Рішення № 20063106, 19.12.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.12.11р.Справа № 7/5005/15895/2011

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа страхування", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед", м. Дніпропетровськ

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 25 500, 00 грн.

Суддя Коваль Л.А.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, дов. № 119 від 14.02.2011р.;

від відповідача: представник ОСОБА_2, дов. б/н від 18.07.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа страхування" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" про стягнення з останнього на свою користь в порядку регресу шкоди у сумі 25 500, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за договором добровільного страхування наземного транспорту № 206.0007293.01.33 від 15.05.2008р., укладеного позивачем, як страховиком, з ОСОБА_3, як страхувальником, позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, повязані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки "Хонда", державний номер НОМЕР_1. Також, відповідно до полісу № ВВ/5781699 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів 04.04.2008р. відповідач, як страховик, застрахував цивільно-правову відповідальність ДОМА "Київмедавтотранс" (страхувальник) щодо транспортного засобу "ГАЗ", державний номер НОМЕР_2. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу марки "ГАЗ", державний номер НОМЕР_2, що належить ДО "Київмедавтотранс", під керуванням ОСОБА_4, що перебував у трудових відносинах з ДО "Київмедавтотранс", та транспортного засобу ОСОБА_3 під її керуванням, пошкоджено транспортний засіб останньої. У судовому порядку встановлена вина у зіткненні автомобілів ОСОБА_4 Дорожньо-транспортна пригода, яка спричинила пошкодження автомобілю ОСОБА_3, є страховим випадком. На підставі заяви ОСОБА_3 про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування складено страховий акт № 3069.206.08.02.01 від 12.03.2009р., розрахована сума страхового відшкодування. Відповідно до умов договору страхування позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування у сумі 28 012, 40 грн. За наведених обставин та на підставі ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування", ч. 1 ст. 1191, ч. 1 ст. 1172 ЦК України позивач вбачає підстави для стягнення понесених збитків виплаченої суми страхового відшкодування з відповідача в межах ліміту його відповідальності у сумі 25 500, 00 грн.

Відповідач проти позову заперечує. Відповідач вважає, що відповідно до п.п. 35.1., 35,2. ст. 35, п. 36.1. ст. 36, п. 37.1. ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування позивач повинен звернутись до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування та додати до неї усі необхідні документи, завірені належним чином. У зазначеному порядку позивач до відповідача не звертався. Позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою, що на думку відповідача, не може вважатися заявою про виплату страхового відшкодування в розумінні ст. 35 вищезазначеного Закону. Регресна вимога не містить інформації щодо здійснених взаєморозрахунків потерпілої особи та особи, відповідальність якої застрахована, та до неї не додані документи, які б підтверджували обґрунтованість вимог позивача. Також, відповідач вважає, що в порушення п. 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003р. № 142/5/2092 відповідача не було запрошено на проведення огляду пошкодженого транспортного засобу, у звязку з чим він не зміг надати свої зауваження щодо проведеного огляду та виявлених пошкоджень. Окрім того, відповідач зазначає, що позивач не надав доказів в підтвердження повноважень особи, що провела автотоварознавче дослідження та склала відповідний висновок, - ОСОБА_5 на право вчинення відповідних дій.

Суд відкладав розгляд справи з 29.11.2011р. на 14.12.2011р.

У судовому засіданні 14.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.05.2008р. Закрите акціонерне товариство "Українська страхова компанія "ВЕСТА", яке змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа страхування", що підтверджується статутом останнього, державна реєстрація змін до установчих документів проведена 17.12.2009р., як страховик, та ОСОБА_3, як страхувальник, уклали договір добровільного страхування наземного транспорту № 206.0007293.01.33 (далі - Договір), строком дії з 14:00 год. 15.05.2008р. до 14:00 год. 15.05.2009р.

За умовами Договору страховик застрахував транспортний засіб (КАСКО) Civic 1.8, державний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску.

Відповідно до п. 7 Договору страхова сума складає 166 145, 00 грн.

Вигодонабувачем за Договором є ЗАТ "Альфа-Банк".

Також, відповідно до полісу ВВ/5781699 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 04.04.2008р., укладеного між Акціонерним страховим товариством закритого типу "Дніпроінмед", яке змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Дніпроінмед", що підтверджується статутом останнього, державна реєстрація змін до установчих документів проведена 19.04.2011р., як страховиком, та ДОМА "Київмедавтотранс", як страхувальником, застраховано цивільно-правову відповідальність останнього щодо транспортного засобу ГАЗ-3110, державний номер НОМЕР_2, 2000 року випуску.

Строк дії полісу один рік з 00:00 год. 04.04.2008р. по 03.04.2009р. включно (п. 3 полісу).

Ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) 25 500, 00 грн. (п. 2 полісу).

18.12.2008р. о 16 год. 45 хв. в м. Києві на вул. Дмитріївська, 27 сталася дорожньо-транспортна пригода зіткнення транспортного засобу Honda Civic, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 з транспортним засобом ГАЗ 3110, державний номер НОМЕР_2, що належить Державній організації "Київмедавтотранс", під керуванням ОСОБА_4. Відносно водія ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення вимог п. 12.1. Правил дорожнього руху України, який разом з матеріалами ДТП відповідно до ст. 276 КУпАП переданий до Шевченківського районного суду м. Києва.

Наведене підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду, виданою Управлінням Державної автомобільної інспекції Головного управління в м. Києві МВС України.

В довідці також зазначено, що перелік пошкоджень транспортного засобу вказано у довідці про пошкодження транспортних засобів, виданій на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 30.01.2009р. у справі № 3-732/2009 ОСОБА_4, працюючого водієм ДО "Київмедавтотранс", по факту зазначеної вище дорожньо-транспортної пригоди визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Отже, вина ОСОБА_4 у дорожньо-транспортній пригоді встановлена у судовому порядку.

На підставі заяви ОСОБА_3 про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 22.12.2008р. подія, повязана з пошкодженням застрахованого автомобілю Honda Civic 1.8, державний номер НОМЕР_1, страховиком Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Альфа страхування" (змінене найменування на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа страхування") визнана страховим випадком.

Також, в матеріалах справи наявне повідомлення вигодонабувача за Договором ЗАТ "Альфа-Банк" від 10.03.2009р. № 15804-23-б/б, адресоване позивачу, з проханням оплатити страхове відшкодування ОСОБА_3 для відновлювального ремонту.

12.03.2009р. позивачем складено страховий акт № 3069.206.08.02.01, згідно якого сума страхового відшкодування на підставі розрахунку становить 28 012, 40 грн.

Сума страхового відшкодування визначена з урахуванням калькуляції орієнтовної вартості ремонтно-відновлювальних робіт та запасних частин від 23.01.2009р., акту виконаних робіт від 23.01.2009р., складених СП ЗАТ "Дніпро Мотор Інвест", відповідно до яких вартість матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_3 внаслідок ДТП, склала 28912, 40 грн., а також висновку спеціаліста № 844 експертного автотоварознавчого дослідження від 23.01.2009р. по визначенню матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Honda Civic 1.8, державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, без урахування втрати товарної вартості та з урахуванням розцінок СП ЗАТ "Дніпро Мотор Інвест", проведеного за замовленням позивача ЗАТ "Експерт сервіс", складеного ОСОБА_5 (свідоцтво Міністерства юстиції України № НОМЕР_3 про присвоєння кваліфікації судового експерта з правом проведення автотоварознавчих експертиз, дійсне до 27.11.2009р.). Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту автомобіля та матеріального збитку складає 28574, 09 грн.

На підставі розпорядження на виплату страхового відшкодування позивач сплатив, зокрема, на користь СП ЗАТ "Дніпро Мотор Інвест" кошти у сумі 27 726, 40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2377 від 18.03.2009р.

08.02.2010р., тобто після виплати страхового відшкодування, позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою про відшкодування позивачу суми виплаченого страхового відшкодування. Регресна вимога отримана відповідачем 15.02.2010р.

Відповідач відповіді на регресну вимогу позивача не надав, як і не відшкодував позивачу виплачене ним відшкодування в межах ліміту відповідальності.

Оскільки винною у дорожньо-транспортній пригоді, яка спричинила страховий випадок, є особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідачем, позивач вбачає підстави для стягнення з відповідача на свою користь в порядку регресу виплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 25 500, 00 грн. (ліміт відповідальності відповідача), що і є причиною спору.

Частиною першою статті 25 Закону "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Те ж передбачає ст. 993 Цивільного кодексу України.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК України).

За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В силу положень ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом першим частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 цього Закону (Закон застосовується в редакції на дату настання страхового випадку) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані, у тому числі, вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності про настання дорожньо-транспортної пригоди (п. 33.1.2. ст. 33 Закону).

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

22.12.2008р. особою, цивільно-правова відповідальність якої як власника наземного транспортного засобу застрахована відповідачем, - ДО "Київмедавтотранс" з дотриманням встановленого Законом строку подана відповідачу заява про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. До заяви страхувальник додав документи, визначені п. 35.2. ст. 35 Закону.

Страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків (п. 37.4. ст. 37 Закону).

Доказів розгляду поданої страхувальником заяви та прийняття по ній рішення відповідач не надав, як не надав і доказів виплати страхового відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі або іншій погодженій з ним особі.

Оскільки виплата страхового відшкодування потерпілій особі здійснена позивачем згідно з укладеним між позивачем та потерпілою особою договором страхування, в силу наведених вище положень Закону України "Про страхування", Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Цивільного кодексу України позивач має право зворотної вимоги (регресу) до відповідача, як особи, відповідальної за шкоду, спричинену особою, цивільно-правову відповідальності якої застрахував відповідач, у розмірі виплаченого відшкодування, але в межах ліміту відповідальності відповідача.

В позасудовому порядку на підставі регресної вимоги відповідач не відшкодував позивачу виплачене останнім страхове відшкодування в межах ліміту своєї відповідальності.

За наведеного, заявлені позивачем позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що для отримання страхового відшкодування позивач повинен був звернутись до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування, а регресна вимога не є такою завою. Позивач в розумінні Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не є особою, яка має право на відшкодування та зобовязана подати відповідну заяву. Позивач є особою, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, та має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи. Окрім того, відповідач у встановлений строк отримав заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від належної особи особи, відповідальність якої застрахована.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо порушення при проведенні огляду пошкодженого транспортного засобу вимог п. 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003р. № 142/5/2092 (редакція на дату виникнення спірних правовідносин), яке полягає у тому, що відповідача не було запрошено на проведення огляду пошкодженого транспортного засобу, у звязку з чим відповідач не мав змоги надати свої зауваження щодо проведення самого огляду та виявлених пошкоджень. Згідно з п. 5.2. зазначеної Методики у разі потреби виклик зацікавлених осіб на технічний огляд із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду ДТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження врученням відповідного виклику під розписку особи, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. Отже, як вбачається з наведеної норми, як виклик представника страховика на технічний огляд, так і його присутність при проведенні технічного огляду, не є обов'язковими. Відповідно до наявного в матеріалах справи протоколу огляду транспортного засобу (додатковий) від 29.01.2009р. при огляді пошкодженого транспортного засобу були присутні його власник, представник особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність у відповідача, - ДО "Київмедавтотранс". Окрім того, отримавши від страхувальника повідомлення про настання страхового випадку, п. 34.1. ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зобовязує страховика терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Разом з тим, відповідач не надав доказів вчинення ним вказаних дій.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності у матеріалах справи доказів в підтвердження повноважень особи, що провела експертне автотоварознавче дослідження, на вчинення відповідних дій як такі, що спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" та ст. 47 ГПК України зайво сплачене позивачем державне мито у сумі 25, 13 грн. підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, буд. 21, кім. 307, ідентифікаційний код 21870998) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа страхування" (01025, м. Київ, вул. Десятинна, буд. 4/6, ідентифікаційний код 30968986) в порядку регресу 25 500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. 00 коп., витрати на оплату державного мита у сумі 255 (двісті пятдесят пять) грн. 00 коп., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Альфа страхування" (01025, м. Київ, вул. Десятинна, буд. 4/6, ідентифікаційний код 30968986) з державного бюджету зайво сплачене згідно платіжного доручення № 265 від 21.09.2011р., яке міститься в матеріалах справи, державне мито у сумі 25 (двадцять пять) грн. 13 коп., про що видати довідку.

Суддя Л.А. Коваль

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 19.12.2011р.