Постанова № 20076393, 20.12.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2011 р. Справа № 12/106-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Лакіза В.В., суддя Пуль О.А.,

при секретарі Сиротніковій Я.Є.,

за участю представників сторін:

апелянт –представник кредитора ОСОБА_1 - ОСОБА_2 за довіреністю № 905 від 30.03.2011 р.,

ліквідатор ( розпорядник майна) –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу кредитора - ОСОБА_1, м. Суми, (вх. № 4990С/2-7) на ухвалу господарського суду Сумської області від 18.08.2011 р. по справі № 12/106-10,

за заявою кредитора - Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Володимирський»», м. Суми,

до боржника –Товариства з обмеженою відповідальністю «Антей і Ко», м. Суми, код 14009884,

про банкрутство, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.08.2011 р. ( суддя Рунова В.В.) відмовлено в задоволенні заяви кредитора –ОСОБА_1 про вчинення дій.

Кредитор –ОСОБА_1, з ухвалою місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та поясненнями до неї, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження; скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 18.08.2011 р. та прийняти нове рішення, яким зобов’язати розпорядника майна (ліквідатора) ОСОБА_3 внести зміни до реєстру кредиторів з урахуванням вимог скаржника; затвердити новий реєстр вимог кредиторів з урахуванням його вимог.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що 28.04.2011 р. ухвалою господарського суду серед інших вимоги скаржника були включені до реєстру вимог кредиторів та затверджені судом у розмірі 312901,00 грн. Цією ж ухвалою арбітражного керуючого зобов’язано привести реєстр кредиторів у відповідність з даною ухвалою. При цьому, в реєстрі інформація про черговість була відсутня. На виконання цього рішення арбітражним керуючим надано суду уточнений реєстр кредиторів боржника, яким вимоги скаржника були включені ним до четвертої черги. Про зміст реєстру кредиторів скаржник дізнався з матеріалів справи і виказав свою незгоду з таким рішенням, надавши 27.05.2011 р. до господарського суду Сумської області заяву на вчинення дій. В цій заяві скаржник просив суд зобов’язати арбітражного керуючого включити його до другої черги тому, що включення вимог скаржника до четвертої черги суперечить чинному законодавству.

Стосовно ситуації, яка склалася у стосунках між ТОВ «Антей і Ко»як працедавцем, і ОСОБА_1 як найманим працівником, апелянт вказує на наступне. 05.10.2005 р. на загальних зборах засновників товариства серед інших питань були розглянуті питання про фінансування витрат підприємства, пов’язаних із утриманням земельної ділянки, виділеної міською радою міста Суми під забудову та будівництво СТО легкових автомобілів. Рішенням засновників ОСОБА_1 було дозволено за рахунок власних коштів здійснювати фінансування витрат підприємства, пов’язаних із утриманням орендованої земельної ділянки та будівництвом СТО легкових автомобілів; суму витрачених ОСОБА_1 коштів, за умови їх документального підтвердження, планувалось повернути йому у листопаді 2010 року.

Кредитор - ПАТ «КБ «Володимирський»», надав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1, в якому просить відмовити апелянту в задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що в заяві про вчинення дій гр. ОСОБА_1 зазначає, що правові питання відшкодування витрат, понесених працівником при придбанні ним товарів для підприємства, та інші питання правомірності використання власних готівкових коштів працівниками підприємства для вирішення виробничих (господарських) питань, регулюються статтями 1159,1160,257 ЦК України. Таким чином, навіть сам заявник посилається на норми цивільного права, оскільки Кодекс законів про працю України не містить положень, що регулюють правові відносини працівника з підприємством у разі придбання працівником підприємства за власні готівкові кошти товарів (продукції, послуг) для потреб підприємства з подальшим звітуванням (поданням авансового звіту) за витрачені кошти згідно з чинним законодавством.

Ліквідатор боржника –арбітражний керуючий ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу також просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги, обґрунтувавши свої вимоги тотожними доводами.

ПАТ «КБ «Володимирський»»та ліквідатор - арбітражний керуючий ОСОБА_3 у клопотаннях, які надані до апеляційного господарського суду, просять суд розглянути дану справу за їх відсутності.

Представник апелянта проти розгляду справи у відсутності представників інших учасників процесу не заперечував.

Колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотань ініціюючого кредитора та арбітражного керуючого про розгляд справи за їх відсутності за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та, повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

09.12.2010 р. до господарського суду Сумської області звернулось ПАТ «Комерційний банк «Володимирський»» з заявою про визнання банкрутом ТОВ «Антей і Ко»у порядку статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ( а.с. 2-3 т.1).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 13.12.2010 р. порушено провадження у даній справі; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника – арбітражного керуючого ОСОБА_3 ( а.с. 1 т.1).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 27.12.2010 р. за результатами підготовчого засідання (з урахуванням виправлення допущенної арифметичної помилки ухвалою суду від 28.04.2011 р.) визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора –ПАТ «КБ «Володимирський»»до боржника в сумі 2233755,32 грн; зобов’язано ініціюючого кредитора в 10-денний строк опублікувати оголошення в офіційному друкованому органі про банкрутство боржника; зобов’язано розпорядника майна боржника в строк до 24.02.2011 р. подати до суду на затвердження реєстр вимог кредиторів, складений належним чином; призначено дати попереднього засідання суду та засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи прийнята постанова про визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, чи припинено провадження у справі про банкрутство ( а.с. 47-49 т.1).

На виконання вимог ухвали суду від 27.12.2010 р. в газеті «Урядовий кур’єр» №2 від 06.01.2011 р. опубліковано відповідне оголошення.

04.02.2011 р. до господарського суду, зокрема, звернувся ОСОБА_1 з заявою з грошовими вимогами до боржника на суму 332275,27 грн, на підтвердження чого надав авансові звіти, чеки, квитанції тощо ( а.с. 50-196 т.1).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 28.04.2011 р. за результатами попереднього засідання визнані вимоги та затверджено реєстр вимог кредиторів боржника -ТОВ «Антей і Ко»в наступному складі: ДПІ в м. Суми у сумі 38905,58 грн; ПАТ «Комерційний банк «Володимирський»»у сумі 2376977,07 грн; ФОП ОСОБА_4 у сумі 180000,00 грн; ОСОБА_1 у сумі 312901,00 грн.

У визнанні поточних грошових вимог та включенні їх до реєстру вимог

кредиторів в сумі 2544,37 грн ДПІ в м. Суми відмовлено. Також відмовлено у визнанні грошових вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів у сумі 19374,27 грн. ОСОБА_1.

Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання постановлено вважати погашеними.

Зобов’язано розпорядника майна привести реєстр вимог кредиторів у відповідність з даною ухвалою ( а.с.143-149 т.2).

13.05.2011 р. розпорядник майна боржника надав суду реєстр вимог кредиторів ТОВ «Антей і Ко», згідно з яким, зокрема, визнані вимоги ОСОБА_1 у сумі 312901,00 грн включені до 4-ої черги ( а.с. 3 т.3).

          Постановою господарського суду Сумської області від 30.05.2011 р. припинено процедуру розпорядження майном ТОВ «Антей і Ко», припинено повноваження розпорядника майна товариства ОСОБА_3; боржника –ТОВ «Антей і Ко»визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого ОСОБА_3 (а.с.15-19 т.3).

З матеріалів справи вбачається, що 27.05.2011 р. до господарського суду Сумської області звернувся ОСОБА_1 з заявою на вчинення дій, в якій просив суд зобов’язати розпорядника майна ОСОБА_3 внести зміни до реєстру кредиторів та віднести вимоги ОСОБА_1 до другої черги задоволення вимог кредиторів ( а.с. 9-10 т.3).

В обґрунтування своїх вимог щодо зобов’язання розпорядника майна ОСОБА_3 внести зміни до реєстру кредиторів та віднести вимоги ОСОБА_1 до другої черги задоволення вимог кредиторів, заявник посилався на те, що вищевказаний реєстр вимог кредиторів не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки вимоги кредитора ОСОБА_1 помилково віднесено до четвертої черги.

На думку заявника, при формуванні реєстру вимог кредиторів у частині визначення черговості задоволення вимог, розпорядник майна не врахував тієї обставини, що заборгованість ТОВ «Антей і Ко»виникла перед ОСОБА_1 як перед працівником. В якості доказу, що ОСОБА_1 був у трудових відносинах із ТОВ «Антей і Ко», скаржник надав наказ від 18.12.2006 р. № 1 та звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт.

Свої докази кредитор обумовив наступним. Звіт складається працівником підприємства у разі придбання ним за власні готівкові кошти товарів для потреб підприємства, використання власних коштів у відрядженні, здійснення будь-яких інших оплат, якщо керівник підприємства підтвердив доцільність та обґрунтованість здійснених працівником витрат та затвердив звіт.

Відповідно до приписів статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здіснення господарських операцій.

Звіт складається за формою, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 09.09.2003 р. № 440 «Про затвердження форми Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, та Порядку складання вказаного Звіту».

Відповідно до Інструкції про застосування Плану розрахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.1.1999 р. № 29, затверджений керівником підприємства Звіт, відображається у бухгалтерському обліку за кредитом субрахунку 372 «розрахунки з підзвітними особами», що підтвердженням зобов’язання перед підзвітною особою, визнане підприємством.

Отже, на думку ОСОБА_1, задоволення його кредиторських вимог повинно відбутися у другу чергу, оскільки, відповідно до абз.2 п.1 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» із наступними змінами та доповненнями «у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов’язань банкрута перед працівниками підприємства –банкрута ( за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу…».

03.08.2011 р. ОСОБА_1 надав уточнення вимог по заяві про вчинення дій (а.с.84 т. 3), у яких просив зобов’язати розпорядника майна внести зміни до реєстру вимог кредиторів та віднести вимоги у сумі 210012,00 грн до другої черги як такі, що виникли в період з 13.09.2010 р. до 13.12.2010 р., тобто в остання три місяці, які передують даті порушення провадження у справі про банкрутство.

Ліквідатор боржника ОСОБА_3 та ініціюючий кредитор ПАТ КБ «Володимирський»проти задоволення заяви ОСОБА_1 від 27.05.2011 р. заперечували, вважаючи її необґрунтованою.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленою цією статтею, зокрема: у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов’язань банкрута перед працівниками підприємства - банкрута ( за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу, зобов’язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов’язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також вимоги громадян –довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб’єктів підприємницької діяльності, які залучили майно (кошти) довірителів (вкладників); у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов’язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника.

Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, реєстр кредиторів ТОВ «Антей і Ко»був наданий розпорядником майна до суду для його затвердження 24.02.2011 р., в подальшому реєстр ним уточнювався 31.03.2011 р., 21.04.2011 р. та 28.04.2011 р. Колегія суддів звертає увагу на те, що у кожному з наданих до справи реєстрах містяться відомості про визнані розпорядником майна вимоги ОСОБА_1 до боржника у повному обсязі та включені до четвертої черги реєстру вимог кредиторів. Якщо кредитор не погоджується з розпорядником майна щодо суми або черговості, ним у відповідності до ст. 14 Закону про банкрутство подається скарга, яка є предметом розгляду господарським судом у попередньому засіданні. Таких скарг з боку кредитора до суду не надавалося.

Обґрунтовуючи подану заяву щодо внесення змін до реєстру вимог кредиторів щодо черговості заявник посилався на те, що вимоги боржника у нього виникли з трудових відносин та зазначав, що з остаточним варіантом реєстру вимог кредиторів ознайомився 25.05.2011 р.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що такі твердження спростовуються матеріалами справи, а саме, у судовому засіданні, яке відбулося 28.04.2011 р., представник кредитора ОСОБА_1 –ОСОБА_2, наголосив на тому, що вимоги ОСОБА_1 є договірними та наполягав на визнанні вимог у розмірі 312901,00 грн як договірних. Зазначене підтверджується протоколом судового засідання від 28.04.2011 р., на який зауважень з боку ОСОБА_1 з приводу допущенних помилок або неповноти протоколу не подавалося ( а.с. 141-142 т.2).

Щодо посилання ОСОБА_1 на те, що йому було невідомо щодо черги задоволення його вимог суд правомірно визнав необґрунтованими, оскільки з пояснень самого представника ОСОБА_1 вбачається, що він був присутній на засіданнях комітету кредиторів, на яких вирішувалось питання про включення до реєстру вимог кредиторів, їх розміру та черговості (крім першого). Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що кредитор не був позбавлений права ознайомитися з матеріалами справи, у тому числі і з реєстром вимог кредиторів, до проведення попереднього засідання господарського суду.

Відповідно до приписів статті 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»за результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів.

На виконання вимог даного Закону ухвалою господарського суду Сумської області від 28.04.2011 р. була прийнята ухвала, якою був затверджений реєстр вимог кредиторів ТОВ «Антей і Ко».

          Чинним законодавством України, зокрема, нормами Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не передбачено внесення змін до затвердженого судом реєстру вимог кредиторів розпорядником майна на стадії розпорядження майном самостійно, зокрема, щодо черговості, на підставі кредитора заяви про вчинення дій.

          Матеріали справи свідчать про те, що кредитор ОСОБА_1, звертаючись до господарського суду із заявою з грошовими вимогами до боржника у порядку ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», взагалі не обґрунтував будь –якими доводами своїх грошових вимог до боржника, не надав правового обґрунтування, не зазначив про те, які саме відносини (трудові або цивільні, договірні) виникли у нього з підприємством - боржником.

Ухвала господарського суду Сумської області від 28.04.2011 р. у справі №12/106-10 свідчить про те, що під час проведення попереднього засідання суду при розгляді вимог ОСОБА_1 до боржника –Товариства з обмеженою відповідальністю «Антей і Ко»господарський суд встановив, що на відносини ОСОБА_1 та боржника з приводу наданих коштів, що є предметом грошових вимог кредитора у справі, поширюється не трудове, а цивільне законодавство. Заборгованість, яка виникла за період з 13.12.2007 р. до 13.12.2010 р. у сумі 312901,00 грн, господарським судом визнана; заборгованість, яка виникла за період з 27.06.2006 р. до 13.12.2007 р. у сумі 19374,27 грн господарським судом не визнана у зв’язку з пропуском строку позовної давності у порядку ст.ст. 257, 267 Цивільного кодексу України.

У даному випадку кредитор не скористався своїм правом на оскарження ухвали, прийнятої господарським судом за результатами попереднього засідання, якщо він вважав, що його кредиторські вимоги включені арбітражним керуючим до реєстру вимог кредиторів не до належної черги задоволення вимог кредиторів.

Вказана ухвала не була оскаржена іншими учасниками судового процесу по даній справі і є чинною на теперішній час.

          У відповідності до приписів част. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          Апелянт у своєї апеляційної скарги не навів правових підстав, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, з яких судове рішення підлягає скасуванню.

          Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню

За такими підставами, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви кредитора ОСОБА_1 про вчинення дій є обґрунтованим та правомірним, у зв’язку з чим оскаржувану ухвалу господарського суду Сумської області від 18.08.2011 р. по справі №12/106-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.1) ч.1 ст. 103, ст. 105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу кредитора ОСОБА_1 залишити без задоволення.

                    Ухвалу господарського суду Сумської області від 18.08.2011 р. у справі №12/106-10 залишити без змін.

Справу №12/106-10 направити до господарського суду Сумської області для подальшого розгляду.

Постанова Харківського апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Шевель

                     суддя В.В.Лакіза

                     суддя О.А. Пуль

повний текст постанови складено 20.12.2011 р.