Рішення № 20065430, 13.12.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" грудня 2011 р.Справа № 6/5007/138/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді <Поле для текста >

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

судді <Поле для текста >

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність № 08/8457-000089 від 02.08.2011 р.;

від відповідача не з'явився.

Розглянув справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м. Житомир)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)

про стягнення 24019,54 грн.

Позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 24019,54грн. заборгованості за неналежне виконання договору №146 на користування електричною енергією від 14.12.2000р., з яких: 2404,51грн. - заборгованість за активну електроенергію, 615,85грн. - заборгованість за реактивну електричну енергію, 20928,11грн. - підвищена плата за споживання електричної енергії понад договірні величини, 11,44грн. - 3% річних, 59,63грн. - пені.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в засідання суду не з'явився, ухвала суду про порушення провадження у справі від 02.11.2011р., яка направлялись на адресу, зазначену в позовній заяві : 10001, м.Житомир, вул.Баранова, 52, повернулась з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Як вбачається зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманого за електронним запитом судді, станом на 24.11.2011 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) знаходиться за адресою: 10031, АДРЕСА_1 (а.с.42-43).

Слід зазначити, що копія ухвали про відкладення розгляду справи від 24.11.2011р., яку направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення на адресу: 10031, АДРЕСА_1, також повернулася з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2000 року між Житомирським районом електричних мереж, який діє на підставі Положення і є виробничим підрозділом ПАТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (позивач/енергопостачальна організація) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (відповідач/споживач) було укладено договір №146 (а.с.9-11), за умовами якого енергопостачальна організація забезпечує постачання електричної енергії у відповідності до умов договору, а споживач своєчасно здійснює оплату за використану електричну енергію в грошовій формі у відповідності з чинним законодавством і виконує інші умови, визначені цим договором.

Відповідно до п.4.1 договору відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати за використану електроенергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги і за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та за іншими формами розрахунків. Розрахунковим періодом вважається період з 16 числа по 15 число включно і вказаний період прирівнюється до календарного місяця.

Згідно п.6.2 договору оплата електроенергії здійснюється споживачем самостійно, авансовими платежами в такі терміни:

- перша оплата - до 15 числа розрахункового місяця 50% вартості очікуваного споживання електроенергії згідно з договором, з врахуванням сальдо на початок місяця;

- остаточний розрахунок - не пізніше 5 діб після закінчення розрахункового періоду в розмірі фактичного споживання електроенергії за місяць з врахуванням сальдо на початок місяця.

Позивач умови договору виконав належним чином та виставив відповідачу рахунки на оплату за активну електроенергію і рахунки за реактивну електроенергію, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.17-22).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриману електроенергію вчасно та в повному обсязі не виконав, у результаті чого станом на день розгляду справи в суді у нього існує заборгованість перед позивачем за активну електричну енергію в сумі 2404,51грн. та борг за реактивну електроенергію в розмірі 615,85грн.

Відповідно до п.5.1 договору у випадку споживання електроенергії та потужності понад кількість, обумовлену цим договором на відповідний період (місяць) при одно-, дво- чи тризонній системі обліку, споживач виключно банківськими коштами сплачує енергопостачальній організації п'ятикратну вартість електроенергії та потужності, витраченої понад обумовлений даним договором обсяг електричної енергії та потужності згідно із законом України "Про електроенергетику" за тарифами, які діяли в період, коли було виявлено перевищення.

Пункт 4.2 Правил користування електричною енергією (далі - Правила), затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 року №28 (з наступними змінами та доповненнями, чинними на даний час) передбачає, що відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним або поквартальним розподілом подаються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом у термін, обумовлений договором.

У разі не надання споживачем зазначених відомостей у встановлений договором термін розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік установлюється постачальником електричної енергії за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року, що минули, та у відповідних періодах минулого року, які відповідають майбутнім періодам поточного року.

Відповідно до ч.6 ст.26 Закону України "Про електроенергетику" у випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Листом, який був отриманий відповідачем 29.12.2009 р., Житомирський РЕМ довів відповідачу обсяги відпуску електроенергії на 2010 рік на рівні фактичних обсягів споживання електроенергії відповідних періодів 2010 р. (а.с.41). Зокрема на серпень місяць 2010 року доведено обсяг постачання електроенергії в кількості 1400 кВт/год., на вересень 2010 року - 1500 кВт/год, на жовтень 2010 року - 1600 кВт/год., на листопад 2010 року - 1300 кВт/год., на грудень 2010 року - 1700 кВт/год.

Як вбачається з матеріалів справи, в серпні 2010 року відповідачем фактично було спожито - 3803 кВт/год, в вересні 2010 року - 9130 кВт/год, в жовтні 2010 року - 9604 кВт/год, в листопаді 2010 року - 7981 кВт/год, в грудні 2010 року - 7514 кВт/год, що підтверджується відповідними Звітами про використану електроенергію (а.с.31,32-35 на звороті).

Таким чином, відповідач допустив споживання електроенергії понад договірну величину на 30532 кВт/год.

У зв'язку з викладеним, у відповідності до ст.26 Закону України "Про електроенергетику", відповідачу були нараховані санкції за перевищення договірних величин споживання та виставлено рахунки по сплаті двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електроенергії на загальну суму 20928,11грн. (а.с.31,32-35).

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, рахунки не оплатив, внаслідок чого, станом на день розгляду справи, утворилась заборгованість перед позивачем за використану активну електроенергію в сумі 2404,51грн., за використану реактивну електроенергію в сумі 615,85грн. та в сумі 20928,11грн. - підвищена плата за споживання електричної енергії понад договірні величини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2404,51 грн. боргу за активну електроенергію, 615,85 грн. - боргу за реактивну електричну енергію та 20928,11грн. - підвищеної плати за споживання електричної енергії понад договірні величини.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 11,44грн. - 3% річних та 59,63грн. пені за несвоєчасну сплату за використану електроенергію.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір 3% річних складає 11,44грн. (а.с.28).

Перевіривши розрахунок вказаних зобов'язань, суд вважає, що 3% річних нараховані правильно.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Пеня є одним з видів штрафних санкцій та визначається у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6.3 договору у випадку неоплати платіжного документа протягом 5 днів сторони керуються договірними зобов'язаннями, вимогами Правил користування електроенергією в частині припинення подачі електроенергії, а на суму, вказану в платіжному документі, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожну добу до дня фактичної сплати.

Згідно розрахунку позивача розмір пені складає 59,63грн. (а.с.28).

Перевіривши розрахунок вказаних зобов'язань, суд вважає, що пеня нарахована правильно, відповідно до вимог чинного законодавства та умовам укладеного договору.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (10031, АДРЕСА_1, ід.код НОМЕР_1)

- на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10014, м.Житомир, вул. Пушкінська, 32/8, ідентифікаційний код 22048622) - 24019,54грн. заборгованості, з яких: 2404,51грн. - борг за активну електроенергію, 615,85грн. - борг за реактивну електричну енергію, 20928,11грн. - підвищена плата за споживання електричної енергії понад договірні величини, 11,44грн. - 3% річних, 59,63грн. - пені, а також 240,20 грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі поданняапеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.

Повне рішення складено 19 грудня 2011 року.

Віддрукувати: <Поле для текста >

1 - в справу

2 - відповідачу (рек.з повід.)

<Текст >