Постанова № 20058122, 21.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2011 р. Справа № 5023/3089/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоДунаєвської Н.Г.

суддів :Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу ПАТ "Земельний банк"

на постановуХарківського апеляційного

господарського суду від 03.10.2011

у справі№ 5023/3089/11 господарського суду

Харківської області

за позовомДержавної інноваційної фінансово-кредитної установи

(надалі Установа)

доПАТ "Земельний банк"

(надалі Банк)

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача ТОВ "Компанія "Західбудінвест" (надалі Компанія)

прозобов'язання вчинити певні дії

за участю представників: від позивача- Свідерська Г.В. від відповідача- Горох О.П.

від третьої особи- не з'явились В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.06.2011 (суддя Яризько В.О.)

- в задоволенні клопотання Установи про витребування додаткових доказів у Компанії відмовлено;

- в задоволенні клопотання Банку про витребування додаткових доказів у Компанії та Установи відмовлено;

- в задоволенні позову про поновлення Установі місячного строку для заявлення своїх вимог до Банку за Гарантією № 5 від 10.03.2009, зобов'язання Ліквідатора Банку ОСОБА_1 визнати кредиторські вимоги Установи в сумі 15851684,62грн. та внести дані вимоги до реєстру вимог кредиторів Банку відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2011 (судді: Пуль О.А., Білоусова Я.О., Лакіза В.В.) рішення скасовано та прийняти нове, яким позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою, Банк звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 25.10.2007 між Установою (надалі Кредитор) та Компанією (надалі Позичальник) укладено договір про надання кредиту № 07-0010 (надалі Кредитний договір), відповідно до якого Позичальнику надано кредит у сумі 50000000грн. на реалізацію інвестиційного проекту "Організація виробництва електроенергії і тепла на території Компанії".

Пунктом 12.1 Кредитного договору встановлено, що зміни в договір вносяться за взаємною згодою сторін. Внесення змін оформлюється додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно додаткової угоди № 2 до Кредитного договору сторони погодили графік надання кредиту, з якого вбачається, що датою перерахування коштів у сумі 50 000 000 грн. Кредитором Позичальнику є 12.12.2007.

Додатковою угодою № 3 до Кредитного договору сторони погодили графік повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, з якого вбачається що відсоткова ставка за користування кредитом становить 7% річних; початок нарахування відсотків 12.12.2007; початок сплати відсотків 31.12.2007; початок сплати кредиту (основного боргу) 30.11.2009.

Пунктом 3.1 Кредитного договору передбачено, що у забезпечення виконання зобов'язань за договором Позичальник зобов'язується в місячний термін з моменту підписання договору, укласти з Кредитором нотаріально посвідчений договір застави, чи банківської гарантії, чи інший договір забезпечення, строком дії до повного виконання зобов'язань за договором у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Судами встановлено, що 10.03.2009 Банком видано Гарантію № 5.

В матеріалах справи міститься дві копії такої Гарантії № 5 за одним вихідним номером 160 від 10.03.2009, однак з різними текстами, одна містимь 16 пунктів, друга 19 пунктів. Позивач в поясненнях вказав на помилкове надання гарантії на 16 пунктів, оскільки її текст був попереднім, а дійсною гарантією, наданою Банком, є гарантія на 19 пунктів.

Колегією суддів апеляційної інстанції у судовому засіданні оглянуто оригінал Гарантії № 5, який містить в собі 19 пунктів, і визнано факт її наявності (надалі Гарантія).

Відповідно до умов Гарантії Банком (надалі Гарант) на прохання Компанії (надалі Принципал), на підставі укладеного між Гарантом та Принципалом Договору про надання банківської гарантії № БГ-2408/3 від 10.03.2009 надано Установі (надалі Бенефеціар), цю Гарантію з метою забезпечення зобов'язань Принципала перед Бенефеціаром за Кредитним договором щодо повернення Принципалом кредиту в сумі 50000000грн. та сплати 7% річних за користування кредитом, наданого для впровадження та реалізації інвестиційного проекту "Організація виробництва електроенергії і тепла на території Компанії".

Пунктом 1 Гарантії передбачено, що гарантійним випадком, на який розповсюджується дія цієї гарантії, є невиконання Принципалом зобов'язань перед Бенефіціаром, а саме, неповернення Принципалом або повернення не в повному обсязі суми кредиту та/або не сплати Принципалом або сплати не в повному обсязі відсотків за користування кредитом (надалі гарантійний випадок).

Пунктом 2 Гарантії встановлено, що Гарант зобов'язується при настанні гарантійного випадку сплатити на користь Бенефіціара суму коштів відповідно до умов цієї гарантії, однак не більше суми 40 000 000 грн.

Пунктом 2.1 Гарантії встановлено, що Гарант зобов'язується виконати свої зобов'язання за цією гарантією та сплатити Бенефіціару суму коштів, що не перевищує суми гарантії, за умови отримання від Бенефіціара відповідної вимоги (листа або повідомлення з вимогою) до Гаранта сплатити кошти за гарантією внаслідок настання гарантійного випадку.

В пункті 13 Гарантії зазначено, що вона надана виключно Компанії і не може передаватися, або бути переуступленою.

Пунктом 16 Гарантії передбачено, що гарантія на суму 20000000грн. вважається наданою з моменту отримання принципалом оригіналу Гарантії, який видається Гарантом, та вступає в силу за умови зарахування грошових коштів у розмірі 20 000 000 грн. на поточний рахунок принципала № 26003012408 в Київській філії ХАК "Зембанк", МФО 319081.

Пунктом 17 Гарантії встановлено, що Гарантія на суму 40 000 000 грн. вступає в силу за умови зарахування додатково грошових коштів в розмірі 20000000грн. на поточний рахунок Принципала № 26003012408 в Київській філії ХАК "Зембанк", МФО 319081, в термін до 15.04.2009.

Судами встановлено, що Компанія з листопада 2009 року систематично порушувала графік повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, затверджений додатковою угодою № 3 до Кредитного договору внаслідок чого у останнього виникла заборгованість.

22.06.2010 Установа (позивач) на підставі Гарантії надіслала Банку (відповідач) вимогу № 11-1187, в якій просила у добровільному порядку сплатити їй борг Компанії (третьї особи) за Кредитним договором станом на 01.06.2010 в розмірі: 9 459 459,52 грн. заборгованості по кредиту та 1 455 979,25 грн. відсотків за користування кредитом.

Відповідь на вимогу позивач не отримав.

03.09.2010 після оголошення у газеті "Урядовий кур'єр" № 144 від 06.08.2010 про те, що Постановою Національного банку України від 30.07.2010 № 375 з 02.08.2010 відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації Банку; ліквідатором призначено фізичну особу - незалежного експерта ОСОБА_1, до останнього з грошовими вимогами звернувся кредитор Установа на суму 37 645 204,17 грн.

01.10.2010 (вих. 02-15/3246) Установу визнано кредитором Банку. Вимоги кредитора акцептовані на суму 21 764 383,56 грн.( згідно договору банківського вкладу № 3565 від 14.07.2009) та внесені до сьомої черги реєстру вимог кредиторів банку відповідно до ст. 96 Закону України "Про банки та банківську діяльність".

Вимоги кредитора за Гарантією на суму 15851684,62грн. ліквідатором були відхилені з посиланням на приписи ст. 565 ЦК України, ч. 2 п. 1 гл.4 розділу ІІ Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 639 та п. 8 Гарантії.

На вищевказаний лист ліквідатора позивачем 28.10.2010 (в місячний термін, з моменту отримання листа) було направлено, в порядку ст. 93 Закону України "Про банки та банківську діяльність", заперечення (вих. №11-1894).

25.02.2011 ( вих. № 02-15/4116) ліквідатор відповідача повторно відхилив вимоги позивача за отриманою Гарантією у зв'язку з відсутністю у нього будь-якої інформації та підтверджуючих первинних документів щодо надання Київською філією вищезазначеної гарантії.

З огляду на дані обставини позивач звернувся до суду з вимогами:

- поновити йому місячний строк для заявлення своїх вимог до Банку за Гарантією;

- зобов'язати Ліквідатора Банку ОСОБА_1 визнати його кредиторські вимоги в сумі 15851684,62 грн. та внести дані вимоги до реєстру вимог кредиторів Банку.

Суд першої інстанції відмовляючи в позові мотивував своє рішення тим, що позивачем не доведений факт зарахування коштів, згідно до умов п.п. 16, 17 Гарантії, на суму 40000000грн. на поточний рахунок Компанії №26003012408 в Київській філії ХАК "Зембанк", МФО 319081, в термін до 15.04.2009, тобто набрання Гарантією сили, а тому ліквідатором Банку обґрунтовано відхилені вимоги позивача за Гарантією.

Проте, судом першої інстанції безпідставно відхилено доводи позивача, що документи, підтверджуючі надходження відповідних коштів на поточний рахунок третьої особи № 26003012408 в Київській філії ХАК "Зембанк" у відповідності до п. п. 16, 17 Гаратнії у нього відсутні, оскільки за умовою Кредитного договору позивач перерахував третій особі 50000000грн. трьома платежами у банки-отримувачі ВАТ СКБ "Дністер", АБ "Синтез", ВАТ "Фінексбанк". Отже, відповідно до Гарантії, третя особа, для її забезпечення та з метою вступання в силу, повинна була зарахувати на вказаний в Гарантії свій поточний рахунок власні кошти.

Крім того, позивачем заявлялось клопотання про витребування у третьої особи документів, що підтверджують зарахування нею коштів на поточний рахунок № 26003012408 в Київській філії ХАК "Зембанк", яке безпідставно було відхилено місцевим господарським судом

Як доказ не зарахування коштів на вказаний в Гарантії поточний рахунок судом першої інстанції взято довідку № 02-15/1-604 від 06.06.2011 Банку. Проте, судом не враховано, що вона не є первинним обліковим документом в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З огляду на це, висновки місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведений факт набрання Гарантією сили, а отже у відповідача не виникло ніяких зобов'язань за Гарантією, є необґрунтованими та передчасними.

В свою чергу, приймаючи постанову суд апеляційної інстанції вказав, що згідно п. 16 Гарантії вона вступає в силу за умови зарахування грошових коштів у розмірі 20000000 грн. на вказаний вище поточний рахунок Принципала, і термін (строк) зарахування цих коштів Гаратнією не встановлений. З виписки про рух коштів по поточному рахунку Компанії від 16.04.2010, виданої Київською філією Банку, вбачається перерахування 20000000грн. з вкладного рахунку Компанії на вказаний в Гарантії поточний рахунок.

Посилаючись на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Гарантія вступила в силу, є дійсною та з огляду на це задовольнив позов.

Проте, апеляційним господарським судом не надано належної правової оцінки вказаній виписці про рух коштів по поточному рахунку третьої особи, наданої останньою до суду апеляційної інстанції, та не встановлено, чи є дана виписка належним доказом здійснення господарської операції відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Судом не встановлено, яким документом було ініційовано вказану банківську операцію (ст. 21 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні ") та не витребувано і не досліджено даний документ.

Також, судом апеляційної інстанції не надано жодної правової оцінки доводам Банку про те, що дана банківська операція не проводилась, а також наданим ним випискам про рух коштів по поточному рахунку третьої особи №26003012408 в Київській філії Банку з 27.08.2008 по 24.11.2010.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права та ґрунтуються на передчасних та безпідставних висновках.

В силу п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, вирішити спір із дотриманням норм процесуального законодавства на підставі норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних відносин сторін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Земельний банк" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2011 та рішенням господарського суду Харківської області від 20.06.2011 у справі №5023/3089/11 скасувати.

Справу передати на новий розгляд господарському суду Харківської області.

Головуючий, суддя Н. Дунаєвська

С у д д іН. Мележик

О. Подоляк