнення 13537,52 грн.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 01.11.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі № 20/5007/113/11, призначено судове засідання.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 01.12.2011р. розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 22.12.2011р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача посилався на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів №8 від 01.02.2011р. в частині оплати за фактично отриманий товар у встановлені договором строки. Крім того, надав для залучення до матеріалів справи акт звірки підписаний представниками обох сторін та їх підписи скріплені печатками, рахунок №ЧП0664 від 26.11.2010р., товаро-транспортну накладну від 26.11.2010р.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений, підтвердженням чого є підпис уповноваженого представника на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.25,43). Вимог ухвал господарського суду Житомирської області від 01.11.2011р. та від 01.12.2011р. не виконав.

Крім того, ухвалою господарського суду Житомирської області від 01.12.2011р. суд попереджав відповідача, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

На запитання суду щодо наявності додаткових доказів по справі, представник позивач зазначив, що додаткові докази відсутні. Крім того, просив суд розглянути спір за наявними у справі документами.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Враховуючи, що явка учасників судового процесу в судове засідання не визнавалася обовязковою, а також з врахуванням того, що строк розгляду позовної заяви майже сплинув (позовна заява надійшла до суду 31.10.2011р., відповідно до ст. 77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу) господарський суд Житомирської області визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд Житомирської області,

ВСТАНОВИВ:

01.02.2010р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі позивач, постачальник) та Приватним підприємством "Сім'я К" (далі відповідач, покупець) був укладений договір поставки нафтопродуктів №8 (далі договір) (а.с.12).

У відповідності до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч.1 ст.265 ГК України та ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2.1 договору, продавець передає покупцеві товар у кількості, що попередньо обумовлюється та вказується у видаткових накладних.

Продавець на кожну партію товару видає покупцеві документи: накладні, податкові накладні, документи що підтверджують якість товару, товарно-транспортні накладні та ін. (п. 2.2 договору).

Відвантаження товару здійснюється продавцем лише при наявності у покупця оригіналу належним чином оформленої довіреності на отримання товару (п. 2.3 договору).

Відповідно до п.2.4 договору, приймання-передача товару по кількості і якості, здійснюється на складі продавця в присутності представників сторін.

Ціна, кількість, асортимент кожної конкретної партії товару та порядок розрахунків відображається в рахунку-фактурі та накладній (п. 3.1 договору).

Згідно із п. 3.2 договору, покупець проводить повний розрахунок за отриманий товар протягом семи днів з моменту отримання товару.

Датою оплати, вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця.

В разі, якщо продавець поставляє товар самотужки і своїм транспортним засобом, то момент переходу права власності на товар наступає після передачі товару на склад покупця, про що ставиться відмітка в накладній на товар (п. 4.1 договору).

Пунктом 4.2 договору сторони узгодили, що у тому випадку, якщо покупець самотужки і своїм транспортним засобом вивозить товар зі складу продавця (самовивіз), то момент переходу права власності наступає після передачі товару покупцю, про що ставиться відмітка в накладній на товар.

Договір набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє до 04.12.2010р., а в частині взаєморозрахунків, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 7.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2010р. відповідачем на ім'я ОСОБА_3 було видано довіреність серії ЯОО №387236 на отримання від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 цінностей (оригінал довіреності було оглянуто в судовому засіданні 01.12.2011р. та її копія міститься в матеріалах справи (а.с.14)).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 32020,70грн. підтвердженням чого є накладна №ЧП0659 (оригінал накладної було оглянуто в судовому засіданні 01.12.2011р. та її копія міститься в матеріалах справи а.с.13) та товарно-транспортна накладна від 26.11.2011р. (оригінал якої міститься в матеріалах справи (а.с.49)).

Факт отримання товару відповідачем підтверджується, печаткою та підписом уповноваженої особи відповідача, яка діяла на підставі довіреності.

Для проведення відповідачем оплати за поставлений товар, позивачем було виписано відповідачу рахунок №ЧП0664 від 26.11.2010р. (а.с.48).

Відповідно до п. 3.2 договору відповідач повинен був здійснити оплату за отриманий товар до 03.12.2010р.

Матеріали справи містять докази часткових проплат за поставлений товар, зокрема, банківські виписки (а.с.15-18).

В зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором, на адресу відповідача позивачем було направлено лист вимогу про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції, пені та 3% річних в сумі 23110,06грн. з попередженням, що в іншому випадку будуть вжиті заходи по примусовому задоволенні вимог в судовому порядку (а.с.9).

Лист вимога відповідачем отримана 18.10.2011р., що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.10). Сторонами суду не надано доказів щодо відповіді або задоволення відповідачем вимог позивача. Крім того, представник позивача в судовому засіданні зазначив, що відповідач відповідь на лист вимогу не надавав, вимоги позивача залишилися незадоволеними.

З акту звірки взаємних розрахунків підписаного представниками обох сторін та їх підписи скріплені печатками вбачається, що станом на 05.12.2011р. відповідач заборгованість в сумі 11543,25грн. визнав (а.с.45-47).

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 11543,25грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами абзацу 2 ч.1 ст.193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ч.7 ст.193 ГК України та ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України та ч.2 ст.712 ЦК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Вивчивши викладені обставини та дослідивши всі наявні докази по справі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 11543,25грн. є доведеними матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за період з 03.12.2010р. по 03.06.2011р. в сумі 892,15грн.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 3 ст.254 ЦК України, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Пунктом 5.3 договору сторони узгодили, що у випадку затримки покупцем оплати за відвантажений товар, покупець сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із ст. 3 зазначеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що згідно умов п.3.2 договору останнім днем оплати за поставлений товар є 03.12.2010р., таким чином прострочення зобов'язання з боку відповідача наступило з 04.12.2010р.

Перевіривши розрахунок пені з урахуванням встановленого судом періоду та суми заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 892,15грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Законом передбачено право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних - це є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь інфляційних нарахувань за період з грудня 2010р. по вересень 2011р. в сумі 970,71грн. та 3% річних за період з 03.12.2010р. по 28.10.2011р. в сумі 311,41грн.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 311,19грн. за період з 04.12.2010р. по 28.10.2011р.

Крім того, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 762,24грн. за період з грудня 2010р. по вересень 2011р.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати на підставі статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд Житомирської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Сім'я К" (13601, Житомирська область, смт.Ружин, вул. Леніна, будинок 46, кв. 10, ідентифікаційний код 36083631) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 11543,25грн. (одинадцять тисяч п'ятсот сорок три гривні 25 коп.) - заборгованості, 311,19грн. (триста одинадцять гривень 19 коп.) - 3% річних, 762,24грн. (сімсот шістдесят дві гривні 24 коп.) - інфляційних нарахувань, 892,15грн. (вісімсот дев'яносто дві гривні 15 коп.) - пені, 135,09грн. (сто тридцять п'ять гривень 09 коп.) державного мита 235,50грн. (двісті тридцять п'ять гривень 50 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяГнисюк С.Д.

<Поле для текста >

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек. з пов.)

<Текст >