Постанова № 20076408, 20.12.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«13»грудня 2011 р. Справа №5023/6513/11

Колегія суддів у складі:головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Козікові І.В.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, за довіреністю №128/10 від 23.12.2010 року;

відповідача ОСОБА_2., за довіреністю б/н від 01.09.2011 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ (вх.№4536Х/2-8) на рішення господарського суду Харківської області від 30.05.2011 року у справі №5023/6513/11 (н.р. 33/190-10),

за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ,

до Харківського обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури території», м.Харків,

про стягнення 21061671,92 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач у серпні 2010 року звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою (т. 1 а.с. 2-5), в якій просив стягнути з відповідача на свою користь 21061671,92 грн. заборгованості (16708465,02 грн. сума основного боргу, 1644530,67 грн. пеня, 2032934,85 грн. інфляційні витрати та 675741,38 грн. сума 3% річних), 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.05.2011 року у справі №5023/6513/11 (н.р. 33/190-10) (суддя Кононова О.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 16708465,02 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 20229,44 грн. витрат по сплаті державного мита та 184,22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з позивача на користь відповідача 2670,42 грн. витрат на проведення судово-економічної експертизи. В частині заявлених до стягнення сум пені у розмірі 2032934,85 грн. та 3% річних у розмірі 675741,38 грн. залишено позов без розгляду (т. 3 а.с. 61-65).

Позивач з рішенням місцевого господарського суду від 30.05.2011 року не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (з урахуванням додаткового обґрунтування, викладеного в доповненні до апеляційної скарги, яке було подано через канцелярію суду 24.06.2011 року за вх.№6353), в якій просив:

- скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 30.05.2011 року в частині залишення позову без розгляду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних задовольнити в повному обсязі;

- відшкодувати за рахунок відповідача витрати, повязані зі сплатою державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Позивач вказує, що рішення в оскаржуваній частині прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. При цьому, апелянт посилається на порушення ст.ст. 525, 526, 530, 599, 625 Цивільного кодексу України та ст. ст. 4-7, 34, 43, 77, 79, 81, 84 Господарського процесуального кодексу України. У доповненнях до апеляційної скарги позивач зазначив, що господарський суд Харківської області, приймаючи рішення по справі щодо залишення позову без розгляду в частині стягнення пені, інфляційних та 3% річних, ухилився, на думку позивача, від покладеної на нього функції здійснення правосуддя та порушив норми процесуального права, а саме, ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.06.2011 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду.

За результатами апеляційного провадження, 26.07.2011 року прийнято постанову, якою апеляційну скаргу ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»задоволено частково. Рішення господарського суду Харківської області від 30 травня 2011 року по справі №33/190-10 в частині залишення позову без розгляду скасовано та в цій частині передано справу №33/190-10 на розгляд до господарського суду Харківської області.

Відповідач з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2011 року не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, яка була прийнята до провадження та призначена до розгляду.

06.10.2011 року Вищий господарський суд України прийняв постанову, якою касаційну скаргу Харківського обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури території»задовольнив частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2011 року у справі №5023/6513 (н.р. 33/190-10) скасував та справу направив на розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 року апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»прийнято до провадження та призначено до розгляду.

03.11.2011 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№10719), в якому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким припинити провадження у справі у звязку із відсутністю предмету спору.

Розгляд справи 10.11.2011 року було відкладено для забезпечення повного, всебічного, обєктивного розгляду апеляційної скарги.

08.12.2011 року в судовому засіданні оголошувалась перерва до 13.12.2011 року для надання можливості сторонам провести розрахунки зарахування зустрічних однорідних вимог.

До початку судового засідання 13.12.2011 року відповідач надав через канцелярію суду уточнений розрахунок інфляційних та 3% річних

Після оголошеної перерви, засідання суду 13.12.2011 року продовжено.

В судовому засіданні 13.12.2011 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі. Представник відповідача оголосив свою позицію по справі та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Частиною 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

29.09.2008 року між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»(постачальник) та Харківським обласним комунальним підприємством «Дирекція розвитку інфраструктури території»(покупець) укладено договір №06/08-1851БО-32 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання (т.1, а.с. 12-17).

Згідно пункту 1.1 вказаного договору постачальник зобовязався передати у власність покупцю природний газ за наявності його обсягів, а покупець зобовязався прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору.

26.11.2008 року, 30,01.2009 року, 28.04.2009 року, 30.04.2009 року між сторонами укладались додаткові угоди, які врегульовували питання щодо вартості, обсягів поставленого газу та тарифів (т.1, а.с. 18-24).

У відповідності до п. 6.1 договору №06/08-1851БО-32 від 29.09.2008 року (вказаний пункт не змінювався) сторони узгодили, що оплата за постачання природного газу проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця, подальші оплати проводяться плановим платежем по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу здійснюються на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобовязання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязок.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, зазначені обставини справи з урахуванням приписів чинного законодавства дають суду правові підстави дійти висновку про те, що позивач свої зобовязання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору передав відповідачу природний газ протягом листопада 2008 року - квітня 2009 року на загальну суму 23367272,69 грн., що підтверджено актами приймання-передачі природного газу, належним чином засвідчені копії яких залучені до матеріалів справи. Але відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання, відмовився від виконання обов'язків, покладених на нього умовами договору в частині своєчасної та належної оплати, лише частково оплатив надані позивачем послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати за договором постачання природного газу за період з листопада 2008 року - квітня 2009 року в сумі 16708465,02 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.10.2010 року по справі було призначена судово-економічна експертиза, на вирішення якої поставлене запитання: Чи підтверджується документально сума основного боргу у розмірі 16708465,02 грн. визначена позивачем станом на 04.08.2010 року за договором постачання природного газу №06/08-1851БО-32 від 29.09.2008 року?

Згідно висновку судово-економічної експертизи №8906 від 11.05.2011 року, експертом зроблено висновок, що в обсязі наданих документів, за договором постачання природного газу №06/08-1851 БО-32 від 29.09.2008 документально підтверджується сума заборгованості ХОКП «Дирекція розвитку інфраструктури території»перед ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»станом на 29.07.2010 року у розмірі 16708465,02 грн.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, зазначені обставини справи з урахуванням приписів чинного законодавства дають суду правові підстави дійти висновку про те, що відповідачем неналежно виконані зобовязання за договором №06/08-1851БО-32 від 29.09.2008 року, в звязку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 16708465,02 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивач в позовній заяві просив суд стягнути пеню у розмірі 1644530,67 грн., нараховану за період з 29.01.2010 року по 29.07.2010 року.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області від 12.02.2010 року по справі №58/94-09 з відповідача стягнуто на користь позивача заборгованість по платежах за спірним договором у розмірі 463327,51 грн., з яких 248425,59 грн. - інфляційні витрати, 23813,44 грн. - три відсотки річних та 191088,48 грн. пеня. Вказані суми платежів були нараховані на суму основної заборгованості, яка виникла у відповідача за отриманий газ в період з листопада 2008 року по грудень 2008 року.

Щодо правомірності розрахунку пені, інфляційних витратах та трьох відсотках річних за період з листопада 2008 року по квітень 2009 року, судом по справі було призначено судово-економічну експертизу, на вирішення якої поставлене наступне запитання: «Чи правильно здійснені нарахування пені, 3% річних та інфляційних збитків?»

Згідно висновку судово-економічної експертизи №8906 від 11.05.2011 року, експертом зроблено висновок, що в обсязі наданих документів і проведених розрахунків, враховуючи неможливість встановлення підстав та термінів проведення розрахунків штрафних санкцій (пені, 3% річних та інфляційних збитків) відносно рішення від 12.02.2010 року господарського суду Харківської області за позовом ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»до ХОКП «Дирекція розвитку інфраструктури території»судовому експерту - економісту не надається можливим встановити правильність здійснення нарахування пені, 3% річних та інфляційних збитків.

Таким чином, суд першої інстанції в частині заявлених до стягнення сум пені у розмірі 1644530,67 грн., інфляційних витрат у розмірі 2032934,85 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 675741,38 грн. залишити позов без розгляду.

Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується.

Крім того, Вищий господарський суд України у постанові від 06.10.2011 року по справі №5023/6513/11 (н.р. 33/190-10) вказав, якщо у процесі перегляду справи апеляційним господарським судом буде встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи процесуальний акт, неправомірно відмовив у задоволенні частини позовних вимог, або припинив провадження чи залишив без розгляду позов у певній частині, або ж не розглянув одну чи кілька заявлених вимог, у тому числі в зв'язку з неправомірною відмовою в прийнятті зустрічної позовної заяви, суд апеляційної інстанції повинен самостійно усунути відповідне порушення.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору №06/08-1851БО-32 від 29.09.2008 року передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору, покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі даного пункту договору позивачем зроблений розрахунок пені, відповідно до якого сума нарахованої пені складає 1644530,67 грн. Під час розгляду апеляційної скарги сторонами також було надано розрахунок пені, який підтверджував розрахунок наданий у позовній заяві. Крім того, відповідач в судовому засіданні не заперечував проти суми нарахованої пені у розмірі 1644530,67 грн.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 2 статті 343 Господарського кодексу України врегульовано, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем обґрунтовано нарахована відповідачу пеня у розмірі 0,5%. За період з 29.01.2010 року по 29.07.2010 року з урахуванням вимог законодавства і станом на час розгляду справи пеня складає 1644530,67 грн., а отже позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції це додаткова сума яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобовязань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів в наслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути заборгованість з урахуванням цього індексу повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми.

Відповідачем до Харківського апеляційного господарського суду надано розрахунки інфляційних втрат 1758789,07 грн. та 3% річних 645337,07 грн.

Вказаний розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами та проти нього не заперечує позивач. Отже, колегія суддів вважає, що нараховані суми інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення господарським судом Харківської області від 30.05.2011 року по справі №5023/6513/11 судом було неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду Харківської області від 30.05.2011 року підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при відмові в позові - покладаються на позивача, а при задоволенні позову - на відповідача. У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, ч. 1 ст. 103, ст.ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.05.2011 року у справі №5023/6513/11 (н.р. 33/190-10) в частині залишення позову без розгляду щодо заявлених до стягнення сум пені у розмірі 1644530,67 грн., інфляційних витрат у розмірі 2032934,85 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 675741,38 грн. скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з Харківського обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури території»(адреса: 61022, м.Харків, Держпром, 3 під., 5-й поверх, п/р 260023011273 в Першій Харківській філії АКБ «Базис», МФО 351599, код ЄДРПОУ 03361721) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (адреса: 04116, м.Київ, вул. Шолуденка, 1, р. №26008301970 в ВАТ «Ощадбанк», м.Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) 1644530,67 грн. пені, 1758789,07 грн. інфляційних втрат, 645337,07 грн. 3% річних та витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 12750,00 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 30.05.2011 року у справі №5023/6513/11 (н.р. 33/190-10) залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Хачатрян В.С.

Повний текст постанови складено 19 грудня 2011 року.