Ухвала суду № 20090813, 13.12.2011, Апеляційний суд Сумської області

Справа №22-ц-1991/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Кондратенко

Код категорії 27 Суддя-доповідач - Таран

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2011 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Таран С. А.,

суддів - Попруги С. В., Смирнової Т. В.,

за участю секретаря - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 грудня 2010 року

у справі за позовом Закритого акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору,

ВСТАНОВИЛА:

Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 грудня 2010 р. позовні вимоги ЗАТ КБ «Приватбанк» задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 15 серпня 2007 р. № SUH6GA00000164 в сумі 146919,54 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Банком, з укладанням від імені відповідача ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру власності, а також наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Виселено ОСОБА_1 з жилого приміщення квартири АДРЕСА_1, скасувавши її реєстрацію за вказаною адресою в органах внутрішніх справ.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ «Приватбанк» понесені позивачем судові витрати, що становить: 1469,20 грн. судового збору, а також 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне зясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, просить зазначене заочне рішення скасувати і постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Вказує, що кредит нею погашався регулярно по березень 2011 р., включаючи сплату відсотків у повному розмірі. Зазначає, що розрахунок боргу здійснений виходячи із курсу долара США на 2009 р., хоча договір укладений в 2007 р., також, що звернення стягнення на предмет іпотеки можливе лише після закінчення строку дії кредитного договору в 2017 р., та доводить непредявлення до неї претензій з боку банку і відсутність в неї з малолітньою дитиною іншого житла.

Заслухавши пояснення апелянта ОСОБА_1, представника ЗАТ КБ «Приватбанк» , дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 15 серпня 2007 р. укладений кредитний договір за № SUH6GA00000164, згідно якого позичальнику ОСОБА_1 наданий кредит в сумі 22 000 доларів США на строк до 13 серпня 2017 р. зі сплатою 11,04 % відсотків річних.

Отримавши кредит, відповідач не виконує своїх зобов'язань відповідно до умов договору і станом на 29 січня 2009 р. утворилась заборгованість у сумі 19080,46 доларів США, яка складається з наступного:

§18518,69 доларів США - заборгованість за кредитом;

§506,29 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

§40,00 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

§15,48 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Всього в гривневому еквіваленті загальна сума заборгованості становить 146919,54 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 15 серпня 2007 р. уклали договір іпотеки, згідно умов якого позичальник надав в іпотеку кредитору належне їй на праві власності нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.

Правильно встановивши вказані обставини на підставі належним чином досліджених і оцінених доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог ЗАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором .

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання із порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник визнається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ч.2 ст. 1050 ЦК України зазначено, що якщо договором встановлено обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

У відповідності до ст. 1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обовязків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 7.2 кредитного договору від 15 серпня 2008 р. щомісяця позичальник повинен надавати банку кошти в сумі 317,69 доларів США як погашення заборгованості за даним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

Згідно розрахунку позивача відповідач неналежним чином не виконував кредитні зобовязання, станом на 18 грудня 2007 р. вбачається наявність прострочення сплати боргу, а починаючи з 16 квітня 2008 р. стабільне порушення ОСОБА_1 зобовязань щодо здійснення щомісячного погашення кредиту. В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердила наявність у неї заборгованості за кредитним договором у сумі 146 919, 54 грн. станом на 29.01.2009 року.

За таких обставин позивач на законних підставах застосував своє право вимагати дострокового повернення всій суми кредиту, й посилання апелянта на відсутність такого права банку до закінчення строку дії кредитного договору в 2017 р. колегія суддів вважає безпідставним.

Доводи апелянта стосовно застосування курсу іноземної валюти, який був встановлений на час укладення кредитного договору, а не на час звернення банку до суду, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, враховуючи, що згідно ст. 533 ЦК України якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно ч.1 ст. 33, ст. 40 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1..

Заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 грудня 2010 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -