Постанова № 20076198, 14.12.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2011 р. Справа № 5023/7429/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., довіреність б/н від 09.08.2011 року.

відповідача - ОСОБА_2., довіреність № 7 від 08.12.2011 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 4931 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 02.11.11 р. у справі № 5023/7429/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Візір-Схід", м. Харків

до Підприємство “Харківмебелі ”Харківської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів “Союз організацій інвалідів України”, м. Харків

про стягнення 82002,78 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Візір-Схід", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача Підприємства “Харківмебелі ”Харківської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів “Союз організацій інвалідів України”, м. Харків на свою користь 82002,78 грн. заборгованості та судові витрати. Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідач не повністю оплатив за поставлений йому товар.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Калініченко Н.В.) від 02.11.2011 р. по справі № 5023/7429/11 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що позивач при зверненні до суду пропустив встановлену законом позовну давність, на застосуванні якої наполягав відповідач та ін.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, та вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийнятим при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, з мотивів викладених в апеляційній скарзі та ін.

Відповідач у запереченнях на апеляційну скаргу просить суд рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою та ін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, позивач здійснив поставку відповідачеві товару, за видатковими накладними: № 1-00000002 від 16.06.2007 року на суму 6026,68 грн., № 1-00000003 від 26.06.2007 року на суму 6307,63 грн., № 1-0000014 від 12.09.2007 року на суму 14205,13 грн., № 1-0000035 від 21.11.2007 року на суму 3572,89 грн., № 1-0000040 від 28.11.2007 року на суму 10490,99 грн., № 1-0000043 від 07.12.2007 року на суму 6074,46 грн., № 1-0000047 від 17.12.2007 року на суму 84784,44 грн., а всього на загальну суму 131462,22 грн., факт отримання якого підтверджується довіреностями на отримання цінностей (товарів) від ТОВ "Візір-Схід".

До сплати вказаного товару позивачем відповідачеві були виставлені рахунки фактури (кожен з рахунків-фактур містить визначення строку на оплату): № 1-00000002 від 16.06.2007 року на суму 6026,68 грн. дійсним до сплати до 16.06.2007 року, № 1-00000003 від 18.06.2007 року на суму 6307,63 грн. дійсним до сплати до 18.06.2007 року, № 1-00000018 від 12.09.2007 року на суму 14205,13 грн. дійсним до сплати до 12.09.2007 року, № 1-00000044 від 21.11.2007 року на суму 3572,89 грн. дійсним до сплати до 21.11.2007 року, № 1-00000047 від 28.11.2007 року на суму 10490,99 грн. дійсним до сплати до 28.11.2007 року, № 1-00000050 від 07.12.2007 року на суму 6074,46 грн. дійсним до сплати до 07.12.2007 року, № 1-00000054 від 17.12.2007 року на суму 84784,44 грн. дійсним до сплати до 17.12.2007 року, відповідно.

Відповідачем одержано товари від позивача на вказану суму за дорученням, при цьому кожне з доручень містить підставу отримання - відповідні рахунки та проведено часткову оплату товарів (останній платіж 27.12.2007 р.). Несплаченою лишилась сума в розмірі 82002,78 грн.

Отриманий товар відповідач oплатив лише частково на суму 49459,44 грн., що підтверджується довідкою ПАТ «УкрСиббанк»відділення № 95 АТ «УкрСиббанк»м. Харків за вих. № 134-19-20-175 від 14.10.2011 року та копіями платіжних доручень (а. с. 71-82).

Таким чином, неоплаченим залишився товар на загальну суму 82002,78 грн.

В звязку з несплатою відповідачем вказаної заборгованості, позивач 09.08.2011 р. надіслав на адресу відповідача вимогу про оплату заборгованості у розмірі 82002,78 грн., що підтверджується описом вкладення від 09.08.2011 р. (а. с. 7, 43) і вказана вимога відповідачем була залишена без задоволення.

13.09.2011 року позивач надіслав на юридичну адресу відповідача акт звірки розрахунків станом на 13.09.2011 рік. (а. с 49-50)

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобовязання щодо оплати переданого позивачем товару, але позивач звернувся із позовом до суду у вересні 2011 року, тобто при зверненні до суду пропустив встановлений законом строк (позовна давність), на застосуванні якого наполягав відповідач та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в звязку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частини 1 статті 692 цього Кодексу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 1, 5 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Частинами 1, 3 статті 264 цього Кодексу передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Вказаними приписами законодавства визначено, що діями по визнанню боргу є дії боржника безпосередньо по відношенню до кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором.

З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив відповідачеві товар в період з 16.06.2007 17.12.2007 року, відтак в силу наведених вище положень законодавства з дня, встановленого у рахунках у відповідача виник обов'язок оплатити одержаний товар, а у позивача відповідно вимагати оплати. Тобто конклюдентні дії сторін визначені у листуванні, рахунках, довіреностях, накладних, платіжних документах свідчать про наявність домовленості щодо строків платежу.

Отже, висновок суду, що позовна давність сплинула 18.12.2010 року, відповідає чинному законодавству та обставинам справи.

У процесі розгляду справи судом першої інстанції відповідач звернувся з клопотанням, в якому просив суд відмовити у позові у звязку із спливом встановленої законом позовної давності.

Відтак, враховуючи вимоги частин 3,4 статті 267 Цивільного кодексу України, які передбачають, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, здійсненою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, висновок господарського суду про відмову в позові є правомірним.

З урахуванням викладеного, суд визнає доводи відповідача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у звязку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає позивач.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 02.11.11 р. у справі № 5023/7429/11 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 106 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2011 р. по справі № 5023/7429/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Візір-Схід" (61001, м. Харків, пров. Плеханівський, буд. 3, код 34952215) в прибуток державного бюджету України 409,53 грн. недоплаченого судового збору.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписано 19.12.2011 року.