Рішення № 20114511, 22.12.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" грудня 2011 р.

Справа № 16/5007/141/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Провімі" (с.Жорниська Яворівського району Львівської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівська аграрна компанія" (с.Семенівка Бердичівського району Житомирської області)

про стягнення 25071,22 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 25071,22 грн., з яких 23618,00 грн. основного боргу за поставлену продукцію згідно договору купівлі-продажу № 049С від 22.07.11р., 721,06 грн. пені, 23,62 грн. інфляційних нарахувань, 708,54 грн. 3% річних.

Від позивача на адресу господарського суду надійшло клопотання від 07.12.11р. про розгляд справи за наявними в ній матеріалами без участі представника позивача.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Ухвала господарського суду, яка направлялась відповідачу за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві (с.Семенівка Бердичівського району Житомирської області), повернулася до суду з відміткою поштового зв'язку про те, що адресат за зазначеною адресою відсутній.

Попередня ухвала господарського суду, що направлялася відповідачу за вищезазначеною адресою, була отримана відповідачем, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.20).

Відповідно до ч.3 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.10р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до пункта 3.5.11 "Інструкції з діловодства в господарських судах України", затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.06р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 № 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Відповідно до п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, відповідач у справі був належним чином повідомлений судом за адресою, вказаною у позовній заяві, про час та місце судового розгляду справи, але своїм правом на участь в судовому розгляді справи не скористався.

Неявка відповідача належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання не перешкоджає розгляду справи.

У зв'язку з цим, господарський суд відповідно до ст.75 ГПК України, розглянув справу та прийняв рішення на підставі наявних у справі документів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 19.07.11р. ТОВ "Провімі" (далі-позивач) згідно видаткової накладної № 35000000005 відпустив ТОВ "Бердичівська аграрна компанія" (далі-відповідач) продукцію на суму 32618,00 грн. (а.с.11).

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, юридичні факти.

Таким чином, за фактом поставки позивачем відповідачу продукції, у останнього виникло зобов'язання щодо її оплати.

Посилання позивача у позовній заяві на те, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу № 042С від 22.07.11р. (а.с.8-10) є безпідставними, оскільки даний договір було укладено після відпуску позивачем продукції відповідачу згідно зазначеної видаткової накладної від 19.07.11р.

Згідно з ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно даних позивача, відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманої продукції виконав частково, в сумі 9000,00 грн. (а.с.12).

Оскільки відповідач не оплатив отриманий товар у повному обсязі, позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу № 966 від 11.10.11р. про сплату боргу в сумі 23618,00 грн. (а.с.13-16).

Вказану вимогу відповідач залишив без задоволення.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Таким чином, згідно даних позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка на момент вирішення спору становить 23618,00 грн., що підтверджується довідками позивача: від 29.11.11р., від 07.12.11р. (а.с.23,27), підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 27.10.11р. (а.с.22) та іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач позов не оспорив, доказів сплати боргу суду не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають частковому задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 23618,00 грн. боргу за поставлену продукцію згідно видаткової накладної від 19.07.11р. № 35000000005 та 17,47 грн. 3% річних.

В частині стягнення нарахованих сум пені, інфляційних нарахувань та решти суми 3% річних відмовити у зв'язку з безпідставністю заявлених вимог.

При цьому суд виходить з наступного.

Вимогу позивача в порядку ст.530 ЦК України, відповідач отримав 14.10.11р. (а.с.16), відповідно, повинен розрахуватись до 22.10.11р.

Оскільки відповідач розрахунків не здійснив, позивач мав право нарахувати 3% річних, починаючи з 23.10.11р. до 31.10.11р. (відбиток поштового штемпелю на конверті, яким направлені позовні матеріали до суду), тобто за 9 днів, що становить 17,47 грн.

Відповідно, інфляційний збиток за 9 днів нарахуванню не підлягає.

Враховуючи, що поставка товару відбулась на бездоговорній основі, пеня, відповідно до ч.1 ст.547 ЦК України, стягненню також не підлягає.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівська аграрна компанія", с.Семенівка Бердичівського району Житомирської області, ідентифікаційний код 34065922:

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Провімі", 81083, с.Жорниська Яворівського району Львівської області, Комплекс "Ямельня - 1", ідентифікаційний код 32730400 - 23618,00 грн. боргу за поставлену продукцію згідно видаткової накладної від 19.07.11р. № 35000000005, 17,47 грн. 3% річних, 236,35 грн. державного мита та 222,49 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 22.12.11р.

Суддя

Гансецький В.П.

< Поле для текста >

Друк: 3 прим.:

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек. з повід. про вруч.).

< Поле для текста >

< Текст >

< Текст >

< Текст >