Рішення № 20065394, 20.12.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" грудня 2011 р.Справа № 20/5007/114/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гнисюка С.Д.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1. - довіреність № 45 від 01.11.2011р.

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" (м.Житомир)

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ксаверівський" (с. Ксаверів, Малинського району)

про стягнення 3415,42 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ксаверівський" про стягнення 3415,42грн.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 01.11.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі № 20/5007/114/11, призначено судове засідання.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 24.11.2011р. розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 20.12.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідно до умов договору купівлі-продажу ВРХ № 35 від 03.03.2009р., відповідач продав Товариству з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" товар. На виконання умов договору позивач розрахувався з відповідачем за отриманий товар, перерахувавши кошти на загальну суму 19817,92грн., з яких 3415,42 грн. - дотація. Оскільки, відповідно до вимог діючого на той час законодавства, дотації сплачуються на окремий рахунок, позивачем 03.03.2011р. сплачено відповідачу дотацію на суму 3415,42грн., що підтверджується платіжним дорученням № 628 від 21.01.21010р. А тому, дотація, яка включена в суму 19817,92грн. і перерахована загальним платежем, була помилково сплачена, тому просить суд повернути такі кошти.

Також, в судовому засіданні представник позивача подав письмове пояснення в якому зазначив, що як доказ сплати дотації в сумі 3415,42грн. є платіжне доручення №628 від 21.01.2010р.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, хоча про час, місце та дату судового засідання належним чином був повідомлений про що свідчить підпис уповноваженого представника на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.23). Вимог ухвал господарського суду Житомирської області від 01.11.2011р. та від 24.11.2011р. не виконав, про наявність поважних причин неможливості подання до суду витребуваних ухвалами документів суд не повідомив.

На запитання суду щодо наявності додаткових доказів по справі, представник позивача зазначив, що додаткові докази відсутні. Крім того, просив суд розглянути спір за наявними у справі документами.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обовязковою, господарський суд Житомирської області визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд Житомирської області -

ВСТАНОВИВ:

03.03.2009р. між Закритим акціонерним товариством "Житомирський м'ясокомбінат" правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат", що підтверджується витягом із статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" (а.с.9) (далі - позивач, покупець) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Ксаверівський" (далі - відповідач, продавець) був укладений договір купівлі-продажу ВРХ № 35 (далі - договір) (а.с.15).

У відповідності до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.1 договору сторони узгодили, що продавець зобов'язується передати велику рогату худобу (ВРХ, товар), а покупець - прийняти в кількості та асортименті відповідно до накладних на відпуск товару і сплатити за нього суму грошових коштів, що обраховується відповідно до закупівельної ціни на товар на момент його отримання від продавця.

Відповідно до п. 1.2 договору, загальна вартість кожної окремої партії товару вказується у приймальних квитанціях на таку партію, які підписуються повноважними представниками сторін, та вважається узгодженою з моменту її підписання.

На виконання умов договору відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 19809,46грн., що підтверджується копією прийомної квитанції № 001873 від 09.12.2009р. (а.с.11), яка підписана представниками обох сторін.

Відповідно до 693 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до п. 2.7 договору, право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання всіх примірників приймальних квитанцій на товар.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що товар продається по закупівельних цінах покупця, які діяли на момент його приймання покупцем.

Покупець оплачує продавцю вартість кожної партії товару окремо, в сумі, що зазначена у закупівельних квитанціях на таку партію (п.3.2 договору).

Згідно п. 3.3 договору, покупець здійснює оплату на протязі 5-ти банківських днів з моменту отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця або шляхом видачі готівки в касі покупця.

Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, перерахувавши відповідачу кошти за отриманий товар на загальну суму 19817,92грн., що підтверджується касовими ордерами № 321 від 08.12.2009р. та № 322 від 09.12.2009р.

Відповідно до ч.1 п.11.21 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року "Про податок на додану вартість" (у редакції Закону України від 03.06.2008 року №309-VI, що діяв на момент здійснення поставки товару) сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, мясо та мясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і мясо в живій вазі.

Порядок нарахування, виплати і використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Обєктом оподаткування податком на додану вартість в даному випадку є операція платника податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України (п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 цього ж Закону).

Відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

З наведеного вбачається, що порядок нарахування та використання сум податку на додану вартість сільськогосподарськими товаровиробниками за поставлену переробним підприємствам худобу в живій вазі врегульований податковим законодавством, і в силу приписів ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" не може регулюватися інакше ніж законами України.

Порядок реалізації зазначеного положення Закону встановлений у Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та мясо в живій вазі (надалі - Порядок), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.99 року №805 (який втратив чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2009 року №291, проте на момент здійснення поставок діяв з внесеними змінами і доповненнями, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2008 року №300).

Згідно ч.2 п.1 Порядку нарахування і виплата дотацій проводиться переробними підприємствами незалежно від форми власності, що мають власні переробні потужності.

Пунктом 4 цього Порядку передбачено, що переробні підприємства під час приймання поставлених молока та мяса в живій вазі виписують приймальні квитанції сільськогосподарським підприємствам за формами ПК-1 і ПК-3, а особистим селянським господарствам - за формами ПК-2 і ПК-3а.

У квитанціях крім ваги та вартості поставленої продукції за договірними цінами окремим рядком зазначаються суми дотацій, що належать сільськогосподарському товаровиробнику, виходячи із загального обсягу закупленої продукції та розміру дотацій згідно з попереднім розрахунком переробних підприємств.

Відповідно до п.5 Порядку перерахування коштів сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними молоко та мясо в живій вазі здійснюється за платіжними дорученнями з поточного рахунка переробного підприємства за цінами відповідно до укладених договорів, а сум дотацій - з його небюджетного рахунка, відкритого в територіальному органі Державного казначейства (далі - небюджетний рахунок), на окремі рахунки сільськогосподарських товаровиробників (крім тих, що ведуть особисте селянське господарство), які вони повинні відкрити в обслуговуючих банках протягом одного звітного періоду.

Як вбачається з матеріалів справи позивач платіжним дорученням №628 від 21.01.2010р. перерахував на рахунок відповідача 3415,42грн. В графі "призначення платежу" цього доручення зазначено "дотація згідно ПК за здане поголів'я ВРХ за грудень 2009р. Постанова КМУ №291".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що за отриманий товар позивачем касовими ордерами № 321 від 08.12.2009р. та № 322 від 09.12.2009р. надлишково було сплачено кошти в сумі 3415,42грн.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. № 22, помилкове зарахування коштів це зарахування коштів, в наслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача. При цьому неналежним отримувачем вважається особа, що не має законних підстав на одержання від платника коштів, що надійшли на його рахунок, і аналогічно: неналежний платник це особа, з рахунку якої помилково списані ці кошти.

Пункт 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. № 22 передбачає, що кошти, помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Пунктом 6 Указу Президента України № 227/95 від 16.03.1995р. "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" встановлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направляв відповідачу повідомлення з вимогою повернути переплату суми дотації в сумі 3423,88грн. (а.с.16), яку останній отримав 02.06.2011р. про що свідчить підпис уповноваженого представника на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.17). Сторонами суду не надано доказів щодо відповіді або задоволення відповідачем претензій позивача. Крім того, представник позивача в судовому засіданні зазначив, що відповідач відповідь на претензії не надавав, вимоги позивача щодо сплати заборгованості залишилися незадоволеними.

Докази надіслання зазначеної вимоги наявні в матеріалах справи.

Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 3415,42грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави (глава 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави") застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Перераховані позивачем грошові кошти у сумі 3415,42грн. знаходяться у відповідача без достатніх підстав.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідач позов не оспорив.

Згідно із ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, господарський суд визнає вимоги позивача про стягнення 3415,42грн. заборгованості такими, що доведені матеріалами справи, заявленими у відповідності до діючого законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ксаверівський" (11612, Житомирська область, Малинський район, с. Ксаверів, ідентифікаційний код 30878898) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" (10025, м. Житомир, вул. Баранова, 127, ідентифікаційний код 32122069) 3415,42грн. (три тисячі чотириста п'ятнадцять гривень 42 коп.) - заборгованості, 102,00грн. (сто дві гривні 00 коп.) - державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяГнисюк С.Д.

<Поле для текста >

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек. з пов.)

<Текст >