Рішення № 20068402, 15.12.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2011 р. Справа № 5016/3775/2011(3/210)

за позовом: Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

Олександрівни

02125, АДРЕСА_1

До відповідача: Фермерського господарства «Михайлівське»

54000, АДРЕСА_2

про стягнення заборгованості в сумі 85319,45 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_2, за довіреністю;

Від відповідача: ОСОБА_3, за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом (заява про уточнення позову від 09.12.11 р. вх.№28911/2011 від 14.12.11р.) стягнути з відповідача 70000,00 грн. - основного боргу, 4119,45 грн. - процентів за прострочення грошового зобовязання, 11200,00 грн. інфляційних втрат, всього - 85319,45 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору безвідсоткової поворотної позики від 01.10.2008 року, платіжного доручення № 160 від 30.10.08 р., претензії від 19.10.11 р., актів звірки від 30.09.11 р. та від 31.12.08 р., норм ст.ст. 525, 526, 1046, 1049, 1050, 625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що відповідач в строк обумовлений договором 30 жовтня 2009 року позику не повернув чим порушив чинне законодавство України та законні права позивача.

Відповідач у відзиві просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає їх безпідставними та такими, що суперечать діючому законодавству України, при цьому зазначає, що як про сам факт існування безвідсоткової позики позивача в адресу відповідача так і про зазначений договір такої позики керівництво відповідача ніколи не чуло, зазначену в позовних вимогах безвідсоткову позику з боку позивача відповідач не отримував, договір безвідсоткової поворотної позики від 01 жовтня 2008 року з боку відповідача ніколи не укладав. Відповідач стверджує, що вказаний договір безвідсоткової позики від 01.10.2008 р. та інші документи на підставі яких позивач обґрунтовує позовні вимоги є підробленими.

15.12.11 р. відповідач в судовому засіданні надав суду уточнення до відзиву, в яких зазначає, що згідно статуту ФГ «Михайлівське»головою фермерського господарства є ОСОБА_4, яка не надавала письмове доручення з правом укладання від імені відповідача будь яких правочинів вказаному в договорі громадянину ОСОБА_5, отже це свідчить по те, що договір, який виступає предметом даного спору підписаний не уповноваженою на це особою. Таким чином, договір від 01.10.08 р. на якому ґрунтуються позовні вимоги позивача є неукладеним та не схваленим відповідачем.

22.11.11 р. суд оголошував в засіданні перерву до 15.12.11 р.

15.12.11 р. за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд

встановив:

01 жовтня 2008 р. між сторонами був укладений договір безвідсоткової поворотної позики згідно з умовами якого, позивач, як позикодавець, зобовязався надати позичальнику безвідсоткову цільову позику в розмірі 70000,00 грн. терміном на 1 рік, а відповідач, як позичальник, зобовязався використати її за цільовим призначенням і повернути позику до закінчення строку, вказаного в п. 4.1 даного договору протягом 1 дня.

За умовами п. 3.1 договору сторони визначили, що позика надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок позичальника.

Строк дії договору сторони встановили до 01.10.2009 р.

Спірні правовідносини, які склалися між сторонами регулюються положеннями Цивільного кодексу України про позику.

Так, згідно з п. 1 ст. 1046, ст. 1047 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищевказаного договору позивач надав відповідачу поворотну фінансову допомогу на загальну суму 70 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 160 від 30.10.2008 року.

Відповідно до умов розділу 5 договору після закінчення терміну, визначеного в п. 4.1 цього договору, позичальник зобовязується протягом 1 дня повернути суму позики. Позика повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок позикодавця, або товаром сільськогосподарського виробництва по ринкових цінах на дату повернення товару.

За змістом ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в обумовлені договором строки суму позики в розмірі 70000,00 грн. не повернув.

Акти звірки розрахунків станом на 31.12.08 р. та станом на 30.09.11 р. підписані обома сторонами свідчать про наявність у відповідача перед позивачем заборгованості по спірним відносинам в розмірі 70000,00 грн.

19.10.11 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 19/10-11 про повернення позики в розмірі 70 000,00 грн., оскільки допомога надавалась останньому строком до 30.10.2009 року.

Але, вищевказана претензія залишилась відповідачем без належного реагування.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем по спірним відносинам підтверджується наведеними обставинами та дійсно становить в сумі 70000,00 грн.

Відповідно до приписів ст. 1051 Цивільного кодексу України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Договір позики з боку позичальника підписаний директором ФГ «Михайлівське»ОСОБА_5

За даними довідки з ЄДРПОУ станом на 02.12.11 р. ідентифікаційний код ФГ «Михайлівське»: 13871736, за даними Витягу ЄДРПОУ станом на 03.10.11 р. керівником ФГ «Михайлівське»є ОСОБА_6

Згідно з наказом № 1 від 16.03.2000 р. «Про прийняття на работу»ОСОБА_5 був прийнятий на работу в ФГ «Михайлівське»на посаду директора господарства з правом представляти інтереси господарства, в тому числі право укладати від імені господарства договора і підписувати фінансові документи.

Позивач стверджує, що відповідач одержану позику за вищевказаним договором так і не повернув. Відповідач же наполягає на тому, що всі документи як договір так і акти звірок надані позивачем є підробленими, внаслідок чого клопоче перед судом призначити по даній справі експертизу на предмет відповідності справжності підпису бухгалтера на акті звірки від 30.10.11 р. та відтисків печатки ФГ «Михалівське»на документах.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно вимог ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідач, в супереч наведеним процесуальним нормам, не довів суду факт неукладеності договору позики від 01.10.2008 року, не надав належних та допустимих доказів, які свідчать про недійсність даного договору.

Клопотання відповідача про призначення експертизи по даній справі також заявлено необґрунтовано, отже не може бути задоволено судом.

Будь-яких доказів, які свідчать про існування угоди 327/10-08 від 27.10.08р. (яка помилково, за твердженням позивача, вказана в платіжному дорученні №160 від 30.10.08р.) суду сторонами також не надано.

Відповідно до норм ст. ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, на підставі вищевикладеного, враховуючи наявність та розмір основного боргу відповідача, позивач цілком правомірно нарахував боржнику до стягнення: 3% річних в сумі 4 119,45 грн. та втрат від інфляції в розмірі 11 200,00 грн.

Таким чином, суд проаналізувавши фактичні обставини справи у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, дійшов висновку про порушення відповідачем в спірних правовідносинах прав та законних інтересів позивача, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Михайлівське» (54000, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 13871736) на користь Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (02125, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 70000,00 грн. - основного боргу, 4119,45 грн. - процентів за прострочення грошового зобовязання, 11200,00 грн. інфляційних втрат, 854,00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя О.Г. Смородінова

Рішення підписано 20.12.2011 року.