Постанова № 20076398, 20.12.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 р. Справа № 5023/6270/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Пелипенко Н.М.., суддя Терещенко О.І.

при секретарі Вороні В.С.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 за дорученням №08-11/105/2-11 від 10.01.2011 року

1-го відповідача не зявився

2-го відповідача - ОСОБА_2. за дорученням №01-62юр/28 від 04.01.2011 року, Семенко О.В. за дорученням №01-62юр/350 від 17.01.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 2-го відповідача (вх.№ 4333Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 23 серпня 2011 року у справі

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до 1. Закритого акціонерного товариства "Теплоелектроцентраль-3", м. Харків

2. Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків

про визнання недійсним договору та визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 23 серпня 2011 року (суддя Шатерніков М.І.) поновлено строк позовної давності. Визнано право комунальної власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради на нежитлові приміщення виробничо-побутового корпусу 1-го поверху №№ 13-29, загальною площею 730,4 кв.м., що розташовані у літ. "А-2", та будівлю розчинно-бетонного вузла (РБУ) літ. "Г-1", загальною площею 115,8 кв.м., які зареєстровані за адресою: м.Харків, вул.Енергетична, 3. Визнано Договір купівлі-продажу нежитлових будівель № 257/159, укладений 26.03.2002р. між Акціонерною компанією "Харківобленерго" та Закритим акціонерним товариством "Теплоелектроцентраль-3" недійсним. Стягнено з Закритого акціонерного товариства "Теплоелектроцентраль-3" на користь Харківської міської ради 85,00 грн. витрат з оплати державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнено з Акціонерної компанії "Харківобленерго" 85,00 грн. витрат з оплати державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2-й відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 23 серпня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Харківській міській раді у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом були порушені норми матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 20, 21 Закону України «Про власність», ст.ст. 16, 267 Цивільного кодексу України, ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 1, 24, 53 ГПК України.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що оскаржене рішення є законним, обґрунтованим та постановленим із правильним застосуванням матеріального та процесуального права. На цій підставі просить рішення господарського суду Харківської області від 23 серпня 2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує на те, що відсутні підстави набуття права власності на спірні нежитлові приміщення у АК «Харківобленерго», оскільки в матеріалах справи відсутнє розпорядження «Харківенергоспецремонт»№112 від 19.10.1998 року, на яке посилається 2-й відповідач та інші докази передачі спірного майна. Також зазначає, що Харківська міська рада є належним власником спірного майна, а відплатний договір, за яким дане майно придбане у особи яка не мала права його відчужувати, є недійсним.

1-й відповідач у судові засідання 22 листопада та 06 грудня 2011 року не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є зворотнє повідомлення про вручення ухвали суду.

Приймаючи до уваги належне повідомлення 1-го відповідача про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст. 75 ГПК України без участі вказаного представника за наявними в матеріалах справи документами.

10.11.2011 року 2-й відповідач подав клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідачів Фонд державного майна України та Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

В обґрунтування необхідності залучення до участі у справі вказаних осіб 2-й відповідач посилається на те, що позовні вимоги у справі стосуються майна, отриманого АК “Харківобленерго” в процесі корпоратизації на підставі наказу Міністерства палива та енергетики України від 25.11.2001 року із державної власності.

Колегія суддів вважає, що Фонд державного майна України не має відношення до правочину, який оскаржується у цій справі, з огляду на його повноваження, визначені Тимчасовим положенням про Фонд державного майна України, затвердженим Постановою Верховної Ради України № 2558 від 07.06.1992 року.

Посилання 2-го відповідача на те, що в разі визнання договору купівлі-продажу недійсним Міністерство енергетики та вугільної промисловості України вимушене буде вчиняти дії, які нанесуть шкоди майновим інтересам держави, є безпідставним, оскільки визнання договору недійсним не тягне за собою жодних наслідків, крім наслідків, пов'язаних із його недійсністю. Необхідність участі Міністерства енергетики та вугільної промисловості у справі не вбачається необхідною, оскільки для встановлення обставин у справі, достатньо долучених до матеріалів справи письмових доказів.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що клопотання 2-го відповідача не підлягає задоволенню.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши доводи представників позивача та 2-го відповідача, колегія суддів встановила наступне.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати право комунальної власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради на нежитлові приміщення виробничо-побутового корпусу 1-го поверху №№ 13-29, загальною площею 730,4 кв.м., що розташовані у літ. "А-2", та будівлю розчинно-бетонного вузла (РБУ) літ. "Г-1", загальною площею 115,8 кв.м., які зареєстровані за адресою: м.Харків, вул.Енергетична, 3.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Згідно зі ст. 4 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв станом на 10.09.1991 року цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього, цивільні права і обов'язки виникали також з адміністративних актів; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.

Відповідно до п. 4 ст. 2 Закону України "Про власність", який був чинним на час виникнення спірних відносин та втратив чинність згідно із Законом України від 27.04.2007 року № 997-У, на території України існувала приватна, колективна та державна власність і законодавство забезпечувало власникам рівні умови захисту права власності.

У ст. 32 Закону України "Про власність" зазначено, що до державної належить загальнодержавна та комунальна власність, суб'єктами права на які була відповідно держава в особі Верховної Ради України і адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних та сільських Рад народних депутатів.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991 року "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" визначалося, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів.

Перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №311 від 05.11.1995 року та містить посилання на те, що до власності областей у житлово-комунальному господарстві передається майновий комплекс підприємств та обєкти виробничих обєднань теплового господарства (підприємства теплових мереж, котельні, бойлерні тощо), ремонтно-будівельні (РБУ), автотранспортні та інші підприємства й організації, що обслуговують або повязані з організацією виробничої діяльності підприємств теплового господарства.

Згідно ст. 1 Закону України від 05.03.1992 року "Про Представника Президента України" ( в редакції 14.05.1992 року ) Представник Президента України є найвищою посадовою особою державної виконавчої влади - главою місцевої державної адміністрації відповідно в областях, містах Києві, Севастополі, районі, районі м. Києва і Севастополя.

Статтею 14 зазначеного Закону передбачалось, що Представник Президента України в межах своїх повноважень видає розпорядження. Розпорядження Представника Президента України, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання органами місцевого і регіонального самоврядування, всіма розташованими на відповідній території підприємствами, організаціями і установами, громадськими об'єднаннями, а також посадовими особами і громадянами.

З матеріалів справи вбачається, що 30.12.1992 року на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 577 від 13.10.1992 року "Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей та м.Севастополя" Представником Президента України по Харківській області прийнято розпорядження № 622 "Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності до комунальної власності області" (т.1 а.с.26).

З Рішення Харківської обласної ради від 28.04.1998 року вбачається, що Харківській обласній державній адміністрації були делеговані повноваження управління майном, яке є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області (т.1 а.с.27).

На виконання Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" Харківською обласною державною адміністрацією видано розпорядження № 212 від 26.03.1999 року щодо делегування Управлінню житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації повноважень по управлінню майном Обласного виробничого об'єднання "Харківтеплокомуненерго" (т.1 а.с.29,29а).

З Рішення Харківської обласної ради від 11.05.1999 року вбачається, що цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Харківські теплові мережі", розташований за юридичною адресою: м. Харків, вул. Енергетична, 11 прийнято у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області.

Розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації № 749 від 13.09.1999 року затверджено акт прийому-передачі Цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Харківські теплові мережі" у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області.

10.09.1999 року, відповідно до вимог ст. 3 Закону України "Про підприємства в Україні" (в редакції Закону № 82/95 від 02.03.1995 р.), між Державним ОВО "Харківтеплоенерго" та Обласним підприємством "Харківські теплові мережі" укладено засновницький договір, за умовами якого, Державне підприємство "Харківські теплові мережі" з відповідним ЦМК, увійшло до складу ОВО "Харківтеплоенерго", із збереженням права юридичної особи із самостійним балансом та правом виходу із складу об'єднання за згодою представника власника майна - Харківської обласної ради (т.1 а.с.50-54).

Розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації № 707 від

25.07.2000року внесено зміни до розпорядження № 622 від 30.06.2000 року «Про створення регіонального виробничого підприємства «Харківоблтеплоенерго», відповідно до яких Обласне підприємство «Харківські теплові мережі»реорганізовано шляхом приєднання до ОВО «Харківтеплоенерго»(т.2 а.с.164).

З матеріалів справи вбачається, що 26.04.2001 року між Управлінням майном комунальної власності Харківської обласної державної адміністрації та ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3" укладено Договір № 6 оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ТЕЦ-3 Харківського обласного виробничого об'єднання теплових мереж "Харківтеплоенерго", розташованого за юридичною адресою: вул.Енергетична, 3 м.Харкова (т.1 а.с.36-40).

Рішенням XI сесії Харківської обласної ради ХХІV скликання від 19.08.2003 року цілісний майновий комплекс КП «Харківські теплові мережі»передано із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області у комунальну власність територіальної громади міста Харкова (т.1 а.с.43).

З Рішення ХVІ сесії Харківської міської ради ХХІV скликання № 191/03 від 24.09.2003 року вбачається, що надано згоду на прийняття до комунальної власності міста цілісного майнового комплексу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (т.1а.с.45).

Рішенням VIII сесії ХХIII скликання Харківської міської ради від 29.11.2000 року затверджено Статут територіальної громади м.Харкова, в якому зазначено, що територіальна громада є первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій та повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", однією із форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд.

Право власності територіальної громади м.Харкова в особі Харківської міської ради на спірне майно підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим на підставі розпорядження Харківського міського голови № 2471 від 03.10.2006 року власником нежитлових приміщень та будівель по вул. Енергетичній, 3 у м.Харкові зареєстровано право власності за територіальною громадою м.Харкова в особі Харківської міської ради та Витягами КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т.1 а.с.32-35).

Рішенням ХІІІ сесії Харківської міської ради ХХІУ скликання 30.04.03. № 58/03 «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Харкова нерухомого майна Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»та ЗАТ «ТЕЦ-3»Харківській обласній раді передані повноваження щодо вирішення питання про продаж, передачу до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, в оренду, концесію або під заставу, майнових комплексів КП «Харківські теплові мережі», ЗАТ «ТЕЦ-3»та інших підприємств, що працюють на ринку надання послуг по теплопостачанню на території міста Харкова і використовують виробничі потужності, які знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області (т.1 а.с.44).

На виконання зазначеного рішення до комунальної власності м. Харкова прийнято цілісний майновий комплекс ТЕЦ-3, що знаходився у користуванні ЗАТ «ТЕЦ- З»за договором оренди № 6 від 26.04.2001 роки, про що складено комісійний акт прийому - передачі майна від 24.09.2003 року ( т.2 а.с.174,175).

У зв'язку з прийняттям у комунальну власність міста цілісного майнового комплексу, на виконання вимог ст. 287 ГК України, Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради Договір оренди цілісного майнового комплексу № 6 від 26.04.2001 року переукладено, та 25.09.2003 року укладено Договір оренди № 1192 цілісного майнового комплексу з ЗАТ "ТЕЦ-3", викладений у новій редакції Додатковою угодою від 19.11.2003 року. Строк дії Договору оренди № 1192 встановлено до 26.04.2011 року.

Рішенням господарського суду Харківської області у справі № 66/184-10 від 26.04.2010 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2010 року, задоволено позов Харківської міської ради до ЗАТ "ТЕЦ-3" та Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.10.2010р. у справі № 47/250-10, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.2011 року, задоволено позов прокурора м.Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради щодо витребування майна та виселення ЗАТ "ТЕЦ-3" із нежитлових приміщень та будівель, що входять до складу цілісного майнового комплексу.

Вказані рішення набрали законної сили.

На підставі Розпорядження Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради № 242 від 15.02.2011 року та наказу № 230 від 01.03.2011 року на виконання вищезазначених судових рішень витребуваний цілісний майновий комплекс внесений до складу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" та зобов'язано провести інвентаризацію рухомого та нерухомого майна ЗАТ "ТЕЦ-3", що розташовано за адресою: м.Харків, вул.Енергетична, 3 (а.с.48-49 т.І).

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про власність" (що діяв на час укладання угоди) до державної власності належить загальнодержавна власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Згідно ст. 32 Закону України "Про власність" суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про власність»власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що господарський суд обґрунтовано задовольнив позов в чатині визнання права комунальної власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради на нежитлові приміщення виробничо-побутового корпусу 1-го поверху №№ 13-29, загальною площею 730,4 кв.м., що розташовані у літ. "А-2", та будівлю розчинно-бетонного вузла (РБУ) літ. "Г-1", загальною площею 115,8 кв.м., які зареєстровані за адресою: м.Харків, вул.Енергетична, 3.

Що стосується позовних вимог про визнання Договору купівлі-продажу нежитлових будівель № 257/159, укладеного 26.03.2002 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" та Закритим акціонерним товариством "Теплоелектроцентраль-3" недійсним, колегією суддів встановлено наступне.

У позовнй заяві позивач вказує на те, що під час проведення інвентаризації та передачі Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ТЕЦ-3 Харківського обласного виробничого об'єднання теплових мереж "Харківтеплоенерго" стало відомо, що нежитлові приміщення 1-го поверху виробничо-побутового корпусу №№ 13-29 площею 730,4 кв.м., які розташовані у літ. "А-2" та нежитлова будівля РБУ літ. "Г-1", площею 115,8 кв.м., що зареєстровані за адресою: м.Харків, вул. Енергетична, 3, належать на праві власності ЗАТ "ТЕЦ-3" на підставі Договору купівлі-продажу, укладеного з АК "Харківобленерго".

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи 26.03.2002 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (продавець) та Закритим акціонерним товариством "Теплоелектроцентраль-3" (покупець) укладено Договір № 257/159 купівлі-продажу нежитлових приміщень та нежитлової будівлі, які знаходяться за адресою: м.Харків, вул.Енергетична, 3. (т.1 а.с.17-18).

За умовами даного договору у власність покупця перейшло майно: нежитлові приміщення першого поверху виробничо-побутового корпусу №№ 13-29, загальною площею 730,4 кв.м., що розташовані у літ. "А-2" та нежитлова будівля розчинно-бетонного вузла (РБУ), літ. "Г-1", загальною площею 115,8 кв.м. Загальна вартість проданого майна складала 73440,00 грн.

Другий відповідач вважає, що він, як продавець за спірним Договором купівлі-продажу від 25.03.2002 р. №267/161 отримав право власності на нерухоме майно в процесі корпоратизації АК "Харківобленерго" на базі Виробничого енергетичного об'єднання "Харківенерго", яке припинило свою діяльність.

В обґрунтування своєї позиції 2-й відповідач вказує на те, що 22.08.1995 року Міністерство енергетики та електрифікації України в процесі реорганізації енергетичної галузі та корпоратизаціі" енергопостачальних компаній наказом від № 163 передало спірні приміщення у складі цілісного майнового комплексу ВЕО «Харківенерго»до статутного фонду ДАЕК "Харківобленерго", право наступником якої є АК "Харківобленерго". Статутом Компанії в редакції 1995 року встановлено, що майно, передане засновником до статутного фонду, є власністю Компанії. Перелік майна, що увійшло до статутного фонду компанії наведений у інвентаризаційних описах, що були складені на виконання наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 15.06.1995 року № 106. Інформація щодо спірного майна міститься в інвентаризаційних описах. На підставі інвентаризаційних описів були складені акти оцінки цілісного майнового комплексу ДАЕК «Харківобленерго», які були затверджені тим же наказом Міністерства, яким цей комплекс був переданий до статутного фонду 2-го відповідача. Таким чином, 2-м Відповідачем суду були надані всі необхідні документи в обґрунтування своїх прав щодо спірного майна.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 22.08.1995 року на підставі Указу Президента України № 282/95 від 04.04.1995 року "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України" та наказу Міністерства економіки України № 75 від 14.06.1995 року "Про внесення змін та доповнень до переліків підприємств, що підлягають корпоратизації" Міністерством енергетики та електрифікації було видано наказ № 163 "Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Харківобленерго" та затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу Виробничого-енергетичного об'єднання "Харківенерго" (т.2 а.с..38).

На виконання вищезазначеного наказу, Міністерством палива та енергетики України 23.11.2001 року затверджено перелік нерухомого майна, переданого до статутного фонду Державної акціонерної компанії "Харківобленерго", яка відповідно до п.6 Наказу № 163 Міністерства енергетики та електрифікації створена на базі Виробничого енергетичного обєднання «Харківенерго»та є його правонаступником (т.2 а.с.27-30).

Станом на 2002 рік державна реєстрація об'єктів нерухомого майна проводилася відповідно до вимог Цивільного Кодексу УРСР ( в редакції 1963р.) та Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року.

Відповідно до п. 5.6. зазначеного Тимчасового положення, видачі витягу на нерухоме майно передувало проведення інвентаризаційних робіт. Крім того, в обов'язковому порядку здійснювався опис нерухомого майна із зазначенням розмірів земельної ділянки, на якій розташований об'єкт; найменування будівель, споруд та їх літерівка; призначення майна; матеріали стін кожної будівлі та споруди; розміру житлової та нежитлової площі; проценту зношеності, вартості будівель і споруд за даними інвентаризації, у тому числі й самовільно збудованих, прибудованих чи реконструйованих, з урахуванням фізичного зносу та діючої індексації. Реєстрації підлягали виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і пред'явленим правовстановлювальним документам.

Вказаним Тимчасовим положенням встановлювався виключний перелік документів, на підставі яких проводилась реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.

Відповідно до пункту 15 даного переліку, такими документами вважалися: рішення засновника про створення державної (національної) акціонерної компанії, державної (національної) холдингової компанії, відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації (корпоратизації), та акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації.

Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" спірні нежитлові будівлі були зареєстровані 10.04.2002 року, у зв'язку з чим АК "Харківобленерго" видано реєстраційне посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належали товариству на праві колективної власності (т.1 а.с.19).

Перелік документів, наданий АК "Харківобленерго" до реєструючого органу щодо оформлення реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна не відповідав вимогам законодавства, чинного на час здійснення реєстрації права власності на спірні нежитлові будівлі.

З матеріалів справи також вбачається, що на час складання Акту інвентаризації майна ВЕО "Харківенерго" від 01.07.1995 року та на час затвердження переліку майна Міністерством палива та енергетики від 25.11.2001 року, АК "Харківобленерго" не мало технічних паспортів або будь-якої іншої технічної документації щодо спірних нежитлових будівель.

Затверджений Міністерством палива та енергетики України перелік від 25.11.2001 року не відповідав вимогам Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 158 від 02.03.1993 року і чинного на час проведення корпоратизації АК "Харківобленерго".

Відповідно до п. 16 зазначеного вище Положення, при інвентаризації основних засобів перевіряється наявність технічних паспортів або іншої технічної документації, документів на основні засоби, що здані або прийняті підприємством в оренду, на зберігання, та у тимчасове користування.

В порушення вимог чинного Положення, у переліку відсутні інвентаризаційні номери нежитлових будівель, проданих ЗАТ "ТЕЦ-3", та не зазначена адреса їх місця розташування, що є порушенням Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 24.05.2001р. № 127 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001р. за № 582/5773.

Під час здійснення реєстрації права власності, АК "Харківобленерго" керувалось, зокрема, листом Міністерства палива та енергетики України від 23.11.2001р. № 26/12-1619, який не може вважатися належним правовстановлюючим документом, оскільки стосується передачі нерухомого майна до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Харківобленерго", тоді, як в свою чергу, у реєстраційному посвідченні від 10.04.2002 року власником нерухомого майна визначено іншу юридичну особу - Акціонерну компанію "Харківобленерго" (т.2 а.с.27-30).

Перелік нерухомого майна Акціонерного товариства "Харківобленерго", складений під час корпоратизації, не містить нежитлових приміщень, тотожних приміщенням, які є предметом спірного Договору купівлі-продажу № 257/159 від 26.03.2002 року.

Другий відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів того, що на момент купівлі-продажу нежитлових будівель АК "Харківобленерго" мало правовстановлюючі документи на майно.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що АК "Харківобленерго" не мало правових підстав відчужувати за відплатним договором майно, яке належить до комунальної власності.

Як визначено в ч. 1 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" № 3 від 28.04.1978р., за правилами ст. 48 Цивільного кодексу угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки закону, а й іншим актам, виданим органами державної влади, чи управління в межах наданої їм компетенції. При вирішенні спорів, пов'язаних з оцінкою правомірності передачі або продажу майна, суди застосовують законодавство, яке діяло на момент вчинення зазначених дій.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2004 р.) встановлено, що до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним, право на пред'явлення якого виникло до 01.01.2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Оскаржуваний Договір купівлі-продажу нерухомого майна було укладено до набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції 2003р., тому до них повинні застосовуватися положення Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963р.

Частиною 1 ст. 48 Цивільного кодексу УРСР (1963р.) передбачено, що угода, яка не відповідає вимогам закону, є недійсною.

Згідно ст. 59 ЦК УРСР, угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення та її дія припиняється на майбутнє.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо визнання Договору купівлі-продажу нежитлових будівель № 257/159, укладеного 26.03.2002 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" та ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3" недійсним.

Посилання другого відповідача в апеляційній скарзі на те, що на час предявлення позивачем позову до суду строк позовної давності закінчився, колегія суддів не приймає до уваги, зважаючи на нижчевикладене.

За приписами статті 71 Цивільного кодексу УРСР до позовів про визнання угод недійсними встановлено трирічний строк позовної давності.

Згідно зі статтею 76 цього Кодексу перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачу стало відомо про порушене право з часу виконання підпорядкованим Департаментом наказу № 230 від 01.03.2011 року про проведення інвентаризації рухомого та нерухомого майна першого відповідача, що розташовано за адресою: м. Харків, вул. Енергетична, 3.

Тобто, з урахуванням приписів статті 79 Цивільного кодексу УРСР перебіг встановленого законом строку позовної давності починається з 01.03.2011 року.

З наведеного слід зробити висновок, що позивачем пропущено строк позовної давності з поважних причин, а тому господарський суд Харківської області дійшов правомірного висновку про його поновлення.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та обєктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення господарського суду Харківської області від 23 серпня 2011 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу 2-го відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23 серпня 2011 року у справі № 50234/6270/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Терещенко О.І.

Постанову підписано 13.12.2011 року