Рішення № 20065400, 20.12.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" грудня 2011 р.Справа № 20/5007/122/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гнисюка С.Д.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність № 25 від 05.12.2011р., Черненкова Л.В. - бухгалтер, наказ № 1 від 01.12.2010р.

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Благост" (с.Бенедівка, Бердичівський район, Житомирська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овручм'ясо" (с.Дубовий Гай Овруцький район)

про стягнення 234655,57 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Благост" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овручм'ясо" про стягнення 234655,57грн. Також, позивач просив забезпечити позов.

Ухвалою суду від 16.11.2011р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі № 20/5007/122/11, зобов'язано позивача подати обґрунтування необхідності забезпечення позову та відповідні докази на його підтвердження.

В судовому засіданні 08.12.2011р. представники позивача подали докази часткових проплат відповідачем основного боргу, а саме, на суму 50000,00грн., що підтверджується поданими банківськими виписками. На виконання вимог ухвали суду від 16.11.2011 р., надали для огляду оригінали документів доданих до позовної заяви.

Крім того, надали для залучення до матеріалів справи копію статутних документів; оригінал витягу з ЄДР щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Благост" станом на 01.12.2011 р.; довідку № 3630 від 07.12.2011 р. про зарахування судового збору до державного бюджету України на суму 4872,00грн. та на суму 1232,61 грн. до державного бюджету України за подання позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Благост" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овручм'ясо"; відомості про найменування рахунків у банку.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 08.12.2011р. розгляд справи відкладено на підставі ст.77 ГПК України, в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Представники позивача в судовому засіданні 20.12.2011р. позовні вимоги підтримали в повному обсязі з урахуванням часткових проплат відповідачем суми боргу з підстав зазначених у позовній заяві.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представники позивача зазначили, що відповідач в порушення умов договору №38 від 31.03.2011р. в частині оплати за поставлену худобу в установлені договором строки не розрахувався.

Також, надали для залучення до матеріалів письмові пояснення №12 від 19.12.2011р. стосовно доданих до позовної заяви платіжних доручень, за якими відповідач перерахував кошти.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений, підтвердженням чого є підпис уповноваженого представника на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.23,60). Вимог ухвал господарського суду Житомирської області від 16.11.2011р. та від 08.12.2011р. не виконав.

Крім того, ухвалою господарського суду Житомирської області від 08.12.2011р. суд попереджав відповідача, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

На запитання суду щодо наявності додаткових доказів по справі, представники позивача зазначили, що додаткові докази відсутні. Крім того, просили суд розглянути спір за наявними у справі документами.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Враховуючи викладене, господарський суд Житомирської області визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд Житомирської області, -

ВСТАНОВИВ:

31.03.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Благост" (далі позивач, товаровиробник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Овручм'ясо" (далі відповідач, заготівельник) був укладений договір на закупівлю худоби №38 (далі договір) (а.с.14).

У відповідності до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із п. 1.1 договору, товаровиробник продає заготівельнику за договірними цінами живу худобу, що відповідає по якості діючим стандартам і технічним умовам, ветеринарним вимогам для забійних тварин, по видам і в погоджені з заготівельником строки, а заготівельник приймає всю пред'явлену товаровиробником у відповідності з даним договором худобу.

Відповідно до п.4.6 договору, днем виконання товаровиробником зобов'язань по договору щодо продажу худоби на приймально-здавальному пункті заготівельника вважається дата складання приймально-здавального документу.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 309705,48грн., що підтверджується накладною №6 від 31.03.2011р., приймальною квитанцією №000441 від 31.03.2011р. та відомістю переміщення від 31.03.2011р. (а.с.16-18).

Факт отримання продукції відповідачем підтверджується підписом уповноважено представника відповідача на накладній, який діяв на підставі довіреності №138 від 31.03.2011р. (а.с.15).

Оплата за худобу проводиться по цінам домовленості на момент здачі худоби на м'ясокомбінат із відрахуванням платежу на 10 банківських днів (п.2.7 договору).

Днем виконання заготівельником зобов'язань по оплаті продукції вважається дата, що вказана на штампі установи банку на розрахунковому документі або на накладній при передачі товаровиробнику матеріально-технічних ресурсів (п. 4.7 договору).

Матеріали справи містять докази часткових проплат відповідача, зокрема, банківські виписки (а.с.20-21).

Матеріалами справи доведено, що станом на день подачі позовної заяви внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати фактично отриманого товару за останнім утворилась заборгованість в сумі 169724,48грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Проте, під час розгляду справи в суді відповідач частково погасив основний борг в сумі 50000,00грн. підтвердженням чого є банківські виписки (а.с.53-55) та про що зазначено представником позивача в судовому засіданні.

Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору (п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України).

Отже, суд приходить до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 50000,00грн основного боргу за відсутністю предмету спору у відповідності до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Враховуючи викладене суд визначає вимоги позивача про стягнення 119724,48грн. заборгованості такими, що доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути на свою користь з відповідача пеню в сумі 46750,39грн. та штраф в сумі 18180,70грн., обґрунтовуючи стягнення пені та штрафу нормами ч. 2 ст. 231 ГК України.

Однак, господарський суд вважає, що сума пені та штрафу нарахована необґрунтовано виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 343 ГК України, передбачено, що розмір пені за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В Роз'ясненні Вищого Арбітражного суду України від 29.04.1994р. №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" роз'яснюється, що з дати набрання чинності Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тобто з 14 січня 1997 року (дата опублікування), розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі, при цьому в п.2.1. Роз'яснення вказується, що якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Як вбачається з умов договору сторони не передбачили відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, в т.ч. грошових, у вигляді сплати пені та штрафу, не визначили конкретний розмір санкцій, а посилання позивача на норми ч. 2 ст. 231 ГК України не може бути підставою для стягнення пені та штрафу, оскільки, зазначена норма права стосується лише порушень господарських зобов'язань, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, чи за рахунок державного кредиту. Ані позивач, ані відповідач не відносяться до зазначених суб'єктів. При цьому, законодавством України не встановлено обов'язку сплати пені та штрафу за порушення грошових зобов'язань суб'єктами господарювання, якими є сторони по справі, за договором купівлі-продажу у разі, якщо такий розмір не визначено в договорі.

Виходячи з вищевикладеного, у позивача не виникло право на нарахування пені та штрафу.

Відповідач позов не оспорив, доказів погашення заборгованості суду не надав.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 119724,48грн. основної заборгованості. В частині стягнення 50000,00грн. основної заборгованості суд припиняє провадження у справі за відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Судові витрати на підставі статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд Житомирської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овручм'ясо" (11103, Житомирська області, Овруцький район, с.Дубовий Гай, вул. Шевченка, 1, ідентифікаційний код 34799239) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Благост" (13319, Житомирська область, Бердичівський район, с.Бенедівка, вул. Першотравнева, 38, ідентифікаційний код 36532984) 119724,48грн. (сто дев'ятнадцять тисяч сімсот двадцять чотири гривні 48 коп.) - заборгованості, 3394,49грн. (три тисячі триста дев'яносто чотири гривні 49 коп.) - судового збору.

3. В частині стягнення 50000,00грн. - основної заборгованості провадження у справі припинити.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяГнисюк С.Д.

<Поле для текста >

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек. з пов.)

<Текст >