Рішення № 20065423, 20.12.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" грудня 2011 р.Справа № 11/5007/117/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді <Поле для текста >

судді Маріщенко Л.О.

судді <Поле для текста >

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1

від 1-го відповідача не з'явився

від 2-го відповідача ОСОБА_2 ( довіреність від 01.08.11р.)

Розглянув справу за позовом Фізичної особи-приватного підприємця ОСОБА_1 (с. Левків, Житомирський район)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Левків-Агро" (с.Левків, Житомирський район)

2) Відділу державної виконавчої служби Житомирського РУЮ ( м. Житомир)

про стягнення 35100,40 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідачів солідарно 35100,40 грн. інфляційних та 3% річних .

Представник позивача позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

01.12.11р. представник 2-го відповідача позов не визнає, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що накази суду по справам № 1/3966 та № 1/135 дійсно не виконані у зв'язку з тим, що існує черговість проведення оплат по існуючій заборгованості товариства.

Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнута сума недостатня для задоволення в повному обсязі усіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми.

На даний час проводиться стягнення заборгованості на користь УПФУ в Житомирському районі.

В судовому засіданні позивач надав суду уточнений розрахунок позовних вимог, згідно якого просить стягнути з відповідачів інфляційні та річні за період до 20.12.11р. в сумі 12019,96 грн.

Представник 1-го відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Представник 2-го відповідача позов не визнає.

За клопотанням сторін спір розглянутий у більш тривалий строк ніж передбачено ст. 69 ГПК України.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 20.03.07. у справі №1/3966 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Левків-Агро" (відповідач) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності-приватного підприємця ОСОБА_1 (позивач) стягнуто 13650,00грн боргу, 2491,00грн пені, 9301,58грн індексу інфляції, 1617,61грн річних, 118,00,00грн витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита і 270,60грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як свідчать матеріали справи №1/3966, 01.09.03. сторонами був укладений договір підряду, згідно з умовами якого Суб'єкт підприємницької діяльності-приватний підприємець ОСОБА_1 (підрядник) зобов'язався виорати сільськогосподарські угіддя, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Левків-Агро" (замовник) - прийняти зазначені роботи та оплатити їх на умовах даного договору.

Господарським судом у справі №1/3966 встановлено обставини неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати виконаних підрядних робіт з обробітку сільськогосподарських угідь, що стало підставою звернення позивача до суду та стягнення з відповідача вищевказаних сум.

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Стаття 509 ЦК України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а також з підстав, визначених у Главі 50 Цивільного кодексу України.

Діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання із наявністю судового рішення чи відкриття провадження з його примусового виконання.

У матеріалах даної справи відсутні докази щодо припинення зобов'язань відповідача перед позивачем за договором підряду від 01.09.03.

Крім того, відповідачем не виконано рішення суду у справі №1/3966.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що належним є виконання, що відповідає умовам договору, вимогам закону та інших актів цивільного законодавства.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є його порушенням (ст.610 ЦК України).

Згідно ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Тобто, в разі виконання зобов'язання неналежним чином, воно не припиняється, а на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки.

Таким чином, прийняття судом рішення про стягнення боргу не припиняє зобовязання управненої сторони, а неможливість виконання боржником грошового зобов'язання не звільняє останнього від відповідальності (ч.1 ст.625 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.06.08. у справі №1/135 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Левків-Агро" на користь Суб'єкта підприємницької діяльності-приватного підприємця ОСОБА_1 стягнуто інфляційні нарахування та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором підряду від 01.09.03. за період з 01.07.06. по 31.05.08.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 02.02.10р. по справі № 5/1604 з відповідача на користь позивача стягнуто 2864,94 грн. інфляційних за період з червня 2008р. по грудень 2009р. та 641,74 грн. 3% річних за період з 01.06.08р. по 15.01.10р.

Варто зазначити, що станом на день звернення позивача з позовом до суду відповідач не виконав грошового зобов'язання за договором підряду від 01.09.03. Тому, позивачем правомірно та обґрунтовано здійснено нарахування 3% річних та інфляційних.

В своєму уточненому розрахунку позивач просить стягнути з відповідача інфляційні та річні по наказу по справі № 1/3966 за період з квітня 2007р. по грудень 2011р.

Однак, згідно прийнятих господарським судом рішень по справах №1/135 та № 5/1604 з відповідача вже стягнуто нараховані позивачем інфляційні та річні по грудень 2009р.

Таким чином, нарахування інфляційних на суму 13650 грн., яка є сумою боргу і обставини щодо несвоєчасної сплати якої встановлені рішенням суду у справі № 1/3966 можливо починати лише з січня 2010р., а 3% річних з 16.01.10р.

Крім того, в суму боргу, визначену рішення суду по справі № 1/3966 в розмірі 13650 грн., і на позивач нараховує інфляційні він включив також 2491 грн. пені, 9301,58 грн. інфляційних, 1617,61 грн. річних, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 270,60 грн. державне мито.

Однак, згідно ст. 625 ЦК України, інфляційні та річні нараховуються лише на суму основного боргу, тобто в даному випадку на суму 13650 грн.

Тому, перевіривши розрахунок сум інфляційних нарахувань, суд приходить до висновку про його неправильність, тому вважає за необхідне здійснити його перерахунок:

- за січень 2010р.:

13650 грн. ( сума боргу) х 1018% ( індекс інфляції) / 100 - 13650 грн. = 245,70 грн.

- за лютий 2010р.:

13895,70 грн. ( проіндексована сума боргу) х 101,9% ( індекс інфляції) / 100 - 13895,70 грн. = 264,02 грн.

- за березень 2010р.:

14159,72 грн. ( проіндексована сума боргу) х 100,9% / 100 - 14159,72 грн. = 127,44 грн.

- за серпень 2010р.

14287,16 грн. ( проіндексована сума боргу) х 101,2% /100 - 14287,16 грн. = 171,45 грн.

- за вересень 2010р.

14458,61 грн. ( проіндексована сума боргу) х 102,9% /100 - 14458,61 грн. = 419,30 грн.

- за жовтень 2010р.

14877,91 грн. ( проіндексована сума боргу) х 100,5% /100 - 14877,91 грн. = 74,39 грн.

- за листопад 2010р.

14952,30 грн. ( проіндексована сума боргу) х 100,3% /100 - 4952,30 грн. = 44,86 грн.

- за грудень 2010р.

14997,16 грн. (проіндексована сума боргу) х 100,8% /100 - 14997,16 грн. = 119,98 грн.

- за січень 2011р.

15117,14 грн. ( проіндексована суму боргу) х 101% /100 - 15117,14 грн. = 151,17 грн.

- за лютий 2011р .

15268,31 грн. ( проіндексована сума боргу) х 100,9% /100 - 15268,31 грн. = 137,41 грн.

- за березень 2011р.

15405,72 грн. ( проіндексована сума боргу) х 101,4% /100 - 15405,72 грн. = 215,68 грн.

- за квітень 2011р.

15621,40 грн. ( проіндексована сума боргу) х 101,3% /100 - 15621,40 грн. = 203,08 грн.

- за травень 2011р.

15824,48 грн. ( проіндексована сума боргу) х 100,8 % /100 - 15824,48 грн. = 126,60 грн.

- за червень 2011р.

15951,08 грн. ( проіндексована сума боргу) х 100,4% /100 - 15951,08 грн. = 63,80 грн.

- за вересень 2011р.

16014,88 грн. ( проіндексована сума боргу) х 100,01% /100 -16014,88 грн. = 16,01 грн.

- за листопад 2011р.

1630,89 грн. ( проіндексована сума боргу) х 100,1% /100 - 1630,89 грн. = 16,03 грн.

Таким чином, загальний розмір інфляційних збитків становить 2396,92грн.

Згідно розрахунку проведеного судом, розмір 3% річних за період з 16.01.10р. по 20.12.11р. становить 788,71 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 6291,65 грн. інфляційних та 1114,65 грн. 3% річних нарахованих на суму, яка була стягнута на його користь згідно рішення суду по справі № 1/135.

Однак, вказаним вище рішенням, на користь позивача було стягнуто 11011,46 грн. інфляційних, 786 грн. річних та судові витрати.

Як вже зазначалось, згідно ст. 625 ЦК України, інфляційні та річні можливо нараховувати лише на основну суму боргу.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позов в частині стягнення 2396,92 грн. інфляційних, 788,71 грн. річних та відмовляє в іншій частині позову.

Позивач просить стягнути заявлену в позові суму з ТОВ "Левків-агро" та Відділу державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції солідарно.

При цьому позивач посилається на те, що Відділ державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції є належним відповідачем по справі, так як його бездіяльність, що підтверджується ухвалами господарського суду Житомирської області по справі № 1/3966 від 05.06.08р., від 15.09.11р., призвела до невиконання вказаних вище рішень господарського суду.

Однак, суд не погоджується з позивачем, так як в даному випадку спір виник між позивачем та ТОВ "Левків-Агро" по невиконанню зобов'язань згідно договору підряду від 01.09.03р., до якого Відділ державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції не має жодного відношення.

Таким чином суд відмовляє в задоволенні позову щодо вимог до Відділу державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Судові витрати покладаються на першого відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Левків - Агро" ( 12405, Житомирська область, Житомирський район, с. Левків, вул. Байко, 35, код 03746102) на користь Фізичної особи - приватного підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 2396,92 грн. інфляційних, 788,71 грн. 3% річних, 31,86 грн. витрат по сплаті державного мита, 38,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його прийняття. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяМаріщенко Л.О.

Дата підписання21.12.2011 р.

Віддрукувати: <Поле для текста >

1 - в справу

2, 3, 4 - сторонам ( рек. з повід.)

<Текст >