Постанова № 20076452, 21.12.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2011 р. Справа № 5021/1340/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Вороні В.С.

за участю представників:

позивача не зявився;

відповідача - не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, Відкритого акціонерного товариства “Роменський завод автоматичних телефонних станцій”, в особі керуючого санацією Ховріна Ю.А. (вх.№4970С/1-28) на рішення господарського суду Сумської області від 19.10.2011 р. у справі

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Роменський завод автоматичних телефонних станцій”, в особі керуючого санацією Ховріна Ю.А., м. Суми

до фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Ромни, Сумської області

про розірвання договору, виселення з приміщення та стягнення 1461 грн. 60 коп.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовними вимогами про розірвання договору оренди майна №17 від 18.12.2003 р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством “Роменський завод автоматичних телефонних станцій” та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2; виселення ФОП ОСОБА_2 із приміщення цеху №4, площею 270 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1461 грн. 60 коп.; стягнення з відповідача на користь позивача 187,00 грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Сумської області від 19.10.2011 р. (суддя Зражевський Ю.О.) відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 19.10.2011 р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом безпідставно взято до уваги лист №4 від 26.01.2004 р. в підтвердження згоди на зарахування сум поліпшень орендованого майна в рахунок орендної плати, вважає, що згода від 26.01.2004 р. стосувалась саме того періода, та позивач повинен був постійно погоджувати з відповідачем зарахування здійснених поліпшень в рахунок орендної плати. Посилається на відсутність згоди наймодавця на здійснення поліпшень та помилкове посилання суду на статтю 601 Цивільного кодексу України.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу від 09.12.2011 р. (вх. №12067) просить рішення господарського суду Сумської області від 19.10.2011 р. залишити без змін. Зазначає, що господарський суд першої інстанції правильно встановив, що поліпшення орендованого приміщення було здійснено за згодою позивача листом №4 від 26.01.2004 р. та сума поліпшень, здійснених відповідачем, зарахована в рахунок орендної плати, оскільки вартість поліпшень значно перевищує суму орендної плати за договором. Вважає, що таке зарахування здійснюється відповідачем шляхом односторонньої заяви, як це передбачено статтею 601 Цивільного кодексу України. Розгляд справи просить здійснювати без участі відповідача та його представника у звязку із зайнятістю представника відповідача в іншому судовому засіданні.

В судове засідання 13.12.2011 р. представники сторін не зявились.

12.12.2011 р. (вх. №12145) позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без участі представника позивача.

Колегія суддів вважає, що незявлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, тому справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ “Роменський завод автоматичних телефонних станцій” (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди майна №17 від 18.12.2003р. строком до 18.12.2008 р. (а. с. 11).

Згідно умов договору ФОП ОСОБА_2 надано в строкове платне користування приміщення цеху №4, площею 270,00кв. м. (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 8.1 договору, майно повинно бути повернуто орендодавцю по закінченню терміну оренди за п. 4 даного договору у справному стані з урахуванням нормального зносу, що виник під час експлуатації.

З матеріалів справи вбачається, що орендар не повернув орендодавцю майно та продовжував їм користуватись.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 01.11.2010 р. по справі №354-15/10 про визнання банкрутом ВАТ “Роменський завод автоматичних телефонних станцій” призначено керуючим санацією боржника ВАТ “Роменський завод автоматичних телефонних станцій” арбітражного керуючого Ховріна Юрія Андрійовича.

Згідно протоколу № 32 проведення зборів комітету кредиторів у справі № 354-15/10 про банкрутство ВАТ “Роменський завод автоматичних телефонних станцій” від 08.02.2011 р. прийнято рішення доручити керуючому санацією укласти нові договори оренди на строк до кінця 2011 року. (а.с. 12-13).

На виконання вищевказаного рішення керуючим санацією Ховріним Ю.А. було направлено лист №111 від 17.02.2011 р., в якому з посиланням на державний пакет акцій в розмірі 86,03 % в статутному фонді ВАТ “Роменський завод автоматичних телефонних станцій”, звернувся до відповідача з пропозицією провести експертну оцінку орендованого приміщення за свій кошт, з метою проведення перерахунку орендної плати та укладання нового договору оренди строком до 2011 року. В іншому випадку в місячний строк, до 18.03.2011 р., звільнити орендоване приміщення. (а.с. 14).

ФОП ОСОБА_2 листом від 04.03.2011 р. відмовився від вищевказаної пропозиції, вважає строк договору поновленим, посилаючись на ст. 764 Цивільного кодексу України. Зокрема зазначив, що будь-яких заперечень щодо припинення вказаного договору оренди в порядку та строки встановлені цим договором з боку керівництва ВАТ “Роменський завод автоматичних телефонних станцій” не надано. (а.с. 16).

Чинним законодавством, а саме ст. 764 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Матеріали справи не містять доказів в підтвердження наявності такої вимоги з боку позивача. Таким чином, договір оренди був продовженим на новий пятирічний строк до 18.12.2013 р. Тобто договір оренди майна №17 від 18.12.2003 р. є діючим.

Частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).

В матеріалах справи відсутні документи в підтвердження досягнення сторонами такої згоди, а також відсутні докази щодо предявлення вимоги позивача щодо розірвання договору оренди в звязку з істотним порушенням договору відповідачем або в будь-яких інших випадках, встановлених договором або законом.

Враховуючи наведене та те, що спірний договір не припинив свою дію, вимоги позивача (лист №111 від 17.02.2011 р.) щодо укладення нового договору оренди або звільнення орендованого приміщення є безпідставними.

Позивач в апеляційній скарзі, посилається на приписи ст. 782 Цивільного кодексу України, якою встановлюється право наймодавця відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Частиною другою вищевказаної статті передбачено, що у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач повідомлення про відмову від договору на підставі невиконання відповідачем договірних зобовязань, а саме несплати орендної плати за користування приміщенням, не направляв. Таким чином, твердження, викладені в апеляційній скарзі щодо розірвання договору в розумінні статті 782 Цивільного кодексу України не знайшли свого документального підтвердження, тому не можуть вважатись доведеними та враховуватись колегією суддів при розгляді апеляційної скарги.

Згідно статті 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обовязок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Вказані підстави для розірвання договору в даних спірних правовідносинах відсутні. Інших додаткових підстав для розірвання договору найму на вимогу наймодавця чинним законодавством не передбачено.

Враховуючи викладене, спірний договір оренди був продовженим до 18.12.2013 р. та розірванню в односторонньому порядку не підлягає згідно з умовами договору (п. 10.1 договору).

За таких обставин колегія суддів вбачає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ВАТ “Роменський завод автоматичних телефонних станцій” в частині розірвання договору оренди майна №17 від 18.12.2003 р. та виселення ФОП ОСОБА_2 з приміщення цеху №4, площею 270 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 1461 грн. 60 коп. з огляду на наступне.

Орендна плата, згідно п. 5.1 договору встановлюється в розмірі 40,60 грн. на місяць. Орендна плата сплачується у готівковому або безготівковому порядку не пізніше 25 числа кожного місяця (п. 5.2 договору).

Позивач - ВАТ “Роменський завод автоматичних телефонних станцій” просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 1461,60 грн., яка нарахована з червня 2008 року по 01.06.2011 р.

Відповідно до п. 7.2 договору орендар має право: обладнати обєкт, що орендується, на власний розсуд; упорядкувати територію, прилеглу до обєкта, що орендується, на власний розсуд; здавати обєкт, що орендується, в суборенду; здійснювати поліпшення обєкта, що орендується. При припиненні дії договору відокремлювані поліпшення передаються у власність орендаря, а вартість невідокремлюваних компенсується орендодавцем за ціною, що склалась на час компенсації.

В 2004 році сторони узгодили можливість здійснення заліку орендної плати на компенсацію витрат по створенню покращень орендованого приміщення, що підтверджується листом №4 від 26.01.2004 р. та угодою про залік взаємних вимог від 28.12.2006 р. (а.с. 27-28). Однак, вказані документи можуть бути прийняті як належні докази відсутності заборгованості з орендної плати тільки на час їх укладення.

Посилання суду першої інстанції на залік взаємних вимог листами №5 від 17.12.2008 р., №1 від 25.03.2009 р., №2 від 15.07.2009 р., №3 від 20.10.2009 р., б/н від 11.01.2010 р., б/н від 02.04.2010р., б/н від 02.07.2010 р., б/н від 18.11.2010 р., б/н від 21.01.2011 р., б/н від 29.04.2011 р., б/н від 29.06.2011 р. (а.с. 29-39), з посиланням на приписи ст. 601 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобовязання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного.

З огляду на вищезазначені листи не можливо встановити розмір зустрічних вимог та, яким чином відповідачем були нараховані вказані в листах суми вартості виконаного ремонту орендованого приміщення. В матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі виконаних ремонтних робіт або будь-які інші документи в підтвердження здійснення ремонту (поліпшення) орендованого приміщення його вартості.

Кошторис на ремонт орендованого приміщення (а.с. 24-26) не підтверджує факт виконання робіт та не може бути належним доказом виконаних поліпшень, оскільки з цього документа не можливо встановити коли та ким він був погоджений та коли виконувались роботи. Таким чином, матеріалами справи не підтверджено наявність та вартість невідокремлених поліпшень та існування зустрічних вимог на час звернення позивача з позовом. В звязку з чим не можна вважати припиненим зобовязання в розумінні статті 601 Цивільного кодексу України.

Пунктом 7.2 спірного договору, передбачено, що вартість невідокремлюваних робіт компенсується орендодавцем за ціною, що склалась на час компенсації при умові припинення договору.

З матеріалів справи не можливо зясувати чи є здійсненні орендарем поліпшення відокремлюваними або невідокремлюваними. На момент розгляду справи спірний договір є діючим, а ціна на час компенсації орендарем не визначена.

З огляду на наведене, суд першої інстанції при винесенні рішення помилково застосував приписи ст. 601 Цивільного кодексу України та відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1461,60 грн. заборгованості по орендній платі.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення від 19.10.2011 р. по справі №5021/1340/2011 господарський суд Сумської області в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 1461,60 грн. заборгованості з орендної плати, неповно зясував обставини, що мають значення для справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, в звязку з чим апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню.

Керуючись статтями 99, 101, 102 п. 2 статті 103, п. п. 1, 3, 4 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 19.10.2011 р. по справі №5021/1340/2011 скасувати в частині відмови у стягненні з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства “Роменський завод автоматичних телефонних станцій”, заборгованості в розмірі 1461,60 грн.

В цій частині прийняти нове рішення.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства “Роменський завод автоматичних телефонних станцій” (код 14003002) заборгованість в розмірі 1461,60 грн.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства “Роменський завод автоматичних телефонних станцій” (код 14003002) 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 19.10.2011 р. по справі №5021/1340/2011 залишити без змін.

Господарському суду Сумської області на виконання постанови видати наказ.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Медуниця О.Є.

Повний текст постанови по справі № 5021/1340/2011 складено та підписано 19.12.2011 р.