Рішення № 20066882, 14.12.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2011 р.Справа № 5013/1946/11 Господарський суді Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В., розглянувши матеріали справи № 5013/1946/11

за позовом: комунального підприємства "Теплоенергетик", м. Кіровоград

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Шевченкове, Кіровоградська область

про стягнення 1736,38 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 9 від 10.01.2011 року;

від відповідача - ОСОБА_1, особисто;

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 12.12.2011 року до 15:00 год 14.12.2011 року, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Комунальне підприємство "Теплоенергетик" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості в сумі 1736,38 грн з яких: 1527,60 грн - основний борг, 68,76 грн - інфляційні втрати, 29,30 грн - три відсотка річних, 110,72 грн - пеня.

Відповідач по суті позовних вимог, подав до суду копію листа від 27.07.2010 року до позивача про відключення від центральної тепломережі, яке отримано КП "Теплоенергетик" відповідно до вх.№ 1048 від 27.07.2010 року. Також, відповідач у своєму відзиві позовні вимоги про стягнення 1736,38 грн боргу за опалювальний сезон 2010-2011 рр не визнає, оскільки у вказаний період не потребував надання таких послуг. ФОП ОСОБА_1 вважає, що ним було розірвано договір про надання послуг по постачанню теплової енергії від ТЕЦ в липні 2011 року. Крім того, відповідач у своїх поясненнях посилається на договір про надання послуг по постачанню теплової енергії від ТЕЦ № 159 від 12.10.2011 року та надає докази сплати за надані послуги теплопостачання по вказаному договорі за листопад, грудень 2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши усі обставини справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між комунальним підприємством "Теплоенергетик" (теплопостачальна організація) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (споживач) 17.12.2009 року укладено договір № 159 про надання послуг по постачанню теплової енергії від ТЕЦ (далі - Договір).

За умовами Договору Енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення в потрібних йому обсягах в період опалювального сезону з 15 жовтня по 15 квітня, а Споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором (розділ 1 Договору).

Облік теплової енергії сторони узгодили в розділі 2 Договору.

Згідно пунктів 3.1, 3.2, 3.3 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач сплачує попередню оплату у розмірі до 50% від вартості теплової енергії передбаченої на розрахунковий період згідно діючих тарифів до 10 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться на протязі поточного місяця, але не пізніше 10 числа, наступного з розрахунковим.

Пунктом 7.3.8 Договору передбачено, за несвоєчасну оплату спожитої теплової енергії споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Договір набув чинності з 04.11.2009 року і діє до 31.03.2010 року з правом продовжити термін дії договору (п.п. 9.1, 9.4 Договору).

Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, правовідносини за якими регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Договір про постачання енергії та інших ресурсів є консенсуальним, двостороннім та оплатним. Об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до статті 25 названого Закону теплопостачальна організація зобов'язана забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Основними обов'язками споживача теплової енергії відповідно до статті 24 Закону України "Про теплопостачання" є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії та додержання вимог договору і нормативно-правових актів.

Як зазначає позивач, ним у відповідності до умов Договору здійснювалось постачання теплової енергії відповідачеві.

Теплопостачальною організацією виставлялись відповідні рахунки - фактури на оплату відповідачем отриманих послуг теплопостачання за період з листопада 2010 року по жовтень 2011 року (а.с 11-13) всього на загальну суму 1527,60 грн.

Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином за період з листопада 2010 року по жовтень 2011 року на суму 1527,60 грн не виконував.

Залишок заборгованості, відповідно до розрахунку позивача станом на 15.10.2011 року становить 1527,60 грн.

Існування за відповідачем заборгованості за надані послуги з теплопостачання позивач підтверджує також довідкою про включення відомчих споживачів в жовтні 2010 року № 134 від 08.11.2010 року, відповідно до якої відповідач - ФОП ОСОБА_1 був включений до списку споживачів теплової енергії за адресою АДРЕСА_1 станом на 26.10.2010 року.

Факт споживання теплової енергії за вказаний період та на зазначену суму відповідачем підтверджується, також, спільними звітами за березень-квітень 2011 року, лютий-березень 2011 року, січень-лютий 2011 року, грудень 2010 - січень 2011 року, листопад-грудень 2010 року жовтень-листопад 2010 року, які складено відповідно до всіх споживачів теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 та з яких позивачем розраховано заборгованість відповідача окремо по кожному звіті.

За приписами частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до умов Договору Споживач взяв на себе зобов'язання виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

Доказів сплати суми боргу за послуги теплопостачання в розмірі 1527,60 грн відповідач до суду не подав, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Разом з тим, за правилами частини 1 статті 530 якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Заперечення відповідача щодо відключення від централізованої тепломережі, яке ФОП ОСОБА_1 мотивує поданою до матеріалів справи копією листа від 27.07.2010 року про відключення від центральної тепломережі, отримане КП "Теплоенергетик" відповідно до вх.№ 1048 від 27.07.2010 року, спростовується поясненнями позивача та копією листа № 1168 від 04.08.2010 року, яке адресоване відповідачеві. Із змісту вказаного листа вбачається, що для відключення від центральної тепломережі ФОП ОСОБА_1 необхідно було отримати дозвіл від балансоутримувача приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та провести роботи по відокремленню від централізованої мережі теплопостачання, а також пред'явити об'єкт для остеження та складання відповідного акту представнику позивача. Факт отримання вказаного листа № 1168 від 04.08.2010 року відповідачем не спростовано.

Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності, а також доказів того, до договір № 159 про надання послуг по постачанню теплової енергії від ТЕЦ було розірвано у зв'язку з відключенням відповідача в установленому порядку від централізованої тепломережі.

Посилання відповідача на укладення між сторонами договору № 159 від 12.10.2011 року, як на підставу для звільнення від відповідальності за договором від 17.12.2009 року є неспроможними, оскільки вказане свідчить про припинення правовідносин за договором від 17.12.2009 року тільки з моменту укладення договору № 159 від 12.10.2011 року, але не звільняє від обов'язку виконання зобово'язань за вищевказаним договором від 17.12.2009 року, які виникли до моменту укладення сторонами нового договору.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем у справі дотримано зазначені вище процесуальні вимоги, відтак позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 1527,60 грн господарським судом задовольняються в повному обсязі.

Позивачем також заявлено до стягнення 68,76 грн - інфляційних втрат за період з грудня 2010 року по вересень 2011 року та 29,30 грн - три відсотка річних за період з 11.12.2010 року по 10.10.2011 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказане право кредитора є самостійним способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Наявність підстав для стягнення зазначених платежів не потребує обов'язкового їх зазначення в умовах договору.

За даних обставин, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 68,76 грн - інфляційних втрат за період з грудня 2010 року по вересень 2011 року та 29,30 грн - трьох відсотків річних за період з 11.12.2010 року по 10.10.2011 року підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за невиконання останнім зобов'язання в розмірі 110,72 грн за період з 11.12.2010 року по 10.10.2011року, господарський суд враховує, що сторонами в п. 7.3.8 Договору передбачено сплату споживачем пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно частини 4 статті 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

За частиною 5 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок пені відповідає зазначеним нормам законодавства та умовам договору, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 110,72 грн за період з 11.12.2010 року по 10.10.2011року підлягають задоволенню.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Надані відповідачем до матеріалів справи копіїї платіжних доручень № 421 від 05.12.2011 року на суму 391,94 грн. та № 411 від 07.11.2011р. на суму 105,16 грн. свідчать про перерахування грошових коштів відповідачем на виконання зобов'язань за договором від 12.10.2011 року та не стосуються предмету спору.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь комунального підприємства "Теплоенергетик", 25002, м. Кіровоград, вул. Енергетиків, 20, код ЄДРПОУ 24153576 заборгованості в сумі 1736,38 грн з яких: 1527,60 грн - основний борг, 68,76 грн - інфляційні втрати, 29,30 грн - три відсотка річних, 110,72 грн - пеня, а також державне мито в сумі 102,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 236,00 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області

Суддя Т.В. Макаренко

Повне рішення складено 19.12.2011 року.