Постанова № 20024350, 23.11.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2011 р. Справа № 5004/1836/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Огороднік К.М. , судді Коломис В.В. при секретарі Ващук К.О.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ФОП ОСОБА_3 на рішення господарського суду Волинської області від 03.10.11 р. у справі № 5004/1836/11

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон"

до Фізична особа-підприємець ОСОБА_3

про визнання недійсною відмови від договору купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 03.10.2011 року у справі № 5004/1836/11 (суддя Слободян П.Р.) позов задоволено. Визнано недійсною відмову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 від договору купівлі-продажу, що був укладений між ним та ТзОВ "Техноторг-Дон", що оформлено вимогою від 12.04.2011 року. Присуджено до стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ТзОВ "Техноторг-Дон" 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Мотивуючи прийняте рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідачем у справі не доведено належним чином та не представлено відповідних доказів в підтвердження обставин, що стали обгрунтованою підставою для відмови від договору купівлі-продажу після спливу більше, як двохмісячного терміну з моменту отримання трактора.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. В обгрунтування скарги зазначає, що судом в порушення ст. 84 ГПК України не вказано у рішенні доводів, якими відхилено докази відповідача. Зокрема, судом прийнято до уваги твердження позивача, що передумовою конфлікту сторін стало бажання відповідача придбати інший трактор іноземного виробництва (яке жодним чином не підтверджено); що зміст ч. 2 ст. 662 та ч. 1 ст. 682 ЦК України є тотожним, прирівнявши поняття "документи на товар" до "комплектності товару"; що строк 7 днів з моменту отримання вимоги, встановлений відповідачем для передання документів, не є розумним строком в контексті ст. 666 ЦК України; що пропуск відповідачем 10-денного строку для реєстрації трактору в інспекції Держтехнагляду свідчить про відсутність наміру у останнього на настання правових наслідків по договору купівлі-продажу. Також відзначає, що висновок суду про ненадання відповідачем доказів в підтвердження обставин, що стали обгрунтованою підставою для відмови від договору купівлі-продажу, є ігноруванням приписів ст. 204 ЦК Укпраїни (презумпція правомірності правочину). В даному випадку суд фактично звільнив позивача від обов'язку доводити свої твердження щодо неправомірності (недісності) правочину, хоча саме позивач має виконати такий обов'язок.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи та просить її задоволити.

Позивач проти доводів апелянта заперечує з викладених у відзиві підстав та просить відмовити в задоволенні скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заперечення проти скарги.

За умовами ч. 2 ст. 101 ЦК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 грудня 2010 року між позивачем та відповідачем в спрощеній формі було укладено договір купівлі-продажу трактора Беларус-920. На підставі рахунку № ТехШ000163 від 23.12.2010 року відповідачем було сплачено позивачу вартість вищевказаного трактора в розмірі 145000,00 грн.

30 грудня 2010 року відповідач отримав товар (трактор) від представників продавця (позивача) на виставковому майданчику ТзОВ "Техноторг-Дон" у м. Луцьк по вул. Дубнівська, 18а, що підтверджується видатковою накладною № ТехШ000145 від 30.12.2010 р. та довіреністю № 1 від 30.12.2010 р.

14 березня 2011 року відповідачем була направлена позивачу вимога про надання в семиденний строк документів, визначених в п. 33, 34 "Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери", а саме: довідку-рахунок, номерний знак "Транзит" тощо.

Зазначена вимоги отримана позивачем 21 березня 2011 року, що стверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції адресату.

У відповідь, позивач листом від 29.03.2011 року № 285 повідомив відповідача про передачу йому повного комплекту документів (окрім документів суворої звітності) та запропонував з'явитись особисто разом із паспортом для одержання довідки-рахунку та номерного знаку. Відповідач до позивача не з'явився.

В свою чергу відповідач направив позивачу вимогу від 12.04.2011 року, в якій повідомив останнього про відмову від договору купівлі-продажу на підставі ч. 2 ст. 666 ЦК України та вимагає повернення продавцю трактора "Беларус-920", а покупцю сплачених коштів в сумі 145000,00 грн.

Посилаючись на те, що відмова відповідача від договору купівлі-продажу є правочином в розумінні ст. 202 ЦК України та суперечить ст. 666 ЦК України, так як була вчинена без належних на те підстав та з урахуванням нерозумності встановленого строку, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання такої відмови недійсною.

Розглядаючи вказаний спір колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частина 1 ст. 215 ЦК України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтерсам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За умовами частини 2 статті 666 Цивільного кодексу України, якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України у випадку одностронньої відмови від договору у повному обсязі він є розірваним. Це означає, що зобов'язання сторін за ним припиняються (ч. 2 ст. 653 ЦК). Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Суд відзначає, що відмова від договору купівлі-продажу за своїми ознаками є одностороннім правочином.

При цьому слід звернути увагу на те, що у судовій практиці можливість реалізації права на відмову від договору у випадку його істотного порушення іншою стороною, пов'язується із дотриманням форми повідомлення про відмову. Це пов'язано із вимогами ч. 3 ст. 214 ЦК України відповідно до якої відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, у якій було вчинено правочин.

Вищевикладене свідчить про те, що правова оцінка недійсності "відмови від договору", як окремого одностороннього правочину, в основному зводиться до оцінювання її форми (усна, письмова, нотаріальне посвідчення тощо) у відповідності до основного правочину (договору).

Договір купівлі-продажу трактора "Беларус-920" укладено між сторонами в спрощеній формі (усна домовленість).

Розриваючи або змінюючи договір його сторони, при виборі форми правочину для його зміни та розірвання, можуть відступити лише у бік ускладнення форми: від усної до письмової, від простої письмової до письмової з нотаріальним посвідченням.

Таким чином, вчиняючи відмову від договору купівлі-продажу трактора "Беларус-920" відповідач мав право реалізувати "відмову" як в усній так і в письмовій формі.

Матеріали справи свідчать, що відмова відповідача від договору викладена в письмовому вигляді (вимога від 12.04.2011 року), а тому не суперечить закону. При цьому суд додатково зазначає, що її зміст не суперечить Цивільному кодексу України та іншим актам, оскільки ні ст. 666 цього Кодексу, ні інші норми не встановлюють вимог до змісту відмови; наявність необхідного обсягу цивільної дієздатності та волевиявлення учасника під сумнів не ставляться; спрямування даного правочину на реальне настання правових наслідків обумовлено законом (правові наслідки відмови - розірвання договору, припинення зобов'язань, тощо).

З наведеного випливає, що відмова відповідача від договору купівлі-продажу, як самостійний односторонній правочин, відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для визнання її недійсною в порядку ст.ст. 203, 215 ЦК України немає.

Разом з цим колегія суддів зазначає, що позивач, посилаючись на недійсність відмови, як правочину, помилково обгрунтовує позовні вимоги відсутністю у відповідача підстав для її вчинення, посилаючись на невідповідність відмови вимогам ст. 666 ЦК України. Правомірність підстав для вчинення відмови від договору має оцінюватись судом при розгляді спору, який випливає із виконання основного правочину (договору купівлі-продажу), виходячи із аналізу сукупності всіх обставин його виконання сторонами або при розгляді спору за наслідками цієї відмови (стягнення коштів, збитків, повернення товару тощо).

З огляду на викладене, рішення господарського суду Волинської області від 03.10.2011 року у справі № 5004/1836/11 підлягає скасуванню в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права з прийняттям нового рішення, яким в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, п.п. 1, 4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 від 11.10.2011 року задоволити.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 03.10.2011 року у справі № 5004/1836/11 скасувати. Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги в сумі 42 грн. 50 коп.

4. На виконання постанови господарському суду Волинської області видати наказ.

5. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.

01-12/16728/11 16728/11